НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ: ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ (СТ. СТ. 357, 358 КК УКРАЇНИ) Автореферат

Актуальність теми дослідження: Належне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, а також захист прав та законних інтересів громадян значно ускладнюється без документального оформлення юридично значущих процесів. Саме тому у структурі правового впливу на протиправну поведінку суб’єктів, що виражається у вчиненні незаконних дій з документами, бланками, штампами та печатками, вирішальну роль відведено закону України про кримінальну відповідальність (далі – КК України). Надання кримінально-правової охорони різним видам документів, а також офіційним бланкам, штампам та печаткам є відправним моментом у встановленні меж між допустимою і забороненою поведінкою із цими предметами.

У цьому контексті особливого значення набувають кримінально-правові норми, які визначають підстави відповідальності за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України) та підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України). Їх специфіка, у порівнянні з іншими складами злочинів, предметом яких визначено документи та бланки, вирізняється першочерговістю спрямування кримінально-правової охорони на забезпечення регулювання в державі правового порядку поводження з такими предметами. Як відомо, ефективність кримінально-правових норм (у тому числі і тих, які передбачають відповідальність за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками) певною мірою залежить від точності законодавчих конструкцій складів злочинів, предметом яких виступають зазначені носії. Саме тому доцільність проведення комплексного дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками зумовлена необхідністю вироблення єдиного підходу щодо тлумачення змісту спільних ознак у всіх складах злочинів, предметом яких визначено документи, бланки, штампи і печатки, формулювання законодавчих конструкцій у цій групі кримінально-правових норм, а також досягнення спільності у практиці їх застосування.

У зв’язку з необхідністю реалізації на практиці вимог кримінального законодавства перед державою постає завдання удосконалення системи кримінально-правових гарантій у сфері безперешкодного доступу до документів, бланків, штампів і печаток, а також захисту від розповсюдження підробок, регулювання цих відносин і правозастосовної практики. Відтак, виникає потреба у відповідних наукових дослідженнях, з метою вироблення кримінально-правових засобів удосконалення чинного кримінального закону.

Кримінально-правове дослідження ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками проводилось у працях радянського періоду, зокрема М.А. Алієвої, М.І. Бажанова, О.В. Брилліантова, В.О. Владімірова, Б.В. Волженкіна, П.І. Грішаєва, І.Г. Грічаніна, В.Я. Дорохова, О.О. Жижиленка, І.А. Клепицького, О.В. Кузнєцова, Ю.І. Ляпунова, Б.І. Пінхасова, Г.Ф. Полєнова, В.С. Постнікова, Т.Л. Сергеєвої. Сучасними дослідниками проблем цієї тематики стали П.П. Андрушко, Н.О. Гуторова, Ю.П. Дзюба, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, В.Г. Кундеус, С.Я. Лихова, В.О. Навроцький, О.М. Омельчук, В.І. Осадчий, Н.О. Тімошенко, С.С. Тучков, М.І. Хавронюк.

Серед учених Російської Федерації, у працях яких знайшли відображення питання кримінально-правової характеристики складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, слід назвати Л.О. Букалерову, О.С. Гореліка, М.Г. Іванова, В.С. Коміссарова, О.Ю. Сабітову, Р.Б. Семенова, Ю.В. Щиголєва.

Попри зростаючу кількість наукових досліджень, залишаються ще не достатньо вивченими склади злочинів, передбачені ст. ст. 357 і 358 КК України, на рівні системного аналізу всіх елементів та ознак складу злочину. Функціональні зв’язки, що існують між окресленою групою складів злочинів, обумовлюються спільністю ознак родового та безпосереднього об’єкта, спрямованістю посягання на предмети, які характеризуються спільними видовими ознаками, та визначають необхідність у їх комплексному дослідженні.

Системний аналіз змісту ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України, та поширення їх визначення на такі, що використовуються в інших складах злочинів, предметом яких є документи та бланки, законодавчі конструкції, які позначені однаковими термінами, дозволив виявити низку спірних та невирішених питань, які потребують нового теоретичного осмислення та законодавчого врегулювання.

Окреслені обставини визначають актуальність дослідження проблеми, якій присвячено дисертацію, та необхідність її поглибленого вивчення.