Пиріг І.В. Теорія і практика використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; вказується на його зв’язок з науковими програмами та планами; визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання, наукова новизна; практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання; апробація результатів дослідження та її структура.

Розділ перший “Сутність використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” проводиться ґрунтовний аналіз висловлених в науковій літературі точок зору щодо сутності поняття “спеціальні знання”, відмічається, що у теорії кримінального процесу та криміналістики одночасно вживаються терміни “спеціальні знання” і “спеціальні пізнання”. Вживаючи ці терміни, вчені вкладають в них однаковий зміст, іноді не пояснюючи цього. Дисертант підтримує думки науковців (Г.І. Грамовича, В.М. Махова, Б.В. Романюка, М.В. Салтевського та інших), які вважають термін “спеціальні знання” більш обґрунтованим.

У результаті аналізу наукових джерел встановлено, що серед вчених немає одностайної думки з приводу визначення поняття “спеціальних знань”, що використовуються у кримінальному судочинстві. В дисертації наводяться точки зору вчених з приводу визначення поняття “спеціальні знання”, проводиться дискусія з приводу сутності, мети, завдань спеціальних знань. Здобувач приходить до висновку, що більшість висловлених науковцями думок досить повно відбивають суть, структуру, мету та напрямки використання спеціальних знань. Базуючись на працях вчених-криміналістів, дисертант виділяє основні критерії, що використовуються при визначенні поняття “спеціальних знань”, а саме: а) спеціальні знання не є професійними для слідчого, працівників органів дізнання, прокурора, судді; б) спеціальні знання повинні базуватись на досягненнях науки і не можуть бути загальновідомими; в) за способом отримання спеціальні знання набуваються шляхом теоретичного засвоєння певної інформації або періодичними практичними заняттями окремим видом роботи. Тобто поняття “спеціальні знання” охоплює також практичні вміння і навички; г) загальна мета використання спеціальних знань – сприяння вирішенню завдань кримінального судочинства. За даними проведеного опитування 92 % слідчих і 95 % експертів-криміналістів вважають зазначені критерії основними для характеристики поняття спеціальних знань. Узагальнюючи зазначене, здобувач визначає спеціальні знання як сукупність теоретичних знань і практичних умінь та навичок у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, набутих у результаті спеціальної теоретичної підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів. Запропоноване визначення принципово не відрізняється від висловлених попередніми науковцями, але, на думку дисертанта, більш коротко й точно розкриває зміст поняття “спеціальні знання”.

У сучасній науковій літературі зустрічається вживання термінів “використання” і “застосування” по відношенню до будь-яких об’єктів, предметів, процесів, явищ тощо. Нема єдиної думки з приводу вживання цих термінів і у вчених-криміналістів по відношенню до спеціальних знань. Більшість науковців не приділяють увагу розмежуванню цих понять. На  думку дисертанта, в якості критерію відмежування цих термінів треба ставити об’єкт, по відношенню до якого проводяться дії. Якщо об’єкти не матеріальні (ідеальні), треба вживати термін “використання”, а якщо матеріальні – “застосування”. Знання – це інформація про світ, яка існує у формі певної суб’єктивної реальності, ідеальний образ дійсності, тому по відношенню до них треба вживати термін “використання”.

Що стосується класифікації видів спеціальних знань, які використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів, то її розробці з боку науковців на сьогодні не приділялось достатньої уваги. В роботах Г.А. Кушніра, А.В. Сергунова, Є.М. Котова та інших лише згадується про окремі види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Узагальнюючи думки науковців щодо видів спеціальних знань, в результаті аналізу матеріалів опитування слідчих транспортної міліції та кримінальних справ, дисертантом запропонована класифікація спеціальних знань в залежності від: а) суб’єктів використання спеціальних знань: органом дізнання, слідчим, спеціалістом, експертом, обізнаними особами; б) етапів розслідування кримінальної справи: під час перевірки заяв і повідомлень про злочин та порушенні кримінальної справи, при встановленні місця викрадення вантажу; при виявленні та розшуку особи, що вчинила злочин, при розшуку викраденого вантажу; в) способу розкрадання: під час завантаження та розвантаження вагонів на станціях, з рухомого складу, під час комерційного огляду, усунення технічних несправностей і технічному огляді вагонів, у процесі сортування вагонів; г) виду вантажів, що перевозяться та викрадаються: нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, товарів побутового призначення, металів і металевих виробів (труб, прокату, металоконструкцій, феросплавів тощо), автомототехніки, сільськогосподарської продукції та продуктів харчування тощо.

