«МОДНЫЕ» СЛОВА В СОВРЕМЕННОМ РУССКОМ ЯЗЫКЕ (на материале толковых словарей и речевой практики масс-медиа конца ХХ - начала ХХI ст.)

summary

            У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, наукову новизну, визначено мету і завдання, з’ясовано методи та методику дослідження, розкрито теоретичне і практичне значення роботи, відбито апробацію основних положень дисертації.

            Перший розділ “Феномен мовної моди” присвячений теоретичним аспектам мовної моди, ступеню вивчення цього феномена у вітчизняному мовознавстві. Розділ складається з чотирьох параграфів,у першому з них (“Атрибутивні компоненти мовної моди”) аналізується теоретична модель мовної моди з наступним описом її структурних компонентів і тлумаченням поняття мовної моди; в другому параграфі (“Фактор мовної моди в активізації лексичних процесів”) обґрунтовується погляд на мовну моду як на один із сильних лінгво-соціальних регуляторів поведінки сучасної людини; у третьому параграфі (“Циклічність мовної моди”) описані цикли модних інновацій, які відображають специфіку етапів функціонування модних інновацій; у четвертому параграфі (“Сучасні тлумачні словники як мовний фільм про сучасність”) представлені найновіші тлумачні словники сучасності і визначена їх провідна роль у відображенні мовної ментальності суспільства кінця ХХ – початку ХХІ століття.

У вивченні мовної моди складним є питання про те, як виділити власне мовну моду, як достовірно і надійно окреслити її межі і відділити від того, що не є мовною модою. Відповідь на це питання дещо ускладнена буденними, повсякденними уявленнями. Як наслідок, до розряду “модних”часто потрапляють мовні явища, які моди не стосуються, а сам об’єкт дослідження – мовна мода – вислизає з поля зору дослідника.

            Інколи мовну моду інтерпретують як дещо невловиме, всюдисуще і нерозчленоване начало без певних меж. Буває й так, що частина мовної моди (частіше які-небудь модні слова і вирази) вважається мовною модою в цілому.

            Чи можна уникнути небезпеки такого змішування або заміни предмета, що нас цікавить? Що необхідно для розуміння суті досліджуваного явища? Як вважають дослідники, для цього необхідно побудувати теоретичну модель мовної моди. Основна особливість її в тому, що вона являє собою чіткий фіксований зв’язок елементів, передбачає певну структуру, яка відображає внутрішні, суттєві відношення реальності (І.Т.Вепрева, А.Б.Гофман, О.В.Клепач).

            Створити таку модель у нашому випадку – значить представити мовну моду не у вигляді набору лексичних одиниць, а у вигляді ідеалізованого або ідеального об’єкта, який виступає як схематичний образ реальних об’єктів, невичерпних у своїх властивостях, зв’язках і відношеннях з іншими об’єктами. Ці об’єкти відображені у поняттях, що конструюються в процесі ідеалізації. Ідеалізація – одна з форм наукової абстракції, без якої немає ніякої науки.

            Представляючи теоретичну модель мовної моди, тобто представляючи останню у вигляді структури, що складається із взаємопов’язаних елементів, ми спробуємо відповісти на питання, з чого складається мовна мода. Найбільш очевидний і найменш стійкий елемент мовної моди – це, образно кажучи, те, що “входить у моду”і “виходить” із неї: певні способи чи зразки висловлення думок, які час від часу змінюють один одного відповідно до вимог часу. Їх можна назвати модними мовними (знаковими) стандартами, або мовними типовими зразками, яким повинні задовольняти речі, предмети, явища і т. под.

            Модні мовні стандарти є певними способами висловлення думок, зафіксовані особливими засобами, які називаються модними мовними об’єктами, тобто модні мовні стандарти частіше реалізуються через спеціальний корпус слів, фонетичних форм, певних модних висловів, модного стилю тощо. Модні мовні об’єкти – це будь-які знакові об’єкти, які виявляються “в моді”. Кожен з них, і це варто підкреслити особливо, існує лише як елемент і засіб реалізації модного мовного стандарту, тобто певного способу вираження думок. У щоденному житті ми говоримо, що якесь слово “модне”, але “модне” слово не саме по собі, а , скажімо, його вимова у певному соціальному колі.

            У свою чергу, вислів “виступають як знаки моди” означає, що ці стандарти і об’єкти вказують на якісь культурні цінності, які в суспільстві або в соціальних групах сприймаються як модні. Як останній компонент моди виділимо мовну поведінку учасників моди, тобто таку поведінку, яка орієнтована на відзначені інші компоненти: стандарти, об’єкти і цінності моди.

