Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / MEDICAL SCIENCE / normal physiology
title: | |
Альтернативное Название: | Оценка функционального состояния канальцевого аппарата ПОЧЕК по изменению осмотический гомеостаз при почечной недостаточности различного генеза |
Тип: | synopsis |
summary: | Матеріали та методи дослідження. Робота виконана на базі Донецького обласного реанімаційного центру Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання і кафедри анестезіології, інтенсивної терапії, медицини невідкладних станів, лабораторної діагностики і клінічної фізіології ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. Для ранньої діагностики порушень функціонального стану канальцевого апарату нефрону при нирковій недостатності різного генезу з метою підтвердження або виключення ренальних розладів лабораторні дослідження проведено 85 різнопрофільним хворим із гіперазотемією різної міри вираженості, у тому числі 20 хворим із вираженою гіперазотемією на фоні гіпернатріємії. У всіх хворих спостерігалася олігурія (діурез ≤400 мл/доб) або збережений діурез. У 17 хворих показники сечовини не перевищували 30 ммоль/л, креатиніну – 0,45 ммоль/л; у 48 хворих – показники сечовини і креатиніну були вище вказаних величин. У 20 пацієнтів відмічалися критичні показники сечовини і креатиніну (до 129 ммоль/л і 1,46 ммоль/л відповідно) на фоні вираженого підвищення натрію (до 198 ммоль/л). Вивчено показники азотистого обміну, осмотичного гомеостазу і протеїнурії у 56 вагітних із терміном вагітності від 23 до 40 тижнів із преекслампсією різного ступеня тяжкості. У 19 вагітних спостерігалася преекслампсія легкої міри, в 22 вагітних – преекслампсія середньої міри, в 15 вагітних – преекслампсія важкого ступеня тяжкості. Для контролю повноцінності реабілітації пацієнтів показники осмотичного гомеостазу були вивчені в динаміці відновлення функції нирок у 102 хворих із ГНН різної етіології у віці від 11 до 75 років, у тому числі у 42 пацієнтів у віддаленому періоді (до 575 днів). Всі хворі мали високі показники азотистого обміну (сечовина крові більше 30 ммоль/л, креатинін – більше 0,4 ммоль/л) і олігурію або анурію (від 8 до 30 діб, у середньому 13,5±0,5 діб), але завдяки лікуванню мали відновлення діурезу, зниження показників азотистого обміну в крові, нормалізацію електролітного і кислотно-лужного балансу і екскреції азотистих шлаків із сечею. З метою вивчення особливостей лабораторних показників для контролю перебігу і прогнозування результату ГНН всіх хворих ретроспективно було розбито на 2 групи: 1 група – хворі, в яких, не дивлячись на нормалізацію діурезу і класичних лабораторних показників, використовуваних для оцінки відновлення функції нирок, показники осмотичного гомеостазу і КВВ не мали статистично значущої позитивної динаміки; 2 група – хворі, в яких у період стаціонарного лікування спостерігалася позитивна динаміка або повна нормалізація осмотичного гомеостазу і КВВ. Разом із 102 хворими з ГНН було обстежено 26 ниркових реципієнтів у ранньому і віддаленому (до 1877 діб) післяопераційному періоді. Період обстеження хворих мав 2 етапи: 1 етап – безпосередньо після операції і до моменту нормалізації лабораторних показників, 2 етап – віддалений період впродовж 180-1877 днів після трансплантації. Всі досліджувані показники порівнювали з даними практично здорових людей, які склали контрольну групу. Визначення осмолярності плазми і сечі проводили прямим кріоскопічним методом на осмометрі «The advanced 3D3» виробництва США (V±0,5%). Визначення калію і натрію в крові і сечі – уніфікованим іоноселективним методом на аналізаторі електролітів «AVL 9180» Roche Diagnostics (Німеччина, Швейцарія), V±1,0%. Сечовину, креатинін та глюкозу визначали уніфікованими методами, V ±5,0%. Білок у сечі – уніфікованим методом із сульфосаліциловою кислотою. Кислотно-лужний стан крові визначався на аналізаторі газів крові «Easy Blood Gas» (Medica Corporation, США), абсолютна похибка при вимірі рН±0,05, відносна похибка при вимірюванні – рО2 ±3,0% та рСО2±3,0%. Визначення осмолярності розрахунковим методом використовувалося для подальшої оцінки дискримінанти осмолярності і розраховувалося за формулою
Осм розр (мосм/л) = 2 [Na] + [сечовина] + [глюкоза],
де [Na] – концентрація натрію в плазмі крові, ммоль/л; [сечовина] – концентрація сечовини в плазмі крові, ммоль/л; [глюкоза] – концентрація глюкози в плазмі крові, ммоль/л.
