Олексик В.І. Рибницько-біологічна оцінка помісей малолускатого коропа в умовах Закарпатської області

summary

Огляд літератури за темою. У розділі проаналізовано генетично-селекційні особливості малолускатих коропів, що пов’язані з генами лускового покриву, а також їх плейотропна дія. Подається морфологічна та рибницько-біологічна характеристика порід, внутрішньопорідних типів та ліній малолускатих коропів як в Україні, так і за її межами. Детально висвітлено використання гетерозису та промислової гібридизації у практиці коропівництва.

Матеріал та методи досліджень. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились в 1999-2002 рр. на базі риборозплідника “Горбок” Відкритого акціонерного товариства “Закарпатський рибокомбінат”, що розташований в Іршавському районі Закарпатської області.

Матеріалом для досліджень були плідники українського малолускатого коропа новостворюваного типу першого покоління селекції (УМК_F1) та плідники любінського внутрішньопорідного типу української рамчастої породи коропа (ЛРК), а також їх помісні та чистопородні нащадки на першому-другому роках життя.

Основні рибогосподарські дослідження були проведені за загальноприйнятими в рибництві та селекційно-племінній справі методиками. Порівняльне вирощування цьоголіток малолускатого коропа різного генезису проводилось з використанням методу загального контролю (Nady, 1980) .

Оцінку ефекту гетерозису проводили за формулою, яка була запропонована   К.Б. Свєчиним, а потім удосконалена Б.С. Москаленко (1967). Питому швидкість росту визначали за І.І. Шмальгаузеном (1935). 

Температурний та газовий режим інкубаційних апаратів, дослідних басейнів та ставів контролювався  за допомогою термооксиметру Н20-ИОА.

Оцінку якості сперми самців вихідних порід проводили за методиками В.А. Мусселіус (1951), Чжен Ень Шоу (1965) та П.А. Дехтярьовим з і співавторами (2001).

Вміст білка в сироватці крові визначали за  допомогою рефрактометра ІРФ-22. Гемоглобін – за допомогою фотоелектричного гемоглобінометра ГФ-Ц-04. 

Дослідження хімічного складу тіла риб за показниками вмісту сухої речовини, білка, жиру та золи проводили за методиками, запропонованими В.В. Лиманським з співавторами (1984).

За період досліджень вирощено близько 10 тис. дволіток та 600 тис. цьоголіток коропів різного походження. Проведено мічення 9 тис. риб шляхом підрізання грудних та черевних плавців. Проведено фізичний аналіз 200 товарних дворічок. Відібрано і оброблено 200 проб зообентосу та зоопланктону. Проведено 40 часткових та повних гідрохімічних аналізів. Виконано більш як 10 тис. різноманітних промірів тіла дослідних коропів.

Всі дані, що були отримані в процесі досліджень, проходили статистичну обробку за стандартними методиками на персональному комп’ютері за допомогою програми Excel-97. При цьому, порівняння двох генеральних сукупностей у випадку, коли число ступенів свободи не перевищувало 30 проводили за допомогою критерію Стьюдента (t_d), в іншому випадку – за допомогою нормованого відхилення (z) (Минцер О.П. та ін., 1991).

 Рибницько-біологічна оцінка плідників вихідних форм. Оцінка плідників за екстер’єром. У віці шести років спостерігається достовірна перевага за якістю екстер’єрних показників самок та самців українського малолускатого коропа (УМК_F1) над плідниками любінського внутрішньопорідного типу (ЛРК) за наступними показниками: коефіцієнт вгодованості, індекс високоспинності, індекс обхвату, індекс хвостового стебла, індекс відносної висоти голови та індекс відносної висоти хвостового стебла.

Якщо порівнювати дослідні групи плідників з іншими породами, типами та формами коропа то, в цілому, можна відмітити, що коропи ЛРК відповідають стандарту даного внутрішньопорідного типу української рамчастої породи (Томіленко В.Г., Тучапський Я.В., 1999; Томіленко В.Г., 2000) і є коропами з відносно валькуватою формою тіла, що стосується коропів УМК_F1 то їх, цілком обґрунтовано, за класифікацією чеського дослідника Йозефа Покорни, можна віднести до високоспинних форм, хоч абсолютне значення індексу l/H у них на 10-12 % вище ніж у їх батьківської форми – румунського коропа фресинет  (Бех В.В., 1997, 1998).