            Думка про те, що мода мінлива, непостійна, легковажна – трюїзм, яким часто зловживають не тільки журналісти, а й дослідники. Однак, незважаючи на ці помітні зміни, функціонування самої моди, і це треба особливо підкреслити, - процес постійний. Зміна мовної моди, як і її наявність, - постійна ознака всіх мов, культур на всіх етапах їх розвитку. Можливо, існує якесь ціннісне ядро, яке і створює відповідну постійність.

            Це ядро містить набір основних модних цінностей, названих атрибутивними,або внутрішніми, цінностями моди. І лише в тому випадку, коли які-небудь стандарти й об’єкти мають весь набір цих внутрішніх для мовної моди цінностей, можна говорити про те, що вони мають модне значення, тобто є модними. До цих цінностей відносять сучасність, універсальність, демонстративність, причетність до професіональної, вікової гри.

            Сучасність – фундаментальна цінність у структурі мовної моди. Коли щось оцінюється як “сучасне”, ця оцінка звичайно викликає у нашій свідомості позитивні асоціації. Сучасність асоціюється з прогресивністю, готовністю до змін і творчості, вона протиставляється консерватизму, рутині, відсталості. Однак висока оцінка сучасності не зовсім універсальна і являє  собою продукт історії.

            Можна сказати, що цінність сучасності сама породжена сучасністю. Культурна семантика сучасності (термін М.І.Толстого), тобто власне “модність” визначається практикою і престижем цієї практики. Використання таких слів, як, наприклад, консалтинг, лизинг, демпинг, маркетинг, акция є модним не тому, що вони нові, а тому, що відображають престижну (доходну) практику.

            Визнання історичного характеру  цінності сучасності суперечить трактуванню мовної моди як вираження “природного” прагнення людини до “новизни”. “Новизну” у мовній моді варто, напевне, розглядати як одне з виражень цінності сучасності на рівні мотивації модної мовної поведінки.

Інша “внутрішня” цінність моди – універсальність, або дифузність. Висунення і поширення цінності універсальності у суспільній свідомості було обумовлено фундаментальними зрушеннями у соціально-економічній істоії Європи нового і новітнього часу: бурхливим зростанням виробничих сил, свідомістю і розвитком принципово нових технічних засобів комунікації й транспорту, зусиллям географічної мобільності й культурних контактів. Певні культурні зразки стають рухливими, перебувають у невпинному русі, у стані ”дифузії”. У русі цих зразків, що приховує реальні соціально-економічні і традиційні національні відмінності, і виражається універсальність (дифузність) як один із основних компонентів, що складають суть мовної моди.

            З універсальністю пов’язана така риса мовної моди, як масовість: у ній беруть участь різноманітні класи, соціальні шари, професійні групи, демографічні категорії і т. ін. Мовна мода властива великим культурним спільнотам і має глобальний характер. Її функціонування не може обмежуватися, як це інколи помилково вважають, межами окремих елітарних груп або закритих субкультур, існування яких підтримується різними звичаями і ритуалами.

            Головним вираженням універсальності є той факт, що мовні “моди” у своєму русі легко перетинають міждержавні кордони, на які б замки вони не зачинялись. Це обумовлено особливостями сучасного масового виробництва і попиту, розвитком засобів комунікації, культурних контактів тощо. Так, до сучасної російської мови, як і до багатьох інших мов світу, проникла велика кількість слів англійського (американського) походження. Переважна більшість цих слів відображає технічні новації і перспективні (доходні) види діяльності і сфери діяльності: компьютер, дисплей, факс, файл, телефакс, винчестер, бизнес, порнобизнес, холдинг, грант, тендер, брокер, менеджер, спонсор, спонсорство і под.

            На відміну від сучасності й універсальності третя внутрішня цінність мовної моди – демонстративність – не обмежена просторовими і часовими межами. Вона має коріння в біологічних аспектах людського існування, хоч у різних культурах, безумовно, виступає зовсім по-різному.

            Мовна мода – одна з форм комунікації, передачі інформації від одних людей іншим. У процесі комунікації її учасникам необхідно пізнавати один одного і бути пізнаними, бачити і бути побаченими, представлятися іншому і знайомитися з ним. З цієї точки зору демонстративність суттєво сприяє комунікації в умовах, коли остання має нетривалий і неглибокий характер. А такий тип комунікації займає сьогодні значне місце. Звідси потреба у швидкій і адекватній оцінці суб’єктів спілкування, з одного боку, й експресивної мовленнєвої демонстрації свого Я – з іншого.

            Існування демонстративності у цінностях мовної моди обумовило ту одностайність, з якою і теоретики, і звичайна свідомість цілком справедливо відносили і відносять її до поверхових сторін людського існування. Справді, у мовній моді поняття “бути” і “здаватися”, по суті, збігаються. Мовна мода не може бути прихованою, глибинною, вона обов’язково мусить бути, якщо можна так сказати, “на слуху”. Навіть якщо учасник моди наслідує її з комфортних спонукань, не хоче виділятися, а, навпаки, хоче бути непомітним, однаково він повинен цю “непримітність” якось продемонструвати.

