ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається предмет та об'єкт, мета та задачі дослідження, характеризуються його методологічна, теоретична та емпірична бази, формулюються основні положення, які визначають наукову новизну дисертації, розкривається наукова новизна, практичне значення роботи, висвітлюється стан апробації результатів дослідження, наводяться відомості про публікацію результатів дисертації, структуру і обсяг роботи.
Розділ І “Колізії у законодавстві” складається з двох підрозділів.
Підрозділ 1.1 присвячений дослідженню поняття законодавства. Відзначається, що на сьогодні відсутнє чітке нормативно закріплене визначення поняття “законодавство”, а пошук такого визначення є не тільки важливою теоретичною, але й суто практичною проблемою.
На підставі аналізу історичного аспекту проблеми, основних підходів, що склалися в науці, сучасної правотворчої та правозастосовчої практики, рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміну “законодавство” від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 автор доходить висновку, що розуміння законодавства винятково як сукупності законів є найбільш науково коректним. Але повною мірою таке розуміння може бути реалізоване лише в перспективі. Сьогодні ж під терміном “законодавство” прийнято розуміти як закони, так і підзаконні нормативні акти, що ґрунтуються на них, а також відповідні акти СРСР та Української РСР, які не втратили силу. Відзначається, що такий підхід не суперечить чинній Конституції України.
Що до терміну “закон”, то широке його трактування (як законодавство в широкому розумінні), яке зустрічається навіть в актах офіційного тлумачення права, є абсолютно неприпустимим. Автор підтримує пропозицію, згідно з якою оптимальним виходом з цієї ситуації було б легальне визначення термінів “закон” і “законодавство”.
Автор погоджується з тим, що законодавство є високоорганізованою, цілісною, органічною системою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки як гнучкість, гармонійність і несуперечність усіх елементів. Відзначається, що між нормативно-правовими приписами існують координаційні та субординаційні зв’язки. Перші виражають просторову упорядкованість, узгодженість елементів, їх взаємодію по горизонталі (наприклад, зв'язки між нормами Загальної й Особливої частин кодексу). Відносини субординації регулюють вертикальну узгодженість компонентів системи законодавства, їх взаємодію, що виявляється у формі підпорядкування (прикладом є, зокрема, взаємозв'язок між нормами Конституції та поточного законодавства).
У той же час чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість, подолання якої відбувається за допомогою системозберігаючого механізму законодавства. Системозберігаючий механізм містить, зокрема, правила подолання колізій.
Підрозділ 1.2 вміщує аналіз поняття колізій у законодавстві та його відмежування від інших юридичних явищ.
Відзначається, що залежно від причин неузгодженості в літературі традиційно ведеться мова про існування в сфері правового регулювання двох видів суперечностей: матеріальних і формальних.
Матеріальні, або діалектичні суперечності в праві пов'язані насамперед із таким зовнішнім фактором як динаміка суспільних відносин і мають об'єктивну природу. До них можна віднести, зокрема, неузгодженості правових розпоряджень і суспільних відносин, які вони покликані регулювати, а також суперечності між нормами права і моральними, релігійними, звичаєвими нормами. Такі суперечності через складність поставленої проблеми та її специфіку є предметом самостійного наукового дослідження.
Термін “юридична колізія” іноді використовується в широкому значенні, позначаючи суперечності обох видів (як матеріальні, так і формальні). У цьому випадку юридична колізія визначається в літературі як суперечність між існуючими правовими актами й інститутами, правопорядком та намірами і діями щодо їх зміни, визнання або відторгнення.
Частіше термін “юридична колізія” вживається у вузькому значенні — як винятково внутрішня або формальна (формально-логічна) суперечність усередині правової системи. У такому значенні він тотожний терміну “колізії в праві”. До останніх відносять, зокрема, колізії правових норм, колізії між нормами права й актами тлумачення, а також колізії між окремими актами тлумачення, суперечності між законодавством та іншими джерелами права. Варто погодитися, що колізії в законодавстві є лише частиною можливих юридичних колізій.
Водночас колізії в законодавстві є одним з видів логіко-структурних дефектів (деформацій) у праві. Прикладами інших видів таких дефектів є, зокрема, зайве дублювання, прогалини в праві, нераціональне розташування правових норм; логічна недосконалість правових конструкцій. При цьому лише деякі види колізій у законодавстві (часові та ієрархічні) є логіко-структурними дефектами. Колізії, що не є дефектами, можна називати доброякісними (тобто нешкідливими) колізіями: це, наприклад, більшість змістовних колізій.
