Омельченко О.Є. Процесуальна діяльність слідчого по попередженню злочинів

summary

У вступі розкривається сутність проблеми процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів, її значення, обґрунтовується необхідність подальших досліджень даної актуальної теми. Дається загальна характеристика роботи, зокрема, визначається мета і завдання дослідження, об’єкт і предмет дослідження, формулюються положення і висновки, що визначають наукову новизну, розкривається практичне значення отриманих результатів і апробації дисертації.

Розділ 1 “Сутність і зміст профілактики злочинів як кримінально-процесуальної функції слідчого” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1 присвячений концептуальному дослідженню поняття процесуальної профілактичної функції слідчого, його правового і функціонального значення. Аналіз літератури показує, що під кримінально-процесуальними функціями слід розуміти відносно самостійний напрямок кримінально процесуальної діяльності слідчого по вирішенню поставлених перед ним завдань, які здійснюються у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку і формі (А.Е. Жалінський, В.С. Зеленецький, Ф.А. Лопушанський, В.В. Назаров, П.С. Елькінд та інші).

Кримінально-процесуальна функція – це об’єктивна категорія, яка відображена у чинному процесуальному законодавстві та визначає процесуальне становище даного суб’єкта, а тому характер процесуальної функції, яку він здійснює, не залежить від його конкретної позиції у даній справі. Їх кількість, призначення та характер визначається, перш за все завданнями, які стоять перед кримінальним процесом, одним із яких і є завдання по попередженню злочинів.

Під профілактичним завданням автор розуміє вказану в законі та ту, що випливає із конкретних обставин кримінальної справи, об’єктивно існуючу форму правового впливу, яка обумовлює обов’язок слідчого виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, та приймати заходи щодо їх усунення.

Процесуальна діяльність слідчого є засобом вирішення профілактичного завдання, яке стоїть перед ним. У зв’язку з цим дисертант аналізує її елементи та обґрунтовує поняття процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів, вказуючи її особливе направлення та функціональне призначення.

Виходячи з цього автор визначає процесуальну діяльність слідчого по попередженню злочинів як систему заходів, які вживає слідчий з метою стримування зростання злочинності і по можливості знизити її реальний рівень шляхом усунення та нейтралізації причин і умов, що їй сприяють, а також через недопущення та припинення окремих конкретних злочинів.

У підрозділі 1.2 аналізуються засоби здійснення профілактичної діяльності у досудових стадіях кримінального процесу. Відповідна кримінально-процесуальна діяльність та виникаючі при цьому кримінально-процесуальні відносини мають місце у всіх стадіях кримінального процесу. Засоби попередження злочинів представляють собою, як вважає автор, способи діяльності слідчого по досягненню відповідних завдань кримінального процесу. Ця діяльність слідчого ділиться на кримінально-процесуальні та непроцесуальні засоби попередження злочинів.

Дисертантом під час анкетування слідчих було з’ясовано, що до таких засобів відносяться: внесення подання в порядку ст. 23¹ КПК України – 57,6%; забезпечення відшкодування матеріальної шкоди – 47,8%; усунення обвинуваченого від займаної посади на період слідства – 57,2%; виступи слідчого на зборах по матеріалах конкретних кримінальних справ – 29,8%; читання лекцій та організація бесід з питань права – 44,6%; висвітлення у засобах масової інформації найбільш резонансних справ – 2,2%.

Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, здійснюється засобами та методами, завдяки яким досліджуються та інші обставини справи. Крім того, виявлення усіх причин і умов злочину є достатньою підставою для розробки ефективних профілактичних заходів.

У підрозділі 1.3 детально проаналізовано критерії оцінки ефективності процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів. Ця діяльність слідчого орієнтована на результати, які досягаються як на певних етапах так і по закінченню досудового слідства.

На думку дисертанта, до ефективності діяльності слідчого по попередженню злочинів слід віднести такі критерії як своєчасність, послідовність, повноту виявлення певних обставин, які сприяють вчиненню злочину.

В процесі слідчої профілактики формуються певні цілі. На першому етапі досягаються найближчі цілі. На другому етапі розробляються відповідні до певної кримінальної справи профілактичні заходи. На третьому етапі досягнення мети пов’язано з практичним втіленням згаданих заходів у визначений законом термін. Для отримання позитивного результату необхідно не тільки визначити проміжні та кінцеві цілі, але і вміло використовувати законні засоби та форми для їх досягнення.

Розділ 2 “Правова природа подання слідчого” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Поняття подання слідчого щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину” аналізується юридична сутність подання слідчого та фактори, що забезпечують його ефективність.

Особливість здійснення правових норм при наявності акту застосування права насамперед полягає в тому, що в цих випадках особи виконують або дотримуються не тільки відповідної норми права, але і заснованого на ній владного розпорядження. Таким розпорядженням і є подання слідчого про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. При цьому виникнення пов'язаних з ним правовідносин не залежить від волі осіб, яким адресоване подання.

