| summary: | У вступі окреслено об’єкт та предмет дослідження, обґрунтовано його актуальність та наукову новизну, сформульовано мету та завдання дисертації, обґрунтовано методи дослідження. У ньому викладено також основні положення, винесені на захист, визначено теоретичну й практичну значущість роботи та окреслено зони застосування отриманих.
Перший розділ „Словотвірна морфонологія в контексті сучасного мовознавства складається з чотирьох підрозділів.
Морфонологія – специфічний підрозділ мовознавства. Його сутність полягає у використанні фонологічних засобів з морфологічною метою. Морфонологічні правила «слугують для того, щоб підтримувати та посилювати відповідні граматичні позиції та, разом з тим, одночасно віддзеркалювати ієрархію таких відношень та правил» (Е.Станкевич). Описувати та вивчати морфонологічні явища можливо лише в тісному зв’язку з морфемікою та словотворенням. Сучасну теорію морфеми можна представити у вигляді таких основних тез: морфема – мінімальна значуща одиниця мови, слова поділяються на морфеми націло, специфіка морфемного значення в його функції, значення морфеми у слові фразеологічне. Термін «морфема» використовується дуже широко: від фонетичного сегменту, що не має значення, до службових слів. Але в будь-якому випадку залишається незмінним головне в морфемі, те, що, на наш погляд дуже точно описав засновник психомеханіки – Г. Гійом. Згідно з його визначенням морфема є невід’ємною частиною мовної системи, але перш ніж ми зможемо зі знанням справи її використовувати, необхідно, щоб наше мислення в ту мить, коли захоче виразити морфему, побачило її в складі цієї мовної системи, частиною якої вона є, і де, завдяки своїй позиції, вона набуває свого значення. Відстоюючи основоцетричну позицію, слід зазначити, що у словотворенні морфеми представлені як морфеми-основи (бази) та морфеми-словотворчі форманти. Провідною одиницею словотворення вважаємо похідне слово. Одночасно похідне слово є частиною комплексних словотвірних одиниць – словотвірної пари, словотвірного ланцюжка, парадигми, словотвірного гнізда.
Провідна роль морфонологічних операцій у словотворенні дозволяє говорити про існування окремого підрозділу морфонології, а саме морфонології словотворчої морфеміки. Її завданням стало вивчення морфонологічних перетворень морфемних структур слова в їхній словотвірній функції.
У дисертації одиницею морфонологічного опису обрано альтернаційну морфему або морфемний (аломорфний) ряд. Однак морфонологічний опис у вигляді аломорфних рядів не є економним. Крім того, такий опис не дає уявлення про всі морфонологічні процеси, що відбуваються в тому чи іншому похідному. Тому ми й прагнули дослідити та описати морфонологію словотвірних гнізд (далі СГ) та віддієслівних словотвірних зон (далі ВСЗ) у термінах морфонологічних моделей, а також побудувати типологію СГ та ВСЗ за морфонологічними моделями. Саме такий спосіб представлення морфонології словотвірних гнізд дає змогу простежити характер морфонологічних перетворень на різних ступенях словотворення, а також узагальнити їх та знайти зв’язок між словотворенням та його морфонологічним супроводом. Для встановлення морфонологічних моделей необхідно було виявити морфонологічні операції, що супроводжують кожний словотвірний крок у СГ. Місце локалізації морфонологічних операцій у слові називається морфонологічною позицією. Усі морфонологічні позиції поділяємо на межові та оснóвні. Морфонологічною операцією вважається будь-яке перетворення аломорфа в складі альтернаційного ряду, яке супроводжує словотвірний крок на певному ступені словотворення. Морфонологічна операція вважається простою, якщо відбувається одне морфонологічне перетворення. Вона вважається складною, якщо при словотворенні має місце більш ніж одне морфонологічне перетворення. Усі морфонологічні операції, які відбуваються у віддієслівних словотвірних гніздах, поділяємо на якісні та кількісні. До якісних відносимо такі операції, які не змінюють кількісний склад аломорфа. Це межові консонантні чергування (корелятивні/некорелятивні), вокальні чергування, чергування з нульовою фонемою та зміна акцентуації. Кількісною операцією вважаємо усічення похідної основи. Операції, властиві більшості словотвірних гнізд класу, вважаємо ядерними. До навколоядерних належать операції, характерні для двох та більше словотвірних гнізд класу. До периферійних – операції, які властиві одному словотвірному гнізду класу.
