ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та задачі дослідження; представлено методи дослідження, зазначено експериментальну базу, розкрито наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз проблеми самоактуалізації майбутніх психологів в процесі професійної підготовки» здійснено аналіз основних підходів та понять наукового визначення самоактулізації в зарубіжних та вітчизняних дослідженнях; розкрито основні характеристики самоактуалізованої особистості, розглянуто віковий аспект самоактуалізації; проаналізовано особливості самоактуалізації особистості студентів на етапі професійного навчання.

Витоками ідеї самоактуалізації, що розвивається в її сучасному варіанті в зарубіжній психології, вважають роботи А. Адлера («прагнення до переваги»), К.Г. Юнга («індивідуації»), Г. Олпорта («пропріум»), Е. Фромма («плідна орієнтація»), Е. Еріксона («Его-ідентичність»). Як наукова категорія поняття «самоактуалізація» розглядають в аспекті екзистенціальних (Ф. Франкл), гуманістичних (А. Маслоу), феноменологічних (К. Роджерс) концепцій особистості, що є основою гуманістичної психології. Основними поняттями самоактуалізації особистості в зарубіжній психології є те, що людина перебуває в постійному процесі становлення, особистісного зростання, усвідомлення своєї специфічності, унікальності; суб'єктивний досвід людини є підставою його вивчення та розуміння, зовнішні прояви вторинні. У вітчизняній психології розуміння самоактуалізації здійснюється з позицій діяльнісного підходу (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, А.В. Брушлінський, П.Л. Гальперін, О.М. Леонтьєв, В.М. Мясищев, С.Л. Рубінштейн та ін.). Основними категоріями теоретико-методологічних засад вивчення самоактуалізації у вітчизняній психології є «спрямованість» (С.Л. Рубінштейн), «індивідуальність» (Б.Г. Ананьєв), «потенції» (Б.Ф. Ломов), «суб'єктність» (Г.О. Балл, І.Д. Бех, М.Й. Борішевський, П.В. Лушин, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко), «активність» (Б.С. Братусь, І.С. Булах, О.С. Васильєва, Ю.Г. Долінська, Л.Н. Коган, Л.В. Сохань, В.О. Татенко).

Сучасні вчені (О.Р. Калітеєвська, О.І. Кузьміна, Д.О. Леонтьєв, В.І. Слободчиков та ін.) розглядають самоактуалізацію як один з основних механізмів самодетермінації особистості і, водночас, відзначають здатність природного потенціалу людини актуалізуватися в певних умовах за наявності сенсу життя, внутрішньої відповідальності та свободи для перетворення можливого у дійсне.

Актуальним для наукового аналізу є визначення подібності, зв’язку та відмінності понять самоактуалізації та самореалізації. Обидва феномени розглядають з позицій прагнення до реалізації всіх своїх потенційних можливостей і здібностей (А. Маслоу). Останнім часом здійснюються спроби виділення критеріїв диференціації цих феноменів (Є.Є. Вахромов, Е.В. Галажинський, І.Д. Єгоричев, Л.О. Коростилева, Д.О. Леонтьєв). Обґрунтовано положення про те, що самоактуалізацію і самореалізацію необхідно розглядати як два взаємодоповнюючих етапи саморозвитку особистості. Самоактуалізація – це внутрішнє осягнення своєї індивідуальності, яка має зовнішній вияв – самореалізацію, як втілення цієї індивідуальності в конкретній діяльності. Підтверджують це положення принципи вітчизняної психології: принцип детермінізму, єдності зовнішньої та внутрішньої діяльності (О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн). Як характеристики самоактуалізації виділяють інтенціональність (О.І. Баришева, К. Гольдштейн, В.В. Зарицька, Є.П. Ільїн, З.С. Карпенко, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс та ін.), процесуальність (Л.І. Анциферова, В.А. Гупаловська, І.С. Кон, А. Маслоу, Ф. Перлз, К.К. Платонов, К. Роджерс), усвідомленість (К. Роджерс), результативність (Б.Г. Ананьєв, К.О. Абульханова-Славська, О.О. Бодальов, Б.Ф. Ломов, А. Маслоу).

