Мокрієнко В.А. Удосконалення елементів сортової технології вирощування кукурудзи в Лісостепу України

summary

У вступній частині обґрунтовується актуальність проблеми, сформульовані завдання, при вирішенні яких досягається мета досліджень, приводяться теоретичне значення і практична цінність роботи, аналіз її результатів.

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ

СОРТОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ

(Огляд літератури)

У розділі наведено огляд літературних джерел з питань біологічної характеристики кукурудзи, подані результати досліджень минулих років і сучасне уявлення про вплив строків сівби та густоти стояння рослин на продуктивність кукурудзи. Викладено дані застосування різних строків сівби та густоти стояння рослин кукурудзи та пошуку шляхів підвищення ефективності їх використання при вирощуванні цієї культури. На основі аналітичного огляду наукової літератури визначені питання, які недостатньо досліджені і висвітлені та обґрунтована потреба їх подальшого вивчення.

Умови та методика досліджень

Дослідження з вивчення впливу строків сівби та густоти стояння рослин на продуктивність гібридів кукурудзи на зерно в Лісостепу України проводилися протягом 2001 – 2003 років у наукових лабораторіях кафедри рослинництва та стаціонарних сівозмінах Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету (с. Пшеничне, Васильківського району Київської області). Територія дослідної станції розміщена у Правобережному Лісостепу, яка входить до складу Білоцерківського агрогрунтового району.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва вимагає ретельного обліку і об’єктивного аналізу ґрунтових умов, температурного режиму, кількості опадів, строків початку весни, заморозків, вологості ґрунту та інших факторів і порівняння їх із середніми багаторічними, що є важливим джерелом інформації для спеціаліста у справі управління врожаєм.

На підставі цих даних можна передбачити особливості росту, розвитку і продуктивність культур у певних екологічних зонах, районувати сільськогосподарські культури, вносити відповідні корективи до технологій їх вирощування.

На території дослідної станції розміщені ґрунти 22 різновидностей. Головним є чорнозем типовий малогумусний, за гранулометричним складом крупнопилуватий середньосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,34-4,68 %, рН сольове 6,8 – 7,3, ємність вбирання – 30,7 – 32,5           мг-екв. /100 г ґрунту. Щільність будови ґрунту у рівноважному стані 1,16 – 1,25 г/см³. Вологість стійкого в’янення–10,8 %. Глибина залягання ґрунтових вод 2 – 4 м.

Ґрунти характеризуються високим вмістом валових і рухомих форм поживних речовин, мг/100 г ґрунту: легкогідролізованого азоту 10,6 – 11,4; рухомого фосфору 6,2 – 6,5 і обмінного калію 8,9 – 10,6. Під кукурудзу на цих ґрунтах необхідно вносити підвищені норми органічних і мінеральних добрив.

Чорноземи типові малогумусні займають 54,6 % від ґрунтового покриву зони Лісостепу України, що дає підстави вважати, що польові дослідження проводились у типових для зони умовах.

Клімат Лісостепу України помірно-континентальний.

Середньодобова температура повітря становить 6 – 8 ⁰С. Сума активних температур за час вегетації кукурудзи становить 2100 – 2500 ⁰С. У квітні і травні середньомісячна температура за багаторічними даними становить    8,4 ⁰С і 15,3 ⁰С. Така температура повітря сприяє проведенню посівів у більш ранні строки, дружному проростанню насіння, появі дружних і повних сходів.

За даними метеорологічного поста Агрономічної дослідної станції НАУ в середньому за рік випадає 562 і за вегетаційний період – 354 мм опадів    (63 % річних). Протягом року вони розподіляються нерівномірно: навесні випадає 126 мм (22,4 % річної кількості), влітку – 204 (36,3 %), восени – 106 (18,9 % ) і взимку – 126 мм (22,4 %).

За період із середньодобовою температурою вище +10 ⁰С випадає 310 – 330 мм опадів. Гідротермічний коефіцієнт Висоцького становить 1,3.

Протягом вегетації найбільшою мінливістю характеризуються суми опадів і температур вище +10 ⁰С. Найбільш стабільною є вологість повітря (коефіцієнт варіації 2,8 %).

Погодні умови за роки проведення досліджень були малосприятливими і характеризувалися значною контрастністю температурного й водного режимів, що обумовило екстремальні умови для життєдіяльності рослин, формування їх продуктивності та якості зерна.

Спостереження, аналізи та обліки проводились в полях 10-пільної польової сівозміни кафедри рослинництва. Трифакторний польовий дослід проводили за схемою:

Фактор А. Строки сівби (за температурою ґрунту на глибині загортання насіння):

1.       6-8 ⁰С;

2.       8-10 ⁰С;

3.      10-12 ⁰С.

