ОСОБИСТІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІВЧАТ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі «Підходи до концептуалізації психосексуального розвитку дівчат у психології» розглядаються підходи до визначення психосексуального розвитку, особливості жіночого психосексуального розвитку та статеворольової сфери жінки, а також специфіка сімейної соціалізації дівчат та її вплив на перебіг психосексуального розвитку.

У своєму психосексуальному розвитку дівчина повинна зуміти пройти два психологічно важких «відриви»: один – від первинного об'єкта своєї любові – матері, а другий – від батька, на якого перемикається любов дівчинки (за умови успішного проходження першого відриву) (З. Фрейд, К. Хорні).

До трьох років дівчинка перебуває у діадній системі виховання (мати-донька). На цьому етапі батько в житті дівчинки майже не представлений. Згідно з аналітичними уявленнями (М. Кляйн, З. Фрейд, К. Хорні), у стосунках з матір'ю дівчинка вирішує одне з головних завдань свого розвитку – завдання ідентифікації. На цій стадії для дівчинки дуже важливо відчути всю повноту материнського прийняття й безоціночної любові, завдяки яким у дівчинки формується позитивний образ себе (Н. Чодороу). Якщо ця стадія проходить успішно, то поступово починається сеперація дівчинки від матері. Однак, іноді мати може прагнути «поглинути дитину», завадити її незалежності й автономії так, що маленькій дівчинці не вдається «відірватися» від неї і перейти на наступний етап психосексуального розвитку (Н. Ейніш, К. Ельячефф). При такому варіанті розвитку дівчинка так і залишається «у злитті» з матір'ю, її особистісні межі при цьому дуже розмиті.

Якщо дівчинка успішно вирішує з матір'ю питання фузії й сепарації, то відбувається інверсія лібідо – його об'єктом стає батько. В цей період набуває значення сексуальність і жіночність дівчинки. У дівчинки з’являється бажання подобатися батькові (О. С. Кочарян, З. Фрейд, К. Хорні).

При нормальному ході розвитку поступово знов відбувається інверсія лібідо, об’єктом якого стає коханий чоловік. В протилежному випадку дівчина фіксується на батькові. ЇЇ лібідо «застрягає» на ньому. При такому варіанті розвитку жінка не зможе будувати зрілі стосунки з чоловіками, оскільки у цих стосунках будуть присутні інфантильні регулятори: почуття провини, сорому, страху і т.п. (О.С. Кочарян). На підсвідомому рівні об’єктом бажання такої жінки залишається батько.

Окрім лібідозної фіксації на батькові можливий варіант розвитку, за якого відбувається ідентифікація з батьком. У цьому випадку дівчинка якби відмовляється від своєї статевої ролі, у неї формується комплекс маскулінності. За К. Хорні такий варіант розвитку пов’язаний з тим, що фантазія, що вона чоловік, дозволяє дівчинці піти від жіночої ролі, занадто перевантаженої провиною й тривогою.

 Таким чином, існує три дисгармонійні варіанти психосексуального розвитку дівчат: дівчата, які не пройшли відрив від матері, дівчата з лібідозною фіксацією на батькові та дівчата, які ідентифікувалися з батьком, та один гармонійний – дівчата, які успішно пройшли обидва відриви.

У другому розділі «Характеристика вибірки, процедура та методи дослідження» подано розгорнуту характеристику дослідницької та психометричної вибірок, обґрунтовано вибір методів дослідження, а також описано процес розробки напівстандартизованого біографічного інтерв’ю для діагностики етапу психосексуального розвитку, на якому перебуває дівчина, та наведено психометричний паспорт жіночого варіанту методики діагностики протизалежності Б. Уайнхолда для української популяції.

Загалом, у дослідженні прийняли участь 416 дівчат у віці від 19 до 23 років (вік сформованої ідентичності за Е. Еріксоном), які склали дві вибірки: психометричну (296  осіб) і дослідницьку (120  осіб). Дослідницьку вибірку було розбито на чотири групи відповідно з варіантами жіночого психосексуального розвитку.

Розподіл на групи відбувався за допомогою розробленого нами напівстандартизованого біографічного інтерв’ю. Для кожного етапу була створена низка діагностичних критеріїв, сформованих на підставі аналізу літературних джерел. Виділені критерії було запропоновано оцінити трьом експертам, в ролі яких виступили провідні фахівці кафедри психологічного консультування і психотерапії Харківського національного університета імені В. Н. Каразіна. Експерти оцінювали ефективність використання кожного критерію для діагностики конкретного етапу психосексуального розвитку за трьохбальною шкалою. Оцінки експертів оброблялися за допомогою методу перевірки узгодженості відповідей експертів (альфа Кронбаха). Ми підрахували скільки діагностичних критеріїв кожного етапу психосексуального розвитку має конкретна дівчина. Далі вирахували середнє арифметичне кількості критеріїв (хсер.) за кожним етапом для всієї вибірки. Після цього визначили стандартне відхилення (σ) у кількості критеріїв за кожним етапом для всієї вибірки. Дівчата, в яких було діагностовано за якимось етапом психосексуального розвитку більше критеріїв, ніж середнє значення плюс стандартне відхилення (хсер. + σ), відносилися нами до відповідної групи.

Було складено психометричний паспорт жіночого варіанту методики дослідження протизалежності Б. Уайнхолда, яка раніше не мала норм для української вибірки. Проведено статистичний опис психометричної вибірки, визначено змістовну та критеріальну валідність, диференціальну силу кожного твердження опитувальника та його надійність. В остаточний варіант опитувальника увійшли всі 30 тверджень, оскільки бали за кожним з них мають значущу кореляцію з загальною сумою балів. Валідність та надійність тесту знаходяться на високому рівні.