На підставі самоактуалізації особистості формуються властивості особистості, які складають її інтегральні характеристики й перебувають у тісній взаємозалежності, взаємодії, підпорядкованості один одному. Найбільш поширеними є роботи представників екзистенційно-гуманістичного спрямування, у яких чітко виділяють значущі характеристики самоактуалізованої особистості (Г. Олпорт, А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс, Е. Шостром). У вітчизняній психології близькими до поняття «самоактуалізована особистість» є терміни «ідеальна людина» (С.Л. Рубінштейн), «зріла особистість» (Б.Г. Ананьєв), «акме» (О.О. Бодальов), «зрілий суб'єкт» (В.М. Русалов). Сучасні українські філософи та психологи розглядають проблему самоактуалізації особистості в аспектах: глобальних соціальних перетворень (М.Б. Гасюк, Г.О. Нестеренко, А.Д. Чаус); філософії освіти (М.Г. Ватковська); організаційно-педагогічних умов формування самоактуалізованої особистості (Н.В. Громова, І.П. Краснощок, Л.С. Левченко, Н.О. Коміссаренко); професійної підготовки (Ю.Г. Долінська, Л.М. Кобильник, Л.В. Мова, Т.М. Соломка, М.Г. Ткалич); етнопсихологічних орієнтацій студентської молоді (М.Б. Бондар).

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей самоактуалізації майбутніх психологів в процесі професійної підготовки» представлено засади констатувального дослідження, що охоплюють обґрунтування визначених властивостей самоактуалізованої особистості майбутніх психологів; описано психодіагностичне забезпечення емпіричного дослідження та процедури його здійснення, розкрито особистісний сенс самоактуалізації студентів та її досягнення у професійній діяльності психолога; подано аналіз та структуру особистісних властивостей самоактуалізованої особистості, її залежність від етапу професійної підготовки та форми фінансування.

На підставі теоретичного аналізу проблеми самоактуалізації за діяльнісним підходом, враховуючи базові принципи вітчизняної психологічної науки, доповнено характеристики самоактуалізованих людей А. Маслоу властивостями особистості, які відображають особливості студентського віку, специфіку професійного становлення майбутніх психологів на етапі вузівської підготовки. До них належать: соціально-психологічна адаптованість, соціально-психологічна рефлексивність, готовність до саморозвитку, професійна ідентичність.

Самоактуалізацію особистості майбутніх психологів у навчально-професійній діяльності розуміємо як безперервний динамічний процес актуалізації та розвитку потенційних можливостей суб'єкта навчання, який забезпечує формування соціально-психологічної адаптованості й рефлексивності, що супроводжується формуванням професійної ідентичності та вираженою тенденцією до продуктивних особистісних і професійних самозмін.

Вибір конкретних психодіагностичних методик визначався необхідністю дослідження особистісного змісту самоактуалізації студентів й можливості її досягнення в професійній діяльності психолога. Відповідно, було відібрано дві групи психодіагностичних методик і методів: 1) проективна методика «Незакінчені речення» Л.М. Кобильник, «Асоціативний експеримент»; 2) методика «Діагностика соціально-психологічної адаптації» К. Роджерса, Р. Даймонда, методика «Діагностика типу поведінкової активності» Л.І. Вассермана, Н.І. Гуменюка, методика «Потреба в досягненнях» Ю.М. Орлова, В.І. Шкуркіна, Л.П. Орлової, «Тест смисложиттєвих орієнтацій» Д.О. Леонтьєва, методика «Самоактуалізаційний тест» Ю.О. Альошиної, Л.Я. Гозмана, М.В. Загіки, М.В. Кроза, особистісний опитувальник «Адаптивність» А.Г. Маклакова в адаптації С.В. Чермяніна, методика «Діагностика реалізації потреб у саморозвитку», «Дослідження професійної ідентичності студентів психологічного факультету» Н.О. Антонової.

Дослідження здійснювалися на базі Слов’янського державного педагогічного університету (на сьогодні Донбаський державний педагогічний університет – ДДПУ) впродовж 2009-2012 років. Вибірку склали студенти І, ІІІ і V курсу психологічного факультету й факультету дошкільної освіти і психології у віці від 17 до 25 років (загальна кількість – 300 осіб).

