ПОЕТИКО-КОГНІТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МЕТАФОР СТИХІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну дисертаційної роботи, описано методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, окреслено теоретичне й практичне значення одержаних результатів, указано форми їхньої апробації та структуру роботи.

У першому розділі “Поетико-когнітивні засади вивчення метафори в сучасній лінгвістиці” розкрито основні тенденції дослідження та визначення метафори, уточнено її статус у системі образних засобів мови, обґрунтовано  критерії виокремлення базових метафор стихій та способи їхнього поетичного переосмислення, а також розроблено методику зіставного вивчення метафоричних концептів в англійських та українських поетичних текстах.

Відкритість проблеми метафоризації на сучасному етапі розвитку когнітивної лінгвістики пояснюється різними позиціями науковців щодо розуміння механізмів формування метафоричних смислів. Дискусійним і неоднозначним залишається питання розмежування когнітивної й концептуальної метафори, з одного боку (Д. Ю. Буйнова, А. О. Попова), та концептуальної метафори й метафоричного концепту, – з іншого (О. І. Глазунова, М. В. Нікітін).

Ідея розрізняти вищеназвані поняття сягає праць кінця XX – поч. XXI ст. (Д. Ю. Буйнова, Г. М. Скляревська, І. В. Толочін), оскільки основоположники когнітивної теорії метафори (G. Lacoff, M. Johnson) уживають терміни концептуальна / когнітивна метафора або метафоричний концепт синонімічно.

У когнітивній теорії суть концептуальної метафори розкривається через трактування одного явища в термінах іншого (R. W. Gibbs, G. Lacoff, M. Johnson). При цьому під явищем розуміється не ізольований об’єкт, а цілісна картина видимого світу у вигляді фреймів та сценаріїв, що репрезентують абстрактне явище. Аналіз концептуальних метафор здійснюється переважно через метамову асоціативних фреймів (С. А. Жаботинська), загальна структура яких визначається як взаємодія концептів за схемою ДЕЩО-1 подібне до ДЕЩО-2, де ДЕЩО-1 представляє когнітивну структуру „цілі”, або концептуальний референт (мислимий предмет), а ДЕЩО-2 – когнітивну структуру „джерела”, або концептуальний корелят (предмет, який використовується для порівняння).

Прихильники відмежування когнітивної метафори від концептуальної не є до кінця послідовними як у визначенні когнітивної метафори загалом, так і в доцільності її виокремлення зокрема. Когнітивна метафора розглядається А. О. Поповою як наслідок розвитку полісемії, що сприяє формуванню абстрактного значення, а її специфіка виявляється в уподібнюванні гетерогенного й ототожненні подібного для синтезу нового поняття. Зміст когнітивної метафори у теорії Д. Ю. Буйнової розкривається через приписування суб’єкту метафоричного перенесення ознак, властивостей і дій, характерних для іншого класу об’єктів, що в принципі нічим не відрізняється від дефініції концептуальної метафори, яка також своїм результатом має створення вторинних предикатів, які належать до нефізичних об’єктів (В. М. Телія).

Натомість етноцентричний підхід, у якому відстоюється доречність уживання терміна метафоричний концепт, спирається на дуалістичну природу метафоричного значення (Н. Д. Арутюнова). З одного боку, метафора інтернаціональна, оскільки визначає формування в мовах різної будови однакових конотативних образів для передачі інформації абстрактного характеру, з іншого, –  метафори є глибоко національними за своїми значеннями феноменами, основу яких складає індивідуальна для кожної мови (окремої культури) система духовних цінностей, сформованих колективною свідомістю у процесі суспільного розвитку (О. І. Глазунова).

Метафоричний концепт як модель взаємодії концептів на аналогічній основі (М. В. Нікітін) складається з трьох компонентів: концепту-кореляту царини джерела, що містить інформацію про об’єкт, який використовується для позначення іншого об’єкта; концепту-референта царини мети, що містить інформацію про об’єкт, який позначається; аналогії між понятійними царинами, закріпленої у свідомості носіїв конкретної мови і різної у представників інших мов. Таке розуміння метафоричного концепту відображає не тільки структуру метафоричного значення, але й засвідчує його специфіку завдяки незбігу аналогій у неблизькоспоріднених мовах.

