НЕСИРОВИННИЙ ЕКСПОРТ УКРАЇНИ І ЙОГО МАКРОЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ

summary

Домінуючою тенденцією реалізації зовнішньоторговельних стратегій розвину­тих країн світу упродовж останніх тридцяти років є нарощення в їхній експортній структурі несировинної частки з високим ступенем доданої вартості, що забезпечує стійкі конкурентні позиції на світових ринках. Така ситуація стимулює держави до розроблення та впровадження інноваційних стратегій з метою виробництва висо­котех­ноло­гіч­ної продукції та зростання її експорту, що дає можливість адекватно реагувати на зовнішньоекономічні шоки в умовах різкого підвищення конкуренції на світових ринках, особливо під час глобального спаду попиту.

Сировинна структура експорту, як правило, свідчить про технічну відсталість країни, високу енергоємність виробництва та низьку міжнародну конку­ренто­спро­можність національної економіки. Окрім нестабільності економіч­ного зростання, тривале функціонуван­ня експортоорієнтованої сировин­ної моделі загрожує також низкою прихованих небезпек стратегічного характеру, таких як довгострокове зни­ження попиту на кваліфіковану робочу силу, зменшення інвестицій у несировинний сектор економіки, послаблення зовнішніх і внутрішніх стимулів до інноваційної діяльності, зростання монополізації сировинних ресурсів. Ця модель характерна для країн з індустріально-аграрним типом економіки, у макроекономічній політиці яких переважають експансійна монетарна та фіскальна політики, значне заниження обмінного курсу національної валюти, несприятливий інвестиційний клімат та інші інструменти, що унеможливлюють реалізацію інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання.

З-поміж фундаментальних досліджень з проблематики розвитку експорто­орієнто­ваного несировинного сектору загалом і технологічних видів діяльності зокрема на увагу заслуговують праці Б.Баласси, Г.Вагнера, О.Гаврилишина, С.Ко­лінґтона, В.Мускателлі, М.Ноланда, П.Хансона, Ю.Вюрц, С.Джанкова, І.Кастеллі, Х.Креспо, Д.Сакса, Дж.Ріделя, В.Тайлера, Б.Хокмана та інших. Різноманітні аспекти стимулювання несировинного експорту в Україні предметно опрацьовано В.Алек­сандровою, Л.Антонюк, Ю.Бажалом, Ю.Василенком, З.Варналієм, Д.Лук’яненком, Ю.Макогоном, А.Мокієм, А.Рубаном, Є.Савельєвим, О.Сльозко, А.Сухоруковим, Т.Циганковою, В.Чужиковим, О.Швиданенком, Т.Вахненко, А.Гальчинським, В.Гейцем, А.Поручником, Л.Федуловою, А.Філіпенком, В.Шевчуком та іншими.

Попри значні напрацювання у дослідженні принципових питань актуального стану експортного сектору та шляхів його трансформації в напрямі розширення несировинного компоненту, залишається нерозв’язаним для конкретних умов української економіки ряд принципових проблем: формування макроеко­но­міч­но­го середовища, яке сприяло б структурним змінам на користь несировинного сектора; реалізація структурних заходів щодо підтримки інвестиційно-інно­ваційного вектора економічного розвитку; необхідність географіч­ної диверсифікації зовнішньотор­говельних потоків та умов нарощення регіо­наль­ної конку­рен­тоспроможності несировинного експорту, що вимагає нових теоре­тико-методологічних підходів до вивчення проблеми та обґрунтування практичних рекомендацій.

Таким чином, комплексне дослідження чинників підвищення міжнародної конкуренто­спро­мож­ності експортних товарів несировинного сектору є важливим як у теоретичному, так і практичному плані, що обумовило вибір теми дисертації, її мету, завдання та логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­та­ційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми “Рівновага платіжного балансу під час реалізації моделі інноваційно-інвестиційного розвитку” (державний реєстраційний номер 0108U000444) Львівської комерційної академії, де автором підготовлено розділ “Стимулювання несировинного експорту”. Крім цього, автор брав участь у виконанні наукового проекту “Стратегія со­ціа­льно-економічного розвитку України” (державний реєстраційний номер 0107U002509) Національного інституту стратегічних досліджень, у якому розроблено рекомендації щодо механізмів та інструментів стимулювання технологічного експорту в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є наукове обґрунтування системи макроекономічних важелів та інструментів стимулювання несировинного експорту України за умов структурної трансформації національної економіки та посилення глобальної конкуренції.

Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлено такі конкретні завдання:

-       проаналізувати теоретичні засади макроекономічного стиму­лю­ва­ння несировинного експорту;

-       визначити основні передумови формування та чинники збереження сировинної орієнтації національної економіки;

-       критично оцінити світовий досвід нарощування несировинного експорту;

-       дослідити функціональні зв’язки несировинного сектору та основних макроекономічних показників;

-       провести аналіз впливу структурних змін у зовнішній торгівлі України на економічне зростання;

-       обґрунтувати механізми макроекономічного стимулювання несировинного експорту в Україні;

-       розробити методику статистичного дослідження економічних процесів у несировинному секторі;

-       запропонувати пріоритетні напрями збільшення несировинного експорту в економіці України.

Об’єктом дослідження є закономірності розвитку зовнішньоторговельної сфери України.

Предметом дослідження є умови, чинники та механізми макроекономічного стимулювання українського несировинного експорту.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань політики стимулювання експорту та інвестиційно-інноваційної стратегії економічного розвитку. Для реалізації поставле­них завдань у роботі застосовано методи аналізу і синтезу (для обґрун­ту­вання впливу макроекономічної політики на структуру експорту: п. 1.1, 2.1); системного уза­галь­нення (для визначення основних функціональних зв’язків несировинного експорту: п. 1.1, 1.2, 2.2); порівняльного аналізу (для визначення параметрів форму­вання експортоорієнтованої політики різних економічних систем: п. 1.3); трендовий, регресійний та ко­реляційний ста­тис­тичний аналізи довго- та короткострокових залежностей (метод двокрокових найменших квадратів – 2SLS, фільтр Кальмана і векторна авторегресія – VAR: п. 2.3, 3.2); статистичний та графічний методи (під час обробки та узагальнення статистичних даних: п.1.1 – 3.3).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, мате­ріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Світового банку, Між­народного валютного фонду, Всесвітнього економічного форуму, Орга­нізації економічного співробіт­ництва та розвитку, результати наукових розробок Національного інституту стратегічних досліджень, інфор­маційні матеріали низки міжнародних асоціацій та рейтингових агентств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що на основі комплексного аналізу теоретичних підходів до оптимізації структури національного експорту розроблено підходи до формування макроеко­но­міч­ного середовища, необхідного для зростання виробництва у високотехнологічних галузях економіки, та обґрунтовано пріоритетні напрями реалізації політики стиму­лювання несировинного експорту в Україні. Основні наукові положення, які вино­сяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

-        розроблено структурно-секторальну модель експорту, за допомогою якої виокремлено та запропоновано надати пріоритетного значення неси­ро­вин­ному сектору економіки як бази для зростання конку­ренто­спро­можного експорту та доведено його стимулюючий вплив на економічне зростання на основі структурної перебудови національної економіки на користь високо­технологічного сектору економіки, де створюється продукція з високою часткою доданої вартості;

-        запропоновано авторський підхід до оцінювання залежності структури українського експорту від ендогенних (обмінний курс національної валюти, сальдо державного бюджету, пропозиція грошової маси, облікова ставка НБУ, індекс споживчих цін) та екзогенних (ВВП країн – торговельних партнерів, прямі іноземні інвестиції (ПІІ), світові ціни на метал, технологічний імпорт) чинників, що дало змогу виявити характер їхнього впливу на несировинний експорт (негативний вплив девальвації; позитивний – техно­логічного імпорту, фіскальної дисципліни, збільше­ння ПІІ, зниження облікової ставки та інфляції, обмеження темпів зростання пропо­зиції грошової маси);

-        здійснено порівняння впливу регіональної диверсифікації зовнішньо­торго­вельних потоків на структуру експорту та доведено, що торгівля з країнами – членами ЄС є каталізатором підвищення якості та стандартів виробництва продукції, на противагу ринкам країн СНД, для яких превалюючими є цінові фактори конку­ренто­спро­можності;

удосконалено:

-        теоретичні підходи до формування ефективної політики обмінного кур­су на­ціональної валюти як дієвого чинника структурних змін в економіці Украї­ни, а саме, доведено доцільність проведення поміркованої ревальвації гривні до рівно­важ­ного значення, оскільки це слугує антиінфляційним інструментом, сприяє зростанню інвестиційного імпорту та обмежує доходи експортерів сировини, що заохочує пере­розподіл ресурсів у несировинний сектор; одно­час­но показано деструктивність впливу зани­же­но­го обмінного курсу, що спри­чи­няє прискорення інфляції, відплив капіталу, зростання рівня долари­за­ції та сти­му­лювання експорту сировини;