Констатувальне дослідження було здійснено в три етапи. Перший етап було присвячено вивченню змін особистісного сенсу самоактуалізації та поняття «психолог» у студентів в залежності від тривалості навчання та форми його фінансування. Якісний аналіз особистісного сенсу самоактуалізації студентів засвідчив, що вони в цілому усвідомлюють значення, сутність і специфіку самоактуалізації в процесі професійної підготовки. Розуміють, що їх досягнення в житті детерміновані їх власними зусиллями, цілеспрямованістю, бажанням вчитися. Головним для них є визначення життєвого шляху, який охоплював би різноманітні процеси розвитку, що призведуть до самоактуалізації. Встановлено відмінності особистісного сенсу самоактуалізації й можливостей її реалізації у професійній діяльності студентів-першокурсників та п'ятикурсників. Студенти 1-го курсу процес самоактуалізації пов'язують з навчанням і перспективною спрямованістю, у студентів 5-го курсу спостерігається виражена професійна орієнтація й довільна опосередкована діяльність у реалізації себе, своїх можливостей.

Репрезентованість у свідомості студентів особистісного сенсу поняття «психолог» вивчали за допомогою асоціативного експерименту. Спільною для всіх досліджуваних студентів тенденцією є представленість образу «психолога» через конкретні атрибутивні ознаки, що характеризують професійну діяльність фахівця, здебільшого пов'язані із сукупністю професійних якостей (емпатія, рефлексивність, терпимість, гуманність, об'єктивність, комунікативність тощо) та із практичною (помічник, лікар, практик тощо) і науковою діяльністю (вчений, знання, експеримент, розум тощо). Під час дослідження було виявлено відмінності в асоціаціях студентів-першокурсників, що навчаються за рахунок бюджетних коштів та тих, які сплачують за навчання. В асоціаціях студентів-п'ятикурсників між студентами різних форм фінансування (платна, бюджетна) навчання значних відмінностей не виявлено. Студенти-першокурсники, які навчаються на бюджетній основі, орієнтовані на сферу науково-дослідної діяльності з фундаментальних проблем психології, надбання знань про людину, світ, їх систематизацію та науково-обґрунтовану практику з метою подальшого розвитку психологічної науки (асоціації – учений, знання, об'єктивність тощо). У студентів-першокурсників, що навчаються на платній основі, більш виражена орієнтація на вирішення практичних задач, аналіз, оцінювання й пояснення психологічних явищ в обраній галузі психології, надання прямої психологічної допомоги людям (асоціації – практик, експеримент, фахівець, лікар тощо). Розподіл асоціацій у студентів-п'ятикурсників є дещо іншим: найпоширенішими є асоціації, пов'язані з професійно-особистісними якостями психолога. Результати, отримані за допомогою асоціативного експерименту, опрацьовувалися методом кластерного аналізу, на підставі якого було встановлено, що спільною закономірністю, яка притаманна всім групам піддослідних (1 курс платна-бюджетна форми і 5 курс), є факт того, що один кластер містить різні поняття про складові професії «психолог», які відображають різні аспекти професійної діяльності, це й свідчить про складність і багатомірність поняття «психолог» для студентів, про важливість і нерозривний зв'язок таких складових, як наукова і практична діяльність, особистісні та професійні якості, прагнення до досягнень за допомогою професії та самоактуалізації в ній.

На другому етапі роботи проведено емпіричне дослідження властивостей самоактуалізованої особистості майбутніх психологів та визначення їх структури. Якісний і кількісний аналіз результатів дослідження властивостей самоактуалізованої особистості майбутніх психологів в цілому надає змогу стверджувати, що найбільш вираженими властивостями, які обумовлюють досягнення самоактуалізації під час професійної підготовки, є «безпосередність, простота, природність», «громадський інтерес», «глибокі міжособистісні стосунки», «готовність до саморозвитку», «професійна ідентичність». Недостатньо вираженими властивостями самоактуалізованої особистості майбутніх психологів є «автономія, незалежність від культури й оточення», «соціально-психологічна адаптованість», «свіжість сприйняття», «розмежування засобів і цілей». На підставі результатів факторного аналізу встановлено, що загальна структура властивостей самоактуалізованої особистості майбутніх психологів є достатньо інтегрованою. Базовим її компонентом є чинник «опора», за яким об'єднано значну частину досліджуваних властивостей, які притаманні самоактуалізації