            Значення демонстративності зменшується в міру заглиблення і збільшення тривалості комунікації між індивідами й соціальними групами.

            Ще одна цінність моди – гра. Як і демонстративність, гра являє собою універсальний елемент лінгвокультури. Мовну гру можна визначити як сукупність спеціально дібраних мовленнєвих і мовних засобів, які використовує мовець для створення ефекту, підкреслимо при цьому, не тільки іронічного або комічного. Людина, яка говорить мовою модного сленгу, ніби навмисно грає новомодними словами і виразами, будуючи з них “свіжі”, якщо можна так сказати, конструкції. Присутність цінності гри у структурі мовної моди дещо пояснює поширення тлумачення моди як явища естетичного. З цією обставиною пов’язана й активна участь у мовній моді молоді, яка таким чином в ігровій формі прилучається до соціальних норм і цінностей.

            Наявність у мовній моді властивого грі евристичного елемента стимулює постійну зміну модних мовних стандартів і культурних об’єктів, створення нового і відкриття старого як “нового”.

            Ціннісні орієнтації і мотиви, пов’язані з участю в мовній моді, суттєво відрізняються між собою. Для одних учасників мовної моди важливо виділятися із маси, для інших злитися з нею. Одні виражають своєю участю належність до естетичних цінностей, інші – утилітарних. Через участь у мовній моді одні люди прагнуть виразити свій демократизм, інші – свою елітарність.

            У дисертації приймаємо точку зору на мовну моду як на лінгвокультурну категорію, яка впливає на розвиток мови і визначає напрямок його динаміки. Мовна мода – це сукупність змінних уявлень про правильність і ефективність використання мови ( що приймають інколи крайні вияви), які панують у суспільстві у певний (як правило, нетривалий) час і виявляються у захопленні якими-небудь мовними зразками, в екстравагантності вибору, відбору змінюваних мовних засобів і створенні нових з орієнтацією на свої постійні атрибутивні компоненти, атрибутивні цінності : на сучасність, універсальність, демонстративність і гру.

            Мовна мода – змінюваний ідеал користування мовою, який відповідає характкру епохи, загальному мовному смаку. Тому мовна мода завжди має конкретно-соціальну та конкретно-історичну основу; відображає у своєму розвитку специфіку суспільної свідомості і об’єднує членів цього суспільства на певному етапі його історії. Тому мовна мода у найзагальнішому розумінні – це специфічний лінгвокультурний процес, особлива форма соціальної регуляції та саморегуляції поведінки.

            Відкритість мовного суспільства в епоху перебудови впливові інших культур сприяла активному вживанню запозиченої лексики, зробивши її принадною і модною.

            Треба відзначити, що в кінці ХХІ століття не тільки найбільш активним, але й соціально вагомим мовним процесом виявився процес запозичення іншомовних слів (дефолт, бартер, дистрибьютер, инвестор, маркетинг, монеторинг, фьючерные кредиты та ін.). Мову 90-х років називають навіть “мовою ейфорії” (О.П.Єрмакова, В.Г.Костомаров).

            Іншомовне слово, найчастіше англійське, в сучасному російському контексті – це одна з прикмет “мовного смаку епохи” (В.П.Костомаров). На загальному тлі широкого запозичення іншомовне слово виявляється престижним, таким, що звучить по-вченому, і, відповідно, воно інтелектуальне й красиве.

            У такому випадку і саме розуміння слова (його російський переклад) виявляється дещо піднесеним, небуденним. Наприклад, презентация  - це не просто представлення чого-небудь, а урочиста акція, бутик – не маленька крамничка, а елітний салон-магазинчик (правда, іронічно стали називати так і “секондхендівські” магазини), консалтинг звучить зараз більш вагомо, ніж консультування, а кастинг – більш жорстко, ніж відбір, це прямо караючий меч над головою і т.ін.

            Тут варто особливо відзначити, що багато з причин активного іншомовного запозичення мають об’єктивний характер, інші – суб’єктивний, але не індивідуально-суб’єктивний, тому всі нові запозичення можна поділити на дві категорії – необхідні, неминучі, частково навіть такі, що відповідають потребам самої мови, оскільки вписуються в основні тенденції її розвитку (наприклад, відповідають дії закону мовної економії: киллер – найманий убивця, картридж – патрон з фарбою для принтера, дилер – фізична особа або компанія, яка здійснює від свого імені посередницькі операції, брокер – торговий або фінансовий агент, пейджер – портативний бездротовий пристрій для приймання і запису інформації та ін.), і запозичення, яких можна було уникнути. Однак ступінь інтенсивності процесу виявився настільки великим, що розумне, розбірливе ставлення до нього виявилося “не під силу” зашореному досі рамками держкордону суспільству (Н.С.Валгіна, Л.П.Крисін, О.Б.Сиротініна, Г.Н.Скляревська, І.С.Улуханов).

