МОНОПОЛІЗАЦІЯ РИНКІВ ТА ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано стан наукової розробки поставленої проблеми, окреслено зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі – «Теоретичні засади дослідження монополізації ринків та її регулювання» – проаналізовано еволюцію наукових поглядів на монополію і конкуренцію, розкрито сутність, причини та наслідки монополізації ринків, з’ясовано роль конкурентної політики держави як основи державного регулювання цього процесу.

Процеси монополізації ринків привертали увагу науковців протягом тривалого періоду еволюції економічної думки. Водночас наукове осмислення сутності, причин та механізмів монополізації ринків відноситься до кінця ХІХ – початку ХХ ст. Концептуальне дослідження вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень дало змогу виокремити три основних етапи в їх еволюції: І період (1870–1920 рр.) характеризується переважанням дихотомічного підходу «конкуренція–монополізація», акцентуванні уваги на теоретичному аналізі монополії як однієї з форм ринку; ІІ період (1920–1970 рр.) присвячений розвитку теорії монополістичної (недосконалої) конкуренції, у рамках якого виокремлюють дві гілки – дослідження монополії у складі теорії ціни і дослідження монополії у складі теорії ринкових структур; ІІІ період (70-і роки ХХ ст. – наш час) відзначається розвитком сучасної теорії галузевих ринків й інтеграцією неокласичного аналізу монополізації глобальних та міжнародних ринків та її наслідків з методологією неоінституціоналізму. На сучасному етапі світова та вітчизняна економіки формують нову парадигму розвитку, підґрунтя якої складає складна взаємодія, взаємозалежність та взаємозумовленість конкурентних і монопольних сил.

На основі критичного аналізу та узагальнення наявних у сучасній літературі підходів до розуміння процесів монополізації у дослідженні сформульовано авторський підхід до тлумачення поняття «монополізація ринків» у широкому та вузькому значеннях. Монополізація ринків у широкому розумінні – це економічні відносини між суб’єктами ринку, спрямовані на здобуття монопольного становища, встановлення монопольної влади над ринком чи його окремими сегментами на основі реалізації власних конкурентних переваг і/чи використання антиконкурентних стратегій, які суперечать законодавству та етичним правилам у підприємницькій діяльності. Під монополізацією ринку у вузькому значенні ми розуміємо цілеспрямований процес здобуття суб’єктом ринку чи їх групою монопольного становища з метою реалізації економічного інтересу (отримання прибутку) та інституціонального інтересу (збереження монопольного становища).

Доведено, що монополізація ринків може здійснюватися, з одного боку, шляхом реалізації більш вдалої господарської стратегії, а з іншого, – внаслідок опортуністичної поведінки суб’єкта ринку, спрямованої на пошук та примноження монопольної ренти (надприбутку). Таким чином, монополізація ринку є результатом як конкурентних, так і антиконкурентних форм господарювання (рис. 1).

Дисертантом визначено, що реалізація конкурентних стратегій забезпечує зниження виробничих і трансакційних затрат на основі досягнення ефектів масштабу та різноманітності, підвищення результативності використання виробничих технологій, реалізації інноваційної діяльності, поліпшення якості продукції, що, у свою чергу, сприяє підвищенню ефективності ринку і економіки в цілому. Водночас монополізація ринку на основі антиконкурентної поведінки суб’єкта господарювання призводить до деструктивних наслідків, породжує дезорієнтовану поведінку, що супроводжується зниженням суспільного добробуту.

У дослідженні монополізація ринку шляхом реалізації антиконкурентних стратегій трактується як явище монополізму. Монополізм є особливим типом господарських відносин, які виникають між компаніями – монополістами та їх контрагентами у процесі реалізації соціально-економічних та інституціональних відносин і зумовлений не стільки високим рівнем концентрації ринку, скільки специфічною поведінкою монопольних утворень, які, спираючись на свою економічну (а нерідко – і політичну) владу, формують механізми примусу, узгодження й залежності, чим відтворюють і ще більше зміцнюють власні позиції.