VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми. Історія розвитку державотворчих процесів в Україні свідчить, що етнонаціональна самоідентифікація українців виступає однією з домінуючих ціннісних орієнтацій власної життєдіяльності. Причому нерідко більш визначальною, ніж економічна або політична. Нині етнонаціональні світоглядні орієнтири вже вийшли за межі побутових взаємовідносин і певним чином впливають на перебіг подій політичного, культурного і навіть економічного життя в нашій державі. Використання національного фактора у виборчих кампаніях на всіх рівнях, прискіплива увага до цього питання з боку наших сусідів з близького і далекого зарубіжжя, мовне питання – це далеко не повний перелік позицій, за якими етнонаціональний чинник набуває дедалі більшого значення в системі державного управління сучасної України.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про основи національної безпеки України” можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних та міжконфесійних відносин є загрозою національній безпеці України. Цей самий Закон одним з основних напрямів державної політики визначає формування і вдосконалення політико-правових, соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спільнот і розв’язання міжнаціональних суперечностей.

Для забезпечення внутрішньополітичної стабільності та сталого розвитку суспільства владні структури мають прогнозувати та своєчасно виявляти дестабілізуючі фактори в етнонаціональних відносинах, здійснювати превентивні заходи щодо їх ліквідації або нейтралізації. Це можливо лише за умов формування та реалізації результативної державної політики у сфері етнонаціональних відносин, яка залежить від того, наскільки забезпечуються державою та самими етнічними спільнотами зусилля щодо поєднання їх інтересів на регіональному (локальному) рівні із загальнонаціональними інтересами держави.

Вагомим внеском у вивчення проблем етнополітичного розвитку України стали дослідження відомих вітчизняних науковців О.Антонюка, І.Варзара, М.Вівчарика, В.Даниленка, О.Картунова, Ю.Куца, І.Кураса, О.Малиновської, А.Михненка, Л.Нагорної, П.Надолішнього, І.Онищенко, Ю.Римаренка, Т.Сенюшкіної, В.Скуратівського, Л.Шкляра, М.Шульги, Р.Чілачави та ін.

Незважаючи на те, що в працях таких відомих українських дослідників, як: В.Євтух, Ю.Куц, О.Майборода, П.Надолішний, М.Обушний, М.Пірен, В.Ребкало, В.Трощинський достатньо широко висвітлені управлінські аспекти етнонаціонального питання, цю проблему не можна вважати повністю вирішеною, і тому вона залишається актуальною з наукової та практичної точки зору. Особливо актуальними в цьому контексті продовжують залишатися питання вдосконалення механізмів забезпечення результативності державної політики в інтересах розбудови та підтримання на якісно новому рівні стабільності у сфері етнонаціональних відносин в Україні.

Концептуальним засадам етнополітики, обґрунтуванню й впровадженню ефективних управлінських моделей у сфері регулювання етнонаціональних відносин були присвячені роботи таких зарубіжних учених, як: Г.Ван Амерсфорт, М.Вебер, Ф.Гекманн, Д.Жуто-Лі, Ф.Капоторті, В.Кімлічка, О.Клайнеберг, Е.Сміт, Д.Турка та ін.

У працях російських дослідників Ю.Бромлея, Л.Гумільова, Л.Карапетяна, В.Козлова, Л.Савінова, С.Пунжина, Н.Чебоксарова та ін. багато уваги було приділено відображенню наукових досягнень в питаннях вивчення шляхів удосконалення механізмів державного регулювання міжнаціональних відносин.

Досить багато праць присвячено дослідженню причин виникнення, специфіці перебігу й врегулюванню етнополітичних конфліктів. Серед них, насамперед, варто відзначити роботи Д.Горовіца, Т.Гура, В.Даневей, А.Здравомислова, В.Котигоренка, Д.Лейк, О.Маруховської-Картунової, Д.Ротшильд, В.Хеслі та ін.

