Огурцов Ю.Е. Формирование урожайности новых сортов гороха в зависимости от технологических приемов выращивания в условиях восточной части Лесостепи Украины
Тип:
synopsis
summary:
ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ НОВИХ СОРТІВ ГОРОХУ (Огляд літератури)
Проведений аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми дозволив визначити мету й завдання досліджень. Обґрунтована необхідність розробки технологічних прийомів для забезпечення реалізації продуктивного потенціалу нових сортів гороху в умовах східної частини Лісостепу України.
Умови І методика досліджень
Польові досліди проводили впродовж 2003-2005 рр. на полях дев’ятипільної стаціонарної сівозміни лабораторії рослинництва та сортовивчення Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, яка розташована в північно-східній частині Лісостепу України (Харківська область, Харківський район).
Ґрунт дослідного поля – чорнозем типовий, важко суглинковий, вміст гумусу 5,8%, рН – 5,8, гідролітична кислотність – 3,29 мг/екв. на 100 г ґрунту, сума поглинутих основ – 37,4 мг/екв. на 100 г ґрунту. За вмістом елементів живлення в ґрунті ступінь забезпечення рослин лужногідролізованим азотом - низька, рухомим фосфором - висока і обмінним калієм - підвищена.
Клімат місцевості помірно-континентальний. За багаторічними даними середньорічна температура повітря становить 7,1 0С.
Вегетаційний період гороху у 2004 та 2005 рр. проходив за сприятливих погодних умов, а 2003 рік був менш сприятливим для росту й розвитку гороху, що дозволило більш повно і всебічно оцінити як біологічні особливості досліджуваних сортів, так і елементи технології вирощування, що вивчали.
Досліди було закладено за методом розщеплених ділянок (Доспехов Б.А., 1979 р.); фенологічні спостереження, обліки густоти рослин, показники структури урожаю та облік врожаю проводили за методикою та Микитенко В.Ф (1982 р.); налив насіння та екологічну пластичність сортів - за методикою Костромітіна В.М. (1985 р.); вміст в ґрунті нітратного та амонійного азоту -за методом Грандваль-Ляжу (нітратний) та з реактивом Неслера (аміачний), рухомі форми фосфору та калію за Чириковим, в рослинних зразках азот визначали фотометрично в лужному середовищі іонів амонію у вигляді йодистого меркурамонію, а фосфор – фотометрично в кислому середовищі фосформолібденової гетерополікислоти, яка відновлена хлористим оловом до фосформолібденової сині, вміст калію визначали на полуменевому фотометрі (Булигін С.Ю., Балюк С.А., Міхновська А.Д. та ін. 1999 р.); визначення коефіцієнтів використання елементів мінерального живлення - за методикою Михайлова і Кніпер (1971 р.); вміст білка в зерні за ГОСТ 10846 – 91; адаптивність сортів - за методикою Еберхарта і Рассела (1966 р.); забур’яненість посіву - за методикою Смірнова Б.М. (1969 р.); обліки шкідників за методикою Трибеля С.О., Сігарьової Д.Д., Секун М.П. ( 2001 р.); розрахунки програмованої урожайності - за методикою Харченко О.В. (2003 р.); статистичний аналіз результатів експериментів здійснювали варіаційним, кореляційним та дисперсійним методами з використанням пакету комп’ютерних програм Statistica 6 - Ермантраут Е.Р., Присяжнюк О.І., Шевченко І.Л. (2007 р.); економічну оцінку - за методикою ; оцінку енергетичної ефективності - за методикою Медведовського О.К. і Іваненко П.І. (1988 р.).
Експерименти з сортами гороху листочкового морфотипу: Харківський янтарний, Харків'янин, Орловчанин та безлисточкового морфотипу: Дамир 2, Харківський еталонний, Харвус 1, Модус, Камертон проводили за багатофакторними схемами. Досліди закладали в стаціонарній парозернопросапній сівозміні за методом розщеплених ділянок. Назви дослідів і їх основні елементи методики наведені нижче. Схеми дослідів подані в відповідних таблицях.
Двофакторний дослід № 1. "Урожайність зерна сортів гороху залежно від способу основного обробітку ґрунту на фоні післядії 30 т/га гною + N60P60K60 ".
Факторіальна формула: 2 х 8 = 16 варіантів х 3 повторення = 48 ділянок.
Дослід № 2. "Урожайність і якість зерна сортів гороху залежно від фону живлення і норм висіву на фоні відвальної оранки".
Факторіальна формула: 4 х 8 х 3 = 96 варіантів х 3 повторення = 288 ділянок.
Дослід № 3. "Урожайність і якість зерна гороху сорту Модус залежно від способу догляду за посівами в період вегетації".
Факторіальна формула: 4 х 3 х 2 = 24 варіанти х 3 повторення = 72 ділянки.
Дослід № 4. "Вплив строків та способів збирання сортів гороху на урожайність зерна".
Факторіальна формула: 3 х 4 = 12 варіантів х 3 повторення = 48 ділянок.
У всіх дослідах площа посівної ділянки складала 35 м2, облікової – 25 м2.
ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ Й РОЗВИТКУ РОСЛИН НОВИХ СОРТІВ ГОРОХУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД УМОВ І ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРИЙОМІВ ВИРОЩУВАННЯ
Встановлено, що стабільно низькою урожайністю за різних погодних умов характеризується сорт гороху Харківський янтарний. Пластичними є Харків’янин, Орловчанин, Дамир 2, Харківський еталонний і Харвус 1. Високою пластичністю виділяються Модус і Камертон. З покращенням фону живлення рослин пластичність цих сортів посилюється.
За темпами накопичення сухої маси насіння сорти гороху Орловчанин, Модус і Камертон належать до лісостепового екотипу, Харківський еталонний характеризувався змішаним типом наливу – степового й лісостепового. Відмічено значну матрікальну різноякісність насіння. Так, найбільші показники вологості насіння завжди були у бобах верхніх ярусів, а найнижчі -в бобах нижніх ярусів. Маса 1000 насіння навпаки найбільшою була в бобах нижніх ярусів, а найменшою -в бобах верхніх ярусів. Також відмічено, що на фоні внесення добрив вологість насіння вища у порівнянні з фоном без добрив.
Вегетаційний період гороху тривав відповідно у 2003 році - 77, 2004 - 87 і 2005 році - 87 діб. Найбільший вплив на термін проходження міжфазного періоду сівба – сходи мала сума середньодобових температур повітря. З фази появи сходів і до кінця вегетації на розвиток рослин гороху мали вплив як температура повітря, так і кількість опадів.
В середньому за 2003-2005 роки, серед сортів гороху більш скоростиглим був Харківський еталонний (період вегетації 82 доби), і порівняно пізніше достигали Орловчанин, Харків’янин, Модус і Камертон (відповідно 85 та по 84 доби).
Абсолютно суха маса рослин найбільшою була у сприятливі за погодними умовами 2004 та 2005 роки (у фазі повної стиглості 8,86-11,67 та 7,30-8,48 г/рослину, відповідно), а у несприятливих умовах 2003 року рослин різко зменшувалась до 4,38-5,28 г. Найбільшу абсолютно суху масу рослин серед листочкових сортів мали Орловчанин – 8,68 г на фоні без добрив і 9,81 г на фоні внесення добрив, а серед безлисточкових сортів Модус – 9,69 і 11,23 та Камертон – 10,19 і 11,95 г відповідно.
В середньому за роки досліджень безлисточкові сорти гороху в фазу повної стиглості за формуванням вегетативної маси не поступалися листочковим (7,15-7,52 та 7,87-8,47 г однієї абсолютно сухої рослини, відповідно).