ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОМОТОРНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ АДАПТАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет і методи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів у практику, подано інформацію про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичний аналіз проблеми психомоторної активності студентів у процесі адаптації до навчання» – здійснено аналіз наукової літератури, зарубіжних і вітчизняних досліджень з проблеми адаптації особистості до навчання; розкрито особливості психомоторики студентів та їх значення для навчальної адаптації; представлено концептуальну модель психомоторної активності студентів у процесі адаптації до навчання у ВНЗ.

Більшість науковців, зокрема Г. Балл, В. Казначєєв, О. Кокун, А. Налчаджян розглядають адаптацію як пристосування до нових умов середовища, змісту і характеру навчально-виховного процесу, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок, формування системи норм, які потрібні для навчальної діяльності.

У нашому дисертаційному дослідженні адаптацію розглядаємо як процес активної взаємодії особистості з середовищем, з враховуванням його особливостей із метою забезпечення задоволення своїх основних потреб.

При дослідженні процесу адаптації до нових умов навчання науковці (В. Казміренко та ін.) виділяють такі аспекти: психофізіологічний (пов’язаний з перебудовою динамічних стереотипів); соціально-психологічний (засвоєння нових соціальних норм, здобуття певного соціального статусу); дидактичний (пристосування до нових методів і форм навчання). Виділяють об’єктивні (нові умови діяльності студента, новий зміст навчання, особливості спілкування тощо) та суб’єктивні (недостатній рівень розвитку навичок спілкування, невміння здійснювати психологічну саморегуляцію, низький рівень морально-вольової сфери та ін.) труднощі, які виникають у процесі адаптації до навчання. Відповідно до прояву активності студента адаптаційний процес розглядають із двох сторін: активне або пасивне адаптування.

Результати аналізу наукових праць (М. Бернштейн, Є. Ільїн, В. Озеров, К. Платонов, А. Шинкарюк та ін.) підтверджують те, що на сьогодні єдиного розуміння понять, які описують особливості психомоторної сфери особистості: «психомоторика», «психомоторна активність», «рухова активність», «фізичні якості», «рухові здібності», «психомоторні якості», «психомоторні здібності» тощо, у науковій літературі не існує. Опираючись на положення Є. П. Ільїна, у дисертаційному дослідженні будемо розуміти термін «психомоторна активність» як цілісний, інтегративний феномен особистості, що включає моторні, перцептивні та інтелектуальні компоненти й проявляється в діяльності через цілеспрямовані та довільні дії.

Входженню студентів у нове освітнє середовище та їхній успішній адаптації в ньому сприяють такі психомоторні якості, як статична та динамічна сила, статична та динамічна витривалість, темпоритм рухів, швидкість реакцій, координація рухів, стабільність рухів. Оскільки вступивши до ВНЗ, студент опиняється в нових соціальних і психофізіологічних умовах, проявляються розбіжності між формами навчання в загальноосвітній школі та ВНЗ, що актуалізують завдання подолання студентами виробленого в школі психомоторного стереотипу навчальної діяльності. Такий перехід до нових соціальних умов викликає активну мобілізацію сил та, як наслідок, можливе виснаження фізіологічних резервів організму, тому психомоторна взаємодія особистості із зовнішнім середовищем значною мірою впливає на активне засвоєння норм та правил закладу. Таким чином, психомоторна активність є засобом забезпечення життєдіяльності організму, психіки та свідомості студента для успішного проходження процесу адаптації до навчання.

На основі теоретичного аналізу розробок вітчизняних та зарубіжних учених (Б. Ананьєв, М. Бернштейн, Б. Бурдон, Д. Даймонд, Є. Ільїн, О. Кокун, М. Корольчук, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Петровський, К. Платонов, К. Роджерс, Ч. Спілбергер, Ю. Ханін та ін.) було запропоновано концептуальну модель психомоторної активності студентів у процесі адаптації до навчання (рис. 1). Методологічними засадами розробки концептуальної моделі стали принцип діяльнісного підходу (О. Леонтьєв, Б. Ананьєв та ін.); принцип активності (М. Бернштейн); принцип суб’єктності (К. Абульханова-Славська, М. Боришевський, А. Осніцький, О. Конопкін, В. Петровський та ін.).