ОСТАПЕНКО ВІКТОРІЯ ІГОРІВНА ПОРУКА ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З КРЕДИТНИХ ПРАВОВІДНОСИН (НА МАТЕРІАЛАХ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ)

summary

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи; визначаються
мета і задачі, об’єкт і предмет, а також методологічна основа дослідження; формуються
основні положення, що відображають наукову новизну; розкривається практичне
9
значення отриманих результатів дисертаційного дослідження, наводяться дані щодо їх
апробації та публікації.
Перший розділ «Загальна характеристика поруки як способу забезпечення
виконання зобов’язань» складається з трьох підрозділів, у яких визначається поняття
поруки, правова природа договору поруки, аналізуються ознаки поруки як способу
забезпечення виконання кредитних зобов’язань, надається характеристика та
визначаються особливості суб’єктного складу правовідносин поруки.
У підрозділі 1.1. «Поняття та правова природа поруки як способу
забезпечення виконання цивільних зобов’язань» з’ясовується правова природа поруки
як способу забезпечення виконання зобов’язань, проводиться аналіз існуючих у
науковій літературі підходів до визначення поруки, а також пропонується авторське
визначення поняття «порука».
У науці цивільного права на сьогодні сформувалося три підходи до
визначення природи обов’язку поручителя за договором поруки, а саме: теорія
відповідальності поручителя за порушення основного зобов’язання (порукавідповідальність), теорія обов’язку поручителя з виконання основного зобов’язання
(порука-виконання) та інтегративна (диференційна) теорія. Внаслідок дослідження
недоліків та переваг кожного із зазначених підходів, запропоновано для встановлення
правової природи поруки використовувати вузьке трактування концепції поруки як
обов’язку. Сутність запропонованої автором звуженої концепції поруки-виконання
полягає в тому, що основним обов’язком поручителя за договором поруки є виконання
обов’язку боржника за основним договором у випадку його порушення
(невиконання/неналежного виконання), але такий обов’язок поручителя звужено
сферою виконання виключно грошових зобов’язань. Необхідність звуження кола
цивільно-правових зобов’язань, які можуть бути забезпечені порукою, виключно
грошовими зобов’язаннями обґрунтована як положеннями чинного законодавства
(наприклад, ч. 2 ст. 554 ЦК України, в якій мова йде саме про сплату поручителем
основного боргу, а не про виконання основного зобов’язання) так і необхідністю
забезпечення інтересів всіх сторін договору (зокрема, можливість переходу до
поручителя прав кредитора в основному зобов’язанні).
Спираючись на правову сутність поруки, а також із врахуванням кола цивільноправових зобов’язань, які відповідно до чинного законодавства можуть бути
забезпечені порукою, сформульовано визначення поруки. Так, під порукою слід
розуміти правовідношення, відповідно до якого поручитель зобов’язується на
користь кредитора виконати обов’язок боржника за основним договором (який
полягає у сплаті на користь кредитора певної грошової суми) у випадку, якщо
боржник не виконає зазначений обов’язок самостійно, а також сплатити у зв’язку із
порушенням основного зобов’язання проценти, викликані простроченням,
неустойку (якщо вона була встановлена відповідно до основного договору), та
відшкодувати збитки, якщо їх зазнав кредитор у зв’язку із порушенням зобов’язання
боржником.