МОВНИЙ ЕТИКЕТ УГОРСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ

summary

     Розділ 1 ”Етикет як об’єкт дослідження мови та культури угорського населення Закарпаття”. Всебічне вивчення мовного етикету, його специфіки та основних форм прояву є одним із важливих проблем сучасного фінно-угрознавства.

Дослідження мовного етикету в угорському мовознавстві проводиться в рамках здобутків угорської соціолінгвістики. Проблемі мовного етикету угорські мовознавці приділяли увагу вже з кінця ХІХ століття. При вивченні  форм мовного етикету вони вважали суттєвим не зв’язок мови та суспільства, а сферу використання тієї чи іншої форми та її походження. У цьому плані найвагомішою вважаємо працю М. Кертийса (Kertйsz Manу) ”Szбllok az Ъ ak” (”Звертаюсь до Пана”), в якій опрацювано чотирьохсотлітню історію розвитку й уживання ввічливого мовлення в Угорщині.

Соціолінгвістика як наука в Угорщині не мала традиції, вона була “імпортом із Заходу”. Завдяки освітній політиці в Угорщині існувала селективна соціологія, тобто реально існуюча мовна політика не звертала увагу на рівень мовленнєвого розвитку, мовленнєву культуру, що існувала на різних суспільних рівнях, на стан мовної ситуації меншин та проблему двомовності. Угорські мовознавці зацікавилися соціолінгвістикою як наукою лише у 60-70 рр. ХХ століття.

Мовний етикет в українському мовознавстві здебільшого досліджується в одномовному середовищі, і форми його прояву дослідники кваліфікують по-різному: “стійкі формули” (Н. Формановська), “традиційні формули”, “формули мовного етикету” (В. Литовченко, О. Миронюк, Я. Радевич-Винницький), “етикетні формули та формули ввічливості” (С.Богдан) тощо.

Вивчення форм мовного етикету в широкому розумінні дає можливість простежити культурологічний та ментальний рівень суспільства, розкрити  сутність мовної політики держави. Великий прорив у цьому плані зроблено за останні десятиліття, коли все більше українських мовознавців зацікавилися впливом суспільних, політичних та інших явищ на мовленнєву культуру нації. Мовний етикет як суспільна норма поведінки виступає важливою складовою гуманітарної культури, в якій гуманні стосунки між людьми в суспільстві знаходять своє безпосереднє відображення в системі етикету.

     Одним із важливих сфер прояву етикету є процес комунікації, коли співбесідники оцінюють ситуацію, добирають відповідні формули, а через них – розкривають і самих себе. Визначальну роль при цьому відіграє вибір стратегії ведення комунікації, яка в конкретній ситуації залежить від наступних факторів:

·         суспільної відстані сторін (від родичів до незнайомих);

·         ранґу в суспільній діяльності мовців;

·         соціального статусу сторін;

·         специфіки національної культури.

Розділ 2 ”Специфіка мовного етикету угорського населення Закарпаття в дво- та багатомовному середовищі”. Етикет у мові та мовленні в дво- і багатомовному середовищі виступає як багатогранний і поліфункціональний феномен. З одного боку, він характеризує повсякденне життя людей, їхню суспільну діяльність і його обов’язковість пояснюється позамовними чинниками, а з другого, він чітко регламентований індивідуальними, психолого-фізіологічними особливостями індивідів, їх культурою, освітою тощо.

Для розкриття сутності мовного етикету і його властивостей виявлено соціолінгвістичні причини дво- та багатомовності угорського населення Закарпаття і вказано, що двомовність як багатогранне поняття є індивідуальним, суспільним, соціо- та психолінгвістичним явищем. Двомовною вважаємо ту особу, яка в одно- або багатомовному середовищі здатна на рівні рідної мови спілкуватися на двох мовах. Згідно із соціокультурними вимогами, встановленими спільнотою та індивідом щодо комунікативної та когнітивної компетенції індивіда, білінгв здатний з обома мовними групами та культурами або ж їхніми частинами ототожнюватись. Двомовність, як і будь-яке інше явище, має свої позитивні і негативні властивості. Поділ двомовності на різні види зумовлює взаємовплив між їх підвидами.

