ПОБІЧНА ДІЯ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ПРЕПАРАТІВ АЛЕРГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (гормонально-метаболічні й імунні аспекти патогенезу, профілактики та лікування)

summary

Матеріали i методи дослідження Для досягнення мети i реалізації завдань дослідження під нашим спостереженням знаходилось 1048 хворих на ТБЛ, що перебували на лiкуваннi в клiнiцi кафедри фтизіатрії і пульмонології Запорізької медичної академії післядипломної освіти i в інших вiддiленнях Запорізького обласного протитуберкульозного клiнiчного диспансеру.

Чоловiкiв було 808 (77,1 %), жінок – 240 (22,9 %). У 765 (73,0 %) хворих вік був у межах від 21 до 50 років, 248 (23,8 %) – від 50 і вище, у вiцi до 20 років було 34 (3,2 %) хворих.

У 762 (72,7 %) осіб був вперше діагностованний туберкульоз легень (ВДТБЛ), у решти хворих (286 осіб – 27,3 %) –  рецидив туберкульозу легень (РТБЛ).

Переважала iнфiльтративна форма – у 644 (61,4 %) хворих. Дисемінований туберкульоз легень був у 195 пацієнтів (18,6 %), вогнищевий – у 122 (11,6 %). У решти 87 хворих (8,3 %) були інші форми ТБЛ. Деструктивний процес виявлено у 742 (70,8 %) хворих.

Мікобактерії туберкульозу (МБТ) виділяли 704 (67,2 %) пацієнти. Первинну резистентність МБТ до протитуберкульозних препаратів мали 87 (12,4 %) хворих, вторинну – 95 (13,5 %) пацієнтів.

Скарги бронхолегеневого характеру мали 618 (59,0 %) пацієнтів, симптоми iнтоксикацiї – 609 (58,1 %), хрипи в легенях вислуховувались у 335 (32,0 %) осіб. Супутні ТБЛ захворювання виявлені у 439 (41,9 %) пацієнтів, 207 (19,8 %) з них мали два i більше захворювання. Патологія травної системи i печінки спостерігалась у 175 (16,7 %) хворих, неспецифiчнi захворювання бронхів – у 283 (27,0 %), патологія серцево-судинної системи – у 78 (7,4 %), цукровий діабет – у 44 (4,2 %). Алкоголіків, або хворих, що зловживали алкоголем було 151 (14,4 %).

Специфічна ХТ проводилась згідно директивних документів МОЗ України. Хворі отримували комбіновану протитуберкульозну терапію із застосуванням препаратів І ряду та препаратів резерву в оптимальних дозах. ПТП І ряду (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, піразинамід, етамбутол) призначали хворим на ВДТБЛ та на РТБЛ з МБТ, чутливими до протитуберкульозних препаратів. Інтенсивна фаза хіміотерапії складалась із 4-5-и специфічних засобів, підтримуюча – із 2-3. При резистентному до ПТП туберкульозі або при туберкульозі з алергічними побічними реакціями на специфічні засоби використовували індивідуальні схеми лікування із застосуванням препаратів І ряду та препаратів резерву.

У відповідності до поставлених задач хворі були поділені на декілька груп.

Групу І склали хворі (148 осіб), які мали обтяжливий алергологічний та фармакотерапевтичний анамнез, латентну алергію до ПТП.

Група ІІ – хворі (358 осіб) з клінічними проявами алергічних побічних реакцій на специфічні засоби, яким проводили різні методи запобігання та подолання цих ускладнень.

Групу ІІІ склали хворі (138 осіб), яким у зв’язку із тяжкими рецидивуючими алергічними побічними реакціями на ПТП призначали дискретний плазмаферез.

До групи ІV були віднесені хворі (112 осіб), у яких побічні реакції на ПТП виникли на тлі застосування iмунокоригуючих засобів.

Групу V склали хворі (114 осіб), у яких туберкульоз легень супроводжувався виразковою хворобою шлунку та 12-палої кишки та печінки.

Група VI (контрольна група) – хворі на туберкульоз легень без побічних реакцій на ПТП (178 осіб).

При лікуванні 73 (7,0 %) особи отримували анаболічні гормони, 377 (36,0 %) – глюкокортикостероїднi, 236 (22,5 %) хворим призначали iмунокоригуючу терапію – декаріс, спленін, нуклеїнат натрію, тимолiн, Т-активiн. Пацієнти отримували широкий спектр симптоматичних засобів. Застосовувались рiзнi комбінації гiпосенсибiлiзуючих препаратів.

