НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Державний аудит ефективності в системі державного фінансового контролю в Україні” удосконалено підходи до визначення сутності понять “зовнішній фінансовий контроль” та “державний аудит ефективності”; здійснено порівняльний аналіз зовнішнього незалежного та внутрішнього державного фінансового контролю як складових ДФК; проаналізовано основні проблеми організації системи ДАЕ в Україні, розглянуто його методичний інструментарій, виокремлено його місце в системі ДФК.

Узагальнення проблем розвитку системи ДФК в Україні дозволило виявити найбільш значущі з них, а саме: 1) зростання кількості та обсягів бюджетних правопорушень; 2) збільшення випадків неефективного використання державних коштів; 3) недостатня інформативність висновків контролюючих органів про ефективність використання державних фінансових ресурсів; 4) недосконалість нормативно-правової бази в сфері ДФК; 5) недостатній рівень наукового, методичного, організаційного та інформаційного забезпечення ДФК.

Порівняльний аналіз внутрішнього та зовнішнього фінансового контролю як загальних підсистем ДФК дозволив виявити їх істотні відмінності. При значній кількості досліджень проблем реалізації механізмів внутрішнього фінансового контролю, методична база застосування ЗФК є недосконалою та потребує впорядкування. Здійснена автором систематизація наукових поглядів на сутність ЗФК дозволила зробити висновок про наявність термінологічної неузгодженості та системних протиріч, які обумовлюють нерозвиненість організаційно-правових та науково-методичних засад його проведення. В науковій літературі ЗФК розглядається переважно як: 1) процес; 2) інститут; 3) форма ДФК. Жоден з цих підходів не може бути визнано вичерпним з позиції врахування його структурних та сутнісних характеристик. Автором запропоновано розуміти ЗФК як впорядковану та узгоджену сукупність взаємозв’язків між уповноваженим вищим органом контролю державних фінансів та суб’єктами, які володіють, розпоряджаються та/або використовують державні фінансові ресурси, майно та майнові права, що виникають з приводу здійснення незалежних контрольно-аналітичних заходів від імені та в інтересах суспільства з обов’язковим оприлюдненням отриманих результатів.

Запропоноване визначення відрізняється від існуючих наступним: 1) ЗФК трактується автором не як процес, інститут, відносини або форма ДФК, а як сукупність взаємозв’язків; 2) підкреслюється, що ці взаємозв’язки мають бути певним чином впорядковані та узгоджені (зокрема, у часі та за суб’єктами з урахуванням їх повноважень); 3) автор чітко визначає межі дослідження цих взаємозв’язків – виключно з приводу здійснення контрольно-аналітичних заходів, а не при ліквідації їх наслідків, як це передбачено окремими науковцями; 4) як основні суб’єкти ЗФК автор розглядає не лише виконавців (Рахункову палату України), як це передбачено існуючими підходами, а й цільових користувачів результатів проведення контрольно-аналітичних заходів та суспільство; 5) врахуванням специфічних принципів ЗФК (незалежності та гласності).