назви осіб у сучасній словацькій літературній мові: словотвірний аспект

summary

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету й основні завдання, встановлено його новизну, вказано основні джерела дослідження, визначено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, окреслено форми їх апробації.

У першому розділі “Здобутки і проблеми в дослідженні словотвору особових назв”,  який складається з двох підрозділів “Досягнення у вивченні словотвору особових назв словацької мови” і “Проблеми та спірні питання в дослідженні словотвору назв осіб” прослідковується історія вивчення словотвору особових назв у словацькому мовознавстві у ХХ ст., а також визначаються  основні проблеми при дослідженні творення назв осіб.

Дослідження словацького словотвору починається ще з ХІХ ст. Вперше на словотвір, як певну систему, звернув увагу А. Бернолак. Питаннями словацького словотворення займалися також             Л. Штур, Б. Летц, Я. Дамборський та інші дослідники. Ґрунтовне дослідження творення назв осіб   у словацькому мовознавстві починається з 40-их років ХХ ст., коли у ділянці  словотвору активно почав працювати Я. Горецький. Саме він обґрунтував теоретичні засади словотвору словацької мови. Вагомий внесок у словацьку дериватологію також зробили К. Бузашіова, Ю. Фурдік,                Й. Яцко, Ф. Буффа, Я. Кредатусова та інші дослідники.

У другому підрозділі розглядаються такі спірні питання дослідження словотвору назв осіб,              як: а) проблема групування особових назв за лексико-семантичними розрядами, визначення обсягу і меж кожного з розрядів, критерії розмежування, термінологія; б) питання способів творення назв осіб; в) проблеми словотвірної мотивації дериватів; г) питання родо-статевого розмежування особових назв; д) проблема "своїх" і "запозичених" назв осіб.

У другому розділі “Морфологічний спосіб творення особових назв” описуються атрибутивні та агентивні назви осіб чоловічого, жіночого, середнього та спільного родів сучасної словацької літературної мови, утворені суфіксацією та префіксацією, визначається продуктивність і валентність твірних основ та словотворчих формантів при творенні відповідних назв осіб.

Агентивні та атрибутивні назви осіб – найбагатші словотвірні розряди в межах категорії назв осіб. Це різні щодо семантики розряди, але щодо способів та засобів творення дуже близькі. До розряду агентивних і професійних назв осіб (тут і далі використовуємо термін “розряд”, за проф.      І. І. Коваликом) зараховуємо іменники, які називають осіб за їх професією, місцем роботи, видом заняття, способом дії, родом діяльності, назви спортсменів, військових та церковнослужителів,       а також назви осіб, у семантиці яких закладена дія. До розряду атрибутивних назв зараховуємо іменники, які називають особу за її зовнішністю, внутрішніми якостями, улюбленим заняттям, поведінкою, типом та рисами характеру, віком, тобто назви, в семантиці яких закладена ознака. Об’єднує ці два розряди проміжний, атрибутивно-агентивний розряд назв осіб, до якого належать іменники, в семантиці яких поєднуються і дія, і ознака, наприклад, fajčiar означає особу, яка виконує дію, і особу, для якої ця дія є улюбленим заняттям. В обох розрядах є наявні полісемантичні назви осіб, наприклад, bryndziar, назва, яка означає особу, що виробляє бринзу та особу, яка любить їсти бринзу, тобто назва особи в одному значенні є агентивною, а в другому атрибутивною. Такі назви осіб двічі розглядаємо за їх значенням у кожному із розрядів.

При творенні агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові найпродуктивнішим є суфіксальний спосіб. Для творення агентивних назв осіб чоловічого роду у словацькій мові найвищою активністю відзначається суфікс -ár/-іаr: ihlár, kabelár, repár, nemčinár, pekár, pe ikár, voňavkár, voziar, zubár. В агентивних назвах осіб словацької мови продуктивними є також суфікси -ník (čalunník, kade ík, lakovník, obuvník, povrazník, účtovník, tlmočník), -č/-áč (brusič, nakupovač, podpaľovač, potápač, umyvač), -teľ (budovateľ, čitateľ, pestovateľ, spisovateľ, žiadateľ). Дані суфікси збільшують свою продуктивність за рахунок інших суфіксів, наприклад, суфікса -са (nájomca – nájomník, nákupca – nakupovač або nakupovateľ). До малопродуктивних серед агентивних назв осіб належать суфікси -ák (odevák, tatrovák), -ík (divadelník, kormidelník), -ca (obhajca, odporca), до непродуктивних – -oš (gajdoš), -úň (špehúň), -úch (hajdúch), -áš (vartáš), -eľ (špiceľ), -iš (kočiš), -úr (vincúr), -ic (novic).

Із запозичених суфіксів у межах агентивних назв осіб найпродуктивнішим є суфікс  -ist-a, котрий навіть здатний утворювати назви осіб і від слов’янських основ, продуктивністю також вирізняються і суфікси -ér, -or/-tor/-itor/-átor.