Клiнiчна ефективність ХТ туберкульозу оцінювалась за частотою і терміном припинення бактеріовиділення та закриття деструкцій в легенях. Ефективність заходів щодо усунення проявів медикаментозної алергії оцінювалась наступним чином: повне їх усунення – значне покращання, значне зменшення клiнiчних проявів ускладнень ХТ – часткове покращання, збереження клiнiчних проявів побічної дії ліків (ПДЛ) – стан без змін, зростанні клiнiчних проявів медикаментозної алергії – погіршення.

Методи дослідження. Хворим було проведено комплексне загальноприйняте обстеження - клiнiчне, рентгенологічне, лабораторне, функціональне й, у деяких випадках, бронхологічне. Специфічну сенсибiлiзацiю вивчали за допомогою проби Манту з 2 ТО РРD-L у стандартному розведенні.

Клінічне обстеження передбачало вивчення скарг хворого, анамнез життя та захворювання, фізикальне обстеження. Важливе місце відводилось збиранню АФА – збирався алергологічний анамнез та анамнез переносимості будь-якого препарату, і в першу чергу – протитуберкульозного.

Лабораторні обстеження включали традиційні методи – загальний аналіз крові, сечі, мокротиння, біохімічні показники функції печінки та нирок, досліджувалось в мокротинні МБТ як бактеріоскопічно, так і методом засіву на поживне середовище, визначалась чутливість МБТ до ПТП. Виявлялась здатність організму інактивувати ізоніазид. Проводилось при госпіталізації та протягом ХТ в динаміці рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини – рентгенограми легень та томограми. Контроль робили кожні два місяці. Досліджувалась функція зовнішнього дихання, вивчався стан бронхів.

З метою дослідження стану нейроендокринної системи радiоiмунним методом вимірювали рівень у сироватці крові АКТГ, кортизолу, альдостерону, реніну, тестостерону, використовуючи стандартні набори реактивів фірми Cea Ire Sorin (Францiя-Iталiя); визначали у крові рівень тиреотропного гормону (ТТГ) наборами фірми Bic Mallinkrodt (Німеччина), а також тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3) з використанням стандартних наборів фірми “Изотоп” (Республіка Біларусь). Вимірювання проводили на гама-лiчильнику “Rack Gamma” фірми “LKB” (Швеція).

Для визначення стану імунної системи хворих на туберкульоз ставили тести
in vitro – реакцію бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) з лімфоцитарним мітогеном та туберкуліном за методом Bach F. et Hirscho K. (1963), яка була запропонована Григорьевой М.П. и Копелян И.И. (1972) у мікромодифікації Чернушенко Е.Ф. и Когосовой Л.С. (1978); реакцію гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ) робили за методикою George V. et Vaughan J. (1962) з туберкуліном та з ПТП; реакцію агломерації лейкоцитів (РАЛ) зі специфічними засобами проводили за методикою Тугановой В.Е. и соавт. (1965). Визначали в периферичній крові також питому вагу Т-клітин та їх імунорегуляторні субпопуляції – Т-хелпери і
Т-супресори (метод Ваксман М.Е. и соавт., 1985) та імунорегулюючий індекс Тх/Тс. Рівень у крові імуноглобулінів класів – Ig A, Ig M, IgG вимірювали за методикою Mancini G. et al., (1965).

Стан процесів ПОЛ у сироватці крові оцінювали, ґрунтуючись на вивченні первинних та вторинних продуктів ПОЛ – гідроперекісей ліпідів (ГПЛ) і малонового діальдегіду (МДА). ГПЛ визначали методом Гаврилова Б.В. и Мишкарудной М.И. (1988), а концентрацію МДА – за методикою Гончаренко М.С. и Латановой Л.М. (1985). Антиоксидантний захист визначали завдяки вивченню показників АОС. Вимірювали рівень у крові вiтамiнів А та Е за методом Thompson J.N. et al. (1973) у модифiкацiї Черняускене Р.Г. (1982), визначали активність каталази за методом Королюка М.А. и соавт. (1988). Рівень у крові загальних ліпідів встановлювали, використовуючи стандартні набори реактивів фірми “Lachema” (Чехія).

Зазначені вище тести вивчали до початку лікування, через два та чотири мiсяцi від початку ХТ за доброї переносимостi ПТП. При алергічних ускладненнях на ПТП обстеження здійснювали на висоті клінічних проявів ПДЛ, після їх усунення та два мiсяцi поспіль. Аналогiчнi дослідження проведено 30 здоровим донорам, що стало контролем для кожного з показників.

Результати обстежень оброблялись за загальновизнаними методиками варіаційної статистики із застосуванням ліцензійних комп'ютерних програм – “Statgraf” та Microsoft Office 2000. Вірогідність змін показників оцінювали з урахуванням критеріїв Персона та Ст`юдента.