У підрозділі 1.2. “Форми спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” розглядається дискусійне серед науковців поняття процесуальної регламентації, змісту та класифікації форм спеціальних знань. Ряд науковців наводить різні переліки форм спеціальних знань. Це пояснюється тим, що форми використання спеціальних знань належним чином не врегульовані кримінально-процесуальним законодавством. Дисертант вважає правильною позицію тих вчених (Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, Є.І. Зуєв, В.К. Лисиченко, Б.В. Романюк, І.М. Сорокотягін, В.В. Циркаль та інші), які поділяють форми використання спеціальних знань на дві групи: процесуальні та непроцесуальні. До основних процесуальних форм використання спеціальних знань треба відносити: безпосереднє використання їх органами дізнання, слідчим, прокурором, судом; участь спеціаліста при проведенні слідчих дій; проведення судових експертиз. До непроцесуальних форм використання спеціальних знань треба відносити: проведення ревізій, консультації з фахівцями з питань, що потребують використання спеціальних знань; довідкову допомогу; відомчі розслідування, перевірки, що проводяться працівниками різних відомств та інспекцій; проведення попередніх (до порушення кримінальної справи) досліджень об’єктів; надання кваліфікованої допомоги в підготовці технічних засобів; використання допомоги обізнаних осіб при проведенні оперативно-розшукових заходів. Що стосується “непроцесуальних” форм спеціальних знань, здобувач погоджується з думками вчених (В.К. Лисиченка, В.В. Циркаля,  Б.В. Романюка та інших) щодо неможливості непроцесуального їх використання у кримінальному процесі. Тому це питання повинно бути врегульовано у кримінально-процесуальному законодавстві введенням терміну “фахівець” або “обізнана особа”, який визначав би особу, що бере участь в “непроцесуальних” діях із залишенням функцій спеціаліста – участь у проведенні слідчих дій і експерта – проведення експертизи. Вважаючи, що термін “обізнана особа” здавна вживався у теорії кримінального судочинства, дисертант вважає його більш обґрунтованим. Автор пропонує доповнити КПК України нормою наступного змісту: “Обізнаною є особа, яка володіє спеціальними знаннями і надає органам дізнання, слідчому, прокурору, судді чи суду консультації з питань, що потребують використання спеціальних знань; кваліфіковану допомогу в підготовці технічних засобів; довідкову допомогу; проводить відомчі розслідування, перевірки в межах різних відомств й інспекцій, а також надає допомогу під час проведення оперативно-розшукових заходів уповноваженим на те особам”.

Також дисертант пропонує ввести нову процесуальну форму використання спеціальних знань – допит обізнаної особи. За результатами проведеного нами опитування підтримали зазначений вид допиту 85 % слідчих. Крім того 60 % з числа опитаних вже допитували обізнаних осіб в якості свідків. З урахуванням зазначеного вище, пропонується доповнити КПК України статтею під назвою “Допит обізнаної особи” і викласти її в такій редакції: “Особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя можуть допитати обізнану особу з питань, що виникають під час розслідування або судового розгляду та потребують використання спеціальних знань. Обізнана особа попереджується про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань”.

Розглядаючи форми фіксації діяльності спеціаліста під час участі у проведенні слідчих дій, здобувач зазначає, спеціаліст повинен більшою мірою користуватись своїми правами, що прямо передбачені ст. 128№  КПК України: “спеціаліст  вправі: ... робити заяви, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів”. Тобто всю інформацію, що міститься в роз’ясненнях слідчому, довідках, результатах дослідження виявлених слідів, яка, як правило, носить діагностичний характер, а також висунуті версії про механізм утворення слідів та події у цілому, спеціаліст може і повинен відобразити у заяві в заключній частині протоколу. На нашу думку, будь-які судження, версії, припущення спеціаліста про обставини, що підлягають встановленню, засновані на використанні його спеціальних знань і можуть сприяти розкриттю та розслідуванню злочину, повинні бути зафіксовані у протоколі слідчої дії.