Одним із суб'єктів правовідносин, які виникають у зв'язку з внесенням подання, є слідчий, а іншими – службові особи установ, підприємств і громадських організацій, на яких покладено обов'язок усунути обставини, які сприяли вчиненню злочинів. З'ясування суб'єктів правовідносин, що виникають при усуненні обставин, які обумовили вчинення злочину, як вважає дисертант, можливо лише в ході діяльності слідчого по виявленню цих обставин.

Особи, які отримали подання, мають право вимагати, щоб їм було повідомлено додаткові дані, що мають значення для розробки профілактичних заходів; заявляти клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, які мають до цього відношення.

Метою подання є прийняття заходів щодо усунення обставин, які сприяли вчиненню злочину. Особливий предмет регулювання, своя мета, форма та зміст подання свідчать про самостійну процесуальну природу цього акту.

Розкриваючи юридичний зміст подання, ст. 23¹ КПК України вказує на викладення в ньому: а) причин і умов, які сприяли вчиненню злочину;
б) відповідних заходів по їх усуненню; в) щодо порядку внесення та розгляду подання.

Подання – це процесуальний акт, в якому міститься рішення слідчого відносно причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, а також покладається обов’язок на компетентних осіб установ, підприємств або їх керівників усунути ті обставини, які сприяли вчиненню злочину, з обов’язковим повідомленням слідчого щодо усунення їх в установлений законом термін.

Підрозділ 2.2 присвячений характеристиці форми та змісту подання слідчого. В роботі автор конкретизує елементи подання. Він вважає що, подання про вжиття заходів по усуненню причин злочину і умов, які сприяли його вчиненню, повинно складатись, як і всі інші документи слідчого із трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної. Кожна частина подання повинна логічно випливати з попередньої й опиратись на неї. Між ними повинна бути повна узгодженість та відповідність.

Припущення та неконкретні відомості про причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, неприпустимо викладати в поданні. Вони роблять його голослівним, бездоказовим, а отже, і непереконливим. Зазначені недоліки можна значною мірою усунути, якщо слідчі будуть кожне подання мотивувати. Тільки мотивоване подання переконує в правильності прийнятого слідчим рішення і може здійснити необхідний попереджувальний та виховний вплив. В мотивувальній частині подання обов’язково повинні бути вказані умови, які сприяли вчиненню злочину. Практика свідчить, що ця група обставин займає найбільш питому вагу в поданнях слідчого, а саме у 67 % із загального числа вивчених нами подань.

Для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину можна застосувати різні заходи, виконання яких забезпечить ліквідацію цих обставин. Однак у різних випадках необхідно вибирати та здійснювати попереджувальні заходи такі, котрі: усунули б причини і умови, які сприяли вчиненню злочину; були б найбільш оптимальними із загального числа попереджувальних заходів.

Тобто, подання про вжиття заходів по усуненню причин злочину і умов, які сприяли його вчиненню, повинно містити конкретні вказівки на ті заходи, виконання яких забезпечує усунення цих обставин. Таким чином, якщо у процесі розслідування були встановлені дані, що дають підставу для викладення у поданні слідчого заходів, які забезпечують усунення виявлених причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, слідчий повинен запропонувати відповідним службовим особам здійснити їх. Аналіз 350 кримінальних справах свідчить, що слідча практика йде, як правило, саме таким шляхом. У 256 поданнях (73%) слідчі вказували конкретні заходи, що, на їх думку, необхідно виконати для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.

Автор пропонує доповнити чинний КПК та проект КПК України нормою яка б закріплювала структуру та загальний зміст подання про вжиття заходів по усуненню причин злочину і умов, які сприяли його вчиненню.

У підрозділі 2.3 викладаються вимоги, які забезпечують ефективність подання слідчого. Ефективність подання забезпечується законністю і обґрунтованістю.

Законним подання виглядає у тому випадку, якщо:

1) воно внесено на основі доказів, отриманих в ході розслідування конкретної кримінальної справи при дотриманні усіх вимог кримінально-процесуального закону щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; 2) подання сформульоване у вигляді окремого документа із дотриманням усіх реквізитів, передбачених законом; 3) пропозиції щодо усунення обставин, які сприяли вчиненню злочину орієнтовані на здійснення законних заходів.

Законність подання не може існувати без обґрунтованості. Подання, на думку автора, буде обґрунтованим, якщо: 1) обставини справи, які необхідні для його внесення, встановлені з достатньою повнотою; 2) усі вони підтверджені доказами, зібраними і закріпленими у встановленому законом порядку;
3) зроблені висновки не містять протиріч; 4) їм відповідають заходи, що рекомендуються для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

На основі названих якостей можуть бути виділені певні фактори, що впливають на ефективність процесуальної профілактичної діяльності слідчого, а також його подання. Це – реальність, конкретність, повнота.