Атрибутивні назви осіб у переважній більшості є відприкметниковими утвореннями із словотвірним значенням „носій ознаки“. У словацькій мові у таких назвах осіб найпродуктивнішими суфіксами є -ес (nedbanlivec, neokrochanec, usmrkanec), -ák (chytrák, mrzák),  -ík (maliche ík, ohavník, maškrtník), -ár (bitkár, bludár, klamár, slovičkár), -áč (gambáč, noháč, strapáč, zelenáč). Cуфіксами словацької мови, які утворюють тільки атрибутивні назви осіб,               є суфікси -och (divoch, slaboch), -oň (beloň, hlvoň).  -eň (mučeň, polkeň), -as (mamľas), -áľ (hlaváľ, okáľ, ucháľ). Інші суфікси слугують для творення як атрибутивних, так і агентивних назв осіб. До менш продуктивних суфіксів атрибутивних назв осіб чоловічого роду словацької мови належать суфікси -ca, -oš, -áň, -ko, -aj, до непродуктивних – суфікси -úň, -o, -úch, -eľ, -och, -oň, -áľ, -eň, -as, -iš, -úr,  -ic.

Твірними основами для агентивних назв осіб у сл мові найчастіше виступають дієслова та іменники, для атрибутивних – прикметники. У словацькій мові атрибутивні назви осіб утворюються і від займенників та числівників.

У межах назв жінок категорій nomina agentis та nomina attributiva кількісно переважають похідні іменники, утворені суфіксацією, причому назви осіб жіночої статі утворюються, як правило, від відповідних чоловічих назв, формуючи в такий спосіб своєрідні родові кореляти, пор. milenec – milenka, podvodník – podvodníčka, silák – siláčka. Подибуються серед жіночих назв                  і непохідні назви типу baba, striga, teta. Деякі з  останніх навіть слугують базою для творення особових  назв чоловічого роду (striga – strigôň). З другого боку у словацькій  мові трапляються        й такі назви жінок, які не мають словотвірних еквівалентів серед чоловічих, а утворені від інших основ, наприклад, dojka (dojiť), driapačka (driapať), paračka (párať), rodička (rodiť). Тому в роботі окремо розглядаємо назви жінок, утворені від чоловічих іменувань, та власне жіночі назви осіб.

Найпродуктивнішим суфіксом при творенні назв жінок від чоловічих іменувань виявився  суфікс -k-а, який здатний приєднуватися до назв чоловіків як із слов’янськими суфіксами, так і із  запозиченими. Суфікс -k-а у словацькій мові навіть починає витісняти інші суфікси, наприклад, суфікс -yň-a. Назви жінок за допомогою суфікса -k-а утворюються від чоловічих іменувань, утворених суфіксами -ár (kuchárka, sochárka), -áč (flákačka, vydieračka), -ník/-ík (labužníčka, súkromníčka), -ák (pašeráčka, siláčka), -teľ (cestovateľka, spisovateľka), -ec (cvičenka, milenka), -och (hniloška, slaboška), -oš (dudroška, niktoška), -aj (lapajka, nedbajka), -an (pijanka, trhanka), -un (krikľunka, pestunka), -ist-a (klaviristka, scenáristka), -ent (agentka, prezidentka), -ér (inžinierka, trénerka), -ik (taktička, technička), -or (prokurátorka, senátorka), -ál (fiškálka, profesionálka), -log (meteorologička, stomatologička), -man (grafomanka, pivotmanka). Продуктивним суфіксом, який утворює назви жінок від відповідних чоловічих іменувань є і суфікс -ic-a/-nic-a. Цей суфікс приєднується до чоловічих назв, утворених суфіксами -ík/-ník (klobučnica, žalobnica), -ec (lakomica, pochabica). Непродуктивними суфіксами назв жінок виявилися суфікси -yň-a та -in-а.

Власне жіночих назв осіб, які не мали б відповідників у чоловічому роді у словацькій мові мало. Переважно це атрибутивні назви жінок. У словацькій мові такі назви осіб утворюються за допомогою форманта -а та суфіксів -k-a/-ačk-a, -d-a/and-a, uľ-a, -uš-a, -uch-a, -ic-a від прикметників, іменників та дієслів, наприклад, babra (babrať), dudra (dudravá), driapačka (driapať), fešanda (feš), sopľanda (sopeľ), babuša (baba), če uša (čie a), bleduľa (bledá), babica (baba).

Назви малят у словацькій мові утворюються переважно від похідних та непохідних назв осіб чоловічого роду за допомогою відповідних суфіксів. Причому лексичне значення зберігається,          а змінюється тільки граматичний рід. Здебільшого це атрибутивні назви малят. У словацькій мові назви малят утворюються за допомогою суфіксів -č-a, -а (*-ęt), -at/-atk-o.

Суфікс -č-a – це розширений варіант суфікса -а(t). За його допомогою  утворюються атрибутивні та агентивні назви малят із здрібніло зневажливим відтінком від іменників чоловічого роду. Це назви малят, утворені від іменників чоловічого роду на -ес (chlapča, neogabanča, nepodarenča, ufuľanča, usmrkanča, zasoplenča), від назв на -ár (rybárča) та від непохідних іменників (faganča, pánča, potvorča). За допомогою суфікса -č-a назви малят можуть утворюватися і без відповідників у чоловічому роді. Здебільшого твірними основами для таких назв виступають дієслова (dojča, poškrabča), числівники (dvojča, trojča) та дієприкметники (podhodenča, prespanča).

