Онищенко О.І. Несправжня борошниста роса дині і обгрунтування заходів з обмеження її шкодочинності в умовах Лісостепу України

summary

Сучасний  стан  вивченості  несправжньої борошнистої   роси  на гарбузових культурах

На основі узагальнення літературних джерел висвітлено сучасний стан вивченості несправжньої борошнистої роси на рослинах гарбузових, її поширеність і шкодочинність; морфологічні особливості, онтогенез, патогенез та етіологію збудника хвороби – гриба Pseudoperonospora cubensis (Berk. et Curt.) Rostov. і стан заходів з обмеження шкодочинності хвороби. Аналіз показав, що до цього часу існують суперечливі погляди стосовно джерел інфекції, чинників, які впливають на її поновлення, строків проведення профілактичних обробок посівів фунгіцидами проти хвороби.

2. Умови, матеріали і методика досліджень

Дослідження проводили в лабораторії захисту рослин Інституту овочівництва і баштанництва УААН, на полях дослідного господарства “Мерефа” Харківського району, Харківської області, яка за агрокліматичним районуванням відноситься до Лівобережного Лісостепу України. Грунти дослідних ділянок представлені чорноземом звичайним малогумусним вилугуваним легкосуглинковим.

В цілому кліматичні умови зони Лісостепу сприятливі для вирощування дині. В роки досліджень метеорологічні умови вегетаційних періодів (1990-1993 рр.) були неоднаковими і характеризувались певними особливостями.

Біологію збудника несправжньої борошнистої роси – гриба Pseudoperonospora cubensis (Berk. et Curt.) Rostov. вивчали в лабораторних та польових умовах згідно “Методическим указаниям по экспериментальному изучению фитопатогенных грибов” (1974). Дослідження проводили з метою визначення інфекційного начала в насінні, рослинних рештках, у грунті.

Патогенність збудника несправжньої борошнистої роси вивчали в польових умовах згідно з “Основными методами фитопатологических исследований” (1974).

Симптомогенез несправжньої борошнистої роси на дині вивчали шляхом спостережень за проявом ознак ураження листків у польових умовах на сорті Криничанка.

Обліки ураження листкової поверхні рослин хворобою визначали за загальноприйнятою шкалою (Росія, ВНДІСНОК, 1985). Ступінь розвитку, або інтенсивність, хвороби та поширеність її встановлювали за загальноприйнятими методиками (Чумаков, 1974).

З метою виявлення реакції рослин дині при ураженні хворобою, досліджували активність окислювально-відновлювальних ферментів. Активність каталази визначали газометричним методом, пероксидази – за методикою Девіса, вміст аскорбінової кислоти – за Муррі в модифікації Тельманса (Єрмаков, 1972).

Прогноз розвитку хвороби на гарбузових складали за допомогою варіаційно-статистичного аналізу на ЕОМ з використанням пакета прикладних програм “Обработка селекционно-генетических экспериментов” (1992-1994), які передбачають проведення процедур кореляційного і регресійного аналізу.

Вплив агротехнічних заходів на обмеження розвитку несправжньої борошнистої роси дині вивчали на різних схемах посіву і розсадному способі вирощування в польових умовах згідно "Методике полевого опыта в овощеводстве и бахчеводстве” (1979) і “Методическим рекомендациям по кассетной технологии производства овощных культур” (1992).

Стійкість сортів дині проти несправжньої борошнистої роси досліджували згідно з “Методическими указаниями по фитопатологической оценке селекционного материала овощных культур” (1990) і пізніше визначали за шкалою-класифікатором СЕВ, модифікованою в Інституті овочівництва і баштанництва УААН (“Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур”, 2001).

Вплив передпосівної підготовки насіння на розвиток несправжньої борошнистої роси дині вивчали, користуючись “Методическими рекомендациями по подготовке семян овощных и бахчевых культур” (1987).

Вплив фунгіцидів на зниження шкодочинності несправжньої борошнистої роси вивчали за “Методическими указаниями по государственному испытанию фунгицидов, антибиотиков и протравителей семян сельскохозяйственных культур” (1985).

Економічну ефективність засобів захисту рослин дині проти несправжньої борошнистої роси визначали за загальноприйнятою методикою (Захаренко, Ченкін та ін., 1974).

Статистичну обробку експериментального матеріалу проводили методом дисперсійного аналізу (Доспєхов, 1979).

3. ОСОБЛИВОСТІ  ПАТОГЕНЕЗУ  НЕСПРАВЖНЬОЇ 

БОРОШНИСТОЇ  РОСИ  НА  ДИНІ

Проведено дослідження по виявленню реакції рослин дині на ураження їх ізолятами гриба Pseudoperonospora cubensis (Berk. et Curt.) Rostov., виділеними з уражених листків огірка. Штучне зараження рослин дині здійснювали в польових умовах. Критеріями оцінки були розвиток симптомів та інтенсивність споруляції на штучно заражених листках. Дослідження показали, що диня, як і огірок, уражується грибом Pseudoperonospora cubensis (Berk. et Curt.) Rostov.

Приуроченості ураження до певної фази розвитку рослин не встановлено, воно відбувається протягом усього вегетаційного періоду. Протікання інфекційного процесу повністю залежить від рослини-хазяїна і зовнішніх чинників. Для дині характерно протікання хвороби у вигляді некрозів, які спричиняють усихання листкової поверхні і недорозвинення зав'язі, а також у латентній формі.

Дослідження онтогенезу гриба на дині показали, що він розвивається за таким же циклом, що й на огірку.

З метою визначення джерел поширення інфекції, вивчали роль насіння, грунту і рослинних решток. Як показали результати лабораторних, вегетаційних та  польових досліджень, штучне зараження насіння дині шляхом замочування його у витяжці з уражених решток не чинило негативного впливу на енергію проростання і схожість, а рослини, висаджені у теплицю, не мали ознак ураження до кінця вегетаційного періоду.

Аналіз грунту на наявність ооспор, проведеного методом біологічних приманок, також їх не виявив.

Результати аналізу уражених рослинних решток як можливого джерела інфекції засвідчили, що ооспори перезимовують в них на поверхні грунту і на глибині до 10 см.

Таким чином, збудник несправжньої борошнистої роси дині гриб Pseudoperonospora cubensis (Berk. et Curt.) Rostov. в умовах Лісостепу України розвивається за циклом, характерним для його розвитку на інших гарбузових культурах.

Аналіз впливу погодних умов на з'явлення хвороби і динаміку її розвитку свідчить про вирішальне значення гідротермічних факторів.