            Мовна норма, бажання “бути на рівні з віком” – один із важливих чинників такої поширеності запозичень у всіх сферах життя: політичній, економічній, фінансовій, у сфері підприємницької діяльності, технічній, побутовій, у сфері поп-мистецтва тощо.

            Поряд з активним запозиченням слів, яскравою, але не такою несподіваною для сучасної мовної ситуації рисою є “розгерметизація” слів (В.С.Єлистратов). Мовний смак і його крайність – “мода” на демократизацію і лібералізацію чіткіше виявляються в інтересі до жаргону, арго, сленгу, просторіччя, які вийшли з обмеженої сфери вживання й активно вливаються в мову сучасних засобів масової інформації – газет, телебачення, радіо. Нелітературну лексику в буквальному смислі слова популяризують журналісти, теле- і радіокоментатори, актори, політики. Виходить незвична картина: слова позалітературної сфери не піднімаються з низів, а спускаються зверху, знаходячи, так би мовити, живий відгук у народі.

            І якщо в цілому схарактеризувати цей процес, то в ньому спостерігається очевидна ставка на змішування, поєднання будь-яких одиниць (різностильових, іншостильових), на крайню неоднорідність мовної форми спілкування.

            Сучасні дослідники посилили свою увагу до відзначених нелітературних структур, оскільки вони сформували особливу культуру спілкування, і однією з причин їх активізації стали мовна мода, мовний смак епохи, створюється особливий стиль спілкування, що ввійшов у рамку модного спілкування. Через мовлення, яке через сьогоднішню моду наповнюється просторіччям, арго, в систему літературної мови приходить багато новацій різної якості. По суті, все, що функціонувало в побутовому мовленні, зараз допускається у писемні тексти, принаймні у сферу мас-медіа. Й історія при цьому вчить, що розвиток будь-якої національно-літературної “стандартної” мови знає епохи лібералізації і консервації, у зміні яких і досягається збалансоване оновлення. Багато слів з цієї підсистеми стали відомими будь-кому з сучасників завдяки широкому розповсюдженню у пресі, в мовленні політичних діячів, в телевізійному мовленні (на халяву, фигня, схвачено, тусовка, безпредел, разборка тощо).

            Нові умови функціонування мови, поява великої кількості непідготовлених публічних виступів призводять не тільки до демократизації мовлення, але й створюють плацдарм для активного вживання модної лексики, дозволяють створювати, якщо можна так сказати, модний простір і перебувають у цьому просторі. Змінилося соціальне сприйняття самих слів, відбулася нейтралізація соціально-обмежувальних конотацій, відбулося і зниження еталона гарного мовлення. Підтвердженням служать не тільки засоби масової інформації, але й довідкова література, словники.

            Гарний словник – це своєрідна творчість, причому творчість досить суттєва не лише у філологічному, але й у широкому суспільному плані. Будь-яка епоха характеризується яскравими історичними подіями, але будь-яка епоха має і свій словник, що є пам’ятником відповідній епосі і який відображає її мовну картину. Вивчення і лексикографічне подання великого масиву слів, куди входять і слова, що одержали статус модних, підтверджують те, що лексика являє собою таку природну цілісність, яка має всі властивості історично складеної, живої, самостворюваної і саморегульованої системи. І перш за все перед тлумачними словниками стоїть дуже важливе завдання адекватного опису корпусу слів, які відображають тенденції в суспільстві і мові.

У другому розділі “Модні” слова у функціональному аспекті” обґрунтовується  логіка поняття “модних” слів і виділення їх в особливий шар лексики, показана відмінність “модних” слів від аналогічних “ключових” слів, описана специфіка введення  “модних” слів у дискурс. Розділ складається з п’яти параграфів. Перший з них (“Про способи творення модних мовних інновацій”) свідчить про різноманітність словотвірних механізмів модної лексики з акцентуванням уваги на їх актуалізації під впливом специфіки лінгвокультурної ситуації, у другому параграфі (“Тенденції масовості у творенні і побутуванні нового”) описані основи, які впливають на ступінь прийняття і поширення модних інновацій, у третьому параграфі (“Поняття “модного” слова”) подані й описані параметри “модного” слова, які дозволяють виділити шар власне “модних” слів з відповідним тлумаченням цього поняття, у четвертому параграфі (“Лексикографічне досьє на деякі модні слова”) показано рух у семантиці “супермодних” слів (прирощення смислу), що характерно для всього корпусу “модних” слів, у п’ятому параграфі (“Особливості функціонування модних слів у мовленні”) ілюструються дискурсивні прийоми вміщення “модних” слів у масмедійні тексти.

