НАСЛІДУВАННЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету та завдання, розкрито методологічні та теоретичні основи, описано методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та прак­тичне значення, наведено дані про апробацію роботи та відомості про структуру дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження ролі наслідування в розвитку творчих здібностей у дошкільному віці” розглянуто проблему розвитку творчих здібностей та наслідування дошкільників; проаналізовано особливості взаємозв’язку творчості та розвитку творчих здібностей; розроблено теоретичну модель наслідування як механізму розвитку творчих здібностей у дошкільному віці.

У роботах В.В. Давидова, Г.С. Костюка, В.Т. Кудрявцева, М.М. Подд’якова відзначається роль дошкільного віку як початкового етапу розвитку творчих здібностей. Інтеріоризація суспільного досвіду та задоволення базових потреб здійснюються у провідних видах діяльності та визначаються  умовами соціальної ситуації розвитку (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, М.І. Лісіна).

Творчі здібності як здатність до оригінального вирішення проблеми, утворюючи ядро всіх здібностей (Б.Г. Ананьєв, Д.Б. Богоявленська, В.М. Дру­жинін), є передумо­вою досягнення творчих результатів (О.М. Матю­шкін В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов). Відповідно до положень про розвиток здіб­но­стей у діяльності (Б.М. Теплов) та творчий характер діяльності (С.Л. Ру­бінштейн, А.В. Брушлінський), розвиток творчих здібностей у дошкіль­ному віці відбувається через включення дитини в ігрову та продук­тивну діяльності.

Ряд дослідників відзначають, що в умовах креативно збагаченого середовища дошкільникам властивий поступовий перехід від наслідування до творчості (А. Бандура, В.М. Дружинін, В.О. Просецький, Р. Стернберг, Н.В. Хазратова). Творчі дії дітей розглядаються як усвідомлене (до певної міри) експериментування у процесі наслідувальної діяльності для отримання соціально схвалюваних результатів, відмінних від зразка.

Вивчення наслідування як механізму розвитку творчих здібностей передбачає врахування його соціально-психологічних та діяльнісних аспектів (Є.Я. Басін, М.М. Гнатко, В.М. Дружи­нін, Д. Саймонтон). На основі аналізу наукових джерел можна припустити, що діяльнісними складовими наслідування є використання інвенцій, перенасичення одноманітною діяльністю, а соціально-психологічними – орієнтація на визнання оточення, наслідування творчих дій значимих осіб.

Серед фундаментальних потреб, які детермінують розвиток особистості в дошкільному віці, виділяється потреба у визнанні (в.с. Мухіна). Розвиток здібностей (у першу чергу, творчих) може розглядатися як один із найважливіших засобів досягнення визнання (О.Л. Музика). На відміну від діяльнісних результатів наслідування, здібності, які розвинулися в ході діяльності, стають трансситуаційним, а згодом і особистісним утворенням, універсальним у плані досягнення визнання. 

Основною тенденцією розвитку наслідування вважається перехід від неусвідомленого повного копіювання зразка до свідомого часткового запозичення окремих елементів діяльності (В.О. Просецький). Але в процесі наслідування у суб’єкта виникають спонтанні відхилення по ходу діяльності – інвенції. Ж. Піаже розглядає інвенції як привнесення власних елементів у засвоюваний досвід та природний засіб самостійного творчого пізнання дитиною оточуючого світу. Вони рефлексуються, оцінюються за критерієм доцільності і входять як складові частини до стратегічних тенденцій творчої діяльності на початкових етапах розвитку творчої обдарованості (В.О. Моляко, О.Л. Музика). Отже, елементи творчості природно виникають у процесі наслідування дитиною дій дорослого.

Ми розглядаємо наслідування як процес повного або часткового відтворення дитиною дій дорослих чи інших дітей, результатом якого є розширення операціонального досвіду, встановлення й підтримання соціальних контактів. Аналіз наукових джерел дозволяє побудувати теоретичну модель наслідування як механізму розвитку творчих здібностей у дошкільному віці (рис. 1).

У результаті теоретичного аналізу виділено три рівні наслідування у процесі оволодіння окремою діяльністю в дошкільному віці: синкретичний, вибірковий та інвенційно-творчий.

Синкретичний рівень наслідування виникає тоді, коли діяльність є новою для дитини. Зусилля дошкільників спрямовані на засвоєння змісту й послідовності дій та операцій. При цьому переважає копіювання, відсутні критичність та орієнтація на результат, а інвенції, що виникають по ходу діяльності, відкидаються як „неправильні” дії.

З оволодінням основними прийомами діяльності, наслідування стає вибірковим: з’являються здатність порівнювати ефективність діяльності кількох об’єктів та зацікавленість в отриманні результату. Інвенції викликають інтерес, але не використовуються дітьми.