Теорія та практика розслідування кримінальних справ і пропозиції науковців щодо можливості призначення експертизи до порушення кримінальної справи є переконливими і не викликають сумніву. Тому дисертант пропонує внести до КПК України відповідні зміни, які б дозволяли проведення експертизи для з’ясування обставин, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

На підставі вивчення матеріалів кримінальних справ та опитування слідчих дисертант визначає, що найбільш розповсюдженими експертизами при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті є: а) криміналістичні: трасологічна (слідів зламу та інструментів, запірно-пломбувальних пристроїв, пломб і закруток, рук та взуття людини); технічна експертиза документів (накладної, дорожньої відомості, вагонного та натурного листів, акту загальної форми, комерційного акту, облікових книг, тощо); почеркознавча експертиза; експертиза матеріалів і речовин (волокон, нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, металів та сплавів, речовин, що містять спирт, полімерів, пластмас, скла тощо); б) технічна; в) бухгалтерська; г) товарознавча; д) судово-медична експертиза речових доказів; е) ґрунтознавча.

У підрозділі 1.3. “Суб’єкти, які використовують спеціальні знання при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” дисертант визначає, що для практики використання спеціальних знань найбільш правильною є класифікація суб’єктів використання спеціальних знань в залежності від дій, в яких вони беруть участь: експерт – у проведенні експертизи; спеціаліст – у виконанні всіх процесуальних дій, за винятком проведення експертизи; “обізнана особа” – у виконанні всіх непроцесуальних дій.

Далі у дисертації розглядаються види спеціальних знань та форми їх використання в залежності від суб’єктів, які беруть участь у розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Слідчий, який спеціалізується на розслідуванні розкрадань вантажів, повинен володіти спеціальними знаннями, котрі можна поділити на дві групи: а) спеціальні знання з розділу науки криміналістики – криміналістичної техніки; б) спеціальні знання, що стосуються залізничного транспорту: організації роботи по перевезенню вантажів; найменування, кількості та структури різних служб залізничного транспорту; підрозділів залізниці, що займаються проведенням службових розслідувань за нестачею вантажу; основних підприємств та організацій вантажовідправників і вантажоодержувачів; технологічного процесу роботи вантажного двору, товарної контори, тощо; назви, будови та розташування залізничних колій; видів вагонів, що знаходяться в експлуатації на залізниці; видів документів, що заповнюються при одержанні, відправленні та видачі вантажу; основних нормативних актів, що регламентують перевезення вантажів і т.п.

У науковій літературі існує багато думок по відношенню до особи спеціаліста. Дискусії між науковцями виникають з приводу різних питань: компетенції спеціаліста, його процесуального статусу, видів діяльності, об’єму й якості спеціальних знань, якими він володіє тощо. У зв’язку з цим існує багато різних визначень поняття “спеціаліст”. До того ж досі не існує цієї дефініції і в кримінально-процесуальному законодавстві. На основі сформульованих нами раніше термінів “спеціальні знання” та “обізнана особа” пропонуємо наступне визначення: “Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та залучається органом дізнання, слідчим або судом для надання їм допомоги при проведенні слідчих чи судових дій”. В цьому визначенні не обмежуються види спеціальних знань, що можуть бути використані. Вони визначаються особою, що проводить дізнання та слідчим при проведенні слідчих дій і суддею або складом суду при проведенні судових дій. Непроцесуальна допомога при розслідуванні, за нашою концепцією, входить у компетенцію “обізнаних осіб”.