Інноваційна функція – одна з основних і найбільш явних функцій мовної моди. Процес модної мовної іновації полягає в тому, що на зміну одним стандартам (способам або зразкам вираження думок) і об’єктам (речам, ідеям, художнім творам, словам тощо) приходять інші (неологізми). Іноді іновація здійснюється лише в стандарті, тоді як обєкт залишається тим же. Прикладом цьому можуть служити фонетичні зміни у вимові одного й того ж слова.

У дисертації наведені й описані три способи творення “модної” інновації і відповідно три її види: 1) актуалізація власної традиції в певній лінгвокультурі, 2) запозичення з інших лінгвокультур, 3) неологізація.

Тут слід особливо підкреслити, що вся модна лексика інноваційна, але не всяке інноваційне слово стає модним. У дисертаційній роботі показано, що модні слова найчастіше утворюються як граматичні модифікації вже відомих слів і значень, і це відрізняє модне слово від неологізма. У цьому важливу роль відіграє внутрішньочастиномовне словотворення, тобто префіксальний і суфіксально-префіксальний способи словотворення. У цей же ряд можна поставити словоскладання і використання постфікса. Ці способи словотворення змінюють або вносять додаткові відтінки в лексичне значення слова, не змінюючи його суттєво граматично.

Префікс як морфологічну одиницю дослідники характеризують з боку її продуктивності, стилістичної забарвленості, сфери вживання, впливу префіксації на сполучуваність слова з іншими словами.

Найбільш повно і живо розкривають свої стилістичні можливості слова, утворені за допомогою префіксів, у розмовному мовленні, саме вони і можуть визначати модні моменти мовлення. Тут спрацьовують такі характеристики усного мовлення, як автоматизм, неофіційність спілкування, опора на конситуацію, що багато в чому визначає різноманітність і неоднорідність словотвірних процесів. 

Разом з тим дані нашого дослідження дозволяють відзначити як активні механізми утворення модних слів – їх семантичні трансформації. Відомо, що під час запозичення слово часто входить у мову в якомусь одному значенні, будучи на період запозичення надзвичайно модним. Скажімо, терміни консалтинг, маркетинг, менеджмент одержали при запозиченні з англійської мови єдине економічне значення. Зараз вони розвивають переносне значення на російському мовному ґрунті. Наприклад, уживання слова консалтинг – анализ и юридическое обслуживание бизнеса можна зустріти і стосовно спортивної сфери. Не виключено, що незабаром це й інші подібні слова в переносному значенні можна буде зустріти і в підмовах інших сфер російського життя.

Досить незвичайні словотвірні механізми в модній зараз сфері кримінальної лексики і сленгу. Як така кримінальна лексика у своєму вихідному значенні в російську мову не входить. Скоріше, така лексика входить у сленг, там модифікується, а потім потрапляє у мову тих соціумів, які прагнуть говорити “модно”.

Формування критеріїв масового смаку – дуже важливе і завжди актуальне завдання, при цьому рівень масового смаку – це деякий усереднений соціальний рівень. У процесі масовізації можливе і навіть неминуче певне зниження ступеня розуміння нового, необхідного, модного. Масове прийняття нового стає нерідко основою для мовних модних іновацій, масовість перш за все формує модні значення в масштабах, соціально вагомих, а не тільки їх засвоює і поширює. Тенденція масовості в динаміці мовної моди відіграє першорядну роль, модних слів немає без масовості.

Дані найновіших словників, різні дослідження в галузі іншомовної лексики і наші власні спостереження дозволяють констатувати, що саме зараз запозичення посідають суттєве місце в лінгвокультурному просторі сучасного суспільства і багатьох його представників. Серед найбільш уживаних запозичень, які утворюють, так би мовити, модний простір і які постійно “на слуху” можна виділити такі, як: аваль, бартер, бизнес, бизнесмен, брейк, брэнд, визажист, грант, дефолт, диджей, дисплей, дилер, диск-жокей, имидж, имиджмейкер, Интернет, киднеппинг, клонирование, консалтинг, лизинг, масс-медиа, менеджер, менеджмент, паблик рилейшнз, провайдер, продюсер, слоган, телефакс, триллер, файл, факс, хакер, холдинг, шоп, шоп-бизнес, шоумен, эксклюзив і т.п.

Особливо варто відзначити інтересний момент входження слова в модний простір, що спостерігається зараз. Поряд із терміном триллер, який уже став звичним, з`явився термін, призначений, очевидно, для особливого жанру кінофільмів, - блокбастер. Це слово в перші місяці 2003 року стало активно звучати з екранів телебачення і вживатися в пресі. Наприклад: Все вместе эти серии (про фільм «Властелин колец») составляют законченный продуманный фильм, а не блокбастер с продолжениями (Теленеделя, №6, 2003).

