Плєтнікова Н.Я. Кокомікоз вишні і черешні та заходи по обмеженню його шкодочинності у Східному Лісостепу України

summary

Cучасний стан вивченості кокомікозу вишні та черешні

На основі узагальнення літературних джерел розглядаються поширеність і шкодочинність кокомікозу кісточкових культур, стан вивчення біологічних особливостей збудника хвороби - гриба Coccomyces hiemalis Higg., його морфологічні ознаки, онтогенез, патогенез, стан заходів з обмеження шкодочинності хвороби. Аналіз літератури виявив суперечливі відомості стосовно джерел і форм збереження патогена, типу спор первинного зараження. Розподіл сортів вишні та черешні за групами стійкості до кокомікозу дуже відносний, оскільки одні й ті ж сорти в різних зонах  поводяться по-різному. Відсутні відомості щодо конкретних моделей прогнозу з предикторами, характерними тільки для даної місцевості.

Умови та методика проведення досліджень

У 1983-2002 рр. проводили спостереження та польові досліди у плодоносних вишнево-черешневих  садах 1976, 1982 і 1984 рр. насадження та плодовому розсаднику навчально-дослідного господарства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Вивчення сортименту вишні та черешні на стійкість до кокомікозу здійснювали у виробничих садах радгоспів ім. газети “Комсомольская правда” Первомайського району та “Люботинський” Харківського району Харківської області. Лабораторні дослідження проводили на кафедрі фітопатології ХНАУ.

За агрокліматичним районуванням Харківська область розташована у Східному Лісостепу України, який характеризується помірно континентальним кліматом. Кількість випаровування вологи переважає над кількістю опадів, що утворює дефіцит вологи. Погодні умови в роки досліджень мали певні особливості.

Фітопатологічні дослідження і спостереження проводили за загальноприйнятими методиками (Поляков, 1958; Хохряков, 1969; ВІР, 1971;  Захарова, Минкевич,  1975; Кірай, Климент, Шоймоші та ін., 1974,  Ченкин, Омелюта, 1980; Білай,1982, Омелюта, 1986). Сортову стійкість визначали за методичними основами вивчення стійкості плодових культур до хвороб (ВІР, 1969; Фадеев, Кузьмичева, 1977; Витковский, 1978), фенофази розвитку рослин - за Я.В. Чугуніним і О.Н. Югановою (1938). Біохімічні та фізіологічні аналізи проводили за методикою М.Х.Починка, (1976), по А. Арланду (Векірчик, 1984). Для побудови математичної моделі розвитку кокомікозу та визначення швидкості інфекційного процесу була використана інтерполяційна формула Ньютона (Минкевич, 1969; Минкевич, Захарова, 1977). Розробку прогнозів здійснювали за 17-річними даними про розвиток кокомікозу та показниками погоди метеопункту Рогань Харківського району. Кореляційну залежність предикторів прогнозу кокомікозу встановлювали комп'ютерним аналізом. Довгострокове прогнозування визначали методом кореляційного аналізу (Макарова, Минкевич, 1977) за метеопатологічним і метеобіологічним принципами (Минкевич, 1968, Шифман, 1968). Прогноз строків дозрівання сумкоспор і появи перших ознак кокомікозу здійснювали за методикою фенологічного прогнозування О.С. Подольського (1978) з урахуванням теплових ресурсів Харківського району та теплових потреб збудника кокомікозу.

 Вплив умов зимівлі ураженого листя, утримання грунту в саду та проріджування крони на зниження кількості зимуючої інфекції та створення  умов, несприятливих для розвитку патогена, вивчали у виробничих садах на природному інфекційному фоні в навчально-дослідному господарстві ХНАУ та радгоспі ім. газети “Комсомольская правда”. Первинну оцінку фунгіцидів системної дії здійснювали в лабораторних умовах шляхом пророщування спор у суспензіях препаратів різної концентрації (Гар, 1963). Польову оцінку ефективності фунгіцидів системної дії проти кокомікозу  проводили у виробничому саду та плодовому розсаднику згідно з методичними вказівками щодо проведення польових і виробничих дослідів з фунгіцидами у боротьбі з хворобами плодових, овочевих культур і виноградників (Шумакова, 1970). Геностатичнy дію системних препаратів на спороутворення гриба Cylindrosporium hiemale Higg. вивчали на однорічних саджанцях вишні сорту Гріот остгеймський на природному інфекційному фоні. Усі розрахунки, а також графічний аналіз результатів досліджень проводили на ІВМ-персональному комп’ютері з використанням пакета стандартних прикладних комп’ютерних програм Statistica 5,0;  Exel-97.

