Особливості уявлень про своє майбутнє у старшокласників із соматичними порушеннями

summary

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об’єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, розкриваються методологічна основа і методи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано положення, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Особистість в просторі станів здоров’я-хвороби” подається огляд літератури з проблематики часу загалом, в модусі майбутнього – зокрема. Обґрунтовується добір теоретичних засад даного дослідження, способи їх втілення відповідно до психологічних особливостей учнів раннього юнацького віку із різними соматичними порушеннями.

Введення в контекст дослідження з педагогічної та вікової психології психосоматичної проблематики пов’язане як з теоретичною потребою створення цілісної картини психічного розвитку особистості, так і з суто практичним аспектом – необхідністю надання ефективної психологічної допомоги особам, процес розвитку яких відбувається на тлі соматичних відхилень тієї чи іншої етіології.

У численних літературних джерелах з проблеми психосоматичних порушень, які спостерігаються у значної частини сучасної молодої генерації, в тому числі й тієї, що охоплюється поняттям раннього юнацького віку (Ю.Ф. Антропов, С.І. Болтівець, Б.С. Братусь, Б.Д. Карвасарський, К.П. Кіскер, Б. Любан-Плоцца, В.Д. Менделевич, В.В. Ніколаєва, І.Б. Омелаєнко, А.І. Селецький), феноменологія соматичних розладів залишається поза увагою як клінічної (медичної), так і “нормальної” психології. В результаті психологічна специфіка доволі значної кількості учнівської молоді, передусім старшого шкільного віку, виявилася недостатньо розкритою, що не може не накладати серйозних обмежень на результати дослідження згаданого етапу онтогенезу. В цьому контексті вікова межа, що передує початку обрання молодою людиною (зокрема, випускником середнього загальноосвітнього закладу) самостійного життєвого шляху, становить особливий інтерес. Останнім часом цей інтерес набув особливої гостроти і дискусійності, спричиненими невідповідністю традиційних уявлень про психологічні особливості старшокласника сучасному його психологічному портрету (В.І. Слободчиков, Л. Фрідман, Є.А. Шумілін). Домінантою згаданих дискусій постає питання щодо особливостей, місця і регуляторної функції образу майбутнього як суттєвої психологічної характеристики, “головного виміру”, “центрального новоутворення”, “детермінанти самоздійснення”, “потенційного поля самореалізації”, “ознаки психічного здоров’я” особистості старшокласника (С.А. Башкова, Л.І. Божович, Б.С. Братусь, І.С. Кон, Г.С. Костюк, О.І. Купрєєва, Д.А. Леонтьєв, К. Муздибаєв, Є.В. Некрасова, А.М. Прихожан, С.Л. Рубінштейн, В.С. Собкін, З.А. Шабарова).

Здійснений нами у розділі в руслі даної лінії досліджень аналіз засвідчив, що саме ця атрибутивна характеристика виявляється найвразливішою в разі виникнення того чи іншого соматичного порушення (Л.Ф. Бурлачук, Т.В. Віноградова, О.А. Донченко, А.Ш. Тхостов, В.С. Хомик, С.І. Яковенко), а отже може служити і найбільш чутливим індикатором оптимальності обрання такою особистістю індивідуального вектору майбутнього самоздійсненя.

Попри значну кількість праць з досліджуваної проблематики і до сьогодні бракує чітких уявлень про структуру і зміст психологічних новоутворень сучасного старшокласника, про особливості актуального самооцінювання старшокласниками з ознаками соматичних порушень, про вплив результатів цього самооцінювання на процесуальні і змістові характеристики часової перспективи, про можливості і способи оптимізації процесу побудови ними картини бажаного майбутнього.

На підставі узагальнення праць, присвячених теоретико-експериментальному вивченню психологічних особливостей раннього юнацького віку, та з огляду на визначальну роль у складі психологічних новоутворень цього етапу онтогенезу феномена діяльнісного самовизначення, було визнано доцільним застосування в якості теоретико-методологічної засади даної роботи суб’єктно-діяльнісного підходу (К.О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлінський, В.І. Моросанова, В.О. Татенко), а також концепції цілепокладання (Ю.М. Швалб, А.І. Яценко), які дозволяють уникнути строкатості поглядів на проблему часової перспективи, а також розробити й застосувати у експериментальному дослідженні систему продуктивних методів і прийомів, що базуються на спільній парадигмальній основі.

У другому розділі “Експериментальне дослідження особливостей побудови старшокласниками із соматичними порушеннями власної часової перспективи” – викладається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується закладений у його зміст комплекс методичних прийомів, аналізуються дані, отримані впродовж констатуючого експерименту, подається емпірична модель типології розгортання часової перспективи у просторі бажаного майбутнього.

У дослідженні взяли участь 117 досліджуваних – учні випускних класів м. Львова і Львівської області. Серед них 36 складали контрольну вибірку, 32 – групу із порушеннями шлунково-кишкового тракту, 28 - серцево-судинної системи і 21 – із порушеннями органів дихання. Дослідження проводилося упродовж 2000 – 2002 навчальних років. Віковий діапазон досліджуваної вибірки розташовувався в межах 16-17 років. Якісний склад вибірки визначався метою і завданням даної роботи.

Дослідження здійснювалося у два етапи – підготовчий і основний.

Мета підготовчого етапу полягала у розробці і попередній апробації (верифікації) діагностичного потенціалу розроблених нами дослідницьких прийомів оцінки особливостей побудови старшокласниками із соматичними порушеннями власного майбутнього, з одного боку, актуального рівня сформованості базових властивостей особистості сучасного випускника загальноосвітнього навчального закладу – з іншого.

Мета другого (основного) етапу – проведення експерименту, аналіз і інтерпретація отриманих даних, створення узагальненої моделі процесу побудови досліджуваними вибірками учнів власної часової перспективи.