У словниках ще немає тлумачення цього слова, але ми впевнені, що незабаром воно стане супермодним, а поки що його можна віднести до екзотичних слів з красивим звучанням так само, як і слово – “Love-история” (назва рубрики) чи “Love story” (назва пісні Д.Малікова), яке, гадаємо, набуде російського графічного образу.

Разом з тим не всяке нове слово набуває статусу модного, але дуже частотне. І чим частіше іншомовне слово проявляє себе дискурсивно, тим більше у нього можливостей закріпитися у мовній картині світу, включитися в російську словотвірну систему, відповідати статусу модного слова.

Супермодність, наприклад, слова имидж підтверджується тим, що воно активно включилося і в словотвірну систему російської мови. З’явилася спеціальність имиджмейкера, в рекламній справі використовуються терміни имидж-реклама, имидж-репутация, в дискурсивній практиці з’явилося поняття имиджевая коммуникация, відкрилася, нарешті, наукова дисципліна имиджелогия.

Такі слова англійського походження визначають як слова надзвичайно високої “інтеграції” (Н.С.Валгіна), які регулярно вживаються на сторінках преси, на телебаченні і радіо, нерідкісні і в побутовому мовленні, набуваючи нових значень. Але не всі слова англійського походження здатні досягти такої стадії, і, на наш погляд, в першу чергу це пов’язане з екстралінгвістичними факторами, перш за все з тими, які визначають нові тенденції в житті соціуму на межі двох століть.

Мода – одна з форм комунікації, в процесі комунікації її учасникам необхідно пізнавати один одного і бути пізнаним. Демонстративність суттєво сприяє нетривалій і поверховій комунікації, характерній для сучасної епохи з її динамізмом. Модне слово завдяки своїй демонстративності стає своєрідним “маркером” для адекватної оцінки суб’єктів спілкування і швидкої експресивної демонстрації свого Я.  Наявність демонстративності обумовила те, що моду відносять до поверхових сторін людського існування.

Механізм вільної побудови дискурса – це відображення субперсональності як актуалізованого досвіду. Ось чому багато чого в сучасному тексті виглядає незвично, іноді навіть парадоксально.

Свідомо розкріпачена мова високо інформативна. У такому мовленні зовнішній і внутрішній світ виявляється максимально зближеним, що робить сучасні дискурси однією з найважливіших культурних подій нашого часу. Текст знайшов суб’єкта, що має множинну референцію Я, неординарність поєднання значень у смисли, оцінок – у позицію.

Наведемо невеликий список слів, скажімо так, зі “спеціальними” значеннями, але вони не потребують “перекладу” на загальновідому мову:  базар, бабки, без балды, без понтов, беспредел, блин, бомж, видак, в натуре, кайф, качок, класс, крутой, крыша, облом, отморозок, понт, пурга, разборка, раскрутка, тачка, тусовка, фишка, халява, чайник.

Сучасний газетний і телевізійний дискурс дає підстави для твердження про надзвичайно високу частоту вживання таких жаргонних за походженням слів: крутой, тусовка, разборка, беспредел, кайф і под. У найзагальнішому плані можна сказати, що ці слова ввійшли в загальний вжиток, семантика їх досить еластична, як це властиво всякому зверхмодному слову. І цей факт – свідчення соціальної переваги відповідних іншостильових слів.

Активне вживання цих слів призводить до того, що вони у складі готових фраз є в “асортименті” словникового мислення людей для вираження різного змісту і різноманітних регістрів оцінки. Б.Ноткін у своїй телепередачі “Приглашает Борис Ноткин” визначив свідомість сучасника як кліпову (9.02.2003).

Слід звернути увагу на специфіку піднесення того чи іншого слова до рангу модного. Річ у тому, що експансія засобів радіо і телеінформування якоюсь мірою перешкоджає поширенню “етапу” написання – все “звучить”, “вимовляється”, а це сприяє швидшій адаптації слова, яке, скажімо так, незвично звучить, та його “інтимізації”. Можна навіть стверджувати, що ми не помічаємо, як слово стає модним, тут немає ознайомлювального передетапу. Наприклад, такі слова, як саммит, ток-шоу, бодибилдинг, клип, модель, бойфренд, бартер, брифинг, маркетинг, менеджмент, боди, гамбургер, пейджинг, хот-дог  тощо, ввійшли разом з реаліями життя, швидко пристосувавшись до російських словозмінних парадигм. Для багатьох із них навіть важко встановити часову послідовність.