Шкодочинність кокомікозу вишні та черешні

В умовах Східного Лісостепу України шкодочинність кокомікозу вишні та черешні полягає в передчасному опаданні листя. У роки епіфітотій листя починало опадати з другої-третьої декади липня, що на 10-12 тижнів раніше природного опадання. Найбільш інтенсивно уражене листя обсипалося на сприйнятливих сортах вишні Любська, Гріот остгеймський і черешні Присадибна, які при поширеності  65,4 – 100,0%  та розвитку хвороби 30,2-57,6% наприкінці серпня втрачали 30,2-62,7% хворого листя. У зимовий період після епіфітотії кокомікозу на уражених деревах цих сортів в середньому гинуло від 11,7 до 38,7% бруньок, вимерзало до 21,2% однорічних пагонів і до 12,4%  дворічних гілок. Загибель рослин у насадженнях вишні 11-річного віку сорту Любська  сягала 48,6%, інших сортів - 23,5%, серед яких найбільше постраждав сорт Гріот остгеймський.

Ранній листопад негативно впливав і на розвиток однорічних саджанців, що виявилося у  зменшенні діаметра штамба на 17,4% та висоти рослин  на 21,4%. Це позначилося на якості товарних саджанців, унаслідок чого втрати продукції розсадника склали 42 %, вихід саджанців першого сорту зменшився у 3,2 раза, а другого  збільшився в 1,8 раза.

Результати біохімічних аналізів вмісту хлорофілу у здоровому й ураженому листі та визначення його водоутримуючої здатності дали можливість розкрити механізм шкодочинної дії патогена. Визначення вмісту хлорофілу  показало, що при ураженні листя вишні й черешні з інтенсивністю 1 бал затримка утворення хлорофілу становила в середньому 12,0%, зі ступенем ураження 2 бали - від 25,7 до 35,1%. Вміст хлорофілу у листі з  ураженням  3 і 4 бали складав відповідно 45,6% і 19,5%. У сприйнятливих до кокомікозу сортів затримка утворення хлорофілу відбувалася більш динамічно, ніж у стійких сортів.

Іншим важливим аспектом впливу патогена на рослину є порушення водоутримуючої здатності листя. Зниження вмісту води в ураженому листі на різних за стійкістю до хвороби сортах вишні та черешні відбувалося за аналогією втрати хлорофілу. Листя із ступенем ураження  1 бал втрачає до 30 % води. Інтенсивне випаровування вологи у природних умовах призводить до розкриття продихів і швидкого проникнення патогена в тканини листя. При взаємодії гриба-паразита та рослини-хазяїна в цитоплазмі клітин утворюються і нагромаджуються темнозабарвлені продукти окислення фенолів. Ріст рослини припиняється,  і листя опадає не в результаті "дозрівання" деревини, а через розкладання речовин у ньому.

Збудник кокомікозу Coccomyces hiemalis Higg та його властивості

Серед дослідників немає єдиної думки щодо стадій і місця збереження гриба Coccomyces hiemalis Higg.  - збудника кокомікозу кісточкових культур.  Щорічними обстеженнями можливих місць його перезимівлі (опале уражене листя, плоди, плодоніжки, однорічні пагони) ми встановили, що у Східному Лісостепу України збудник кокомікозу зберігається в торішньому ураженому опалому листі вишні та черешні  напівсформованими плодовими тілами - апотеціями  та ущільненим міцелієм навколо них. Плодові тіла розташовуються переважно на нижньому боці листової пластинки в місцях літніх конідіальних лож, рідше  - з обох боків. Кількість плодових тіл на одному листку -  від 2 до 478 шт., розміри - 116 - 293 мкм.

Детальними спостереженнями за розвитком зимуючого патогена, встановлено, що в зимовий період плодові тіла містять безбарвну гомогенну міцеліальну масу, яка при  середньодобовій температурі повітря вище +0,6° С перетворюється на зернисту масу. Формування сумок відбувається при температурі не нижче +8,9°С, а  сумкоспор -  вище  +10°С,  як правило,  у третій декаді квітня – першій декаді травня. Нами вперше на території України виявлено, що  паралельно з утворенням сумчастого спороношення поруч із апотеціями формуються весняні конідії. Їх утворення ми спостерігали при температурі не нижче +16°С. Одержані нами дані узгоджуються з еволюційною концепцією Т.М. Хохрякової (1987) про тенденцію заміни домінантної статевої стадії у сумчастих грибів на гаплоїдну та паралельної зимівлі обох стадій.

Нами визначено, що вирішальний вплив на утворення сумкоспор або весняних конідій має комплексний показник погоди – гідротермічний коефіцієнт у серпні-вересні попереднього року, який обумовлює  співвідношення макро- та мікроконідій у літніх ложах (табл. 1). 

При оптимальному та надмірному зволоженні у серпні -   вересні  (ГТК вище  1,1) співвідношення спор у конідіальних ложах переважало у бік мікроконідій. Причому, чим вище ГТК – тим більша питома вага  мікроконідій. У такому випадку навесні наступного року формувалося тільки сумчасте спороношення. При посушливій погоді у серпні-вересні (опадів менше за норму) у ложах переважали макроконідії і в такому разі після перезимівлі поруч із сумчастою стадією формувалися весняні конідії (спостерігалися 14 разів із 20). У такому разі первинне зараження кокомікозом відбувається сумкоспорами та весняними конідіями. Одержані нами  дані  підтверджують припущення науковців про запліднюючу функцію мікроконідій у статевому процесі