У віддієслівному словотворенні морфонологічні правила жорстко регламентують послідовність виконання морфонологічних операцій. Вона залежить від морфонологічної значущості тієї чи іншої операції: першою серед них є усічення похідної основи, тому що без цієї операції неможливе подальше словотворення. Другим є консонантне чергування, адже місцем його локалізації є межа морфем, третім – вокальне чергування і заключною операцією є зміна акцентуації, тому ще саме акцентуація оформлює слово.
Морфонологічні моделі, як і морфонологічні операції, можуть бути простими та складними. Проста модель – це аломорф у складі альтернаційного ряду, який є результатом тієї або іншої морфонологічної операції. Складна морфонологічна модель є наслідком складної морфонологічної операції.
Другий розділ „Морфонологічний опис словотвірних гнізд, мотивованих дієсловами звукопозначення, віддієслівних зон іменникових словотвірних гнізд та віддієслівних зон словотвірних гнізд, мотивованих звуконаслідуванням” складається з восьми підрозділів.
Досліджені словотвірні гнізда та віддієслівні словотвірні зони, залежно від фонологічної структури вершин словотвірного гнізда, було згруповано у 14 фонологічних класів вершин (ФКВ). При цьому у 2-9 ФКВ наголошеним є словотворчий формант, у 1, 10-14 ФКВ наголошена словотвірна основа. Особливу увагу звернено на характер контактної зони основа/суфікс. 1-11 ФКВ склали словотвірні гнізда з вершинами дієсловами звукопозначення та віддієслівні зони іменникових СГ, 12-14 ФКВ – віддієслівні зони словотвірних гнізд від звуконаслідувань. Усі словотвірні гнізда мають різне лексичне наповнення, яке віддзеркалює об’єктивне існування цих слів у системі мови. За результатами нашого дослідження словотвірні гнізда з вершинами дієсловами звукопозначення об’єднують близько 1270 похідних, дієслівні зони словотвірних гнізд звуконаслідувальних слів – близько 250 похідних. Було послідовно описано морфонологію кожного словотвірного гнізда та віддієслівної словотвірної зони.
Значущим для морфонологічних перетворень СГ вважаємо не тільки морфонологічні характеристики морфеми-основи, а й морфонологічні характеристики морфем-формантів. Тому було відтворено морфонологічні моделі за такими словотвірними формантами: префіксом, суфіксом, конфіксом.
Конструювання морфонологічних моделей за словотвірним формантом -префіксом свідчить, що кількість морфонологічно маркованих префіксів-формантів обмежена. У словотворенні беруть участь три префікси. Їхня морфонологічна маркованість не залежить ані від фонологічного класу СГ, ані від ступеня словотворення. Їх використання завжди супроводжує зміна акцентуації. В окремих випадках її супроводжують усічення похідної основи або консонантне чергування. Було відтворено такі морфонологічні моделі префіксального словотворення: P СА +ВЧ= вышептывать, постанывать; Р СА = вызвонить, присвист; пóсвист; Р У+СА+КК = пóкрик;
У віддієслівному словотворенні дієслів беруть участь вісім морфонологічно маркованих суфіксів. До найпродуктивніших належить суфікс –ну-. Він використовується на першому ступені словотворення незалежно від фонологічного класу дієслова – вершини. Таке суфіксальне словотворення морфонологічно марковане усіченням похідної основи + консонантним чергуванням + зміною акцентуації. Це відбувається в усіх фонологічних класах вершин (ФКВ), крім СГ лáять (11 ФКВ), у якому словотворення супроводжується лише усіченням похідної основи: лáять-лáйнуть.