-        методичні засади обґрунтування інструментів підтримки несировинного експорту за допомогою агломераційної моделі Мартіна, зокрема сформульовано умови ефективного функціонуван­ня вільних економічних зон (ВЕЗ) (забезпечення необхідної інфраструктури для інноваційної діяльності та зниження витрат на впровадження інновацій, яке дозволяє нейтралізувати агломераційний ефект та досягти вищих темпів економічного зростання);

-        теоретичну інтерпретацію механізмів виникнення пастки “регіональної депресивності”, яка є наслідком трудової еміграції, підвищення вартості робочої сили, що зумовлює зменшення інвестиційної привабливості регіону та наступне посилення стимулів для міграції; запропоновано превентивні заходи, котрі передбачають залучення інвестицій у технологічні галузі та створення нових високооплачуваних робочих місць, насамперед для кваліфікованої робочої сили (технологічний експорт визначено індикатором ефективності регіональної економічної системи);

отримали подальший розвиток:

-        класифікація структури експорту за критеріями ступеня обробки і техно­ло­гіч­ності продукції, а також частки створеної доданої вартості, що передбачає його поділ на сировинний (ме­та­лопродукція, сировина) та неси­ро­винний (низько­технологічний, техно­ло­гіч­ний та високотехнологічний) і, зокрема, позиціонує метало­про­дукцію як сировину. На цій основі проведено типологізацію компонентів моделі “залежної” еко­но­міки у структурі сукупної пропозиції, яка містить сировинні та несиро­ви­нні галузі;

-        обґрунтування підходів до стимулювання несировинного експорту на основі сис­тематизації теоретичних моделей зовнішньоекономічної рівноваги та теорій ви­рів­нювання платіжного балансу, зокрема макроекономічного підходу (ціновий, мо­не­тарний та абсорбційний), теорій універсалізму, структуралізму та секуляризму, де виокремлено компоненти, що стосуються саме несиро­вин­но­го сектору економіки, та сформульовано рекомендації щодо застосування їх в економічній політиці України;

-        систематизація чинників покращення структури експорту, які поля­гають у корекції макроекономічної політики (обмінний курс гривні, фіскальні та монетарні інструменти), застосуванні інституційних заходів (залучення потужних технологіч­них інвесторів, реалізація програм інноваційного регіонального розвитку, ефективна концентрація експортного технологічного потенціалу в регіонах, створення інститу­ційного базису підтримки несировинного експорту).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть слугувати науковою основою для розроблення загальнодержавної програми стимулювання несировинного експорту в межах стратегії економічного зростання України. Одер­жані автором результати використано під час розробки аналітичних матеріалів Ре­гіо­нальним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень у м. Льво­ві (довідка № 2/249-69 від 15.10.2007 р.), підготовки аналітичної записки Національного інституту стратегічних дослід­жень до Секретаріату Президента України (довідка № 293/455 від 12.06.2008 р.) та під час формування рекомендацій для низки міжнародних конференцій. Основні теоретичні положення та висновки дисертації використовуються у навчальному процесі кафедри міжнародних еконо­мічних від­но­син Львівської комерційної академії під час викладання дисциплін “Міжнародні еконо­мічні відносини”, “Світові фінанси” та “Грошово-кредитна політика у відкритій економіці” (довідка № 82/22 від 19.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові дослідження, розробки та висновки, викладені у роботі, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації дисертації доповідалися та обговорювалися на 15-ти між­народних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: ХІ Міжна­род­ному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовніш­ньо­економіч­них зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. До­нецьк, 25-28 січня 2006 р.); громадському слуханні “Стратегія підвищення конку­рентоспроможності регіону” (м. Львів, 20 березня 2006 р.); ХV Між­народній нау­ково-практичній конференції “Стратегічний розвиток регіону – економічне зрос­тання та інтеграція” (м. Чернівці, 11-12 травня 2006 р.); ІІ кон­ференції моло­дих вчених журналу “Міжнародна економічна політика” (м. Київ, 18 травня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Євро­пейські інтеграційні про­цеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 19 травня 2006 р.); регіо­наль­ному семінарі підвищення якості викладання Інституту відкритого суспільст­ва (HESP) „Соціально-економічні наслід­ки корупції, порушення авторських прав та ухилення від сплати податків у країнах СНД: міждис­цип­лі­нар­ний підхід у дослідженнях та викладанні” (м. Одеса, 24 липня – 4 серпня 2006 р.; 22 липня – 3 серпня 2007 р.; 28 липня – 8 серпня      2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробіт­ницт­ва та ГУАМ” (26-28 вересня, 2006 р.); круглому столі “Фінансові ресурси геоеконо­міч­ного розвитку” (м. Київ, 26 квітня 2007); ІІ Між­на­род­ній науково-практичній конференції “Інтег­рація України в європейський та світовий фінан­со­вий простір”, (м. Львів, 31 трав­ня – 1 червня 2007 р.), ІV Між­на­родній науково-практичній конференції “Пробле­ми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтег­раційних процесах” (м. Луцьк, 11-12 жовтня 2007 р.); ХV міжнародній науково-практичній конфе­рен­ції “Економіка України в системі глобального поділу праці” (м. Київ, 15-16 лис­то­пада 2007 р.); Міжнародній конференції “Сус­піль­но-еконо­мічна єдність та модер­нізація транскордонних регіонів” (Республіка Польща, м. Жешув, 21-23 листопада 2007 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми конкуренто­спро­мож­ності економіки в умовах євроінтеграції: регіо­нальні аспекти” (м. Запо­ріжжя, 23-24 травня 2008 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи опубліковано автором у 16 наукових працях (загальним обсягом 10,18 д.а.), у тому числі 9 статей у наукових фахових виданнях, з них 3 у співавторстві, та 7 публікаціях у інших виданнях та збірниках матеріалів і тез доповідей міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, що належить особисто дисертантові, становить 7,44 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розді­лів, висновків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 186 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 34 рисунки на 15 сторінках, 13 таблиць на 6 сторінках та 17 додатків на 67 сторінках, список використаних джерел становить 350 найменувань на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, викладені мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, подано дані щодо апробації, структури роботи та публікацій.