У соціолінгвістичному аспекті розрізняємо наступні типи двомовності: рання, повна, активна, урівноважена, бікультурна двомовність, яка сприяє тому, що завдяки їй людина є здібнішою та толерантнішою, ніж одномовна. Пізня, часткова, пасивна, монокультурна двомовність може бути інтолерантною, і призводить до виникнення змішаної двомовності. При цьому знання лише однієї мови є проявом монокультурності та вузького світогляду. Водночас зміни в суспільно-політичному, соціальному житті людей, можливості подорожувати, знайомитися з культурою інших народів сприяють дослідженню мовного етикету в багатомовному середовищі на Закарпатті, де поряд з державною існують і мови національних меншин. Крім української, на Закарпатті поширені й уживаються угорська, словацька, німецька, румунська, ромська мови. Те, що Закарпаття є багатонаціональним краєм, пояснюється історико-політичними факторами, а також тим, що він межує з Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Польщею. На мовленнєвий етикет на Закарпатті суттєво впливають традиції, звичаї, ментальність різних національностей, що проживають у цьому регіоні.

Розділ 3 ”Соціолінгвістичні особливості мовного етикету угорського населення Закарпаття” присвячено дослідженню форм мовного етикету в літературній та розмовній мові угорського населення Закарпаття. Основна функція мовного етикету в угорській національній культурі – це здійснення та підтримання зв’язків між комунікантами в різних комунікативних ситуаціях. Аналіз мовного матеріалу показав, що важливим аспектом дослідження є функціонально обумовлене застосування форм мовного етикету в комунікативному просторі, зокрема етикетної лексики, етикетних виразів у сучасному мовленні угорців на Закарпатті. Форми звертання та привітання в різних комунікативних ситуаціях є багатогранними: іменникові Kati, Imi, Kati nйni, Imre bбcsi, tiszteletem, ьdvцzletem, (Катя, Імре, тьотя Катя, дядя Імре, моє шанування, мої вітання), займенникові форми звертання maga, цn, te, (ви, ти) метафоричні вокативи csillagom, lelkem, cuncim, cunci mуkus, szнvem, йdes, tьndйrke, pockolбndusz, йletem, napocska, galambom, rifke, virбgom, gyцngyvirбg, (зіронько, душечка, моя цунці, цунці білочко, серденько, солоденька, ангелочку, поцколандус, життя моє, сонечко, голубко, ріфке, квіточка, конвалія), які є складовою частиною культури та традицій у спілкуванні угорського населення на Закарпатті. Серед форм привітань є загальновживані jу reggelt, napot, estйt, йjszakбt kнvбnok; szia, szevasz, szeva, szervusz, szerbusz; hello, csб (добрий ранок, день, вечір, на добраніч; привіт, пріветік, хело, ча) та національно-специфічні вирази adjon Isten, kezйt csуkolom, virбgos jу reggelt, jу szerencsйt, szerencsйs napot, szerencse fel, pбlinkбs jу reggelt (дай Боже, цілую ручки, квітуче добре рано, успіху, успішного дня, з горілкою доброго ранку з гумористичним відтінком). Завдяки довготривалим контактам угорського населення з українцями на Закарпатті відтворюються тонкощі національної специфіки їх культур. Важливим фактором  при цьому виступає соціальний статус співрозмовників, те культурне середовище, в якому вони виросли, виховувались та живуть, оскільки існують регіони та національні культури, які структурно й органічно об’єднані в соціальну систему. На Закарпатті, де мають місце специфічні вікові стосунки між людьми різних націй (угорців, українців, росіян, румунів, словаків тощо), взаємовідносини між ними характеризуються безпосередністю, чим пояснюється взаємозбагачення мов і культур, їх взаємний вплив на процес комунікації. При цьому увага приділяється демографічним груповим відмінностям та комунікації між соціальними групами, прикладом якого служать стать, місце проживання, вид зайнятості, добробут та вік комунікантів.

У використанні форм мовного етикету угорським населенням Закарпаття важливу роль відіграють наступні фактори:

а) Комунікація між угорським населенням села та міста. Ці відмінності віддзеркалюють стилі комунікації та функціональні відмінності в комунікативному акті при взаємодії сільських і міських індивідів. Так, привітання kezйt csуkolom! на початку ХХ століття було поширене в містах серед еліти суспільства. Зараз воно вживається у всіх соціальних групах як у містах, так і селах. Загальнопоширеною є його скорочена форма csуkolom (цілую). Привітання pбlinkбs jу reggelt, jу szerencsйt, adjon Isten, (з горілкою доброго ранку, дай Боже, успіху) вживаються здебільшого у селах середнім та старшим поколіннями.

