НЕЗАКОННИЙ ЗБУТ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ Автореферат

Актуальність теми. Однією з рис сучасного суспільства є бурхливий розвиток науково-технічного прогресу взагалі й електронно-обчислювальної техніки, зокрема. Розвиток інформаційної сфери, забезпечення її безпеки стають одними з пріоритетних завдань національної політики розвинених країн світу. Як вважають фахівці, за темпами розвитку, за впливом на соціально-економічну інфраструктуру, за внеском у науково-технічну революцію мікроелектронна й комп’ютерна галузі промисловості, що становлять базу інформаційного простору будь-якої країни, не мають аналогів. І на сьогоднішній день вони стали одними з потужних і наукомістких у світі. Розвиток інформаційної сфери, забезпечення її безпеки стає одним із пріоритетів національної політики України. Однак використання електронно-обчислювальної техніки породило не тільки технічні, але й правові проблеми. Серйозним негативним наслідком цього явища для суспільства є так звані «комп’ютерні злочини». Ця проблема внаслідок інформатизації всіх сторін діяльності суспільства стає все гострішою. Так, якщо протягом 2002–2006 р. підрозділами ДСБЕЗ розкрито 2535 злочинів, що посягали на комп’ютерну інформацію (у 2002 р. було розкрито 311 злочинів (з яких до суду направлено 266), у 2003 – 464 (з яких до суду направлено 290), у 2004 – 562 (з яких до суду направлено 367), то у 2005 р. – 615 (з яких до суду направлено 364), а в 2006 р. – 583 (з яких до суду направлено 415) злочини. Найбільшу питому вагу мають злочини у сфері комп’ютерних та Інтернет-технологій – 29%, у сфері функціонування електронних платежів або платіжних карток – 15%; у сфері телекомунікацій – 24%.

Науково-теоретичною базою дисертаціонного дослідження та сформульованих висновків щодо комп’ютерної інформації з обмеженим доступом, стали праці таких учених-юристів, як Д.С. Азаров, Д. Айков, П.П. Андрушко, П.Д. Біленчук, К.І. Беляков, Г.М. Борзенков, І.А. Вартилецька, О.Г. Волеводз, Б.В. Волженкін, А.Ф. Волобуєв, В.О. Голубєв, М.В. Гуцалюк, В.О. Глушков, О.О. Дудоров, Б.А. Кормич, Ю.І. Ляпунов, В.А. Мазуров, А.А. Музика, С.О. Орлов, І.В. Смолькова, Є.Л. Стрельцов та ін. Широко використовувалися отримані у ціх роботах результати, а також загальнотеоретичні положення кримінального права, які розроблялися такими вченими, як М.І. Бажанов, Б.С. Волков, С.В. Дьяков, І.Я. Козаченко, В.С. Комісаров, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, Б.С. Нікіфоров, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, О.І. Рарог, В.Я. Тацій, М.І. Панов, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко та ін. Разом із тим, в науці дуже мало приділялося уваги дослідженню питань незаконного одержання, поширення й використання як комп’ютерної інформації в цілому, так і окремих її видів, не сформульоване також правове визначення таємниці. Існуючі в юридичній літературі визначення таких інститутів, як комерційна, банківська таємниці, мають суперечливий, розпливчастий характер, що також обумовило актуальність та необхідність здійснення дисертаційного дослідження. Актуальність обраної теми обумовлюється й тим, що до Кримінального кодексу України включено нові, не відомі колишньому кримінальному законодавству норми, які передбачають відповідальність за посягання на комп’ютерну інформацію з обмеженим доступом. Так, Законом України від 23 грудня 2004 р. КК України було доповнено ст. 3612 «Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації». Зазначені нововведення у Кримінальному кодексі України вимагають теоретичного осмислення не тільки термінологічного апарату окремих видів таємниць, аналізу відповідних складів злочинів, але й комплексного, системного дослідження злочинів, що посягають на один із перерахованих видів таємниць, вчинених за допомогою засобів комп’ютерної техніки. Наведені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до п. 1.6 рекомендованих відділенням кримінально-правових наук Академії правових наук України, пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 рр., (затверджені Загальними зборами АПрН України 09.04.2004 р.), п. 2.4 “Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр.”, (затверджені наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.), і пп. 1.1, 5.3 “Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр.” і є складовою планів наукових досліджень кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є формулювання єдиного підходу до питань застосування норм кримінального права та вирішення актуальних питань кваліфікації злочинних посягань на комп’ютерну інформацію з обмеженим доступом, розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та правозастосовчої практики.

Відповідно до поставленої мети в дисертації розв’язано такі основні задачі:

досліджено законодавче регулювання різних видів таємниць, закріплених у вітчизняному та зарубіжному кримінальному законодавстві;

проаналізовано окремі види таємниць і визначено їх класифікацію;

здійснено системний та порівняльний аналіз складів злочинів, які передбачають відповідальність за посягання на таємницю: приватного життя, комерційну, банківську, державну;

розглянуто дискусійні питання кваліфікації злочинів, пов’язаних з незаконним збутом, розповсюдженням комп’ютерної інформації з обмеженим доступом;

розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері кримінально-правової охорони комп’ютерної інформації з обмеженим доступом.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з незаконним збутом, розповсюдженням комп’ютерної інформації з обмеженим доступом.