У словотворенні іменників у віддієслівних словотвірних гніздах беруть участь 23 морфонологічно марковані суфікси. Словотворення відбувається у першому, п’ятому, сьомому та десятому ФКВ. Найчастіше суфіксальний спосіб словотворення використовується у 10 ФКВ. Використання у словотворенні суфіксів-омонімів -к- морфонологічно марковане тими ж морфонологічними операціями. Звідси випливає, що морфонологічна маркованість не залежить від семантики словотворчого форманта.
Прикметники утворюються як від дієслівної похідної основи, так і від іменникової основи. Найчастіше таке словотворення відбувається у п’ятому ФКВ на чотирьох ступенях словотворення та у десятому ФКВ – на другому та третьому ступенях словотворення, у третьому та восьмому ФКВ – на другому ступені словотворення, у сьомому ФКВ – на першому ступені словотворення. Таке суфіксальне словотворення морфонологічно марковане складними морфонологічними операціями: усіченням похідної основи + консонантним чергуванням, наприклад (5,I У+КЧ= криклúвый). Прикметникове словотворення від іменникової основи відбувається у словотвірних гніздах п’ятого та восьмого ФКВ на другому ступені словотворення. Воно морфонологічно марковане зміною акцентуації, наприклад (8,II ЗА верезглúвый), (5,II ЗА= громовóй). Слід окремо зазначити, що суфікс –лив- використовується у словотворенні як від дієслівної, так і від іменникової основ. (О.М.Пешковський). У випадку словотворення від дієслівної основи його використання морфонологічно марковане усіченням похідної основи + консонантним чергуванням: криклúвый (5,I), від іменникової основи – зміною акцентуації: верезглúвый (8,II). Унаслідок здійсненого дослідження було відтворено такі типові морфонологічні моделі суфіксального словотворення: S У+ ЗА= певéц; S.У+ ВЧ+ЗА= сáп, рёв; SУ+КК+ВЧ+ЗА= рёвка; S У+КК+ЗА = сóпнуть; S ЗА = гудкóвый; S У+КН+ЗА = подзýживать; S У+ЗА+ черед. с [0] = рóпот; S ВЧ+ЗА = звáнивать; S У = лайнýть
Аналіз конфіксального словотворення підтверджує висновки Є.А. Карпіловської щодо ознак функціонування суфіксів у складі конфіксів: 1) відсутність спільнокореневих слів, утворених за допомогою суфікса самостійно та 2) формування у суфікса в складі конфікса нового категорійно-розрядного значення, не властивого окремому суфіксу в спільнокореневому слові. Морфонологічно марковане конфіксальне словотворення відбувається в першому, третьому, четвертому, пятому, десятому ФКВ на трьох ступенях словотворення. Найчастіше морфонологічно марковані такі конфікси: (по+ывать) – десять похідних у третьому, четвертому, п’ятому, сьомому ФКВ; (по+ивать) – девять похідних у третьому, четвертому, п’ятому, десятому ФКВ. Використання конфіксів (по+ывать), (про+ывать) обмежено першим ступенем словотворення. В ході дослідження було встановлено такі моделі конфіксального словотворення: K У+ВЧ+СА= постáнывать; К У+КК+СА=посáпывать, K КН+ЗА=повúзгивать, К У+КК= поклúкивать; К У+ВЧ+ЗА= простáнывать; K У+ВЧ= одзвáнивать; K У+ЗА= озвýчить.
Окремого пояснення потребує виділення нульових одиниць. Підставою для їх встановлення стало положення Ф. де Соссюра про те, що «матеріальний знак не є необхідним для вираження поняття, мова може обмежуватися протиставленням будь-чого нічому». Нульовими можуть бути одиниці різних мовних підсистем. Наприклад, нульовий словотворчий формант – нульовий суфікс, або чергування з нульовою фонемою як морфонологічний засіб, що супроводжує той чи інший спосіб словотворення.
У матеріалі дослідження представлено такі види нульових одиниць: нульовий словотворчий суфікс – нуль (нульова)-суфіксація як спосіб словотворення, чергування з нульової фонемою – морфонологічна операція. Як спосіб словотворення нуль-суфіксація породжує іменники та супроводжується декількома простими та складними морфонологічними операціями. Це може відбуватися на будь-якому ступені словотворення, в будь-якому словотвірному гнізді, незалежно від типу ФКВ. Наприклад, словотворення може супроводжуватися усіченням похідної основи та зміною акцентуації – скрежет, стрекот; усіченням похідної основи та консонантним корелятивним чергуванням – зудá; усіченням похідної основи, консонантним корелятивним чергуванням та зміною акцентуації – возглас. У двох випадках, коли чергування з нульовою фонемою виступає як морфонологічний засіб, він додається до усічення похідної основи та зміни акцентуації –ропот.