За допомогою суфікса -а (*-ęt) у словацькій мові атрибутивні назви малят утворюються від ад’єктивних іменників чоловічого роду (bucľa, chuďa, piskľa, škvrňa) та від чоловічих назв на -ák (prváča, školáča, žobráča), -ách (valáša). При творенні таких назв малят відбувається чергування приголосних k/č, ch/š. Назви малят утворюються і від непохідних назв чоловічого та жіночого родів (páňa, žieňa), причому кінцевий приголосний основи зазнає чергування n/ň. За допомогою суфікса -а (t) також утворюються назви, які називають малят незалежно від роду особи (batoľa, nemluvňa).

За допомогою суфікса -at/-atk-o у словацькій мові утворюються атрибутивні та здрібнілі назви осіб. Твірними основами для таких назв виступають іменники чоловічого роду (chuďatko, nebožiatko), дієприкметники (novorodeniatko, prvorodeniatko), прикметники або дієслова (mazniatko).

У словацькому мовознавстві назви осіб спільного роду не виділяються в окрему категорію. Зібраний нами матеріал засвідчує, що у словацькій мові таки існує майже 20 назв осіб, які називають як жінку, так і чоловіка. Це засвідчує також і професор О. Ісаченко, який указує на невелику кількість іменників спільного роду у словацькій мові. Він стверджує, що така кількість пов’язана з більшою стандартизацією словотвору словацької мови, ніж російської. Переважно це атрибутивні назви, які позначають особу за її внутрішніми якостями, зовнішнім виглядом або поведінкою (baba, kalika, koťuha, maškara, ohava, ohyzda, ozruta, pašmaga, paskuda, pľuha, pofa, potvora, trubeľa, špata, žalobaba). Близько 10 із цих назв осіб спільного роду у словацькій мові утворено за допомогою суфіксів -in-a (podlina), -dl-o (mravčadlo), -’uh-a (pľuha), інші назви – непохідні. Твірними основами для таких назв виступають здебільшого дієслова та прикметники.

Префіксальний спосіб – непродуктивний при творенні агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові. Атрибутивні та агентивні назви осіб утворюються за допомогою 18 префіксів. Серед агентивних назв осіб найпродуктивнішими є префікси pod-, nad-, pseudo-, vice- (podpredseda, podnotár, nadlesník, pseudoumelec, viceprezident), серед атрибутивних – anti-, ne-, pred- (antitalent, nefajčiar, predtanečník). До непродуктивних префіксів при творенні агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови належать префікси sú-, pa-, od- (súbežec, pavedec, odľud).

У словацькій мові агентивних чи атрибутивних назв осіб, утворених префіксально-суфіксальним способом, не виявлено.

У третьому розділі “Словоскладання і основоскладання як спосіб творення особових назв” у результаті аналізу агентивних та атрибутивних назв осіб з’ясовано, що словоскладання є другим (після морфологічного) найпродуктивнішим способом творення назв осіб. Усі аналізовані назви осіб є слова-композити з двокореневими структурами, які мотивуються двочленними словосполученнями. Встановлено, що атрибутивні та агентивні назви осіб у словацькій мові утворюються за сімома моделями. Найпродуктивнішу модель становлять назви осіб, утворені шляхом поєднання таких частин мови: іменник + дієслово (knihožrút, ľudojed, mäsožrút, perohryz, rodoľub, smrtinos, svetlonos, zlatokop), дієслово + іменник (držgroš, kazimír, kazisvet, meľhuba, utrinos, vydriduch, vydrigroš), прикметник + іменник (holoplusk, hrdopysk, novokňaz). Назви осіб типу bielohlávok, čiе ovláska, holopupkáč, ľavoboček, zlatovláska є суфіксальними утвореннями, для яких твірними основами слугували складні прикметники bielohlávу, čiе ovlásа. Суфікси -ok, -k-a тут виконують не словотвірну, а тільки субстантивуючу функцію. Малопродуктивною є модель іменник + іменник: bratovrah, knihomoľ, kráľovrah. До непродуктивних у словацькій мові відносимо моделі займенник + іменник (sebevrah), прислівник + дієслово (darmober, darmošľap, má otrat), числівник + іменник (desaťbojár, dvojbojár, dvojstovkár).

У словацькій мові наявні також атрибутивні та агентивні назви жінок, утворені словоскладанням і основоскладанням, але мотивовані безпосередньо синтагмою, а не іменниками чоловічого роду. Здебільшого це назви осіб, утворені за моделлю: прислівник + дієслово                 + суфікс -к-а (radodajka – „nemravná žena, prostitútka“).

Поряд із усіченими складними назвами осіб словацької мови, які становлять помітну групу назв, уживаються також неусічені складні назви та назви, ускладнені словотворчими афіксами.          У словацькій мові деякі з цих назв є словотвірними дублетами (čarodej – čarodejník, samovráh – samovražedník). У словацькій мові функціонує понад 60 атрибутивних та агентивних назв осіб, утворених словоскладанням або основоскладанням, з вираженою суфіксацією. Здебільшого             це назви осіб на -ec (vínokupec), -áč (drevorubáč), -ník/-ík (drevorobotník), -ár (rastlinolekár), -ca (divotvorca).