Фактор Б. Гібриди:

1.      Ювілейний 70 М (ФАО 260) – контроль для середньоранніх          гібридів

2.      Еліта (ФАО 210).

3.      Сандріна (ФАО 220).

4.      Баккара (ФАО 220).

5.      PR39D81 (ФАО 260).

6.      Дніпровський 310 МВ (320) – контроль для середньостиглих          гібридів

7.      Валюта (ФАО 300).

8.      Хельга (ФАО 300).

9.      Кларіка (ФАО 310).

10.  Анаста (ФАО 330).

Фактор В. Густота стояння рослин кукурудзи (формується у фазі 5 – 7 листків):

1.      60 тис/га.

2.      70 тис/га.

3.      80 тис/га.

4.      90. тис/га.

Строки сівби кукурудзи визначали за часом прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння до температури 6-8⁰С, 8-10 і 10-12 ⁰С. Густоту стояння рослин формували згідно із схемою досліджень у фазу 5 – 7 листків. Кукурудзу вирощували за інтенсивною технологією, прийнятою для Лісостепу України. В польових дослідах попередником кукурудзи була озима пшениця. Під кукурудзу вносили гній та мінеральні добрива відповідно з науковими рекомендаціями.

Площа елементарної облікової ділянки – 120 м². Дослід закладався за методом розщеплених ділянок. У блоках першого порядку досліджувалися строки сівби; другого порядку – гібриди і третього – густота рослин. Ділянки першого порядку розміщувалися систематично окремими блоками; другого і третього порядків – систематично блоками у дві смуги. Повторність досліду – чотириразова.

Методичною основою експериментальних досліджень були “Методичес-кие рекомендации по проведению полевых опытов с кукурузой” (1980),        “Методические рекомендации по проведению полевых опытов с зерновыми и кормовыми культурами “ під редакцією В.С. Цикова і Г.Р. Пікуша (1983), а також методики, видані О.С. Молостовим (1966), Л.А. Синяковою і О.І. Івановою (1981), Б.А. Доспеховим (1985), під редакцією В.В. Вовкодава (2001). Вміст білка у зерні кукурудзи визначали за К'єльдалем, жиру – за Рушковським, крохмаль – за Єверсом (1968). Економічну оцінку строків сівби та густоти стояння рослин кукурудзи розраховували за технологічною картою та діючими нормативами. Енергетичну ефективність розраховували за методикою О.К. Медведовського і П.І. Іваненка (1988).

ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ ТА ГУСТОТИ

СТОЯННЯ НА РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН КУКУРУДЗИ

Тривалість міжфазних і вегетаційного періодів. Тривалість вегетаційного періоду залежить від строків сівби, розміщення рослин на площі та групи стиглості гібрида. Найкоротший вегетаційний період був у варіантах третього і другого строків сівби. Тривалість вегетації гібридів Ювілейний 70 М, Еліта, Сандріна, Баккара і PR39D81 становила 106 і 109, 96 і 97, 99 і 101, 103 і 106, 105 і 108 днів відповідно при третьому і другому строках сівби. Вегетаційний період рослин кукурудзи першого строку сівби був найдовшим, що пояснюється відхиленням температурного режиму від оптимального. У гібридів Ювілейний 70 М він становив 119 днів, Еліта – 107, Сандріна – 110, Баккара – 115 і PR39D81 – 122 дні, що на 13, 11, 11, 12, і 17 днів довше, порівняно з третім строком сівби. У середньостиглих гібридів вегетаційний період від першого до третього строків сівби зменшився на 15 днів у Дніпровський 310 МВ, Валюта і Кларіка, у Хельга – на 14 днів і на 11 днів у гібрида Анаста.

Таким чином, ранні строки сівби подовжують як тривалість міжфазних періодів, так і вегетаційний період у цілому.

Із збільшенням густоти стояння з 60 до 90 тис/га настання фенологічних фаз і тривалість вегетаційного періоду подовжувалися. Із зменшенням площі живлення (варіант густоти 90 тис. рослин/га) вегетаційний період середньоранніх гібридів Ювілейний 70 М, Еліта, Сандріна, Баккара і PR39D81 збільшувався відповідно на 7, 6, 6, 8 і 6 днів; середньостиглих – Дніпровський 310 МВ, Валюта, Хельга, Кларіка – на 8, а Анасти – на 10 днів.

 Між сумою активних температур і тривалістю вегетаційного періоду встановлено тісну позитивну залежність            (r = 0,98; рис. 1).

З групи середньоранніх гібридів найкоротший вегетаційний період був у гібрида Еліта (96 днів), а найдовший – у гібрида Ювілейний 70 М (106 днів). Найкоротший вегетаційний період у середньостиглих гібридів був у гібрида Валюта (113 днів), а найдовший – у Дніпровського 310 МВ (122 днів).