ОРГАНІЗАЦІЯ ГРУПОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (9-11 КЛАСИ) Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету, з’ясовано методологічні та теоретичні засади, методи й етапи дослідження, сформульовано завдання роботи; розкрито наукову новизну, практичне значення здобутих результатів і можливість їх упровадження в шкільну практику.

У першому розділі – "Науково-теоретичні засади групової навчальної діяльності школярів у процесі вивчення української літератури в 9-11 класах" – розглянуто теоретичний аспект групового навчання, проаналізовано програми, підручники, посібники з української літератури з метою з’ясування стану досліджуваної проблеми в методиці літератури, висвітлено труднощі організації роботи в групах у шкільній практиці, визначено методологічні й теоретичні основи експериментального дослідження.

Аналіз наукових джерел показав, що витоки групового навчання сягають діяльності братських шкіл XVI – XVII ст. Активне впровадження групових форм навчання спостерігається у к. ХІХ – на поч. ХХ століття (метод проектів, дальтон-план, бригадно-лабораторний метод та ін.) і посилюється у 60-х – 70-х роках минулого століття. Активізація пошуків в останні десятиліття зумовлена вимогами часу: необхідність формування особистості нового типу – людини критично мислячої, ініціативної, творчої, здатної діяти залежно від виниклих потреб, – висуває на передній план потребу звернення до методів, прийомів, форм організації навчальної діяльності, адекватних посталим проблемам.

Перегляд усталених поглядів стосується в основному переосмислення ролі предметних знань і вмінь в особистісному розвитку школяра, міри його суб’єктності у навчальному процесі як одного з ключових складників саморозвитку та самореалізації. Результати наукових досліджень засвідчують, що найбільш продуктивно становлення особистості відбувається саме у груповій діяльності.

Групове навчання ми трактуємо як форму організації навчальної діяльності учнів. У дослідженні послуговуємося таким авторським визначенням: "Групова навчальна діяльність – це систематична, розрахована
на певний час взаємодія у невеликих (4-7 учнів) групах на основі взаємонавчання, співробітництва і спілкування з чітко визначеними функціональними ролями кожної групи та обов’язками її представників".
За своєю природою групове навчання є інтерактивним.

У результаті аналізу наукових праць (В. І. Бондар, М. Д. Виноградова, І. Б. Первін, Х. Й. Лійметс, Ю. І. Мальований, І. М. Чередов та ін.) було з’ясовано підходи дослідників до організації групового навчання: кількісний склад (3-6 учнів); класифікація груп (диференційовані, тимчасові, однорідні (гомогенні), різнорідні (гетерогенні) та ін.); ознаки, за якими відбувається формування груп (психологічна сумісність учнів, рівень успішності, на добровільній основі, різноманітними, у т.ч. й ігровими, способами); мета застосування (для активізації пізнавальної діяльності, підвищення ефективності навчального процесу, формування практичних умінь і навичок).

У дослідженнях остатніх десятиліть (Н. М. Бібік, О. І. Пометун, О. Я. Савченко, А. В. Хуторськой, О. Г. Ярошенко та ін.) увага все частіше акцентується на виховних можливостях спільної діяльності, її ролі у формуванні життєвих компетентностей, особистісному розвиткові учня. Йдеться також про оволодіння важливими для сьогодення оргдіяльнісними вміннями (цілевизначення, планування, реалізація задуму, контроль і оцінка досягнень), задоволення потреби у самовираженні, самоствердженні.

Аналіз методичних праць у контексті досліджуваної проблеми підтвердив висновок про складний шлях становлення групового навчання. Спроби 20-х-30-х років минулого століття було засуджено, і певного розвитку проблема набула лише через кілька десятиліть.

Пошуки активізувалися у 80-х роках минулого століття. Є. А. Пасічник, Б. І. Степанишин, інші вчені наголошують на необхідності практикувати завдання, розраховані на індивідуальне, групове і колективне виконання, дбати на уроках літератури не тільки про зміст навчання, а й комунікативний його аспект, щоб учень був не лише об’єктом, а й суб’єктом, співтворцем навчального процесу.

Активністю позначене й нинішнє століття. Н. Й. Волошина, А. В. Градовський, О. О. Ісаєва, Л. Ф. Мірошниченко, О. М. Куцевол, А. Л. Ситченко, Г. Л. Токмань та інші науковці орієнтують учителів на активне використання групових форм роботи, які забезпечують міцне засвоєння матеріалу й оптимізацію навчального процесу на уроці літератури, сприяють розвиткові творчих здібностей учнів і створюють сприятливу атмосферу для доброзичливого спілкування, підвищують рівень комунікативних можливостей школярів і відкривають шлях до самовираження і самореалізації кожного учасника навчального процесу.

Для розробки експериментальної методики з досліджуваної проблеми проведено констатувальний зріз, у ході якого визначалися такі вихідні дані:

- стан психологічної і фахової готовності вчителів до організації групової навчальної діяльності на уроках української літератури;

- пріоритети словесників у виборі методів, прийомів групової роботи
на різних етапах уроку;

- фактори, що впливають на процес упровадження групових форм;

- підготовленість старшокласників до групового навчання;

- рівень навчальної мотивації і успішності учнів експериментальних і контрольних класів з української літератури.