б) Регіональна комунікація. У закарпатському варіанті угорської розмовної мови під впливом української та російської в другій половині ХХ століття до керівних осіб, учителів, посадовців зверталися, вживаючи форму ім’я + по батькові Margarita Sztepбnovna, Joszip Pбvlovics, Judita Fedorіvna (Маргарета Степанівна, Йосип Павлович, Юдіта Федорівна) на знак пошани, а в інших регіонах використовувалася форма пан + рід заняття tanбr ъr, doktor ъr, rendхr ъr (пан вчитель, пан доктор, пан міліціонер).

в) Комунікація між особами різної статі. Тут у вживанні форм мовного етикету між жінками та чоловіками теж спостерігаються відмінності. Прикладом цього може служити те, що, вітаючись з жінкою, чоловіки вживають угорську форму привітання kezйt csуkolom, virбgos jу reggelt, kцszцntцm Margitka (цілую ручки, квіткового доброго ранку, мої вітаннячка Маргарета) і етикетно правильним у цьому випадку буде, якщо жінка відповість простою темпорально зумовленою формою jу napot! (добрий день!).

г) Культурна комунікація організацій. Іншим видом культурного комунікаційного клімату, з яким більшість із нас перебуває у взаємодії, є культура організації, що включає в себе її супутні норми, процедури та комунікаційні моделі. Так, у школах з угорською мовою навчання учитель, звертаючись до учня, вживає форму „ти” + ім’я, Peti, Gйza, Tibor, Katika (Петя, Гийза, Тібор, Катіка), а в школах з українською мовою навчання поширенішою є форма звертання на „ти” + прізвище + ім’я або прізвище Чопей Ганна, до дошки, Кручаниця, вийдіть відповідати. У звертанні до вчителя в школах з угорською мовою навчання вживається форма на „ви” + ім’я + nйni (тьотя) або „ви” +ім’я + tanбr ъr (пан учитель) Irma nйni, Magdi nйni, Miklуs bбcsi, Jуzsi bбcsi (тьотя Ірма, тьотя Магда, дядя Міклош, дядя Йовшка).

Мовний етикет досліджується в роботі і як суттєва складова комунікації, оскільки життя людини, як і суспільства загалом, неможливе без знання мовного етикету, яким послуговуємося щодня.

У соціалізації індивіда сім’я відіграє першочергову роль. Для задоволення своїх потреб він/вона освоює складну систему ввічливої мовленнєвої поведінки своєї нації в різних комунікативних ситуаціях. Прикладом цього служать, зокрема, угорські народні казки, в яких герой при зустрічі зі старшою за віком жінкою звертається до неї: jу napot, цreganyбm! adjon Isten, jу napot! (добрий день, бабко! дай Боже, доброго дня!) і отримує відповідь: szerencsйd, hogy цreganyбdnak szуlнtottбl! adjon Isten, fiam! (пощастило тобі, що назвав мене бабкою! дай Боже, синку!).            

У дисертаційному дослідженні розрізняємо три етапи соціалізації індивіда:
1) первинну, що триває від народження до досягнення ним/нею семирічного віку;
2) вторинну –  шкільні роки; 3) третій етап соціалізації, що настає з повноліттям. Кожний із цих етапів характеризується своїми особливостями.

На першому етапі соціалізації індивіда сімейне виховання є першочерговим, вагому роль тут відіграють батьки, вони вчать своїх дітей, до кого, яким чином слід звертатися та вітатися у сімейному колі, серед знайомих, сусідів, друзів, у дошкільних навчальних закладах та релігійних установах і організаціях. 

На вторинному етапі соціалізації індивіда (в навчальних закладах різних рівнів, у сфері послуг) людина знайомиться з декількома іноземними мовами та починає вивчати їх у різних навчальних закладах. Важливу роль тут відігріють навчальні заклади І-ІІІ рівнів, шкільний осередок, навчання, вчителі та друзі. На цьому етапі соціалізації людина проходить два етапи розвитку: 1) з дитячого віку до підліткового; 2) з підліткового до повноліття.

Зазначимо, що на цьому етапі з етикетних форм зникають метафоричні звертання йdesem (солоденький), angyalom ~ angyalkбm (ангелочку), csillagom (зіронько), egyetlenem (єдиний мій/моя), kincsem (скарб мій) тощо та форми звертання типу kicsim ~ kicsikйm, picim ~ picikйm (маленька, маленький, малесенький, манюся) а також пестливі варіанти звертань, що позначають родинний зв’язок fiacskбm, kislбnyom, gyermekem, (синулечка, синку, донечка, дочушка, дитинко). Поширенішим серед угорського населення на Закарпатті є звертання по імені в пестливій формі або з використанням форм, що вказують на родинний зв’язок у словниковій, а не розмовній формі. На етапі пізнього дитячого віку в стосунках з дорослими індивід, використовуючи форми звертання, бере до уваги родинні стосунки, вік, стать особи.