Предметом дослідження є незаконний збут, розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом.

Методи дослідження. Поряд із загальнонауковими методами пізнання (аналіз, синтез та ін.) були використані спеціальні методи: формально-логічний метод (надав можливість проаналізувати положення кримінально-правової доктрини, зокрема щодо злочинів у сфері незаконного збуту, розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом); метод системно-структурного аналізу (за його допомогою досліджено ознаки складів злочинів, які передбачають відповідальність за посягання на конфіденційну інформацію, яку становлять таємниці приватного життя, комерційна, банківська, державна тощо); метод формально-догматичного аналізу (за його допомогою здійснено тлумачення відповідних кримінально-правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за незаконний збут, розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом, окремих понять і термінів); порівняльно-правовий метод (використовувався при аналізі кримінально-правових норм законодавства окремих зарубіжних країн, які передбачають відповідальність за злочини у сфері незаконного збуту, розповсюдження конфіденційної комп’ютерної інформації), метод соціологічного опитування (використано для вивчення особливостей практики застосування норм КК України практичними працівниками підрозділів ОВС України у сфері протидії незаконному збуту, розповсюдженню комп’ютерної інформації з обмеженим доступом).

Нормативно-теоретичною базою дослідження є Конституція України, Кримінальний кодекс України, інші закони України щодо протидії незаконному збуту, розповсюдженню комп’ютерної інформації з обмеженим доступом, законодавства зарубіжних країн, а також наукова література з кримінального права, кримінології, міжнародного права, цивільного права.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, присвяченим проблемам, що пов’язані з незаконним збутом, розповсюдженням комп’ютерної інформації з обмеженим доступом.

На базі результатів дослідження сформульовано нові наукові положення, висновки та рекомендації:

вперше:

надано авторське визначення правового поняття незаконного збуту, розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом. Під незаконним збутом слід розуміти будь-які безоплатні чи оплатні форми реалізації комп’ютерної інформації з обмеженим доступом, у зв’язку з чим вона переходить у власність або розпорядження іншої особи. Під незаконним розповсюдженням комп’ютерної інформації з обмеженим доступом мається на увазі її опублікування, показ, а також інші дії, внаслідок яких інформація стає надбанням інших осіб;

запропоновано класифікацію комп’ютерної інформації за такими критеріями: 1) ступінь таємності; 2) суб’єкт інформаційних відносин, якому фактично належить така інформація. Окрім цього, надано класифікацію злочинів, що посягають на комп’ютерну інформацію з обмеженим доступом за допомогою родового об’єкта злочину. В залежності від цих критеріїв виділено три групи таємниць: 1) приватного життя; 2) комерційна та банківська;
3) державна;

визначено основний безпосередній об’єкт злочину, передбаченого ст. 3612 КК України, під яким розуміють суспільні відносини у сфері обігу комп’ютерної інформації щодо правомірного здійснення особою інформаційної діяльності стосовно комп’ютерної інформації, що становить одну з груп таємниць – таємницю приватного життя, комерційну, банківську та державні таємниці;

удосконалено: дослідження ознак об’єктивної сторони складів злочинів у сфері незаконного збуту, розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом;

набули подальшого розвитку:

аргументи щодо необхідності разом з речами матеріального світу визнавати предметом злочину й інші матеріальні утворення, зокрема комп’ютерну інформацію, що зафіксована на матеріальному носієві. На підставі цього зроблено висновок, що предмет є обов’язковою ознакою всіх аналізованих складів злочинів та одним із визначальних критеріїв при відмежуванні від суміжних посягань;

ідеї про те, що поняттям «істотної» шкоди, що передбачене у ч. 2 ст. 232 КК України, слід вважати: банкрутство, ліквідацію організації, припинення діяльності приватного підприємця, скорочення робочих місць, значні збої в роботі податкових і митних органів, заподіяння шкоди здоров’ю людей.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у:

законотворчості – в процесі подальшого удосконалення ст.ст. 361–363 Кримінального кодексу України та при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України з питань, пов’язаних з незаконним збутом, розповсюдженням комп’ютерної інформації з обмеженим доступом;

науково-дослідницькій діяльності – для подальшого вивчення питань, пов’язаних з кримінально-правовою характеристикою незаконного збуту, розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом;

навчальному процесі, при викладанні курсу кримінального права, а також при підготовці навчально-методичних матеріалів з теорії кримінального права.

Висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані: при вдосконаленні Кримінального кодексу України в частині, що передбачає відповідальність за злочини у сфері незаконного збуту, розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом; при викладанні курсу кримінального права; при підготовці навчально-методичних матеріалів з теорії кримінального права, а також у практичній діяльності підрозділів Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України

Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з
Д.П. Альошиним статті “Міжнародний досвід протидії незаконному збуту та розповсюдженню конфіденційної інформації” здобувачеві належать запропоновані обґрунтування щодо пропозицій з удосконалення вітчизняного кримінального законодавства в частині кримінально-правової охорони таємниці.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ; у виступах на міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (7–8 квітня 2006 р., м. Львів); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (12 травня 2006 р., м. Харків).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені у семи статтях, п’ять із яких опубліковані у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, та у двох тезах виступів на конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою й предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України, складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 180 сторінок, список використаних джерел складає 213 найменувань і міститься на 18 сторінках, додатки – 14 сторінок.