ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок із напрямами, програмами і темами наукових досліджень, сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено апробацію основних положень, наведено відомості про апробацію та наукові публікації, в яких викладено результати й основні ідеї дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні засади планування та реалізації державного фінансового контролю» – обґрунтовано організаційні і правові засади функціонування механізму державного фінансового контролю, досліджено державний фінансовий аудит, перевірку державних закупівель та інспектування як складові організаційно-правового механізму державного фінансового контролю, а також з’ясовано особливості структурно-функціонального забезпечення здійснення державного фінансового контролю.

У дисертації доводиться, що забезпечення реалізації державного фінансового контролю здійснюється за допомогою відповідного механізму. Зважаючи на те, що такий механізм є різновидом механізмів державного управління, то його зміст, структура та функції віддзеркалюють змістовні ознаки реалізації державного фінансового контролю. Виходячи з цього, організаційно-правовий механізм державного фінансового контролю – це сукупність організаційних і нормативно-правових елементів, за допомогою яких здійснюються: сприяння Урядові в забезпеченні досягнення мети соціально-економічного розвитку держави; використання ресурсів держави в найбільш економний, ефективний, результативний, законний і прозорий спосіб; виявлення порушень у фінансовій сфері та вжиття заходів впливу. Дана управлінська конструкція є конкретною, точною у вимірах і змістовному наповненні.

Встановлено, що масштаб завдань, об’єктів, предметне поле державного фінансового аудиту дозволяє сформулювати визначення його змісту як аудиту ефективності. У свою чергу, під аудитом ефективності слід розуміти оцінку управлінських рішень, діяльності посадовців стосовно господарських і фінансових операцій, що стосуються розподілу і використання національного багатства у суспільному та приватному секторах економіки. Критерієм такої оцінки є не співвідношення досягнутого результату і здійснених витрат, як це притаманно реальному сектору, і розрахунок на цій підставі ефективності, але інший показник, сенс якого, на наш погляд, є ближчим до результативності: чи досягнуто мету за рахунок запланованих ресурсів, чи такі ресурси є зекономленими, чи здійснено їх перевитрату. Отже, маємо синтетичний показник ефективності використання бюджетних коштів, який демонструє результативність діяльності розпорядників.

Запровадження аудиту та оцінки ефективності є невід’ємною складовою управління публічними фінансами, що забезпечує відповідальність посадових осіб за їхнє використання. Щодо публічних фінансів доцільно використовувати аудит діяльності, що стосується економії, продуктивності та ефективності: аудит економії включає мінімізацію вартості ресурсів, які було використано для проведення діяльності з метою досягнення належної якості; аудит продуктивності досліджує відношення між результатом і тим обсягом ресурсів, який було використано для отримання цього результату; аудит ефективності досліджує, чи було досягнуто мети, а також співвідношення між очікуваним і реальним результатом діяльності. До цієї категорії контролю зараховують «аудит державних закупівель».

Важливим інструментом державного управління, що дає змогу досягти виконання зазначених завдань та зменшити кількість проблемних питань, пов’язаних із діяльністю органів державного і комунального секторів, є державний внутрішній фінансовий контроль. Ефективний державний внутрішній фінансовий контроль сприяє державному управлінню в разі зміни середовища, потреб та пріоритетів суспільства і держави. У зв’язку з цим із метою вдосконалення системи державного управління, упровадження нових технологічних досягнень з урахуванням програмних змін необхідно постійно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність до потреб сьогодення.

У другому розділі – «Особливості функціонування організаційно-правового механізму державного фінансового контролю» – здійснено оцінку ефективності та результативності функціонування організаційно-правового механізму державного фінансового контролю у сфері державних закупівель, проведено узагальнення практик державного фінансового аудиту регіональних бюджетних програм.

У роботі доводиться, що ефективність роботи органів державного фінансового контролю може проводитися з використанням комплексного підходу одночасно з позицій інтересів держави та суспільства