Значну групу атрибутивних та агентивних назв осіб словацької мови становлять композити, які в першій частині містять прикметник або прислівник polo-, rýchlo-, samo-, spolu-, veľko-, veľ-, viac-, vše-, vysoko-. Дериватологи такі компоненти вважають напівморфемами або префіксоїдами, оскільки вони можуть поєднуватися з будь-якими частинами мови і часто вживаються  з узагальненням значення, яке притаманне префіксальним морфемам. У сучасній словацькій мові є також понад 50 запозичених назв осіб, утворених словоскладанням і основоскладанням. При цьому часто запозичується готове складне слово, компоненти якого ще зберігають умотивованість для словака (baletmajster, cechmajster, fotoamater, garážmajster). Першим компонентом такого композита може бути слово з першою скороченою основою (elektrozvárač, lesmajster, rádioopravár, šéflekár) або напівкальки (teledivák). Поряд із ними у словацькій мові є також 170 запозичених атрибутивних та агентивних назв осіб із основами на -fil, -fób, graf, -lóg, -man, які нині вважаються вже суфіксоїдами (anglofób, citatoman, hungarofil, pivotman, srbofil, superman).

Субстантивовані назви осіб у словацькій мові віддають перевагу синтаксичному зв’язку керування і утворюються за моделями: іменник + дієприкметник – dielovedúci, stavbyvedúci, vlakvedúci; прислівник + дієприкметник – mimoidúci, okolosediaci, okolostojaci, protiidúci; числівник + дієприкметник – prvorodený.

У четвертому розділі “Лексико-семантичний спосіб творення назв осіб” розглядаються назви осіб, утворені метафоризацією і метонімізацією та класифікуються за словотвірними моделями. При цьому застосовується принцип опису словотвірних моделей "від назви до назви", запропонований Л. Р. Шпачук. Відповідно до класифікації Л. Р. Шпачук, зібраний матеріал поділяється за сферами його використання на 5 лексико-семантичних груп: від назв сфер життя й діяльності людини; від назв об’єктів та предметів побуту; від назв тваринного світу; від назв рослинного світу; від назв природних явищ або станів. Розділ складається з двох підрозділів “Назви осіб, утворені метафоризацією лексем” і “Назви осіб, утворені метонімізацією лексем”.

У першому підрозділі “Назви осіб, утворені метафоризацією лексем” розглядаються  метафоричні назви осіб словацької мови за лексико-семантичними групами та словотвірними моделями.

Метафоричні назви осіб у словацькій мові лексико-семантичної групи "від назв сфер життя й діяльності людини" утворюються за такими моделями: а) від міфоніма до назви особи (škriatok – "nadávka dieťaťu alebo malému človeku" [KSSJ], trpaslík – "človek vzrastom pripomínajúci trpaslíka" [KSSJ], valibuk – "silák" [KSSJ], valihora – "silák" [KSSJ]); б) від назви професії або роду діяльності людини до назви особи (fiškál –  "múdry alebo prefíkaný človek, špekulant" [KSSJ], fidlikár – "fušer" [KSSJ], kat – "mučiteľ, tyran" [KSSJ], šarha – "ukrutný človek"[KSSJ]); в) від біблійної назви до назва особи (apoštol – "hlásateľ, šíriteľ nejakej idey" [KSSJ], farizej –  "pokrytec" [KSSJ], goliáš – "silák" [KSSJ], judáš – "zradca" [KSSJ], kain – "vrah" [KSSJ], lazár – "zmrzačený alebo chorý človek" [KSSJ], madona – "cnostná a pekná žena" [KSSJ], rebeka – "zlá papuľnatá žena" [KSSJ]); г) від назви соціального статусу до назви особи (chlebodarca – "dobrodejný človek" [KSSJ], otrok – "človek celkom ovládnutý niečim, závislý od niekoho" [KSSJ], otrokár – "utláčateľ, tyran" [KSSJ], plebej – "prostý, chudobný človek" [KSSJ], sedmoslivkár – "chudobný človek" [KSSJ], stroskotanec – "človek, ktorý všetko stratil" [KSSJ]); ґ) від назви релігійної належності до назви особи (mučenica – "trpiteľka" [KSSJ], mučeník – "trpiteľ" [KSSJ], pohán – "bezbožný človek" [VSRS], svetec – "kto vyniká spravodlivosťou, mravnosťou" [KSSJ]); д) від назви родинної належності до назви особи (baba – "zbabelec, bojazlivec, slaboch" [KSSJ], mamka – "staršia žena" [KSSJ], synák "oslovenie chlapca" [KSSJ], teta "dospela žena v oslovení deťmi" [KSSJ], tatko – "prezývka staršieho spolupracovníka" [KSSJ]); е) від назви істоти за віком або статтю до назви особи (baba – "zbabelý, bojazlivý človek" [KSSJ], decko "o dospelom človeku, veľké dieťa" [KSSJ], mláďa – "o mladom neskúsenom človeku" [KSSJ], neviniatko – "nevinný alebo nevunu predstierajúci človek" [KSSJ]).

