Новицький Г.І. Удосконалення технології вирощування люцерни на насіння в умовах Південного Степу України

summary

Особливості формування урожаю і технологія вирощування люцерни на насіння в умовах Степу України.

В огляді науково-технічної інформації висвітлено результати досліджень вітчизняних та зарубіжних досліджень із питань біологічних особливостей люцерни, ролі основних екологічних факторів формування насіннєвої продуктивності, технології вирощування посівів на насіння. Розроблена робоча гіпотеза й обґрунтування напрямку наукової роботи.

Умови і методика проведення досліджень. Експериментальні дослідження  проведені  протягом  1992 - 1995 років в базовому господарстві ,,Космос’’ Бериславського району Херсонської області (Березнегуватський агрогрунтовий район).

Досліди були закладені на чорноземах південних малогумусних важкосуглинкових на лесі. В орному шарі вони містять гумусу 2,72%, рухомого фосфору 6,1 і обмінного калію 51 мг/100 г ґрунту, рН (вод.)-7,1.

Погодні умови в роки проведення досліджень були різними і характеризувались відмінами від середньобагаторічних показників: за період квітень-вересень випало опадів в 1992 р. – 154 мм; в 1993 р. – 252 мм; в   1994 р. – 260 мм і в 1995 р. – 253 мм при середньобагаторічній кількості – 235 мм; суми активних температур (³10 ^оС) вегетаційного періоду (ІV-ІX) за ці роки відповідно становили 3356 ^оС, 3105 ^оС, 3420 ^оС і 3486 ^оС при середньобагаторічному показнику 3325 ^оС.

В польовому досліді було передбачено вивчення дії та взаємодії трьох факторів: А - сорти (Надєжда, Полтавчанка, Зарниця); В - насіннєві укоси (перший, другий); C - способи посіву (з міжряддями 15, 30, 60, 90 і  120 см). Співвідношення цих факторів 3:2:5. Повторність у досліді - чотирьохразова. Розмір облікової ділянки - 150м². Розміщення варіантів систематичне у два яруси.

Вирощування люцерни на насіння в польових дослідах проводилося у   відповідності    із  розробленими    рекомендаціями   з   врахуванням   зони розміщення (Рекомендації вирощування люцерни на насіння в умовах зрошення, 1989). Посів весняний, безпокривний з внесенням гербіциду (ептам, 4 кг/га). Добрива (фосфорні) вносили перед посівом (Р₉₀). Застосовували дві хімічні обробки інсектицидами (золоном, децісом та ін.). Для формування другого (проміжного) насіннєвого укосу підкошування проводили у фазу початку бутонізації. Полив здійснювався звичайним дощувальним агрегатом із врахуванням фактичної вологи під посівами люцерни.

Облік урожайності проводили за методиками ВІК (1971), а математичну обробку результатів досліджень - за методиками дисперсійного аналізу.

Крім обліку врожаю був виконаний певний обсяг спостережень, аналізів та обліків. Фенологічні спостереження за розвитком посівів різних сортів по роках життя (першого - четвертого) за методикою Держкомісії сортовипробовування сільськогосподарських культур (1985), методичних вказівок НДІ кормів (1981). Проектне покриття насіннєвих травостоїв по методиці Л.Г. Раменського, освітлення за допомогою люксметру 10-116. Рівень запилення квіток, кількість запилювачів, ,,щільність’’ їх відвідування у період цвітіння посівів – за методикою Песенко Ю.А. (1982). Вологість грунту визначали кількісно-ваговим методом.

Економічну ефективність агрозаходів визначали згідно методики оцінки результатів науково-дослідної роботи в сільському господарстві (1996).

Особливості формування і продуктивність посівів люцерни І-го року життя. Ріст і розвиток посівів  проходив в умовах достатньої забезпеченості теплом і вологою (опади і вегетаційні поливи). Загальна тривалість формування насіннєвого травостою становила по сортах 147-150 днів із сумою активних температур 2958-3024 ^оС, а період від фази масових сходів до початку бобоутворення по сортах складав: Полтавчанка –114,  Зарниця – 117 і Надєжда – 119 днів (сума середньодобових температур ³ 10 ^оС – 2182-2370 ^оС).

Сформувався травостій з густотою: на рядових посівах - 135-144, черезрядних (з міжряддями на 30 см) – 63-68; широкорядних посівах – 32-39 шт. рослин/м². Повнота сходів коливалась в межах від 24,2 до 30,3%. Відносно більше одержано сходів на широкорядних посівах на 60 см (28,1-30,3%). Між посівами сортів різниця незначна.