Дискримінанта осмолярності (∆ осм) склала різницю між кріоскопічною і розрахунковою осмолярністю плазми крові. У нормі ∆ осм складає не більше 10 мосм/л. Визначення КВВ проводилося розрахунковим методом із урахуванням добового діурезу:
КВВ (мл/хв) = Vхв – Сосм, Сосм (мл/хв)= (Vхв×Осм сеч) / Осм пл, Vхв (мл/хв) = Д доб/ 1440,
де Д доб – добовий діурез, мл; Vхв – швидкість сечовиділення, (мл/хв); Осм сеч, Осм пл – осмолярність сечі і плазми (мосм/л), виміряні прямим кріоскопічним методом. У нормі КВВ менше (–1,2) мл/хв.
Екскреторна фракція натрію (EFNa) розраховувалася за формулою:
EFNa (%) = (Na сеч×Кр пл)×100/(Na пл×Кр сеч),
де Na пл, Na сеч – натрій плазми крові та сечі (відповідно), ммоль/л; Кр пл, Кр сеч – креатинін плазми крові та сечі (відповідно), ммоль/л. Норма EFNa не більше 1%.
Визначення вмісту вазопресину, альдостерону і передсердного натрійуретичного пептиду (proANP) проводили імуноферментним методом на базі відділу молекулярно-генетичних досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького національного медичного університету ім. М.Горького. Для побудови графіків використовувалася комп’ютерна програма Excel. Обробка результатів досліджень проведена в пакеті статистичного аналізу MedStat версія 3 № MS 000035 (Лях Ю.Є., Гур’янов В.Г., 2008). Для кількісних показників у роботі наводиться значення середнього арифметичного і похибка середнього (нормальний закон розподілу), або медіана (Ме), перший квартіль (QI), третій квартіль (QIII) і стандартна похибка (m) (закон розподілу відмінний від нормального), для якісних показників – частки випадків (%) і довірчого інтервалу, що розраховували за допомогою методу кутового перетворення Фішера або похибки частки. При порівнянні більше двох вибірок використано методи множинних порівнянь: дисперсійний аналіз і метод множинних порівнянь Шеффе (нормальний закон розподілу), критерій Крускала-Уолліса і критерій Данна (закон розподілу відмінний від нормального). При порівнянні якісних ознак використано критерій χ2. Відмінність вважалася статистично значущою при рівні р<0,05. Для проведення кореляційного аналізу використано показник рангової кореляції Спірмена (r). Результати дослідження. З метою виявлення діагностичної інформативності основних лабораторних показників азотистого обміну, електролітного і осмотичного балансу для диференціювання ренальних і неренальних факторів дисфункції нирок проведено вивчення осмотичного гомеостазу у 17 хворих із помірним підвищенням азотистого обміну (сечовина крові < 30 ммоль/л, креатинін крові < 0,45 ммоль/л) на фоні олігурії або збереженого діурезу, у 56 вагітних із преекслампсією різного ступеня тяжкості, у 48 пацієнтів із високими показниками азотистого обміну (сечовина крові ≥ 30 ммоль/л, креатинін крові ≥ 0,45 ммоль/л), а також у 20 пацієнтів із гострою церебральною недостатністю (ГЦН), які мали виражену гіпернатріємію на фоні високих показників азотистого обміну. Серед 17 хворих із невисокими рівнями сечовини і креатиніну КВВ відповідав преренальним факторам у 35,3%±11,6% випадків, у 64,7%±11,6% – ренальним порушенням. У