На третьому етапі соціалізації дитина, звертаючись і спілкуючись з дорослими, вживає форму звертання на ”ви” навіть до тих родичів, дорослих тощо, до кого перед цим зверталася на ”ти”. Через деякий час, на початку підліткового періоду звертання на ”ти” у відносинах з дорослими, чи то з близькими, чи то з незнайомими, буде вважатися неприродним, чужим.

У пізньому дитячому віці вживання пестливої форми імені не є характерним. Звертаючись, діти використовують повне ім’я Rйka, Dйnes, поширеним явищем є давати одне одному клички, вибір яких залежить, в основному, від зовнішнього вигляду, а іноді й від розумових здібностей дитини: Katуka, Janika, zsirбf, bambika (Катруся, Ванічка, жирафа, телепень), а також називати одне одного іменами мультиплікаційних героїв: Srek, Fiona, Micimackу, Gyujmovocskб (Шрек, Фіона, Пух, Дюймовочка).

            Батьки, звертаючись до підлітка, використовують повну форму імені, не вживаючи пестливих форм, часто зважаючи на категоричне прохання своїх дітей. Так само уникають вони пестливих форм у звертаннях, що позначають родинний зв’язок: fiam  'сину' – форма звертання батьків до дитини чоловічої статі, яка на Закарпатті в селах є загальнопоширеною разом з її демінутивною формою fiacskбm, kisfiam; lбnyom 'доню, дівчина' – форма звертання батьків до доньки, що вживається самостійно або з додаванням означення йdes, kedves (солодка, мила) тощо. ЇЇ також вживають старші за віком особи, звертаючись до незнайомої дівчини, особливо на селах. Ця форма звертання є поширеною на Закарпатті між угорцями як у селах, так і містах. 

            У підлітковому віці зазнають змін етикетні формули звертань у відносинах з батьками. На всіх інших рівнях вони залишаються незмінними. У звертаннях до батьків використовується і жаргонна лексика. В угорському мовленні на Закарпатті це явище практично тотожне міському середовищу. У звертанні до батьків улюбленими формами, особливо при згадуванні, є:  хsцk, цregeim ~ цregem, anyбm (старі ~ стара ~ старий, батя, мать).

            Між підлітками поширеним явищем є вживання кличок, метафоричних форм звертання та жаргонної лексики, що позначають стать, родинний зв’язок, вік. Підлітки використовують ті ж клички, що і в підлітковому періоді, або ж дають нові, що точніше, яскравіше характеризують особу: alcapone, terminбtor, gyilkos, zsa ok (алькапоне, термінатор, вбивця, тиран), а також використовують імена відомих персонажів художніх фільмів.

ВИСНОВКИ

Дослідження мовного етикету, зокрема звертань і привітань, якими послуговується угорське населення Закарпаття, виявило, що угорські мовці залежно від географічного і мовного середовища користуються різними мовами: рідною угорською, державною українською і російською. Вони є збалансованими чи незбалансованими білінгвами або трилінгвами. Збалансовані білінгви в процесі нашого дослідження зустрічалися рідко, але незалежно від цього, різні форми українського мовного етикету більшою чи меншою мірою використовуються носіями угорської мови в процесі комунікації. Вибір конкретної форми мовного етикету залежить від багатьох факторів, у першу чергу мовної ситуації, соціального статусу індивіда, віку, освіти, статі, місця проживання комунікантів. В одномовному угорському середовищі Виноградівського, Берегівського, Мукачівського та Ужгородського районів комунікантами вживаються традиційні та нові угорські форми мовного етикету в звертаннях та привітаннях. У багатомовному середовищі, особливо в офіційній сфері в Рахівському, Тячівському, Виноградівському, Берегівському, Мукачівському, Ужгородському районах, крім угорських форм звертань і привітань, паралельно вживаються власне українські форми звертання і привітання. Шляхом проведення анкетування зібрано понад 1000 звертань і привітань (разом з варіантами), серед яких є загальні, в основному темпоральні привітання jу reggelt, jу napot, jу estйt, jу йjszakбt kнvбnok, viszontlбtбsra, viszonthallбsra ('добрий ранок, добрий день, добрий вечір, надобраніч', до побачення), національно угорські Isten бldjon, Isten veled lelkem, хrizzen a jу Isten, a jу Isten legyen melletted (благослови тебе Боже, Бог з тобою, най береже тебе Боже, най Бог завжди буде з тобою) і власне українські форми звертання і привітання ваше здоров’я, Бог у поміч, дай Боже час добрий, з Богом у добру дорогу, най щастить, най тя Бог береже, що використовуються угорським населенням на Закарпатті. Етикетні форми в поліетнічному соціумі містять:

1) загальні, в основному темпоральні привітання – jу reggelt, jу napot, jу estйt, jу йjszakбt (kнvбnok), szia, sziasztok, szevasz, szevasztok, csуkolom, tiszteletem, ьdvцzletem (добрий ранок, добрий день, добрий вечір, надобраніч, привіт, пріветік, цілую, моє шанування, моє вітання), вибір яких залежить від доби дня. Вони вживаються на всіх рівнях людського життя і є найуживанішими. На Закарпатті між угорцями, особливо в селах, поширеним є стягнута форма привітань jу reggelt, napot, estйt, йjszakбt, без лексеми бажаю, уживання якої вважаємо неввічливим; szerbusz ('привіт') – діалектний варіант форми привітання szervusz, що вживається у відносинах на ”ти” на всіх рівнях суспільного життя і на Закарпатті між угорцями в сільських місцевостях є загальнопоширеною та загальновживаною. Szia, sziasztok ('привіт') – стягнута форма привітання szervusz, є фамільярною у відносинах на ”ти” і вживається людьми всіх вікових категорій на Закарпатті.

2) Власне угорські форми звертань і привітань – csуkolom ('цілую') – стягнута форма привітання csуkolom a kezedet/kezйt, є загальнопоширеною як у містах, так і селах. Вона є фамільярною і вживається здебільшого дітьми та особами молодшого покоління стосовно осіб старшого покоління. На Закарпатті між угорцями в містах вживається спорадично. У містах серед представників угорської еліти поширеною є форма привітання pб та puszi pб Zsuzsikбm, puszi Erzsikйm (па Жужіка, цілую Ержіка). Застаріла форма привітання Pбlinkбs jу reggelt, ('з палинкою доброго ранку') вживається між чоловіками, особливо у селах, що вживається як у відносинах на ”ви”, так і ”ти” з гумористичним відтінком. Поширеними є також привітання virбgos jу reggelt, jу szerencsйt, szerencsйs napot, szerencse fel (квіткового доброго ранку, успіху, успішного дня).

3) Традиційні українські форми звертань і привітань уживаються в багатомовному середовищі при зустрічі. Серед них загальновживаними є здоров, здоров був, була особливо у мовленні молоді. Такі форми привітання вважаються неввічливими, їх слід уникати.

У тих місцевостях, де угорське населення проживає компактно, переважають національні угорські форми мовного етикету, а там, де домінує україномовне оточення, уживаються власне українські форми звертань і привітань, особливо в офіційних мовних ситуаціях.

Угорське населення на Закарпатті в різних сферах суспільного життя по-різному користується лексемами та виразами мовного етикету. Вибір форм звертань та привітань з багатої скарбниці національної мови залежить від наступних факторів:

·         суспільної дистанції між комунікантами (від близьких членів родини до вищестоячих посадовців, органів влади);

·         соціального статусу комунікантів;

·         посади комунікантів;

·         культурного рівня та освіти комунікантів;

·         суспільної приналежності комуніканта за віком, статтю, конфесією тощо. 

У процесі всебічного дослідження мовного етикету на всіх рівнях його прояву серед угорського населення Закарпаття виділено фамільярну та офіційну сфери комунікативної ситуації.

1. Серед фамільярних звертань використовуються загальні, традиційні угорські та українські назви і сталі вирази та запозичення:

а) загальні звертання: anyu, apu (мамо, mamо), що широко розповсюджені в усіх європейських мовах;

б) власне угорські звертання: anya, anyu, йdes, йdesanya;

в) традиційні українські звертання в багатомовному середовищі: матуся, мамко і різні її морфологічні демінутивні форми мамочка, мамці, мамуню, мамулечко, мамусечко;

г) запозичені форми звертання в угорській мові: muter, fater (з німецької).