Слід погодитися з думкою вітчизняних політологів, що на сьогодні одним із найбільш резонансних регіонів з точки зору рівня етнонаціональної напруженості в Україні є Автономна Республіка Крим (АРК). Багато уваги питанням етнонаціональних взаємовідносин в АРК було приділено в роботах української дослідниці Н.Беліцер. Особливий акцент при цьому було зроблено на проблемах самовизначення корінних народів Криму, зокрема кримських татар, та їхньої інтеграції в українське суспільство.

На території АРК протягом тисячоліть історично склалося унікальне розмаїття національних культур різних етнічних груп. Відповідно до Всеукраїнського перепису населення 2001 р., росіяни становлять 58,5% від загальної чисельності кримського населення, етнічні українці – 24,4%. У результаті масового повернення на півострів кримських татар їх частка в складі населення автономії досягла 12,5%. Представники інших більш ніж 120 етнічних груп Криму становлять до 5% кримського населення.

Процес адаптації репатріантів до соціально-економічної, політичної та етнокультурної інфраструктури Криму проходить не завжди толерантно. Основними факторами у виникненні конфліктних ситуацій виступають складні економічні та побутові умови. Досить часто напруженість виникає з вини політиків, які опікуються насамперед власним іміджем і своїми егоїстичними діями або висловлюваннями провокують конфліктні ситуації.

Особливої уваги потребує духовно-релігійна та міжконфесійна ситуація в АРК. За даними Республіканського комітету у справах національностей і депортованих осіб Ради міністрів АРК, сьогодні на півострові зареєстровано і діє більш ніж 1,2 тис. релігійних організацій, які представляють 47 конфесій, течій і релігійних напрямів. Є всі підстави стверджувати про досить великий вплив на розвиток кримського ісламу державних і неурядових ісламських організацій Туреччини та арабських країн. Останнім часом активізувалася діяльність, пов’язана з поширенням ідей релігійно-політичної партії “Хізб-ут-Тахрір”. Це створює реальну загрозу національній безпеці України та впливає на формування у мусульман АРК радикально-ісламських світоглядних позицій.

Зазначені фактори можуть зіграти роль каталізатора негативних процесів у міжетнічній сфері АРК, хоча в цілому поки що немає достатніх підстав вважати іслам визначальним інструментом політичного впливу на півострові.

Із моменту проголошення незалежності України з’явилися нові фактори, які суттєво вплинули на стан етнонаціональних відносин в автономії. Насамперед, це активне повернення депортованих народів на свою історичну батьківщину.

На жаль, за роки незалежності українські законодавці не прийняли жодного нормативно-правового документа щодо реабілітації осіб, депортованих за національною ознакою, який би вводив у дію необхідні юридичні дефініції. Відсутність законодавчої бази, яка б повністю забезпечувала і гарантувала права корінних народів, призводить до загострення етнонаціональних відносин. Проекти законів України “Про реабілітацію і забезпечення прав осіб із числа національних меншин, які піддалися репресіям і були депортовані” і “Про статус кримськотатарського народу” були розроблені ще в 1991-1994 рр., але так і не були прийняті.

Беручи до уваги ті процеси, що відбуваються сьогодні в етнонаціональній сфері на півострові, слід зазначити, що наукове забезпечення формування і реалізації державної етнополітики в Криму є недосконалим і потребує якомога скорішого якісного покращання. Існуюча практика розробки державної етнонаціональної політики базується на відомих методах спроб та помилок, що в умовах докорінних змін в етнонаціональній, політичній, економічній та інших сферах життєдіяльності не сприяє розробці та впровадженню найбільш ефективних управлінських рішень, спрямованих на забезпечення сталого розвитку АРК.