Назви осіб лексико-семантичної групи "від назв об’єктів і предметів побуту" у словацькій мовs утворюються за такими моделями: а) від назв предметів із дерева до назви особи (drúk – "nadávka hlúpemu človeku" [KSSJ], štangľa – "vysoký chudý človek" [KSSJ]), б) від назви іграшки до назви особи (pajac – "kto vtipným konaním vzbudzuje veselosť" [KSSJ], pimprlík – "o človeku nízkého vzrastu" [KSSJ], robot – "človek mechanicky konajúci svoju prácu" [KSSJ]); в) від назви кухонного начиння або предметів шиття до назви особи (varecha – "všetečný človek, kto sa rád mieša do cudzích vecí" [KSSJ], šidiеlce, šidlo – "vrtký, neposedný človek" [KSSJ), г) від назви продукту харчування до назви особи (buchta – "malá tučná žena, pohodlný, pasívny človek" [KSSJ], buchtička – "malá tučná žena" [KSSJ], hlúb – "nadávka sprostému človeku" [KSSJ]), ґ) від назви старого, непридатного предмета або різних відходів до назви особи (bobček – "malé dieťa" [KSSJ], črep – "o starom človeku" [KSSJ], vecheť – "o menej cennom človeku" [KSSJ]).

Назв осіб лексико-семантичної групи "від назв тваринного світу" у словниках словацької мови зафіксовано 74. Дані назви осіб у словацькій мові утворюються за такими моделями:а) від назви свійської тварини до назви особи (barán – "tvrdohlavý alebo hlúpy človek" [KSSJ], baránok – "človek mie ej, nevýbojnej povahy, neviniatko" [KSSJ], cap – "nadávka človeku" [KSSJ], ciciak – "mladý, neskúsený človek, sopliak" [KSSJ], kocúr – "záletný muž" [KSSJ]); б) від назви дикої тварини до назви особи (dravec – "dravý, bezohľadný človek" [KSSJ], dromedár – "nadávka nešikovnému človeku" [KSSJ], hyena – "bezcitný človek ťažiaci z nešťastia iných" [KSSJ]); в) від назви свійського птаха до назви особи (cipka –  "o mladej žene" [KSSJ], hus – "hlúpa, naivná žena" [KSSJ], husička – "hlúpa žena" [KSSJ], moriak – "nadutý človek" [KSSJ]); г) від назви птаха до назви особи (lastovička – "o mladej peknej žene" [KSSJ], páva – "pyšná žena" [KSSJ], trasorítka –  a) "nesmelý človek, bojko", b) "afektovaná alebo paradivá žena" [KSSJ], vtáčik – "prefíkanec" [KSSJ], vták – "prefíkanec, huncút" [KSSJ]); ґ) від назви плазуна до назви особи (had – "falošný človek" [KSSJ], jašterica – a) "falošná, zlomyselná žena", b) "vrtká žena" [KSSJ], zmija – "falošný človek, zradca" [KSSJ]); д) від назви водної істоти до назви особи (mäkkýš – "slaboch" [KSSJ], pulec – "malé dieťa" [KSSJ], šťuka – "nečakane iniciatívny, kritícky, úspešný človek" [KSSJ], úhor – "úlisný človek" [KSSJ]); е) від назви комахи до назви особи (bzdocha – "nadávka zapáchajúcemu človeku" [KSSJ], hnida – "bezvýznamný alebo príživnický človek" [KSSJ], pavúk – "prižívník, koristník" [KSSJ], sršeň – "popudlivý človek" [KSSJ], trúd – "leňoch, povaľač, príživník" [KSSJ]).

Метафоричні назви осіб лексико-семантичної групи "від назв рослинного світу" утворюються за такими моделями: а) від загальновживаної назви рослини до назви особи (chren – "ťuťmák, hlupák" [KSSJ], mrkva – "nadávka neschopnému človeku" [KSSJ]); б) від назви екзотичної рослини до назви особи (citlivka – "precitlivená osoba" [KSSJ], fialka – "morálne pochybná osoba" [KSSJ], mimóza – "citlivá osoba" [KSSJ]).

Назв осіб лексико-семантичної групи “від назв природних явищ або станів” у словацькій мові небагато. Словниками словацької мови зафіксовано назви hviezda – "vynikajúci a populú y umelec, športovec" [KSSJ], lúmen – "kto vyniká bystrosťou" [KSSJ], stálica – "umelec so stálou vysokou výkonnosťou a popularitou" [KSSJ].

