ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ НА ДИНАМІКУ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ УКРАЇНИ Автореферат

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади визначення впливу зовнішніх факторів на національну економіку» розглянуто сутність та види зовнішніх факторів, що діють в умовах посилення глобалізаційних тенденцій; проаналізовано розвиток економіки України під впливом зовнішніх факторів.

Під зовнішньоекономічними факторами в дисертації розуміються зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі країни, що впливають на стан національної економіки, змінюючи при цьому макроекономічні тенденції, і не можуть бути контрольовані державою.

Для визначення впливу зовнішніх факторів на динаміку ВВП важливим є формування системи показників, що їх коректно відображають, від чого залежить повнота і правильність оцінки стану економіки країни та його прогнозування. В зв’язку з цим виділено показники, за допомогою яких оцінюється вплив зовнішніх факторів: світовий ВВП, ціни на імпортні товари, зовнішній попит, експорт, імпорт.

Виходячи з рейтингів світових організацій, Україну можна характеризувати як економіку з надвисокою відкритістю (експорт та імпорт товарів і послуг в 2010 р. становили відповідно 50 і 53% від ВВП). Донедавна основним чинником економічного зростання національної економіки був зовнішній попит, що залежить від темпів росту світової економіки, економічного зростання в країнах-імпортерах вітчизняної продукції, цінової кон’юнктури на традиційні товари українського експорту та ціни на імпорт.

Через нестабільність економічного розвитку (максимальне зростання ВВП у 2004 р. – 12,1%, падіння у 2009 р. – -14,8%) та значну відкритість Україна постійно перебуває під негативним впливом зовнішніх факторів, які викликають економічні втрати та створюють загрозу виникнення кризових явищ.

Доведено, що основними внутрішніми чинниками, що гальмують економічний розвиток та накопичилися протягом останніх років, а під час кризи – лише посилилися, є наступні: розвиток вітчизняного виробництва за рахунок екстенсивних факторів (застарілість та зношеність основних засобів, неефективне вкладання інвестицій в основний капітал, тощо); значна частка тіньової економіки (більше 30% від ВВП); збитковість промислових підприємств (більш ніж 40% від загальної кількості промислових підприємств); втрачання сільськогосподарського експортного потенціалу; попри щорічний приріст надходжень прямих іноземних інвестицій (в середньому 20 млрд. грн. на рік) які спрямовувалися переважно на створення інфраструктури для реалізації імпортних товарів; макрофінансова нестабільність; політична основа встановлення цін на імпортний російський газ. Ці та інші негативні фактори, зокрема низький рівень доходів найманих працівників, не сприяли розвитку внутрішнього ринку, який міг би стати суттєвим буфером, що зменшив би вагомість впливу зовнішніх факторів. За відсутністю такого буфера та за умов розгортання світової фінансової кризи 2008-2009 рр. Україна потерпала від найглибшого падіння ВВП.

Аналіз свідчить, що зростання рівня відкритості національної економіки впродовж останніх років за наявності значних структурних деформацій, обумовлених структурною незбалансованістю попиту та сукупної пропозиції на внутрішньому ринку, посилило вразливість економіки України до коливань зовнішньої кон’юнктури (динаміки попиту, інфляційних процесів, курсових коливань, підвищення цін на енергоносії тощо). А вичерпання можливостей цінової конкуренції на фоні технологічної відсталості національних виробників, надмірної енергомісткості виробництва і низької платоспроможності вітчизняних підприємств, досить вузького асортиментного ряду продукції, виробництво якої супроводжується значними екологічними проблемами, створило реальну загрозу витіснення українських виробників не тільки із зовнішнього, але й з внутрішнього ринків.

Основними факторами, що забезпечували зростання експорту у 2000-2010 рр. (в середньому – на 20 % до попереднього року), були: сприятливий попит на світових ринках на продукцію металургійного комплексу, хімічної промисловості та машинобудування; нарощування власного виробництва в експортоорієнтованих галузях промисловості; активізація торговельно-економічного співробітництва з Росією в напрямі відновлення коопераційних зв’язків та реалізації спільних перспективних проектів у галузях авіабудування, суднобудування, атомної енергетики та машинобудування.

У другому розділі «Методичні підходи до оцінки впливу зовнішніх факторів на динаміку ВВП України» розроблено та обґрунтовано методичні положення з оцінки впливу зовнішніх факторів на ВВП країни, а також прогнозних припущень на середньострокову перспективу.

Сучасні дослідження з розробки методів оцінки впливу факторів на економічний розвиток за домінуючим у них методично-інструментарним забезпеченням поділяються на три групи: 1) якісний аналіз проблеми – без формалізації показників; 2) кількісні оцінки на основі економетричних залежностей; 3) кількісний аналіз на основі статистичних або динамічних макромоделей і мають свої недоліки та переваги. В роботі пропонується здійснювати визначення впливу зовнішніх факторів за допомогою економіко-математичного моделювання із застосуванням формалізованих методів.