VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми дослідження. Утвердження, забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а також основоположною складовою процесу реформування правової системи України та розбудови громадянського суспільства. Головною оцінкою діяльності держави та ефективності існуючого на її території правопорядку є забезпечення, насамперед, особистих немайнових благ, які становлять сутнісну основу як окремого індивіда, так і суспільства як особливого соціального утворення. Визнаючи людину головною соціальною цінністю, Конституція України обумовлює необхідність забезпечення належного стану і нормативного закріплення та гарантій своєчасного і безперешкодного здійснення нею особистих немайнових прав, які є вирішальним чинником суспільного прогресу. З огляду на це, в сучасних умовах розбудови в Україні правової соціальної держави та здійсненням реформи цивільного законодавства проблема особистих немайнових прав є однією з найбільш важливих та актуальних у сучасній цивілістиці.

Історико-правовий аналіз цивільного законодавства та практики його застосування свідчить про те, що зміст цивільного права, його сутнісна природа ніколи не були величиною сталою. Впродовж всього періоду існування він завжди піддавався кількісним та якісним змінам. На початку свого зародження очевидною була тенденція до сприйняття цивільного права виключно як правової матерії, основою якої є власність. У зв’язку з цим і норми цивільного права були спрямовані виключно на регулювання та захист майнових відносин щодо власності. Наслідком такого метафізичного підходу, стало сприйняття усіх інших відносин, які підпадали під регулювання цивільно-правових норм, через призму майнового компоненту. Так, виключні права на об'єкти інтелектуальної власності тривалий час розглядались як особливий вид права власності. Окрім цього, усі особисті немайнові права також виводились з права власності, і лише внаслідок цього правовідносини, які виникали стосовно них могли вважатись такими, що включаються до предмету цивільного права.

З часом цивілістична доктрина починає переосмислення місця та ролі особи в суспільному житті, оскільки соціальний досвід людства засвідчив, що один тільки інститут приватної власності не здатен всеоб'ємно охороняти всі інтереси людини, і що для охорони суто особистих благ необхідно їх чітке правове регулювання та охорона. Необхідність такої правової трансформації заклали у своїх працях видатні дореволюційні цивілісти Й.О. Покровський, Ю.С. Гамбаров, Г.Ф. Шершеневич, Є.В. Пассек та ін. В післяреволюційний період питання особистих немайнових прав в літературі практично не піднімалось та не досліджувалось. Першою спробою проаналізувати стан особистих немайнових прав в колишньому СРСР, порівнявши їх з аналогічними правами у капіталістичних країнах, стала наукова робота професора К.А. Флєйшиц у 1941 р. І навіть попри те, що подальша домінанта майнових прав у цивільному законодавстві була збережена, що незмінно призводило до великої питомої ваги цивілістичних наукових досліджень саме в сфері майнових відносин, у радянській правовій науці стали з'являтись серйозні наукові дослідження особистих немайнових правовідносин. Такий науковий поштовх спричинив відповідні зміни і в цивільному законодавстві. Так, вперше була введена в цивільне законодавство ст.7 ЦК УРСР 1963 р., яка регулювала захист особистих немайнових благ, зокрема, честі та гідності людини.

Прийняття нового ЦК України стало визначною епохальною подією в громадському і політичному житті суспільства, оскільки цей нормативний акт є “Конституцією громадянського суспільства”. При цьому основним його покликанням є сприяння розбудові найвищої форми організації людської спільноти – громадянського суспільства, за якої людина буде центральною постаттю а її права головним пріоритетом суспільства. Одним із вирішальних кроків до досягнення цієї мети повинно стати визнання та чітке закріплення за фізичними особами низки особистих немайнових прав, а також регламентований порядок їх реалізації та захисту. Вище вказані чинники і обумовлюють актуальність теми наукового дослідження цієї проблеми.

Питання особистих немайнових прав фізичних осіб розглядались частково в наукових працях відомих українських та зарубіжних вчених-цивілістів, зокрема: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, А.В. Бєлявського, Д.В. Бобрової, С.М. Братуся, А.С. Довгерта, О.М. Ерделевського, К.Ф. Єгорова, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, М.С. Малєїна, В.Ф. Маслова, Г.К. Матвеєва, М.М. Матузова, В.П. Палія, О.А. Підопригори, М.А. Придворова, О.А. Пушкіна, П.М. Рабіновича, В.О. Рясенцева, В.Л. Суховерхого, Ш.Т. Тагайназарова, Т.А. Фадєєвої, Я.М. Шевченко та ін. Окремо серед наукових доробків, які є основою цього дисертаційного дослідження слід виділити: дисертаційні дослідження на здобуття вченого ступеня доктора юридичних наук Л.О. Красавчикової, М.М. Малєїної, К.А. Флейшиц; на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук А.П. Вілейти, В.А. Жакенова, Л.О.Корчевної, Л.В. Красицької, З.В. Ромовської, Р.О. Стефанчука, В.Л. Суховерхого, С.І. Чорнооченко, С.І. Шимон та інших. Зазначені праці є вагомим внеском у дослідження проблем особистих немайнових прав фізичної особи та слугують ґрунтовним науковим фундаментом для подальшого удосконалення законодавства та забезпечення здійснення вказаних прав.

Разом з тим сьогодні в Україні відсутні дисертаційні дослідження, які б були присвячені комплексному дослідженню особистих немайнових прав фізичних осіб в цивільному праві, після набрання чинності ЦК України. У зв’язку з цим актуалізується необхідність їх комплексного наукового дослідження, спрямованого, насамперед, на вдосконалення чинного законодавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.