У другому підрозділі „Назви осіб, утворені метонімізацією лексем“ розглядаються метонімізовані назви осіб. У словотворенні метонімія виявляється при переосмисленні лексичного значення твірної основи в бік його розширення або звуження. Отже, у назвах осіб типу donchuan, donkichot відбувається розширення значення від власної назви до загальної, у назвах типу talian, škót та назвах абстрактних ознак, як fenomén, dobrota, відбувається звуження лексичного значення. На основі цього виділяємо три моделі творення назв осіб метонімізацією: а) від власної назви до апелятивної назви особи (cezár – "človek spravajúci sa ako cisár" [KSSJ], donchuan – "zvodca žien, záletník, sukničkár" [KSSJ], donkichot – "rojko, idealista fantasta" [KSSJ], herkules – "silák" [KSSJ]);       б) від абстрактної ознаки до назви особи (čudo² – "čudák" [НS], dobrota² – "dobrák" [НS], duša² – "milá, uprimná osoba" [НS], existencia – "osobnosť, človek" [KSSJ], fenomén – "о vynikajúcom človeku" [KSSJ]); в) від етноніма до апелятивної  назви особи (cigáň – "klamár, lúhar" [KSSJ], škót – "lakomec, skupáň, žrgloš" [KSSJ], talian – "človek, s ktorým sa nedá dohovoriť" [KSSJ]).

У словацькій мові метафоризуються назви: 1) рослин, предметів, істот, які добре відомі людині, повадки або звички яких добре вивчені людиною або відразу впадають у вічі; 2) рослин або тварин, які вирізняються своєю незвичністю, екзотичністю. Здебільшого дані назви позначають негативні риси людини, на які вказують, аби людина усувала їх і більше не повторювала. Також у деяких випадках у словацькій мові одна назва має  по два метафоричні значення.

У п’ятому розділі “Морфолого-синтаксичний і нульсуфіксальний способи творення назв осіб” розглядаються агентивні і атрибутивні назви осіб словацької мови, утворені морфолого-синтаксичним та нульсуфіксальним способами, визначається їх продуктивність та словотвірні моделі. Цей розділ складається з двох підрозділів “Морфолого-синтаксичний спосіб” та “Нульсуфіксальний спосіб”.

У першому підрозділі відзначається, що морфолого-синтаксичний спосіб – один із вагомих продуктивних способів творення агентивних та атрибутивних особових назв у словацькій мові.         У літературі цей спосіб називають по-різному: морфолого-синтаксичним (за  І. І. Коваликом,            В. В. Виноградовим), семантико-морфологічним (за М. М.  Шанським), конверсією                              (за О. І. Смирницьким). Найчастіше у мові відбувається процес переходу інших частин мови у іменники, тобто субстантивація. Як зазначає Й. О. Дзендзелівський, субстантивовано можуть уживатися усі без винятку частини мови, але найчастіше субстантивуються прикметники та дієприкметники.

Субстантивовані атрибутивні та агентивні назви осіб у словацькій мові утворюються за такими моделями: а) прикметник → іменник – у словацькій мові найчастіше субстантивуються прикметники, які позначають особу за зовнішнім виглядом, психічним складом, рисами характеру або за її віком. Це такі назви, як domáci, dospelý, nebožský, nemý, neznámy, premilý, rovný, sprostý, starý, šmatlavý, teplý, známy. Майже усі назви чоловічого роду мають відповідники у жіночому роді: domáca, milá, nebohá, neborká, nebožská, premilá, neznáma, stará, ženská. Однак трапляються й назви, які з об’єктивних причин указують на ознаку, притаманну тільки жінкам, наприклад, samodruhá, tehotná. Агентивних же назв осіб, утворених за даною моделлю, у словацькій мові дуже мало (всього 6 назв). Це назви осіб чоловічого та жіночого родів типу katechétsky, majstrová, ministrová, politický, prevelebný, radcová; б) дієприкметник пасивного стану → іменник – у словацькій мові найчастіше субстантивуються дієприкметники пасивного стану, які позначають осіб за професією, за дією, яку вони виконують (або над ними виконується) та за родом діяльності. Це такі назви осіб, як menovaný, nezamestnaný, obžalovaný, poddaný, prísažný, prítomný, recepčný, rotný, spoluobvinený, skúšaný, vyvolený. Деякі з назв мають відповідники у жіночому роді типу obžalovaná, predstavená, recepčná, skúšaná, spoluobvinená, spoluobžalovaná, triedna. Наявні також назви, які означають рід діяльності, який виконують тільки жінки. Це такі назви осіб, як bytná, chyžná, komo á. Атрибутивні ж назви осіб за даною моделлю утворюються рідше, ніж агентивні. Це здебільшого назви чоловічого і жіночого родів, які називають осіб за зовнішністю, поведінкою, характером, станом здоров’я: nemocný, pocestný, prvorodený, ranený, skalný, umretý, umretá, vyvolená, zabitý, zamilovaný; в) дієприкметник активного стану → іменник – найчастіше субстантивуються дієприкметники на -úc-і, -ac-í, які позначають особу за характером її поведінки або способом виконання чогось. Це такі назви осіб, як cestujúci, kupujúci, mimoidúci, okoloidúci, okolosediaci, okolostojací, protiidúci, spolubývajúci, spiaci, veriaci. Майже до всіх таких назв за аналогією утворюються і відповідники жіночого роду: cestujúca, umierajúca, spoluveriaca, spolucestujúca, spolubývajúca, spiaca, prijímajúca. Активні дієприкметники на -l-ý, субстантивуючись, називають осіб за ознакою або за віком: dospelý, prišlý, zomrelý, zosnulý. Субстантивовані агентивні назви називають осіб здебільшого за їх професією, посадою або діяльністю, яку вони виконують. Такі назви осіб часто вживаються, коли у мові відсутній іменник на позначення даної професії. Це такі назви осіб, як dielovedúci, prednašajúci, predsedajúci, skúšajúci/skúšajúca, študujúcі/študujúca, účinkujúci/účinkujúca, vedúci/vedúca, vlakvedúci. Дані назви осіб не виступають синонімами до близьких назв, утворених морфологічним способом, наприклад, cestujúci – cestovateľ, kupujúci – kupec, pracujúci – pracovník; г) займенник → іменник –                     у словацькій мові за даною моделлю утворено всього 5 атрибутивних назв осіб чоловічого та жіночого родів від присвійних та неозначених займенників. Це такі назви, як môj (môj manžel), moja (moja žena), nikto (bezvýznamný človek), tvoj (tvoj manžel), tvoja (tvoja žena).