Встановлені в нашому матеріалі морфонологічні моделі цілком підтверджують висновки В.Б.Касевича щодо необхідності виокремлення просодичної морфонології. З 59 розглянутих словотвірних гнізд не марковано зміною акцентуації лише десять СГ та ВСЗ (голосúть, изрéчь, хлúпать, фýкать, бякать, хмыкать, чмόкать, хрюкать, бýлькать, чирúкать). З них у СГ та ВСЗ голосúть, изречь вершина словотвірного гнізда – дієслово звукопозначення, а у СГ хлúпать, фýкать, бякать, хмыкать, чмóкать, хрюкать, бýлькать, чирúкать – вершина гнізд звуконаслідування. Деякі з отриманих результатів дослідження змушують звернути увагу на явище множинної мотивації. У сучасній русистиці існує кілька визначень цього явища. Ми дотримуємося думки О.М.Тихонова, В.В.Лопатіна, І.С.Улуханова, І.О.Ширшова та інших учених, які вважають, що «термін «множинна мотивація» доцільно використовувати на позначення здатності твірного слова мати кілька похідних слів» (Тихонов 1986, 1:28). Явище множинної мотивації має місце в СГ свистеть (7ФКВ), стукать(10 ФКВ), хлопать(10 ФКВ), кликать(10 ФКВ), кашлять(11 ФКВ), крякать(13 ФКВ). За множинної мотивації віддієслівного словотворення морфонологічні операції збігаються: похідне пристýкивать утворюється на другому та третьому ступенях словотворення. В обох випадках словотворення супроводжує усічення похідної основи + консонантне корелятивне чергування. Однак трапляються випадки, коли морфонологічне маркування словотворення від різних частин мови за наявності множинної мотивації на другому ступені словотворення не збігається. Це помітно у СГ свистèть: у похідному пóсвист відіменникове словотворення свúт–пóсвит супроводжується зміною акцентуації, а віддієслівне словотворення поствистывать-посвист, у свою чергу, супроводжується усіченням похідної основи + зміною акцентуації.
Матеріал дослідження продемонстрував, що значну роль у морфонології віддієслівного словотворення відіграє перший ступінь. Саме цій ступінь задає тип наступних морфонологічних операцій. Морфонологічні операції цього ступеня обов’язково повторюються на будь-яких інших ступенях словотворення. Найбільш морфонологічно потужні перший та другий ступені словотворення, на третьому та подальших ступенях морфонологічні процеси одночасно зі словотворенням згасають.
Три ступені словотворення морфонологічно марковані в 1-11 ФКВ у шістьох словотвірних гніздах: визжáть, гласúть, кричáть, клúкать, стýкать, хлопáть, кáшлять); у 12-14 ФКВ - у двох: бýхать, крякать. Чотири ступені словотворення морфонологічно марковані у 1-11 ФКВ у двох СГ: звенéть, пéть, а в 12-14 ФКВ в одному - шáркать. У двох словотвірних гніздах 1-11 ФКВ морфонологічно марковані перший та третій ступень словотворення – хрипéть, зудéть. У СГ хлúпать морфонологічно маркований лише третій ступінь словотворення. Найбільш морфонологічно потужними виявилися словотвірні гнізда визжáть, звонúть, свистáть, свистéть, голосúть, трещáть, кричáть, шáркать. Таким чином можемо констатувати, що морфонологічні явища в СГ та ОСЗ з вершинами дієсловами звукопозначення більш морфонологічно потужні, ніж у віддієслівних словотвірних зонах словотвірних гнізд звуконаслідувальних слів.
