ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ БАТЬКІВСЬКОЇ РОДИНИ НА ПСИХОСЕКСУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДІВЧАТ Автореферат

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження психосексуального розвитку особистості» розглядаються концептуальні проблеми дослідження психосексуальності в сучасній віковій психології, вплив чинників батьківської родини на психосексуальний розвиток особистості дівчат, який базується на становленні психосоціальних компонентів.

На сьогодні існують три основні концепції розгляду психосексуального розвитку особистості: біологічна, психологічна та психосоціальна. Найбільш поширеними вітчизняними концепціями є дизонтогенетична (І. Л. Ботнєва, Г. С. Васильченко, В. М. Маслов) та чотирифакторна системна концепція сексуального здоров`я (В. В. Кришталь). Основними компонентами психосексуального розвитку є статева самосвідомість, статеворольова поведінка та сексуальна орієнтація. Психологічними репрезентантами психосексуального розвитку виступають фантазії, бажання, емоції, переживання, образи, настанови тощо (Н. О. Смахтіна, З. Фройд), що зумовлює необхідність розгляду сексуальності, саме як психосексуальності, яка поєднує не лише експліцитні аспекти сексуальності, які в значній мірі наближені до біологічної моделі, а й статеворольові структури (О. С. Кочарян) та гендерні схеми (Д. В. Воронцов), які наближені до психологічної моделі. Психосексуальний та психосоціальний розвиток особистості пов’язані між собою, але між ними можуть бути відношення як синхронії, так і асинхронії (Г. С. Кочарян, О. Г. Луценко).

С. Д. Максименком було сформульовано тезу: «Особистість починається з любові», однак любов містить в собі й сексуальність, тому здається, що обґрунтованим буде твердження, що особистість починається і з сексуальності.

До сьогодні не існує розвинутої теорії сексуальності, а тому необхідно знайти концептуальні засоби її аналізу. В сучасній психологічній антропології розглядаються три концептуальні моделі розвитку особистості: модель внутрішнього конфлікту, самореалізації та узгодженості (С. Мадді). Модель конфлікту представлена психосоціальною (Г. А. Мюррей, Г. С. Салліван, З. Фройд) та інтрапсихічною (А. Ангьял, Д. Бейкан, О. Ранк) версіями. Модель самореалізації поєднує підходи актуалізації (А. Маслоу, К. Роджерс) та вдосконалення особистості (А. Адлер, Г. В. Олпорт, Р. В. Уайт, Е. Фромм). Модель узгодженості представлена підходом когнітивного дисонансу (Дж. Келлі, Д. С. Мак-Клелланд) та активації (С. Р. Мадді, Д. В. Фіске). Найбільш відповідною для цього дослідження є модель конфлікту, тому що саме сфера психосексуальності в значній мірі залишається табуйованою або рестриктивною, що свідчить про наявність психосоціальних, або інтрапсихічних конфліктів між різними сторонами особистості.

В літературі існують дослідження, присвячені впливу таких чинників батьківської родини на психосексуальний розвиток особистості, як якість раннього контакту дитини з батьківськими фігурами (Дж. Боулбі, З. Фройд), емоційне прийняття, або відторгнення з боку батьків (Г. Я. Варга, Н. В. Барінова, Л. Ш. Леонард), особливості владного розподілу в родині (Н. М. Манухіна), якість комунікації в дитячо-батьківській взаємодії (А. М. Кленчу, О. О. Крутікова, Р. В. Овчарова), структурні параметри сімейної системи (Дж. Браун, Д. Кристенсен), статеве виховання та культура (В. Є. Каган, Д. М. Ісаєв). Однак в більшості досліджень увага приділяється раннім етапам онтогенезу та обмежується підлітковим віком, але поза межами залишаються юнацький вік, періоди ранньої та середньої дорослості, впродовж яких елементи батьківської родини впливають на структурну організацію психосексуальної сфери, становлення гендерних настанов щодо представників протилежної статі, структуру любові, а також можуть виступати чинниками, які сприяють нормативному або ретардованому психосексуальному розвитку особистості дівчат.