Серед опитаних респондентів старшого віку поширені традиційні форми звертання (anyu, apu), а серед представників молодшого віку – запозичення (muter, fater), що мають відповідне стилістичне забарвлення (діалектне чи жаргонне). Форми звертання, уживані в ширшому колі родинних відносин, є сталими: nagynйni, nagybбcsi, keresztanya, keresztapa, kereszt, meny, vх, anyуs, apуs (вуйна, уйна, стрийна, тітка, тютка, вуйко, стрийко; батечко, маточка, хресна, хресний, хресна мати, хресний батько; невістка, невіста, зять). Ця сталість пояснюється історичним процесом виникнення  назв родинних зв’язків.        

В офіційній сфері використовуються традиційні форми звертання, які відповідають вимогам сучасного мовленнєвого етикету. Після 1945-го року в офіційній сфері загальнопоширеною формою звертання була лексема elvtбrs, kartбrs (товариш). Цей приклад є свідченням того, що кожна політична система створює свої норми мовної поведінки. Зараз цю форму звертання – elvtбrs, kartбrs (товариш) замінили лексеми ъr, ъrhцlgy, asszonyom, kisasszony (пан, пані, панна).

В офіційному комунікативному акті в багатомовному середовищі Закарпаття традиційними є формули звертання ім’я + по батькові, пан + постійний або оказіональний рід занять чи посада: Микола Миколайович, Марія Василівна, пане ректоре, пан професор. В офіційному комунікативному акті в одномовному угорському середовищі на Закарпатті традиційними є формули звертання: постійний або оказіональний рід занять чи посада + ъr: rektor ъr, tanбr ъr, tanб х (пан ректор, пан вчитель, пані вчителька). Особливістю вживання етикетних форм угорським населенням на Закарпатті є те, що у вищих навчальних закладах та офіційних установах до викладачів і посадових осіб звертаються формулою ім’я + nйni (тьотя), bбcsi (дядя) Kati nйni, (тьотя Катя), Feri bбcsi (дядя Фері).

Комплексний аналіз відповідей респондентів за питальником виявив загальну тенденцію в прояві мовного етикету угорського населення Закарпаття, яке полягає поступовому поширенні звертання на ”ти”. При цьому тикання в одномовних угорських населених пунктах поширюються інтенсивніше під впливом західної культури, ніж у багатомовному середовищі.

  Вітання є ознакою культури і вихованості людини. Особливістю Закарпатського менталітету культурної людини є пошана і толерантність до рідної мови співбесідника. Виявом цього є те, що представники угорського населення Закарпаття вітаються по-угорськи та рідше українською мовою і навпаки, напр.: Йов напот ківанок! У більшості випадків використовуються загальні та національні форми привітання.

У формах мовного етикету угорського населення на Закарпатті виражається їх своєрідний спосіб мислення і національна ментальність. Вибір етикетних одиниць значною мірою залежить від екстралінгвальних і соціальних факторів: віку, місця проживання, статі, постійного чи оказіонального роду занять або посади, освіти, соціальної дистанції між комунікантами. У формулах звертань та привітань угорського населення Закарпаття переплітаються загальнолюдські і національні особливості. Воно обирає зі скарбниці мови найдоцільніше етикетне слово чи вираз у конкретній мовленнєвій ситуації. Уміння вибирати залежить від виховання в сім’ї і школі, а, виходячи з цього, слід приділяти особливо велику увагу вихованню молодого покоління на першому та другому етапах соціалізації.

Мовний етикет угорського населення Закарпаття, таким чином, розглядається не тільки в контексті власне мови, але й спілкування, взаємозв’язку між мовними та немовними елементами комунікації. Людський фактор починає займати центральне місце в лінгвістиці взагалі та угорському мовознавстві зокрема. Аналіз етикетних форм звертання і привітання дає підставу стверджувати, що мова угорського населення Закарпаття виступає одночасно фактором соціальним, передбачаючи комунікацію, а також фактором гносеологічним, психічним, семіологічним, який має логіко-понятійний та прагматичний аспекти. Як і інші, досліджувана угорська мова фіксує не тільки раціональне – думки, ідеї, але й емоції, почуття – сферу емоційної діяльності людини. Їх прояв постає однією з форм відображення дійсності і складає невід’ємну частину людського буття. Різноаспектний характер взаємозв’язків людини та реальної дійсності, емоцій з мисленням, інтелектуальною діяльністю свідомості – все це знаходить своє відображення в мовному етикеті угорського населення Закарпаття.

У плані подальших наукових розвідок перспективним видається дослідження інших вербальних і невербальних засобів прояву етикету носіями різних мов у полікультурних соціумах країн близького та далекого зарубіжжя.