Нульсуфіксальний спосіб – непродуктивний спосіб творення особових назв у словацькій мові. У мовознавчій літературі його називають по-різному: зворотним або регресивним способом (І. І. Ковалик), способом заміни флексій (І. Тимофєєв),  конверсією (І. Мельничук), нульовою суфіксацією (В. В. Лопатін, Ю. С. Азарх, В. О. Горпинич), усіченням або нульсуфіксальним способом (С. Є. Панцьо). Взявши за основу визначення нульсуфіксального способу                              І. І. Коваликом, проводимо словотвірний аналіз назв осіб. Встановлено, що у словацькій мові нульсуфіксальним способом утворено майже 20 назв осіб. Це здебільшого назви іншомовного походження, які позначають осіб за професією або родом занять і утворюються  від іменників: agronóm, anátom, architekt, astronóm, demagóg, dramaturg, ekonóm, estét, etik, chirurg, logopéd, metalurg, ortopéd, stratég, telepat, teozof, tragéd. Від назви жінки нульсуфіксальним способом утворена і назва чоловічого роду, як prostitút (prostitútka). Від дієслів у словацькій мові утворено декілька агентивних назв осіб: kibic (kibicovať), špeh (špehovať).

У Висновках викладено основні результати дослідження.

1. Словники сучасної словацької літературної мови фіксують 3574 агентивні та 2124 атрибутивні назви осіб (разом 5698), що становить 8% загальної кількості іменників сучасної словацької мови.

2. Агентивні та атрибутивні назви осіб словацької мови утворюються п’ятьма способами – морфологічним, слово-основоскладанням, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним та нульсуфіксальним, з яких найпродуктивнішим є морфологічний (89,6%), менш продуктивними – слово-основоскладання (4%) та лексико-семантичний (3,6%), малопродуктивним – морфолого-синтаксичний (2,4%), непродуктивним – нульсуфіксальний спосіб (0,4 %).

3. У творенні агентивних та атрибутивних назв осіб морфологічним способом суттєво переважає суфіксація (88,4% назв). Назв осіб, утворених префіксацією, всього 1, 3%, що ще раз підтверджує належність словацької мови до флективного типу.

Словотвірна категорія агентивних назв осіб чоловічого роду представлена 28 словотвірними типами, а словотвірна категорія атрибутивних назв осіб – 61 словотвірним типом із суфіксами слов’янського походження. Словотвірних типів із запозиченими суфіксами серед агентивних                        та атрибутивних назв осіб у словацькій мові є двадцять. Твірною основою для агентивних назв осіб виступають іменники (55%), дієслова (40%), прикметники (3,2%) та дієприкметники (1,2%),      а для атрибутивних назв осіб – прикметники (35,4%), іменники (25,6%), дієслова (21,9%), дієприкметники (13,3%), числівники (2,5%), займенники (0,5%) та прислівники (0,3%).                    У межах розряду агентивних назв осіб чоловічого роду найпродуктивнішим суфіксом виявився суфікс -ár, далі – суфікси -ník, -č/-ač, -teľ, які збільшують свою продуктивність за рахунок інших суфіксів, наприклад, суфікса -са, малопродуктивними є суфікси -ák, -ík, -ca, непродуктивними –        -oš, -úň, -úch, -áš, -eľ, -iš, -úr, -ic. Із запозичених суфіксів у межах агентивних назв осіб найпродуктивнішим виявився суфікс -ist-a, котрий здатний утворювати назви осіб навіть від слов’янських основ. Продуктивністю вирізняються також  суфікси -ér, -or/-tor/-átor. Серед  атрибутивних назв осіб продуктивними є суфікси -ec, -ík, -ák, -ár, -áč, менш продуктивними суфікси – -ca, -aň, -oš, -aj, -ko, непродуктивними суфікси – -úň, -o, -úch, -eľ, -och, -oň, -áľ, -eň, -as,       -iš, -úr, -ic. Назви осіб жіночої статі представлені двадцять одним словотвірним типом. Найпродуктивнішими засобами при творенні агентивних та атрибутивних назв жінок y словацькій мові виявився суфікс  -к-а. Він здатний приєднуватися як до власних, так і до запозичених лексем чоловічого роду. Суфікс -к-а починає витісняти інші суфікси жіночого роду, наприклад, суфікс        -yň-a. Найпродуктивнішими засобом творення власне жіночих назв осіб у словацькій мові виявився формант -а, менш продуктивними суфікси -d-a/-and-a, -uľa, -k-a/-ičk-a. Назви малят                       у словацькій мовi представлені дев’ятьма словотвірними типами з малопродуктивними суфіксами -č-a, -a, -at/-atk-o, -isk-o. Назви малят утворюються переважно від назв осіб чоловічого роду. Назви спільного роду характерні головним чином для східнослов’янських мов, хоча майже             20 таких назв осіб є і в словацькій мові. Там вони утворюються за допомогою трьох суфіксів             -dl-o/-lo, -in-a, -’uh-a і представляють чотири словотвірні типи. У словацькій мові порівняно небагато іменників спільного роду. Словацькі лінгвісти, дотримуються погляду за яким і для назв осіб чоловічої статі, і для назв осіб жіночої статі існують свої окремі назви, тому немає потреби узаконювати ще й назву особи спільного роду.