Під реальністю розуміється виявлення дійсних причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, вірогідність висновку про них, правильне відображення їх у поданні, а також практична можливість здійснення запропонованих слідчим заходів. Практично значимими та ефективними можуть бути лише такі заходи, що мають своїм предметом не мнимі, а життєві факти.

Під конкретністю розуміється: а) конкретне знання причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; б) виявлення характеру їхньої дії в конкретній обстановці; в) конкретність заходів, що рекомендуються в поданні.

Під повнотою розуміється виявлення всіх обставин, які сприяли вчиненню злочину, всебічний аналіз їх у поданні, повна відповідність цьому тих заходів, що рекомендуються в поданні.

Запропонована дисертантом класифікація факторів, які впливають на ефективність подань, вказує на різні можливості підвищення ефективності профілактичної роботи і в цьому визначається її практичне значення.

Розділ 3 “Контроль за виконанням профілактичних заходів по внесених поданнях слідчого” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 досліджується сутність контролю за виконанням профілактичних заходів слідчого з попередження злочинів. Вирішення слідчим завдання попередження злочинів включає не тільки внесення законного й обґрунтованого подання, але і забезпечення правильного та своєчасного його виконання.

Перевірка виконання подань повинна бути правильно організована. В основі такої перевірки повинні лежати принципи організації контролю. Автор вказує, що контроль – це найважливіша соціальна функція, складова частина організуючої діяльності по виконанню прийнятих рішень, без якої немислиме виконання відповідних завдань, які стоять перед нашим суспільством. Тобто контролюючий захід, це не епізодична кампанія, а неодмінна умова успішного вирішення поставленого завдання.

Контроль за своєчасним розглядом подання, а також за реальним здійсненням заходів по усуненню причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, є важливим засобом забезпечення ефективності профілактичної роботи. Опитування показало, що до осіб, які повинні контролювати своєчасний розгляд подання, а також реальне виконання профілактичних заходів відносяться: слідчий, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа – 9,8%; начальник слідчого відділу – 34,9%; особа, яка провадить дізнання – 4,9%; прокурор – 33,5%; керівник установи в яку направляється подання – 16,2%; обласні, міські, районні установи органів самоврядування – 0,7%.

Предметом контролю є своєчасний та повний розгляд подання, а також реальне здійснення вказаних у ньому попереджувальних заходів. Максимальне використання різних форм контролю є гарантією ефективності реалізації профілактичних заходів. Ефективність профілактичної діяльності слідчого оцінюється не тільки по кількості та якості подань, але і по організації контролю за їх розглядом, завданням якого є забезпечення виконання запропонованих заходів.

У випадку, якщо рекомендовані у поданні заходи неприйняті або недостатньо ефективно виконані, хоча і було повідомлено, що вони застосовані автор вважає за необхідне надати право слідчому, якщо він в цьому переконається, внести повторне подання. У повторному поданні необхідно поставити питання не тільки відносно усунення обставин, які сприяли вчиненню злочину, але і відносно відповідальності осіб, що винуваті у неприйняті заходів, які були вказані в першому поданні.

У підрозділі 3.2 ретельно проаналізовано відомчий контроль та прокурорський нагляд за ефективністю процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів.

У підвищенні якості та ефективності досудового слідства важлива роль належить начальникам слідчих відділів, що повсякденно спілкуються зі слідчими, мають можливість постійно спостерігати за ходом розслідування, оперативно надавати необхідну допомогу і на ділі забезпечувати швидкість, всебічність і об'єктивність результатів такого розслідування.

Начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю реагування на встановлені криміногенні фактори. При цьому він стежить, щоб слідчі не перевищували свої повноваження, зокрема, не допускали направлення подань щодо усунення причин, ліквідація яких відноситься до компетенції суду. На думку автора, начальнику слідчого відділу повинно бути надане право відкликати незаконні та необґрунтовані подання.

Особлива роль у попереджувальній діяльності слідчого належить прокурору:

по-перше, тому, що він здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у нашій державі;

по-друге, його прийнято вважати координатором діяльності по боротьбі зі злочинністю.

Ефективність прокурорського нагляду залежить від того, наскільки правильно слідчий визначить межі дослідження причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

При цьому важливо вказати на те, щоб прокурор не підмінював начальника слідчого відділу, на якого покладається здійснення контролю за своєчасністю дій слідчих по розкриттю і попередженню злочинів (ст. 114¹ КПК України). У зв'язку з чим прокурор повинен допомагати начальнику слідчого підрозділу правильно організувати свою роботу і вимагати від нього дієвого контролю за слідчими.

Слід зазначити, що в таких випадках участь прокурора не повинна обмежувати самостійність слідчого, не підривати його авторитету.

Таким чином, функції і компетенція прокурора по встановленню й усуненню криміногенних факторів у досудових стадіях мають універсальний характер в силу його наглядових повноважень.