У процесі констатувального зрізу взяли участь 165 учителів і 696 учнів. На цьому етапі ми зверталися до таких методів дослідження, як анкетування учителів і учнів, спостереження за ходом навчального процесу, аналіз календарних та поурочних планів, тестування учнів контрольних і експериментальних класів. Обрані шляхи забезпечили достовірність здобутих результатів, дали змогу глибше розкрити окремі аспекти досліджуваної проблеми.

Аналіз шкільної практики, публікацій учителів у методичній періодиці засвідчив увагу словесників до проблем організації групової навчальної діяльності. Найважливішими серед обговорюваних педагогами питань є такі: планування і здійснення групового навчання; вибір групових форм роботи, які не лише забезпечують літературний розвиток учнів, а й сприяють становленню особистості; зміст завдань і добір дидактичних матеріалів для організації групової діяльності; оцінювання і результативність групової роботи.

Водночас було з’ясовано, що сучасна школа, незважаючи на проголошене реформування, здебільшого базується на фронтальній та індивідуальній діяльності учнів, де їм традиційно відводиться роль об’єкта. Так, зі 136 відвіданих уроків української літератури до роботи у групах учителі зверталися на 25 заняттях (18,3% від загальної кількості). Здебільшого це відбувалося
на етапах вивчення нового матеріалу, закріплення і застосування знань, формування та вдосконалення умінь і навичок.

Серед проблем, які перешкоджають активному використанню групового навчання, учителі відзначають недостатність теоретичних знань і практичних умінь, відсутність методичного забезпечення, велику часозатратність під час підготовки до уроку.

Із 240 учнів 9-11 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів 214 опитаних (89%) зазначили, що їм подобається працювати у групі. 161 респондент (67%) вважає, що володіє відповідними навичками роботи. Однак питання про специфіку групової діяльності викликало труднощі, що підтверджує висновок про епізодичність звернення вчителів до групового навчання і, як наслідок, відсутність в учнів необхідних знань і умінь.

При цьому вихованці, як і їхні педагоги, зазначають, що групове навчання дає можливість працювати ефективніше, виявляти власні можливості, розвивати творчі здібності, відчувати комфортність і захищеність. До того ж, на думку школярів, групова робота є більш демократичною формою навчання.

Сформованість навчальної мотивації визначалася за такими рівнями: внутрішня, зовнішня позитивна, зовнішня негативна. Результати анкетування засвідчили, що головною спонукою у навчанні є зовнішня позитивна мотивація: бажання одержати гарну оцінку, добре підготуватися до екзамену (для 67% опитаних в експериментальних і 64% – у контрольних класах). Прагнення й інтерес до знань, зацікавлення читанням (внутрішня мотивація) засвідчили відповідно 31% і 32% респондентів; страх покарання (зовнішня негативна мотивація) відчувають 2% і 4% старшокласників.

Для з’ясування стану навчальних досягнень учнів проведено тестування. Завдання трьох рівнів (репродукції, трансформації, творчості) давали змогу оцінити літературні знання і здатність застосовувати їх практично (аналізувати художній твір, висловлювати власне ставлення до прочитаного, доводити свою думку тощо). Тобто увага зосереджувалася на критеріях, які планувалося використати для перевірки ефективності експериментальної методики. Оцінювання здійснювалося на основі 12-бальної шкали вимірювання навчальних досягнень.

Порівняльний аналіз здобутих під час проведення констатувального зрізу результатів засвідчив, що в 10-11-х класах навчаються учні переважно з достатнім рівнем успішності, а в 9-х класах – середнім.

Розглянуті в першому розділі концептуальні підходи до організації групового навчання, результати констатувального зрізу покладено в основу розробленої експериментальної методики групової навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури і визначення критеріїв її ефективності.

У другому розділі – "Дослідно-експериментальна робота з організації групової навчальної діяльності учнів 9-11 класів на уроках української літератури" – представлено теоретичну модель організації групового навчання учнів 9-11 класів у процесі вивчення української літератури, описано хід педагогічного експерименту, проаналізовано результати дослідження.

Сутність розробленої методики полягає в забезпеченні психолого-педагогічних умов для осмислення учнями змісту групового навчання, поетапного оволодіння вміннями роботи у групі, що розглядається як засіб здобуття літературних знань, вироблення предметних і загальнонавчальних умінь, розвитку особистісних структур. Групова робота сприяє посиленню навчальної мотивації школярів, зростанню рівня навчальних досягнень
з української літератури, спонукає до саморозвитку і самореалізації.

У методиці обґрунтовано необхідність системного і систематичного звернення до групового навчання у поєднанні з елементами розвивального, проблемного, особистісно орієнтованого, інтерактивного та проектного навчання. Вважаємо, що лише комплексне застосування різноманітних методів, прийомів і форм організації навчальної діяльності забезпечує її ефективність. Доцільність вибору зумовлюється змістом літературного матеріалу, дидактичними завданнями, складом учнів тощо.

Вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури, аналіз результатів констатувального зрізу дали змогу сформулювати критерії і визначити рівні оцінювання ефективності методики групової навчальної діяльності.

Критерії, які засвідчили дієвість розробленої методики:

– рівень мотивації та навчальних досягнень з предмета (внутрішня, зовнішня позитивна (негативна) мотивація; уміння аналізувати художній твір; висловлювати власне судження й давати обґрунтовану оцінку прочитаного; створювати усні й письмові висловлення);

– сформованість умінь працювати у групі (ініціативність; здатність налагодити спілкування; готовність до виконання різноманітних функціональних ролей).

Відповідно до цих критеріїв було визначено чотири рівні навчальних досягнень: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень навчальних досягнень характеризує учнів, які мають внутрішню мотивацію до вивчення української літератури; володіють міцними і глибокими знаннями з предмета; самостійно аналізують і оцінюють художні твори, проявляють готовність і здатність творчо застосовувати вироблені вміння роботи з текстом, створювати власні висловлення; ініціативні у процесі групової діяльності, спроможні налагодити співпрацю в роботі над визначеною літературною проблемою.

Учням, чиї навчальні досягнення знаходяться на достатньому рівні, притаманні: внутрішня мотивація; достатній рівень знань із літератури; готовність і здатність застосовувати сформовані вміння для розв’язання поставлених завдань, уміння логічно і зв’язно висловлюватися під час аналізу виучуваного художнього твору; активність у діалозі, вправність у виконанні групових ролей.

Середній рівень навчальних досягнень характеризується такими показниками: мотиваційним чинником для учня є позитивна оцінка з предмета; навчальний матеріал відтворюється на репродуктивному рівні; застосування вироблених умінь відбувається за аналогією або зразком; судження про художній твір не завжди логічні й аргументовані; здатність працювати у групі над спільним завданням сформована, однак активність та ініціатива не проявляються; відчутні труднощі у веденні діалогу.

Низький рівень – мотиваційним чинником для учня є прагнення уникнути покарання; навчальний матеріал розуміє, але для виконання практичних завдань потребує допомоги однокласників чи вчителя; індиферентний до результатів групової роботи, відсутнє прагнення до виконання дорученої справи; наявні труднощі у спілкуванні, зокрема
у веденні діалогу.

Розроблена методика враховує вікові особливості старшокласників, пропозиції науковців щодо кількості учнів у групі (вважаємо, що найефективнішою є діяльність групи з 4 осіб) та її якісного складу (дотримуємося думки, що для успішного функціонування доречніше формувати гетерогенні групи), можливості задоволення індивідуальних інтересів (самостійний вибір групи), дидактичні цілі (активізація пізнавальної діяльності чи актуалізація суб’єктного досвіду, певний етап уроку чи вивчення художнього твору), вимоги дотримання гігієнічних норм, спеціального облаштування класної кімнати.

Методика передбачає реалізацію основних змістових ліній літературної освіти (аксіологічної, літературознавчої, культурологічної); засвоєння школярами теоретико-літературних знань, формування читацьких умінь і навичок, комунікативних здатностей.

Увагу в методиці акцентовано на таких аспектах: використання можливостей групового навчання в оволодінні літературними знаннями, предметними і загальнонавчальними вміннями, у формуванні життєвих компетентностей, особистісному розвитку учнів; фахова і психологічна готовність учителя до впровадження групових технологій; методичний супровід групової роботи; дотримання послідовності й наступності в організації групової учнівської діяльності; визначення впливу роботи
у групах на рівень навчальних досягнень старшокласників з української літератури.

Експериментальна модель організації групової навчальної діяльності представлена на рис. 1.

Методика реалізовувалася протягом трьох етапів: підготовчого, діяльнісного та узагальнювального.

Головне завдання підготовчого етапу – забезпечення психологічної і фахової готовності словесників до роботи в нових умовах. Насамперед усвідомлення факту, що "місія вчителя переорієнтовується на фасилітативний спосіб співпраці і співробітництва, де він виступає як організатор, партнер, технолог" (В. І. Шуляр), який супроводжує процес самопізнання, забезпечує учневі позицію суб’єкта навчання, створює сприятливі умови
для самореалізації особистості.

Освоєння теоретичних питань, вироблення практичних умінь організації та оцінювання групового навчання відбувалося на семінарах-практикумах і тренінгових заняттях. Учителі-експериментатори ознайомлювалися
з критеріями оцінювання учнівських умінь працювати у групі, їм було запропоновано орієнтовний перелік методів, прийомів, технологій для групової роботи у 9-11класах. При цьому враховувався принцип наступності, адже частина із зазначеного у переліку могла бути знайома учням з основної школи. Для забезпечення системності й послідовності у навчальній діяльності до календарних планів учителів експериментальних класів було введено рубрики "Групові методи, прийоми, технології" та "Назва групи". Класифікація навчальних учнівських груп з конкретизацією функціональної ролі – літературно-творчі, дискусійні, проблемні, пошукові, артистичні, ігрові, експертні – давала можливість учителеві заздалегідь визначити напрям діяльності, чіткіше спланувати роботу, забезпечити реалізацію індивідуальних здібностей учнів.