Вирішення цього важливого та складного завдання неможливо без розробки і впровадження відповідного науково-методичного апарату, зокрема методів, критеріїв, моделей та методик оцінювання результативності управлінських рішень щодо деескалації напруженості у сфері етнонаціональних відносин. Крім того, необхідно налагодити прогнозування розвитку ситуації, обґрунтування та вибору адекватних стратегій, програм та заходів, які б сприяли підвищенню результативності державної політики у цій сфері.

Наведені аргументи і визначають актуальність теми дисертаційної роботи та необхідність вирішення наукового завдання, яке полягає в розробленні методики оцінювання результативності державної політики щодо забезпечення стабільності у сфері етнонаціональних відносин в АРК.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України і пов’язано з виконанням комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (код 0301090 “Прикладні розробки у сфері державного управління”) у межах таких НДР, як: 1) “Актуальні проблеми державного управління в системі забезпечення національної безпеки України та обґрунтування шляхів їх вирішення” (ДР № 0106U004363), у якій здобувачем розкрито особливості етнонаціональних відносин в АРК як складової політичної безпеки держави, а також обґрунтовано пропозиції щодо підвищення ефективності державної політики у цій сфері; 2) “Теоретико-прикладні аспекти обґрунтування, прийняття та оцінки ефективності управлінських рішень у системі забезпечення національної безпеки держави” (ДР № 0107U005910) – у якій автор взяв участь у розробці комплексної методики оцінювання ступеня реалізації державної політики в системі забезпечення національної безпеки держави (етнополітичний аспект); 3) “Рекомендації органам державної влади і місцевого самоврядування щодо ефективного реагування на виклики, небезпеки та загрози національній безпеці держави” (ДР № 0108U002019) – у якій дисертантом розроблено та запропоновано до впровадження практичні рекомендації центральним і місцевим органам державної влади щодо покращання їх діяльності у сфері етнополітичних та міжконфесійних відносин, недопущення протистояння на етнічному та релігійному ґрунті.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – на підставі комплексного аналізу впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на стан етнонаціональних відносин в АРК розробити методику оцінювання результативності державної політики та комплекс заходів щодо регулювання міжетнічних і міжнаціональних відносин, які сприятимуть зниженню рівня конфліктності у сфері етнонаціональних відносин на півострові.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати ступінь розробленості проблеми розвитку етнонаціональних відносин в АРК в українських і зарубіжних наукових джерелах;

- здійснити комплексний аналіз впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на стан етнонаціональних відносин в АРК;

- розробити методичний підхід до формалізації процесу формування та реалізації державної політики, спрямованої на нейтралізацію факторів, що спричиняють зростання напруженості у сфері етнонаціональних відносин та порушують соціально-політичну стабільність у регіоні;

- сформувати систему показників та розробити модель і методику оцінювання результативності державного управління процесом деескалації напруженості у сфері етнонаціональних відносин в АРК;

- обґрунтувати комплекс заходів (механізмів) з підвищення результативності державної політики щодо забезпечення стабільності у сфері етнонаціональних відносин в АРК;

- запропонувати рекомендації з впровадження практичних заходів для підвищення результативності державної політики щодо забезпечення стабільності у сфері етнонаціональних відносин в АРК.

Об’єкт дослідження – державна політика у сфері етнонаціональних відносин.

Предмет дослідження – механізми оцінювання результативності державної політики у сфері етнонаціональних відносин в Автономній Республіці Крим.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розробка і впровадження авторської методики оцінювання результативності державної політики і комплексу заходів щодо регулювання міжетнічних та міжнаціональних відносин сприятимуть зниженню рівня конфліктності у сфері етнонаціональних відносин в Автономній Республіці Крим.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема: аналіз наукових українських і зарубіжних джерел, нормативно-правових документів; системний підхід з використанням методів порівняльного аналізу в процесі розгляду результативності державної політики у сфері етнонаціональних відносин в АРК; експертне оцінювання, порівняння, синтез, аналіз ієрархій та прийняття рішень в умовах апріорної невизначеності під час дослідження перспективних напрямів удосконалення державної політики у сфері етнонаціональних відносин в АРК; прогнозування та математичне моделювання в процесі вдосконалення теоретико-методологічних основ оцінювання результативності державної політики у сфері етнонаціональних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в науці державного управління на підставі комплексного аналізу впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на стан етнонаціональних відносин в Автономній Республіці Крим розроблено авторську модель та методику оцінювання результативності реалізації державної політики щодо забезпечення етнонаціональної стабільності на півострові.