Для творення агентивних та атрибутивних назв осіб словацької  мови використано                     18 префіксів, продуктивними серед яких виявилися pod-, ne-, pred-, nad-, pseudo-, anti-, менш продуктивними – proti-, sú-, arci-, ex-, непродуктивними – pa-, od-, pro-, sub-, re-.

4. Агентивні та атрибутивні назви осіб, утворені слово-основоскладанням, є дериватами              з двокореневими структурами, які мотивуються двочленним словосполученням. Більшість назв           є композитами (200 утворень), дуже мало юкстапозитів (20 назв), зовсім мало абревіатур (2 назви). Найпродуктивнішими моделями для творення агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови при цьому виступають іменник + дієслово, дієслово + іменник та прикметник + дієслово, малопродуктивними – займенник + іменник, прислівник + дієслово та числівник + іменник. Субстантивовані назви осіб віддають перевагу синтаксичному зв’язку керування і утворюються за моделями іменник + дієприкметник, прислівник + дієприкметник, числівник + дієприкметник.      За допомогою основоскладання та словоскладання у словацькій мові частіше утворюються атрибутивні назви осіб, рідше – агентивні.

5. Лексико-семантичним способом у словацькій мові утворюються  атрибутивні назви осіб (205 назв). Найчастіше метафоризуються або метонімізуються міфоніми, назви тварин і рослин, добре відомих слов’янинові, або ті, що вирізняються екзотичністю. Більшість назв осіб, утворених лексико-семантичним способом, підкреслюють погані звички або негативні риси характеру людини. Метафоризовані назви осіб у словацькій мові найчастіше утворюються від назв сфер життя й діяльності людини та від назв тваринного світу, метонімізовані – від власної назви та від абстрактної ознаки.

6. Морфолого-синтаксичним способом, точніше субстантивацією, у словацькій мові утворюються і агентивні, і атрибутивні назви осіб. Найпродуктивнішою моделлю при творенні субстантивованих агентивних та атрибутивних назв осіб виявилася модель прикметник → іменник та дієприкметник пасивного стану → іменник, менш продуктивною – дієприкметник активного стану → іменник, непродуктивною – займенник → іменник. Субстантивацією прикметників найчастіше утворюються атрибутивні назви осіб, а субстантивацією дієприкметників – агентивні.

Нульсуфіксальний спосіб у сучасній словацькій літературній мові – непродуктивний. Ним утворюються поодинокі агентивні та атрибутивні назви осіб. Здебільшого це назви осіб за професією, утворені від іменників іншомовного походження.

7. У сучасній словацькій мові домінуючою є тенденція утворювати нові агентивні та атрибутивні назви осіб слов’янськими та власними національними способами та засобами, тоді як сума утворень із інтернаціональними суфіксами досить обмежена: з 5698 агентивних                         та атрибутивних назв лише 1004 припадає на запозичені лексеми, що становить 17,6% від усієї кількості агентивних та атрибутивних назв осіб.

У словацькій літературній мові також живою є тенденція утворювати назву жінки трохи не від кожної особової назви чоловічого роду, на відміну від української чи російської мов, де для називання осіб жіночої статі часто вживаються іменники чоловічого роду, наприклад, адвокат Білова, президент фірми Русанівська.

Відзначаємо, що у словацькій мові зростає продуктивність одних словотвірних типів та суфіксів, як наприклад суфіксів -ár, -ník, -č/-ač, і спадає продуктивність інших словотвірних типів та суфіксів, наприклад суфікса -са. При цьому відбувається диференціація лексичних значень дублетних назв осіб, які утворюються різними суфіксами від однієї основи, як наприклад, prekladač „особа, яка щось перекладє з місця на місце“, prekladateľ „особа, що перекладає з однієї мови іншою“.

Отже, дериваційна система сучасної словацької літературної мови активно розвивається, агентивні та атрибутивні розряди назв осіб поповнюються новими утвореннями, за рахунок яких збагачується і словниковий склад сучасної словацької мови.