всіх пацієнтів із виявленими ренальними значеннями КВВ розвинулася клінічна картина ГНН, що потребувала діалізного лікування, що підтвердило діагностичну цінність КВВ для ранньої діагностики порушення функції канальців нирок у хворих на фоні невисоких показників азотистого обміну в крові. Серед 48 хворих із високими показниками азотемії (сечовина ≥30 ммоль/л, креатинін ≥ 0,45 ммоль/л) у 89,6%±4,4% випадків КВВ відповідав ренальним порушенням, а в 10,4%±4,4% – були преренальні значення КВВ, що на фоні вираженої азотемії дозволило обґрунтувати консервативний (без проведення діалізів) підхід до інтенсивної терапії у цих хворих. Таким чином, КВВ має діагностичну цінність при диференційному аналізі ренальних і преренальних факторів дисфункції нирок не лише при помірному підвищенні показників азотистого обміну, але і при високих показниках сечовини і креатиніну крові. При аналізі осмограми у 20 нейрореанімаційних хворих із гіпернатріємією (178,0±14,6; max 198 ммоль/л) і гіперосмолярністю (441,0±15,1; max 500 мосм/л) звертає увагу критично високий рівень сечовини (77,0±10,0; max 129 ммоль/л) і креатиніну крові (0,62±0,13; max 1,46 ммоль/л) на фоні збереженого діурезу (1700 ±211; max 3200 мл). При вивченні КВВ 20% пацієнтів мали ренальний показник, 80% – преренальний. Летальність у цій групі пацієнтів склала 95%. КВВ, відповідний преренальним факторам, виключив ренальні порушення функції нирок у цих пацієнтів, що мало підтвердження при паталогоанатомічному розтині. Проведено лабораторні дослідження в групі 56 вагітних із преекслампсією на фоні нормальних показників сечовини і креатиніну. При цьому нормальний рівень КВВ спостерігався лише у 17,9% (9,0%–28,9%) жінок, у 66,1% (53,3%–77,8%) випадків спостерігалися преренальні фактори різної міри виявленості, а у 16,1% (7,7%–26,2%) – ренальні порушення. Відхилення КВВ у бік ренальних порушень корелювало із ступенем тяжкості преекслампсії (встановлений кореляційний зв’язок r = 0,896; p < 0,01). У групах хворих із прееклампсією різного ступеня тяжкості показники сечовини, креатиніну, глюкози, натрію і осмолярності плазми крові не мали статистично значущих відмінностей (р > 0,05), проте, добовий діурез, осмолярність сечі і КВВ – мали статистично значущі відмінності (р=0,044; р < 0,001 відповідно). При порівнянні протеїнурії статистично значущих відмінностей не виявлено (р = 0,488), кореляційний зв’язок протеїнурії із КВВ теж відсутній (р > 0,05). Аналіз лабораторних даних показав, що зниження осмоконцентруючої функції нирок є найбільш ранньою прогностичною ознакою розвитку нефропатії при преекслампсії. З метою визначення прогностичного значення гіпернатріємії був проведений аналіз типів порушень осмолярності та летальності в різних групах хворих, що мають гіперосмолярність (n=190). На підставі показників осмолярності плазми (кріоскопічною і розрахунковою), натрію, сечовини і глюкози крові, всі гіперосмолярні стани були диференційовані за переважаючою ознакою в такі групи: гіпернатріємічний; гіперазотемічний; гіперглікемічний; гіперосмолярний синдром із осмотичною різницею. |