Головним критерієм підбору спеціалістів для участі в слідчих діях – наявність у них відповідних спеціальних знань. При розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті частіше за все залучається до проведення слідчих дій спеціаліст-криміналіст. Він повинен володіти, по-перше, спеціальними знаннями в різних галузях криміналістики. По-друге, спеціаліст-криміналісту необхідно знати основи кримінально-процесуального законодавства та криміналістики, а саме порядок проведення слідчих дій; правовідносини дізнавача та слідчого зі спеціалістом на підготовчій стадії слідчої дії, робочому та заключному етапах; тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій тощо. На жаль, кількість спеціалістів-криміналістів органів внутрішніх справ, які мають вищу юридичну освіту, на сьогодні незначна. Саме фахова підготовка експертів-криміналістів у навчальних закладах системи МВС поєднує необхідні для спеціаліста юридичні та спеціальні знання. По-третє, вважаючи складність розслідування злочинів даної категорії, бажано залучати найбільш досвідчених криміналістів, які мали б досвід роботи та знали специфіку роботи по виявленню, вилученню та фіксації фактичних даних при проведенні слідчих дій, пов’язаних з розкраданням вантажів.

У залежності від видів необхідних спеціальних знань і ситуації, що склалася при розслідуванні, в якості спеціалістів також можуть залучатись представники інших професій: наукові співробітники різних галузей, біологи, товарознавці, інженери, технологи, механіки залізничної колії, а також спеціалісти різних служб залізниці: чергові по станції, прийомоздавачі вантажів, оглядачі вагонів, оператори сортувальних дільниць, електромеханіки дистанцій сигналізації та зв’язку, комерційні ревізори та інші. Вони не можуть замінити спеціаліста-криміналіста при проведенні слідчих дій і залучаються поряд з ним.

Розділ другий “Використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Використання спеціальних знань при виявленні ознак розкрадання та порушенні кримінальної справи” дисертант розглядає спеціальні знання, що використовуються при збиранні матеріалів, достатніх для порушення кримінальної справи. Зосереджується увага на сучасних способах розкрадань вантажів, бо від цього залежить діяльність слідчого щодо належної організації розслідування злочинів, видів і форм спеціальних знань, що потрібно використовувати під час розслідування.

Серед перевірочних дій до порушення кримінальної справи велике значення має огляд та вивчення перевізних документів. Дослідження інформації, яка в них міститься, а також реквізитів документів потребує спеціальних знань, що стосуються: порядку заповнення документів, обов’язків посадових осіб, які їх заповнюють; термінології, що використовується на залізничному транспорті; виявлення ознак підробки документів. Зазначені спеціальні знання може використовувати слідчий самостійно, або залучати до огляду документів відповідних спеціалістів.

Значна частина підрозділу роботи приділяється аналізу використання спеціальних знань при огляді місця події. Участь спеціаліста-криміналіста при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті вкрай необхідна. Його дії починаються на підготовчій стадії огляду місця події і закінчуються в заключній стадії – фіксації результатів слідчої дії. Дії спеціаліста-криміналіста на місці події мають свої особливості в залежності від видів вагонів, що використовуються для перевезення вантажів на залізничному транспорті, місця вчинення злочину, характеру та кількості викраденого вантажу, способу викрадення та інших чинників. У дисертації визначено коло осіб, які можуть бути залучені в якості спеціалістів, а також послідовність і обсяг виконуваних ними дій. Дисертант звертає увагу на незадовільний стан, що існує на практиці при виявленні та вилученні слідів пальців рук при огляді місця події.

Однією з перевірочних дій для встановлення ознак розкрадання є призначення та проведення відомчої експертизи. При цьому залучаються відповідні фахівці: експерти-товарознавці, представники інспекцій по якості товару, санітарно-епідеміологічного нагляду та інших організацій.

У підрозділі 2.2. “Використання спеціальних знань при встановленні місця викрадення та знаходження вантажу” дисертант наголошує на великому значенні для розслідування встановлення місця викрадення вантажу. В більшості випадків при розслідуванні розкрадань вантажів на залізниці воно не збігається з місцем виявлення слідів і проведення огляду рухомого складу.

Для встановлення місця викрадання використовують результати огляду місця події із залученням спеціаліста. Негативне становище в практичній діяльності транспортної міліції склалося при закріпленні слідів біологічного походження для виявлення та фіксації яких необхідно залучення відповідного спеціаліста. Про місце вчинення розкрадання роблять висновки шляхом дослідження слідів, залишених у вагоні. Важливим для встановлення місця вчинення розкрадання є огляд, попереднє дослідження та криміналістична експертиза запірно-пломбувальних пристроїв.