У дисертації достатньо уваги приділено порівняльній характеристиці поняття “модних” слів і широко застосованого в літературознавстві, а тепер і в лінгвістиці поняття “ключових” слів з огляду на змішування цих двох понять. Відзначено, що “ключові” слова – це дуже широке поняття, а не ілюстрація якоїсь епохальної події, вони більш прозаїчні, ніж модні, в яких наявні і експресія, й емоційність, й елемент гри, й демонстрація незвичності. Однак найважливішим у розмежуванні цих понять ми вважаємо ступінь їх “присутності” в будь-якій сфері життя сучасного суспільства. І таку ознаку мають перш за все ключові слова.

До ключових слів у будь-якій сфері людської діяльності ми можемо віднести достатню кількість слів, модних же слів небагато, але вони звучать постійно, використовуються контекстуально широко, проходять шлях значних переоцінок. Ось чому до модних слів ми відносимо имидж, хит, модель, крутой, рейтинг, тусовка, раскрутка та деякі інші, вони виявилися найбільш уживаними.

Як показує досліджений матеріал, більшість слів, відзначених знаком “модності”, насправді не є модними словами. Щоправда, деякі слова можуть бути одночасно і ключовими у відповідній сфері діяльності людини, і  модними, як це трапилося зі словами рейтинг, имидж та ін. Але те, що слова, які належать до позалітературної лексики і піддаються в процесі функціонування значним семантичним трансформаціям, є модними (природно, з певними застереженнями), але не ключовими – це однозначно.

Модні слова – це вербальне вираження, “демонстрація” у явно вираженому вигляді прихильності до певного мовного об’єкта, зразка. Модне слово – один з яскравих компонентів комунікації, якому властива загальноприйнятність, але не обов’язковість (пор.: Норма. Загальноприйняте і обов’язкове для членів  того чи іншого співтовариства правило (рекомендаційне або заборонне). – Современный толковый словарь. – Санкт-Петербург,  2001. – с.417).  І якщо норма – це ідеал, який диктується, кваліфікується, насаджується, то модні слова – це те, що приймається граючи, живо і багатогранно. Навряд чи ідеал досягається, і далеко не всі відхилення від норми є помилками, як і не все, що модне, як і не всі модні слова слід приймати в штики.

У дисертації наводиться таке тлумачення “модних” слів: це загальновживані слова, які перебувають не тільки в фокусі мовного смаку і загостреної мовленнєвої уваги сучасника, але й в ефективній позиції пізнавання через їх належність до іншої мови та інших специфічних стилів, а тому через незвичність звучання і семантики, через їх високу частотність і семантичне коректування відповідно до модної комунікації.

На прикладі найбільш модних слів (имидж, топ-модель, плейбой, беспредел, разборка та ін.) в дисертації показані етапи, пройшовши які, те чи інше слово одержує статус модного. Показано й різне входження модних слів у мовленнєву практику: безпосереднє функціонування, використання авторського коментаря, різноманітних  “повідомних” конструкцій (так называемый, иначе говоря, как говорят, выражаясь по моде, как сейчас модно говорить та інші), переносне метафізичне використання в незвичних контекстах, вміщення іншомовного модного слова в ряд однорідних членів речення з пізнаваною семантикою тощо.

Таким чином, модні слова по-різному вводяться в текст, писемний чи усний. Але вони завжди бувають в ефектній позиції, привертаючи тим самим до себе увагу і, як наслідок, одержуючи велике поширення як в усному, так і в писемному мовленні.

Робота закінчується висновками, в яких узагальнюються основні результати здійсненого дослідження.

1. Лексика, лексичний фонд мови, як складова частина єдиної мовної системи, суттєво відрізняється від інших сторін мови – фонетичної будови, морфології, синтаксису. Ця відмінність полягає в безпосередній оберненості до дійсності. Тому саме в лексиці перш за все відображаються ті зміни, які відбуваються в житті суспільства. Мова перебуває в постійному русі, її еволюція тісно пов’язана з історією і культурою народу. Кожне нове покоління вносить щось нове не лише в суспільний устрій, у філософське й естетичне осмислення дійсності, але й у способи вираження цього осмислення засобами мови. І перш за все такими засобами виявляються нові слова, нові значення слів, нові оцінки того значення, яке міститься у відомих словах.

2. Мовна мода в цілому (а не окремі мовні моди в окремі періоди) охоплює суспільство в цілому. Це означає, що її не можна вважати належністю ні еліти, ні окремих соціальних класів і прошарків, демографічних груп і под. Усі вони так чи інакше беруть у ній участь, хоч форми участі і ступінь їх активності, зрозуміло, не однакові. Тому мовна мода реалізується перш за все в загальному своєму тлумаченні як лінгвокультурної категорії, яка корелює з мовним смаком суспільства, впливає на розвиток мови і визначає напрям його динаміки. Тим самим мовна мода – це сукупність запрограмованих екстралінгвістичними факторами захоплень якимись мовними зразками, що проявляються в екстравагантності вибору, відбору наявних мовних засобів і створенні нових.

