НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертаційна робота присвячена вирішенню науково-практичних завдань щодо напрямів активізації інноваційної діяльності на малих і середніх промислових підприємствах на основі ефективного використання інтелектуального потенціалу трудових колективів і з урахуванням стимулюючого впливу кластерних об’єднань підприємств і регіональних факторів розвитку.  

У першому розділі «Теоретичні основи підприємництва в ринковій економіці» розкрито: етапи становлення підприємницької діяльності; підприємництво як рушійну силу в ринковій економіці; поняття «інноваційна економіка»; роль малого та середнього бізнесу в становленні інноваційної економіки; форми інтеграційних об'єднань малого і середнього бізнесу та їх характерні особливості, які сприяють активізації інноваційної діяльності на підприємствах; кластерний підхід до організації малого і середнього бізнесу.

Виявлено, що формування елементів підприємницької діяльності відноситься до періоду виникнення ринкових відносин у суспільстві (V-VIII ст.) і у своєму становленні проходить шість етапів. Інтенсифікація виробничих процесів у XIX-XX ст. визначає інноваційний підхід до основних факторів вирішення проблем і успішності господарської діяльності.

Розкрито основні аспекти суспільного сприйняття понять «підприємництво» в перехідний період до ринкової економіки і позитивні тенденції його розвитку. Обґрунтовано положення, що малий і середній бізнес є сферою економіки з реалізації підприємницьких здібностей активної частини суспільства, а також інструментом вирішення його соціально-економічних проблем.

Доведено, що на розвиток ділової активності в суспільстві значною мірою впливають престижність підприємницької діяльності, психологічна готовність людини займатися бізнесом, наявність професійних знань і досвіду.

Виявлено, що ідея інноваційного розвитку економіки не знайшла ще контуру сформованої національної програми, що стимулює напрям удосконалення традиційних форм виробництва на основі інновацій. Роль малого та середнього бізнесу у вітчизняній економіці істотно занижена, що не відповідає його потенційним можливостям.

Найбільш перспективною і фундаментальною формою організації малих і середніх підприємств визнано кластери. Принципи, закладені в основу кластерної структури, сприяють активізації як загальногосподарської, так і інноваційної діяльності підприємств, що об'єдналися, при цьому в рамках кластерної організації бізнесу суб'єктами інноваційних процесів виступають, крім підприємств, безпосередніх учасників, також наукові установи і регіональна або місцева виконавча влада. Для наукових установ участь у кластерах уможливлює розвиток прикладних напрямів досліджень, безпосередньо пов'язаних із досягненням стратегічних цілей кластера, гарантованою вимогою розробок і їх фінансовим забезпеченням. Активна позиція місцевої влади відносно кластерів сприяє розвитку підприємництва, зниженню рівня безробіття, наповненню місцевих бюджетів і вирішенню соціальних проблем адміністративних територій.

Дослідження проблем активізації інноваційної діяльності малих і середніх промислових підприємств і методів їх вирішення на основі кластерного підходу доцільно здійснювати за схемою (рис. 1), сутність якої полягає в ефективному використанні творчого потенціалу персоналу підприємств, оптимізації комунікаційних зв’язків при трансферті технологій і врахуванні стимулюючих впливів інтегрованих структур (кластерів).

Схема представлена трьома напрямами. Перший напрям містить аналіз інноваційного потенціалу підприємства, а саме інноваційний потенціал персоналу, що становить основний інтелектуальний  капітал малих і середніх підприємств; у трансфертному механізмі досліджуються мотиви економічної поведінки власників і керівників підприємств відносно інновацій і координація взаємодії авторських і трудових колективів. Підхід до розробки другого напряму базується на кластерній структурі організації малих і середніх підприємств як одному з масштабних та інноваційно орієнтованих напрямів розвитку, в рамках якого формуються сприятливі зовнішні умови для активізації інноваційної діяльності учасників кластера. Третій напрям містить можливості формування й успішного функціонування кластерних структур (потенціал кластеризації), які об’єднують малі та середні підприємства в межах адміністративних територій, а також у ньому визначаються галузі спеціалізації регіону.

Розгляд питань кластерної організації бізнесу передбачає вивчення і виявлення галузей спеціалізації, в яких можливе створення кластерів і визначення потенціалу кластеризації регіону. В умовах глобалізації та інтеграції бізнесу власні зусилля підприємства щодо вирішення проблем модернізації виробництва на основі інновацій лише частково можуть вирішувати питання підвищення його конкурентоспроможності та сталого розвитку. Кластерна організація підприємств, яка регулюється за принципами кооперації та внутрішньокластерної конкуренції між учасниками, цільовим науковим забезпеченням і підтримкою регіональної влади, полегшеним доступом до позикових фінансових ресурсів, вирішенням спільних стратегічних завдань галузевого і регіонального розвитку, дає більше можливостей для зростання кожного підприємства-учасника, активізації його інноваційної діяльності й розвитку кластера в цілому.