Водний режим. Фактичний водний баланс посівів за вегетаційний період (IV-IX) складався із запасів продуктивної ґрунтової вологи (924 -     1049 м³/га), опади дали – 964 м³/га і два вегетаційні поливи - 1300 м³/га. Він становив: W_ряд- 3303 м³/га, W_шир - 3188 м³/га, а величини коефіцієнту водоспоживання складали відповідно 2750 і 3265 м³/ц насіння.

Забур`яненість посівів. На фоні застосування ептаму, внесеного до посіву люцерни, забур’яненість  протягом вегетації була в межах допустимої (середньої). Серед бур’янів найбільш поширених біологічними групами, були представники однорічних ярих пізніх та зимуючих. Порівняно більше засмічені  рядові  та  черезрядні  посіви  (19,1-22,3 шт./м²)  при повітряно-сухій масі 62,7-71,3 г/м². Менше засмічені широкорядні (10,5-14,8 шт./м²) із масою 30,8-47,2 г/м². Їх суттєво негативного впливу на формування посівів люцерни не спостерігалося.

Запилення насіннєвого травостою, забезпечували дикі бджолині, які відносяться до “літньої” екогрупи (рофіт, мелітта, галікти та ін.). Їх чисельність  протягом цвітіння була незначною і коливалась в межах від 0,2 до 1,7 тис.шт.особин/га. Вони забезпечували порівняно низький рівень запилення квітів (4,4-14,9%). Бджолині краще відвідували широкорядні посіви (+1,4-8,5%).

Структура і продуктивність насіннєвого травостою. На період збирання врожаю збереглося 78,1-87,5% (до кількості у фазу повних сходів). Порівняно менше випало рослин на варіантах із широкорядними посівами. Досить тривалий період формування стебел, що фактично продовжувався до фази утворення бобів, сприяв формуванню неоднорідного травостою (вегетативні та генеративні стебла). Продуктивна кущистість коливалась за способом посіву: на рядових та черезрядних – 1,1-1,5; широкорядних – 2,0-2,4 стебел/рослину.  Відповідно  густота  травостою  становила  70-128 і 61-69 шт. продуктивних стебел/м². Різноманітність сформованих травостоїв вплинула на структуру розміщення плодоелементів та їх освітлення, що є основною передумовою відвідування квітів запилювачами. Відносним показником рівня розрідженості посівів є величина проектного покриття. Вона становила на рядових – 72,3-75,5; а широкорядних (на 90-120 см) всього – 19,5 -24,5%. Дані свідчать про те, що при застосуванні міжрядь на 90-120 см за перший рік життя формується слаборозвинений насіннєвий травостій з незначним рівнем продуктивності (79-104 кг/га). На рядових та черезрядних відповідно–107-140кг/га (НІР₀₅- 5-8).

Формування і продуктивність насіннєвих посівів 2-4-го років життя. Водний режим. Протягом трьохрічного основного насіннєвого використання посіву  при оптимізації вологозабезпечення в умовах зрошення, щорічне сумарне водоспоживання коливалось в межах від 2757 до 3775 м³/га. Між посівами в різних варіантах є відмінності: порівняно більше використовують вологу рядові ніж широкорядні посіви (+97-107 м³/га), та травостої І-го укосу (+189-999 м³/га). Величини коефіцієнту водоспоживання насіннєвої люцерни мінливі (коливаються від 657 до 2486 м³/ц). Менш використовують травостої другого укосу широкорядних посівів (657-1094 м³/ц). У структурі водоспоживання травостоїв першого укосу основна питома вага (71,7-72,1%) приходиться на природні ресурси - 27,9-28,3% за рахунок зрошення. Травостої другого укосу більше потребують води зі зрошення (35-36%).

Забур’яненість посівів. Агрофітоценоз люцерни багаторічного використання об’єктивно включає такий компонент як бур’янисте угрупування, що представлене різними видами сегетальної рослинності. По роках відбуваються зміни як у видовому складі, так і рівню забур’яненості насіннєвих  травостоїв  різного  способу  посіву  та  укосу.  Так, на другий рік життя в травостоях першого укосу переважають однорічні  (озимі, зимуючі), ранні ярі, дворічні (буркун, морква дика, цикорій дикий та ін.), та деякі багаторічні (берізка польова, пирій та ін.). Їх загальна кількість становить: на рядових, та черезрядних посівах 12-14 шт/м², широкорядних 9-10 шт/м² при загальному рівні забур’яненості 17-18,8%. Після підкошування в травостоях другого укосу їх кількість знижується відповідно до 8-9 і 4-7 шт/м² (забур’яненість до 14,7-15,3 і 12,8-13,5%). Зимуючі та озимі форми практично в травостої не зустрічаються.