Мовна мода регулює поведінку індивідів і груп, які становлять лінгвокультурну систему, і сприяє адаптації останньої до змінюваних внутрішніх і зовнішніх умов середовища. Названа загальна функція мовної моди реалізується через посередництво ряду часткових функцій: функція створення і підтримки одноманітності і різноманітності в лінгвокультурних зразках; інноваційна функція – одна з основних і найбільш очевидних функцій мовної моди; комунікативна функція.

3. Подібно до багатьох інших знаків, мовна мода служить засобом взаємодії індивідів, соціальних груп і спільнот. Модна комунікація полягає в тому, що від одних людей до інших передаються мовні стандарти. Разом з цими стандартами відбувається передача позначених ними цінностей мовної моди: внутрішніх (сучасності, універсальності, гри і демонстративності) і тих різноманітних зовнішніх цінностей, які стоять за ними і виражають глибинні потреби й устремління різних спільнот,  соціальних груп та індивідів.

Модна комунікація специфічна остільки, оскільки специфічна сама мовна мода як соціокультурне явище. Найсуттєвішими особливостями модної комунікації є порівняно часта зміна повідомлень і їх велике, іноді практично безмежне поширення.

4. Модні мовні інновації – це результат різноманітних способів їх утворення, і зокрема актуалізація власної традиції у відповідній лінгвокультурі (переосмислення іншостильової лексики) і запозичення з інших лінгвокультур, і неологізми, які не так часто трапляються в мовній моді. Будучи ефектним і значущим компонентом у комунікативному процесі і наповнюючи певним змістом мовний смак суспільства, інновації самі випробовують на собі вплив суперницьких лінгвокультурних зразків, сучасних технологій, які породжують різні інновації. Тому значущість і функціональне навантаження мовних інновацій у суспільстві великі, вони наче ілюструють, закріплюють у свідомості учасника те, що в моді, те, що відповідає сьогоденню.

5. Поняття “нормативне/ненормативне”, “модне/немодне” часто сприймаються неподільно, і відсоток стихійності й суб’єктивності в оцінці й переоцінці слововживання досить високий. Дані тлумачних словників і відповідний мовленнєвий матеріал дозволили сформувати набір параметрів модного слова, який приписує йому статус модного і дає можливість уникнути якоюсь мірою елемента суб’єктивності в оцінці такого. До них належать: новизна, частота й активність використання слова, тобто масовість, демонстративність, тобто екзотична форма демонстрації свого Я, та ігровий момент, який провокує пошук чогось незвичного, яскравого, того, що запам’ятовується (незвичність звучання, значення і под.)

6. Перехід мови на новий ступінь еволюції – це постійний історичний процес, процес пристосування мови до змінюваних умов життя суспільства, його ідеалів, приписів, смаків. І модні слова посідають у цьому процесі значне місце, вони в переважній більшості стають нормою й удосконалюють саму мову, змінюють уявлення про співвідношення ядра й периферії мовної системи. Вони ж є, якщо можна так сказати, характеризаторами певного епохального етапу в житті суспільства, створюють сприятливі умови для комунікативного спілкування, яке відповідає сучасному мовному смаку. Модні слова – це складне комунікативне явище зі своїми лінгвістичними й екстралінгвістичними параметрами, це одна з форм комунікації, загальноприйнята, але не обов’язкова, при цьому поняття загальноприйнятості, природно, умовне, не певне.

7. Особливо активними поширювачами модних і новомодних слів є засоби масової інформації, вплив яких у даний час не обмежується ніякими рамками і які дають відповідний матеріал для визначення слова як модного.

Преса, радіо і телебачення поширюють модні й новомодні слова настійливо і безупинно, на практиці показуючи, що мова масової комунікації розвивається із випередженням і дуже впливає на всі стилі мови.

Одержуючи опору в змінюваному житті, особливо у впливовому торгово-діловому середовищі, позначаючи явища, які стосуються побуту всього населення, вони швидко втрачають потребу в тлумаченнях, стаючи загальновживаними.

8. Помітні зрушення на всіх рівнях мови під сильним позалітературним та іншомовним впливом призводять до того, що винятки все більше прагнуть перетворитися на правило. Мода миттєва, односторонні крайності моди, безумовно, створюють мову, але модні слова в переважній більшості самі зазнають відповідної еволюції, змінюють свій статус і переходять на нову сходинку свого функціонування. “Модні” слова не є суттю деформації мови, це природний, навіть необхідний компонент російського мовлення, багато з них стають нормою й удосконалюють саму мову.