Нечітке моделювання доцільності виробництва нового товару

summary

Ефективне функціонування підприємства за умов ринкової економіки визначається наявністю стратегії розвитку суб’єкта господарювання і практичною її реалізацією. Однією із необхідних складових цієї стратегії є інноваційна, яка передбачає розробку і практичне впровадження інновацій. Згідно із [63] під інновацією розумітимемо новостворену (застосовану) і (або) вдосконалену конкурентноздатну технологію, продукцію або послугу, а також організаційно-технічне рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. А сама інноваційна діяльність розглядається як дiяльність, що спрямована на використання і результатiв наукових досліджень та розрoбок і зумовлює випуск на ринок нових кoнкурентноздатних товарів та послуг.

Для реалізації інноваційної стратегії підприємству необхідно часто вирішувати задачу доцільності розробки і впровадження інновації, яка є однією із комплексу задач планування виробничої програми підприємства. Для того щоб оцінити необхідність інновації та її доцільність потрібно проаналізувати сукупність показників, які характеризують запланований проект, зробити інтерпретацію отриманих результатів, зробити висновки і прийняти адекватні управлінські рішення. Звісно такі рішення повинні бути орієнтовані на досягнення стратегічних цілей підприємства та попит споживачів на ринках збуту продукції [4; 35; 36; 37; 71; 128; 144].

Незважаючи на те, що є багато досліджень і публікацій, які стосуються аналізу доцільності інновацій ми не зустріли методу, який би враховував нечітку вхідну інформацію, під час прийняття відповідного рішення. У більшості випадків як критерії максимізації очікуваного результату від впровадження інновацій розглядаються тільки економічні оцінки. Як зазначає, А.В. Лагода: „Формалізовані критерії поділяються на дві підгрупи залежно від того чи враховують вони фактор часу: засновані на дисконтованих оцінках проектів (чиста теперішня вартість, внутрішня норма рентабельності, індекс рентабельності інвестицій, дисконтований термін окупності), засновані на облікових оцінках (термін окупності інвестицій, коефіцієнт ефективності інвестицій) [85, с.232]. Є також методи, які дають практичні рекомендації, використовуючи інтегральні оцінки, але вони знову ж таки „економічно” зорієнтовані і розглядають як цільовий результат максимізацію прибутку [78, c. 162], який у сучасний умовах діяльності підприємств є лише одним із можливих критеріїв оптимального розвитку. Цікаві моделі оцінки інвестиційних проектів запропоновані у працях [24; 30].