В результаті узагальнення матеріалів кримінальних (вивчення 86 протоколів оглядів місця події, пов’язаних з розкриттям ЗПП) справ здобувач визначає наступні способи їх розкриття злочинцями: а) розпил у місці з’єднання стійки та втулки з наступним з’єднанням шляхом зварювання чи склеювання (23 %); б) розрубування чи розпилювання тросу у будь-якому місці з наступним з’єднанням шляхом скручування, зварювання тощо (58 %); в) розкручування тросу по дротах з наступним їх витягуванням по одному з тіла ЗПП (7 %); г) робляться отвори на основах втулки, біля вхідного чи вихідного отворів механізму запирання, шляхом свердління, через які будь-яким зручним предметом (сталева проволока, свердло, шило, тощо) діють на притискні кулі чи пружину, послаблюючи їх дію на трос. Після цього виймають трос (12 %).

При вивченні матеріалів кримінальних справ дисертантом встановлено, що експертиза ЗПП призначається завжди при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Але науковцями методика її проведення розроблена недостатньо повно. Дисертантом вдосконалена методика дослідження ЗПП та спірні моменти, що виникають при її проведенні. Інформація, отримана після огляду та дослідження ЗПП, відіграє велику роль для встановлення місця вчинення злочину.

Автором розглядається дискусійне серед науковців питання щодо можливості вивчення експертом матеріалів кримінальної справи. Здобувач підтримує думки А.І. Вінбенга, З.М. Соколовського та інших вчених, які не обмежують права експерта при ознайомленні з матеріалами справи. Висновок експерта засновується виключно на його спеціальних знаннях, а не на враженні від матеріалів справи. Інша справа в тому, що саме слідчому, який більш за всіх суб’єктів досудового розслідування обізнаний у матеріалах справи, легше вибрати з них ті дані, які цікавлять експерта. Це заощадить час, відведений експерту на проведення дослідження.

Велике значення для встановлення місця викрадення вантажу має розшифровка швидкостемірних стрічок. Огляд розшифровки швидкостемірної стрічки проводиться з залученням в якості спеціаліста техніка-шифрувальника.

Знайдення місця викрадення сприяє іншому важливому завданню розслідування – розшуку місця знаходження вантажу. В ситуації, коли затриманий злочинець, найважливішою слідчою дією, що сприяє розшуку викраденого вантажу є допит підозрюваного. В якості спеціалістів при допиті можуть бути запрошені особи, які володіють технологічним процесом проведення та оформлення робіт та спеціальною термінологією, що використовується на залізничному транспорті. Ними можуть бути працівники управлінь, начальники відділів і служб; начальники станцій, товарних контор, вантажних дворів; інженери-технологи, інженери засобів сигналізації, централізації та блокування, інженери-механіки залізничного складу тощо; товарознавці, які мають спеціальні знання щодо характеристик викраденого товару; працівники фінансових відділів, бухгалтери; криміналісти, які володіють спеціальними знаннями в галузях трасології, технічного дослідження документів, почеркознавства, дактилоскопії; оператори технічних засобів фіксації – відео- та звукозаписуючої апаратури. Допомога спеціаліста також потрібна при використанні таких тактичних прийомів, як пред’явлення речових доказів підозрюваному чи обвинуваченому, в тому числі висновку експертизи, допиті на місці події.

Важливою слідчою дією для виявлення викраденого вантажу є обшук. Дисертантом окреслені основні напрямки залучення спеціалістів для проведення обшуку при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті: для консультації відносно питань, що цікавлять слідство; пошуку предметів, що могли застосовуватись для зламу перешкод при проникненні до вантажу; пошуку викраденого вантажу; їх опису та вилучення, а також для фіксації ходу слідчої дії. Допомога спеціаліста необхідна також при відібранні об’єктів, які потім можуть бути використані в якості зразків при призначенні та проведенні експертиз: трасологічної, технічного дослідження документів, почеркознавчої, що призначаються частіше по даній категорії злочинів. Зберігаються традиційні задачі спеціаліста щодо уточнення змісту протоколу, корегування складених схем і планів, здійснення фотозйомки та відеозапису.