Висновки дослідження було покладено в основу типології словотвірних гнізд та віддієслівних словотвірних зон за морфонологічними моделями. Основною – типовою – вважається модель словотворення , яка регулярно повторюється при віддієслівному словотворенні на всіх ступенях словотвірного гнізда або віддієслівної словотвірної зони.
1. Морфонологічні моделі СГ 1-11 ФКВ.
Перший морфонологічний тип(S У+СА).
До цього морфонологічного типу відносимо СГ та ВСЗ десятого фонологічного класу вершин ( крім СГ хлипать), два СГ восьмого ФКВ – скрежетать, рокотать и СГ пéть (1ФКВ).
Другий морфонологічний тип (S У+КЧ+СА).
До цього морфонологічного типу відносимо СГ и ВСЗ третього (крім СГ реветь), шостого ФКВ та два СГ п’ятого ФКВ: хрипеть, трещать.
Третій морфонологічний тип (S У+СА+ВЧ) представлено СГ роптáть (4 ФКВ), ревéть(3 ФКВ), стрекотáть (8 ФКВ), грéметь (5 ФКВ), ревèть (3 ФКВ).
Четвертий морфонологічний тип (P ВЧ+СА) представлено СГ шептáть (4 ФКВ) и стонáть(4 ФКВ).
П’ятий морфонологічний тип (S У). Цей тип представлено СГ рыдáть (2 ФКВ), хлúпать (10 ФКВ), лáять (11 ФКВ).
Шостий морфонологічний тип (P СА ) представлено СГ выть (1ФКВ), кашлять (11ФКВ), свистать ( 4ФКВ).
Окрему морфонологію спостерігаємо у таких словотвірних гніздах та віддієслівних словотвірних зонах:
1. В СГ з основою вершини на ж: СГ визжáть (4 ФКВ), СГ верезжáть (8ФКВ). На першому ступені суфіксальний спосіб словотворення (нуль-суфіксація) морфонологічно марковано усіченням похідної основи + консонантним чергуванням + зміною акцентуації (S У+КЧ+СА): визг, верезг; другий ступінь словотворення морфонологічно марковано зміною акцентуації (S СА): визглúвый, верезглúвый.
2. В СГ клúкать, плáкать, звенеть,на першому ступені відтворюються віддієслівні іменники клúч, плáч, звон, тому морфонологічне маркування на подальших ступенях словотворення не повторюється.
3. В СГ гласúть(5 ФКВ), голосúть (7ФКВ), на другому ступені відбувається словотворення префіксальне, тому не можна визначити типову морфонологічну модель.
4. В СГ звучать на другому ступені словотворення відтворюється віддієслівний іменник – óтзвук.
5. В СГ хлúпать морфонологічно марковано лише третій ступінь словотворення.
2. Морфонологічні моделі ВСЗ 12-14 ФКВ.
Перший морфонологічний тип (S У) представлено ВСЗ з вершинами бякать, фýкать, фыркать, чирикать.
Другий морфонологічний тип (S У+ЗА) представлено ВСЗ з вершинами квáкать, тéнькать, тявкать.
Третій морфонологічний тип (S У+КЧ) представлено ВСЗ з вершинами цы́кать, га́ркать, хмы́кать.
Четвертий морфонологічний тип (S У+КЧ+ЗА) представлено ВСЗ з вершинами хрю́кать, бу́лькать.
П’ятий морфонологічний тип (P СА) представлено ВСЗ з вершинами бу́хать, ша́ркать, цокать.
Специфічну морфонологію відмічаємо в ВСЗ кря́кать.
Перший ступінь словотворення морфонологічно маркований при суфіксації: усіченням похідної основи S У= кря́́́́́́к; усіченням похідної основи + зміною акцентуації S У+ЗА = кряку́ша; при префіксації зміною акцентуації + консонантним чергуванням: P ЗА+КЧ= покря́́́́́́́́́́́кивать; другий ступінь при суфіксації морфонологічно маркований зміною акцентуації S СА= кряковной, третій ступінь при префіксації морфонологічно маркований консонантним корелятивним чергуванням S У+КЧ- вскрякивать .
Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної літературної української мови: будова і реалізація К.,1999.– С.37 Соссюр Ф. Курс общей лингвистики // Избранные работы. – М.,1977.– С.120 |
