ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено стан наукової розробки проблеми, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікації.

У першому розділі – “Наукові засади державного регулювання надання медичних послуг” – на основі системного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних дослідників визначено ступінь наукової розробки теми, розглянуто концептуальні підходи до вдосконалення механізмів державного регулювання суспільних процесів, що уможливило підійти до оцінки соціальних проблем і ролі держави у їх вирішенні з позицій нового розуміння сутності соціальної політики, зумовленого ринковими перетвореннями. У цьому контексті соціальна політика визначається як система цілеспрямованих державних заходів щодо врегулювання відносин між різними соціальними групами населення в частині підвищення загального добробуту, якості та рівня життя, раціонального використання виробничого та інтелектуального потенціалу, зростання ефективності економіки країни.

Виокремлення медичних послуг загального соціального спектру дозволило здійснити їх класифікацію з урахуванням їх специфічності, а також визначити медичну галузь як органічну частину суспільного господарства, що розвивається за об’єктивними законами. Класифікація та сегментація медичних послуг, як водночас відчутних та нематеріальних, уможливили застосування загальних наукових підходів до вирішення важливої проблеми підвищення якості послуг, а також визначення шляхів удосконалення механізмів державного управління сферою охорони здоров’я щодо надання медичної допомоги.

Аналіз наукових літературних джерел та нормативних актів органів влади свідчить про відсутність єдиної точки зору щодо визначення сутності понять “медична допомога” та “медична послуга”. У роботі подано змістовну характеристику дефініції “медична послуга”, виходячи з пріоритетів її призначення та оцінювання пацієнтами.

На підставі узагальнення наявних у науковій джерельній базі підходів та аналізу сучасної медичної практики запропоновано класифікацію медичних послуг, що дозволяє повніше оцінити їх різноманітність і складність, визначити критерії якості та форми ефективного регулювання надання медичної допомоги. З’ясовано загальні підходи до забезпечення високої якості медичних послуг, що передбачають удосконалення підбору персоналу та його фахового навчання, стандартизацію лікувального і профілактичного процесів з виявленням у них “вузьких” місць, контроль обслуговування пацієнтів за допомогою аналізу скарг, пропозицій і запитів, а також зіставлення якості власних послуг з послугами конкурентів. Доведено, що при визначенні якості медичного обслуговування необхідно враховувати думку пацієнта як споживача, який розглядає послугу як товар і оцінює її якість з власної позиції.

У другому розділі – “Регулювання якості медичних послуг в Україні” – досліджено особливості державного впливу на розвиток охорони здоров’я як об’єкта державно-управлінських відносин у контексті реформування галузі та вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання якості медичних послуг. Зокрема, проаналізовано нормативно-правову базу державного втручання у вирішення питань підвищення якості медичного обслуговування населення. З’ясовано, що за роки незалежності в Україні запроваджено велику кількість нормативно-правових актів щодо реформування системи охорони здоров’я, багато з яких, на жаль, мають декларативний характер і не можуть слугувати основою позитивних змін у забезпеченні високої якості медичних послуг. На цій підставі сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинної в Україні законодавчої і нормативно-правової бази національної системи охорони здоров’я.

Особливу увагу в роботі приділено складовим організаційно-економічного механізму державного регулювання якості медичних послуг, висвітленню державних підходів щодо посилення впливу на цей процес ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я, запровадження стандартів і протоколів надання медичної допомоги, атестації медичних працівників, подальшого розвитку інститутів громадянського суспільства.

Процес утвердження нових відносин у системі охорони здоров’я пов’язаний із суттєвим переглядом співвідношення питань якості лікувально-профілактичної допомоги, її гарантованості та умов функціонування медичних закладів на рівні сучасних вимог з мінімальними витратами, призвів до необхідності об’єктивної оцінки установ державної i недержавної форм власності за допомогою їх акредитації. Вона визначає стандарти лікувальної діяльності, критерії якості медичних послуг та організаційні параметри медичної допомоги, яким має відповідати медичний заклад.

У роботі обґрунтовано необхідність зміни підходів до критеріїв оцінювання такої важливої складової якісної медичної допомоги, як атестація медичних працівників, яка повинна враховувати обсяг знань, об’єм та якість виконуваної фахівцем роботи.

Доведено необхідність суттєвого удосконалення взаємовідносин між медичними працівниками та адміністраціями лікувальних закладів шляхом запровадження контрактної системи працевлаштування, яка б враховувала мотиваційні аспекти в їх роботі, дозволила оптимізувати чисельний і якісний склад персоналу. На відміну від усіх інших галузей, охорона здоров’я в Україні майже повністю залежить від державного бюджету. Тому вона потребує додаткових джерел фінансування, подолання існуючих диспропорцій у розвитку медичної галузі, проведення економічно обґрунтованих реформ.

Проведений аналіз недержавного сектора охорони здоров’я з урахуванням його позитивного впливу на якість медичних послуг показав недостатню увагу з боку органів державної влади на розвиток конкурентного середовища в медичній галузі і дозволив визначити форми державної підтримки, перспективи його розвитку і взаємодії з населенням.

У третьому розділі – “Напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання якості медичних послуг” – обґрунтовано принципи, напрямки та засоби підвищення якості медичних послуг.

Проаналізовано такі компоненти якості медичної допомоги, як професійна компетенція фахівців, орієнтація на пацієнта, доступність, безперервність, безпека, результативність, ефективність, профілактична спрямованість допомоги, мотивація медичних працівників, науково-технічний рівень лікування, міжособистісні взаємини, зручність. Якість медичного обслуговування в роботі пов’язується з вирішенням проблем розвитку медичного ринку на етапі його становлення, з механізмами ціноутворення на послуги, їх виробництва та реалізації, запровадженням певних ринкових моделей функціонування ринку медичних послуг.

У дисертації обґрунтовано вісім господарських механізмів удосконалення ринкових відносин у системі охорони здоров’я України: запровадження товарно-грошових відносин, створення підґрунтя для розвитку приватного обслуговування, формування умов співіснування багатоукладних форм власності, перетворення медичної послуги на товар, формування конкурентного середовища, спільного розвитку надання послуг профільними суб’єктами, стимулювання активної поведінки споживачів на ринку медичних послуг, мотивації персоналу та установ щодо підвищення якості роботи.

Особливий наголос зроблено на необхідності перегляду структури діючої лінійної, вертикально-ієрархічної системи державного контролю за якістю медичної допомоги і її заміни циклічним, регуляторним контролем, що ґрунтується на вдосконаленні стандартизації послуг, підвищенні якості, створенні умов, за яких цей безперервний процес не потребує “підштовхування” з боку влади, оскільки критерії якості медичних послуг набувають еволюційного характеру і базуються на результатах роботи лікувальних закладів.

Пріоритет в оцінюванні ефективності їх діяльності доцільно надавати незалежним експертним радам з акредитації, до складу яких мають входити також представники медичних асоціацій, громадські організації та інші суб’єкти ринку. Реформування системи контролю якості необхідно не лише на рівні держави та місцевих адміністрацій, а, перш за все, на рівні медичного закладу та його персоналу.