Для проведення обшуку частіше залучаються спеціалісти-криміналісти. Також можуть бути залучені інженери з техніки безпеки для відповідних консультацій, якщо обшук проводиться на підприємствах об’єктів залізничного транспорту – цехах локомотивного та вагонного депо, вантажних та контейнерних майданчиках тощо. При пошуку вантажу в якості спеціалістів можуть бути залучені представники заводу-виробника продукції чи вантажовідправника для визначення приналежності знайденого при обшуку товару до викраденого.

Таким чином, при встановленні місця знаходження вантажу відіграють значну роль такі слідчі дії як огляд місця вчинення злочину, допит, обшук, призначення та проведення експертизи. Для підвищення ефективності слідчих дій необхідно використання широкого кола спеціальних знань у формі консультаційної допомоги обізнаних осіб на підготовчій стадії, залучення відповідних спеціалістів до їх проведення, а також використання спеціальних знань експертів у формі проведення експертизи.

У підрозділі 2.3. “Використання спеціальних знань при виявленні та розшуку особи, що вчинила злочин” дисертант за результатами вивчення матеріалів кримінальних справ робить висновок, що у 75% випадках початкового етапу розслідування складається ситуація, пов’язана з відсутністю будь-яких даних про особу викрадача.

При вирішенні питання щодо встановлення та розшуку особи злочинця, спеціальні знання використовуються органом дізнання, слідчим, спеціалістами, експертами та обізнаними особами у всіх формах. Використання спеціальних знань при розслідуванні допомагає слідчому та співробітникам органів дізнання у таких випадках: при організації розшуку по “гарячих” слідах; під час дослідження матеріальних слідів злочину безпосередньо на місці їх виявлення; при встановленні даних про особу при проведенні експертиз; під час складання суб’єктивних портретів у ході опитування свідків та очевидців; для негласного спостереження за місцями можливої появи злочинців із застосуванням фото-, відеоапаратури; для формування та використання бази даних криміналістичних обліків і користування нею.

Одним з важливих методів виявлення злочинця є аналіз матеріальних об’єктів. Шляхом їх аналізу можна встановити: фізичні дані злочинця, вміння і навички застосування ним певних знарядь та технічних засобів, досвід вчинення злочинів, нахили та звички людини, тощо. Матеріальні об’єкти досліджуються при проведенні слідчого огляду з залученням спеціалістів. Встановити дані про особу злочинця можливо з використанням спеціальних знань у формі проведення експертиз, в основному неідентифікаційних.

Коли при проведенні оперативно-розшукових заходів встановлені свідки або очевидці, які можуть описати зовнішність злочинців, складається словесний портрет. Для складання мальованих портретів можливе запрошення в якості обізнаних осіб художників. Але частіше складаються композиційно-мальовані або композиційно-фотографічні портрети. Для їх складання доцільно залучати спеціаліста-криміналіста, який володіє методикою опису зовнішності, спеціальною термінологією, яка при цьому вживається.

Ефективність розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті залежить від кількості та якості криміналістично значимої інформації, її доступності для використання слідчим і органом дізнання. Накопичення та систематизація інформації, вміння швидко та в повному обсязі надати її для використання суб’єктам, які проводять розслідування, відносяться до завдань криміналістичної реєстрації. Особи, які займаються формуванням криміналістичних обліків, мають спеціальні знання в галузях криміналістики та інформатики надають непроцесуальну допомогу і залучаються до розслідування в якості обізнаних осіб. На сьогодні автоматизована система реєстрації розкрадань вантажів на залізничному транспорті “Вантажі-ТМ” не працює. У той же час, за результатами проведеного дисертантом дослідження, переважна більшість респондентів (76%) вважає за необхідне відновлення подібної автоматизованої пошукової системи, заснованої на сучасних інформаційних технологіях. Для розробки та введення в експлуатацію такої системи необхідно залучення широкого кола спеціалістів: програмістів, техніків, інженерів по експлуатації програмних комплексів тощо.

Таким чином, при встановленні та розшуку особи злочинця використовуються спеціальні знання: слідчого; спеціалістів при їх участі у проведенні слідчих дій, експертів при проведенні експертиз; обізнаних осіб для складання суб’єктивних портретів, надання інформації, що міститься у криміналістичних обліках, надання консультативної та іншої допомоги.