У реферованій роботі вивчаються метафори стихій на позначення першооснов буття у процесі їхньої концептуалізації, роль яких у поетичному тексті виконують метафоричні концепти. У зв’язку з цим метафорою стихії є метафорична модель, у функції концепту-кореляту якої виступає одна з основних стихій (ЗЕМЛЯ, ПОВІТРЯ, ВОДА й ВОГОНЬ) або її структурні компоненти (ДЕРЕВО, НЕБО, ОКЕАН, СВІТЛО тощо). У процесі концептуалізації основних стихій в англійській та українській мовах виявлено спільну когнітивну основу формування метафоричних смислів та специфічні для кожної мови засоби їхньої актуалізації.

Зіставлення метафоричних концептів в англійських та українських поетичних текстах здійснено в такі етапи: 1) визначення базових (ядерних) й переосмислених (периферійних) метафоричних концептів; 2) аналіз семантичної структури метафор стихій у внутрішньомовному плані та їхнє дослідження у міжмовному; 3) зіставлення функціонального потенціалу метафор стихій.

У другому розділі “Когнітивно-семантичний потенціал метафор стихій в англійських та українських поетичних текстах” скласифіковано метафоричні концепти за метафоричними полями і мережами, розкрито когнітивний і семантичний потенціал метафор стихій, визначено кількісне співвідношення базових і переосмислених метафоричних концептів в англійській та українській мовах.

Когнітивний потенціал метафор стихій визначено шляхом їхньої концептуалізації, результатом якої є метафоричні поля (термін Г. М. Скляревської). Метафоричне поле у роботі визначаємо як сукупність метафоричних концептів, об’єднаних завдяки їхнім асоціативним зв’язкам у метафоричні мережі (термін           Дж. Лакоффа і М. Джонсона) на основі спільного для всіх ядерного концепту, що належить до універсальних стихій (EARTH/ЗЕМЛЯ, AIR/ПОВІТРЯ, WATER/ВОДА й FIRE/ВОГОНЬ). Метафоричні поля складаються з базових метафоричних концептів (ядро поля): в англійських текстах 140 од. (із 440 од.), в українських – 130 од. (із 440 од.) й переосмислених метафоричних концептів (периферія поля): в англійських текстах 300 од. (із 440 од.), в українських – 310 од. (із 440 од.). Перевага переосмислених метафор стихій в зіставлюваних поетичних текстах пояснюється тим, що завданням поета є нова інтерпретація дійсності для досягнення перлокутивного ефекту. Автор творить суб’єктивну метафоричну картину світу, а тому все, що ним осмислюється, не може бути тривіальним і шаблонним.

Базові метафоричні концепти (далі – БМК) формують спільний когнітивний потенціал метафор стихій в англійській та українській мовах, оскільки вони групуються навколо таких понятійних царин, як LIFE/ЖИТТЯ, DEATH/СМЕРТЬ і TIME/ЧАС (G. Lakoff, M. Tu er). Зокрема, серед базових метафор, які концептуалізують ЖИТТЯ в англійських та українських текстах, є: LIFE IS A DAY/ЖИТТЯ – ДЕНЬ, LIFE IS FIRE/ЖИТТЯ – ВОГОНЬ, LIFE IS FLUID/ЖИТТЯ – РІДИНА, LIFE IS A JOURNEY/ЖИТТЯ – ПОДОРОЖ, LIFE IS LIGHT/ЖИТТЯ – СВІТЛО тощо. На позначення СМЕРТІ функціонують такі метафори: DEATH IS LOSS OF FLUID/СМЕРТЬ – ВТРАТА РІДИНИ, DEATH IS NIGHT/СМЕРТЬ – НІЧ, DEATH IS SLEEP/СМЕРТЬ – СОН, DEATH IS WINTER/ СМЕРТЬ – ЗИМА. В обох мовах реконструюються базові метафори на позначення ЧАСУ: TIME IS DESTROYER/ЧАС – РУЙНІВНИК, TIME IS REAPER/ЧАС – ПАЛАЧ, TIME IS SOMETHING MOVING/ЧАС – ЦЕ ЩОСЬ, ЩО РУХАЄТЬСЯ, TIME IS A THIEF/ ЧАС – ЗЛОДІЙ та ін.