У другому розділі “Організація та методи дослідження” подано розгорнуту характеристику дослідницької вибірки та організації дослідження, обґрунтовано методи дослідження.

Для проведення дослідження було сформовано вибірку обсягом 150 осіб жіночої статі, які склали 3 дослідницькі групи: юнацьку (середній вік становить 18±1,4), ранньої дорослості (середній вік – 22±3,2) та середньої дорослості (середній вік ‒ 30±4). Розподіл на групи здійснювався відповідно до психосоціальної періодизації розвитку Е. Еріксона. Досліджувані є студентками денної та заочної форм навчання Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «ХАІ». Досліджувані виховувалися в повних родинах, знаходяться в партнерських стосунках (офіційних або фактичних), тривалістю не менше 6 місяців, мають гетеросексуальну орієнтацію. Досліджувані не мають психічної та вираженої соматичної патології.

Для проведення дослідження було використано наступні групи методик: 1) методики діагностики чинників батьківської родини: опитувальник батьківського ставлення Г. Я. Варга, В. В. Столін, шкала соціального оточення родини R. H. Moos, адаптована С. Ю. Купріяновим, «Малюнок родини» в інтерпретації В. К. Лосьової; 2) методики діагностики психосексуальної сфери: сексуальний профіль М. Яффе, Е. Фенвік, опитувальник ставлення до сексуального життя Г. Айзенка, шкала сексуальності W. E. Snell, D. R. Papini, «Малюнок чоловіка та жінки» Н. М. Романової, опитувальник тріади кохання Р. Дж. Стернберга, анкета діагностики сексуальних фантазій; 3) методика дослідження особистості – СМДО Л. М. Собчик.

Для математико-статистичної обробки результатів застосовувалися методи: описової статистики (середнє арифметичне); перевірки значущості відмінностей незв’язних вибірок (φ-критерій кутового перетворення Фішера, U-критерій Уілкоксона–Манна–Уітні); зв’язних вибірок (G-критерій знаків); багатовимірної статистики (кореляційний та факторний аналізи).

У третьому розділі “Особливості впливу чинників батьківської родини на психосексуальний розвиток особистості дівчат" розглядаються актуальні типи батьківського ставлення, які впливають на психосексуальну сферу дівчат, її структурна організація, особистісні чинники, що забезпечують суб’єктивний образ сексуального благополуччя, вплив чинників батьківської родини на становлення гендерних настанов, структуру любові та сексуально-імагінальну сферу дівчат на різних вікових етапах.

Для визначення вікових особливостей структурної організації психосексуальної сфери дівчат було використано факторний аналіз (метод головних компонент з обертанням Varimax). Одержані результати наведено в табл. 1.

В юнацькому віці психосексуальна сфера дівчат представлена трьома факторами: 1) фактор «сексуальна відкритість», позбавлений елементу сексуального лібідо, відбиває гендерну схему жіночого функціонування, якій дівчата прагнуть відповідати; 2) фактор «сексуальне лібідо» ілюструє неперсоніфіковані форми реалізації сексуальності, які є засобом задоволення сексуальної зацікавленості та імітації «дорослих» моделей поведінки, що є характерним на цьому віковому етапі; 3) фактор «статеворольова трансформація» пояснює можливість прояву сексуальності за умови прийняття маскулінної сексуальної ролі.

В ранній дорослості зберігається тенденція зв’язку маскулінності та лібідо (фактор 1 «маскулінізація лібідо»). Гендерна схема нормативності сексуальності стає лібідозно-наповненою (фактор 2 «лібідізація гендерної схеми»). Визначені фактори «інфляція сексуальності» (фактор 3) та «табуювання сексуальності» (фактор 4) є вільними від гендерного маркування, позбавлені лібідозного компоненту.

Фактор «інфляція сексуальності» пов’язаний з емоціями сорому, має невротичну природу і характеризується відсутністю персоніфікованого об’єкта любові, відображуючи модель стосунків «секс заради сексу». Фактор «табуювання сексуальності» відбиває сприйняття сексуальності, як гріховної, брудної, пов’язаної з емоціями відрази та сорому, отже, фрустроване сексуальне почуття трансформується в площину агресії.