У розділі 1 “Теоретичні засади політики стимулювання несировинного експорту” проаналізовано характер впливу макро­економічної політики на струк­турні зрушення в експортному секторі в контексті стиму­лю­вання еконо­мічного зростання, розглянуто теоретичні інструменти оптимізації структури екс­порту та проведено компаративний аналіз міжнародного досвіду вико­рис­та­ння інстру­мен­тів збільшення несировинного експорту.

Вихідним пунктом дослід­ження є гіпотеза, що структура експорту визначає ди­наміку довгострокового економічного зростання. Рушійною силою збільшення не­си­ровинного експорту визначено макро­економічну політику держави, що має сти­му­лювати структурні зрушення в економіці на користь високотехнологічних га­лузей промисловості. Автором показано, що макроеконо­мічна політика визначає ці­нові та нецінові сти­мули для нарощення обсягів експорту та поліпшення його якісної структури, при цьому значну роль відіграють цінова та грошова стабільність, залу­чення інозем­них інвести­цій, трансфер технологій. Географічна орієнтація експорту може або посилювати, або послаблювати амплітуду обраної макроеко­номічної політики та структурних заходів. Проблеми реалізації інноваційно-інвести­ційної моделі в Україні розглянуто у контексті вибору рівноважної траєкторії обмінного курсу, оптимізації фіскальної по­літики, використання ринкових механіз­мів держав­ного стимулювання експорту, географічної диверсифікації зовнішньо­торговельних потоків, формування міжнарод­ної конкурентоспроможності та визна­че­ння переваг і недоліків лібералізації зов­нішньої торгівлі.

Найбільш важливим чинниками макроекономічного стимулювання несировин­ного експорту автором визначено обмінний курс національної валюти, обмеження видатків бюджету, іноземні інвестиції у експортоорієнтовані галузі, імпорт сирови­ни та обладнання для технологічного сектору. Зміцнення грошової одиниці (для української економіки це відбувається в контексті підвищення реального обмінного курсу (РОК) до певного рівноважного рівня), яке підтримане профіцитом бюджету, дозволяє знизити очікування інфляції і, таким чином, посилити виробництво техно­ло­гічної продукції через збільшення реальної грошової маси. Локалізація капіталу у високотехно­логічних сферах, розвиток ринку інтелектуальної власності є головними факторами підвищення продуктивності праці. ПІІ забезпечують трансфер технологій для модернізації технологічних та організаційних можливостей. Для конкретних українських умов порівняно незначними можна вважати фактори заробітної плати (вона значно нижча за рівноважне значення) і протекціонізму (відкритість de facto забезпечується “прозорістю” кордонів та поширенням корупції).