У роботі вперше:

- запропоновано методичний підхід до формалізації процесу формування державної політики щодо нейтралізації факторів, що спричиняють зростання напруженості у сфері етнонаціональних відносин в АРК;

- розроблено модель та методику оцінювання результативності реалізації державної політики щодо забезпечення етнонаціональної стабільності на основі методу аналізу ієрархій (МАІ), що передбачає визначення загального рівня етнонаціональної напруженості шляхом комплексного аналізу часткових показників, а також характеризує стан етнонаціональних відносин в обраних сферах суспільно-політичної, культурної та духовно-релігійної життєдіяльності АРК;

удосконалено систему показників та критеріїв оцінювання рівня етнонаціональної напруженості щодо обраних пріоритетних сфер життєдіяльності автономії, які найбільш суттєво впливають на рівень етнонаціональної напруженості в АРК;

дістали подальшого розвитку:

- методичний підхід до обґрунтування системи заходів щодо забезпечення стабільності у сфері етнонаціональних відносин в АРК;

- методичні рекомендації щодо організації моніторингу етнонаціональної ситуації у визначених сферах суспільного життя в АРК.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена в дисертації модель та методика оцінювання результативності реалізації державної політики щодо забезпечення етнонаціональної стабільності в регіоні мають усі підстави бути широко впровадженими в практичну діяльність органів державного управління не лише в АРК, а й загалом в Україні. Теоретичні положення й практичні рекомендації роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані у процесі вдосконалення інституційних та нормативно-правових регуляторів у сфері етнонаціональних відносин. У дослідженні сформульовано низку пропозицій, спрямованих на вдосконалення засобів і механізмів реалізації державної етнополітики України на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертації доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані в практичній діяльності Державного комітету України у справах національностей та релігії, його структурних підрозділах в обласних державних адміністраціях, а також при розробці доповнень та змін до проекту Концепції державної політики України щодо корінних народів.

Результати дисертаційного дослідження були використані і пройшли апробацію у Бахчисарайській районній державній адміністрації АРК у процесі розробки й реалізації протягом 2006-2008 рр. регіональної програми забезпечення етнонаціональної стабільності та міжрелігійної злагоди (акт про впровадження від 3 червня 2008 р.); Республіканським комітетом у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян Ради Міністрів АРК під час реалізації положень “Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулись на постійне місце проживання до України, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2010 року” використано авторську модель та методику оцінювання результативності державного управління щодо забезпечення етнонаціональної стабільності (довідка про впровадження від 2 березня 2009 р. № 11-07/78).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в ній не використовувалися ідеї та розробки, що належать В.Ю.Богдановичу, разом з якими було підготовлено одну наукову публікацію. У статті “Методика оцінювання ефективності державного управління забезпеченням етнонаціональної стабільності в Автономній Республіці Крим” автором розроблено методику, обґрунтовано критерії та послідовність оцінювання ефективності державного управління забезпеченням етнонаціональної стабільності в АРК.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи оприлюднені на: науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009); на науково-практичній конференції “Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження” (Одеса, 2006). Результати роботи над дисертацією пройшли апробацію на двох науково-методологічних семінарах кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Результати дисертаційної роботи оприлюднені у 8 наукових працях, із них 5 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України з державного управління, а також у 2 збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 189 сторінок. Робота містить 10 таблиць та 15 рисунків. Список використаних джерел налічує 169 найменувань.