Автором сформульовано такі ознаки колізій у законодавстві:
1) колізії в законодавстві — це відносини, що виникають тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві. Вони не можуть виникати між нормами, вираженими в інших джерелах права, між нормою права й актом її тлумачення, а також між актами тлумачення;
2) колізії — це відносини між нормами, що виникають із приводу регулювання одних фактичних обставин;
3) колізії у законодавстві виникають тільки у випадку регулювання фактичних відносин принаймні двома нормами права;
4) колізії існують за наявності двох або більш реально чи формально чинних норм. Норми нечинного юридичного акта (тобто скасованого як фактично, так і формально, який при цьому не має переживаючої дії, або такого, що не має зворотної сили) не можуть вступати в колізію з чинними нормами;
5) автор підтримує визначення колізій як відносин між неузгодженими нормами. При цьому формою неузгодженості може бути як розбіжність (невідповідність), так і суперечність.
Як логічний висновок пропонується визначення колізії у законодавстві як різновиду юридичних колізій, що виникає за наявності розбіжності або суперечності між реально або формально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.
Колізії у законодавстві необхідно відрізняти від уявних колізій (квазіколізій), тобто колізій, які існують лише в уявленні конкретної особи, яка реалізує правову норму.
Автором розглянуто також питання про співвідношення між поняттям “колізія” та “конкуренція норм”. Він погоджується з тими спеціалістами, які пояснюють співіснування обох понять головним чином специфікою термінології загальної теорії права, низки галузевих наук, де використовується термін “колізія”, і теорії кримінального права, що віддає перевагу терміну “конкуренція кримінально-правових норм”.
У розділі ІІ “Види колізій”, що складається з трьох підрозділів, аналізуються особливості основних видів колізій, властивих законодавству України.
Розділ починається з викладу поглядів, що склалися в науці щодо класифікації колізій у законодавстві. Визнається, що вивчення колізій доцільно здійснювати виходячи з їх поділу на колізії темпоральні, ієрархічні та змістовні.
Пропонується виділяти також колізії прості і складні (колізійний склад). Проста колізія має місце у випадку, коли ми констатуємо, що норми знаходяться в колізії або темпоральній, або ієрархічній, або змістовній. Нерідко між нормами одночасно наявні декілька видів колізій: наприклад, темпоральна та змістовна; ієрархічна та змістовна. У такому випадку можна говорити про колізійний склад або збіг колізій. Ця класифікація необхідна для правильного подолання колізії. Адже вироблені теорією правила подолання простих колізій і колізійних складів відрізняються.
Підрозділ 2.1 присвячений дослідженню темпоральних колізій. Темпоральна (часова) колізія є колізією, що виникає внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Успішне подолання і попередження темпоральних колізій неможливе без ґрунтовного вивчення проблеми дії закону в часі. У зв’язку з цим докладно проаналізовано чотири показники, що характеризують часову дію нормативного акта: момент набуття актом чинності; напрям темпоральної дії акта; момент, підстави та порядок призупинення дії нормативного акта; момент, підстави та порядок припинення (скасування) його дії.
З метою зменшення кількості помилок при подоланні темпоральних колізій автором запропоновано комплекс заходів, реалізація яких дозволить значно знизити рівень колізійності та кількість проблем, що виникають при подоланні колізій, зокрема:
на виконання вимог Конституції якнайшвидше прийняти закон про порядок набуття чинності нормативними актами;
поширити дію норми про те, що акти набувають чинності не раніше дня їхнього офіційного опублікування, на постанови Кабінету Міністрів України та відомчі акти, що визначають права та обов’язки юридичних осіб. Ця пропозиція обґрунтовується тим, що через складність суспільних відносин, що є об'єктом правового регулювання, на практиці досить проблематично розібратися з тим, чиї ж права й обов'язки (фізичних чи юридичних осіб) визначає той або інший нормативний акт. Дуже часто нормативні акти (особливо із сфери приватного права) регулюють відносини, учасниками яких, з одного боку, є громадяни, а з іншого боку – юридичні особи. У багатьох правовідносинах, що виникають на підставі актів публічного права, тісно переплетені інтереси різних суб'єктів;
зменшити кількість офіційних видань, з публікацією в яких нормативного акта пов'язується набуття ним чинності. Незручність сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що для того, щоб особа мала уявлення про момент вступу в силу актів їй необхідно бути передплатником одразу чотирьох офіційних видань або постійно відслідковувати всі ці видання;
законодавчо закріпити правила відшукання більш пізнього акта, встановивши як критерій дату затвердження, а не дату офіційного опублікування чи набуття актом чинності. Коли дати затвердження актів збігаються, у такому випадку більш пізнім актом повинен вважатися акт, що має більший порядковий номер. При цьому ми виходимо з презумпції, що при затвердженні більш пізнього нормативного акта правотворчий орган бере до уваги існування раніше затвердженого ним акта. Отже, затверджуючи новий акт, орган бажає врегулювати відносини по-іншому. В той же час момент набрання чинності актом залежить не тільки від самого правотворчого органу, але і від інших осіб;
відмовитися (крім виняткових випадків) від поширеної на сьогодні практики надання нормативним актам зворотної сили, оскільки це підриває довіру суспільства до права, створює невпевненість особи в майбутньому;
зміст поняття “закон, що пом'якшує або скасовує відповідальність” повинен бути з’ясований не тільки в окремих, а в усіх галузевих юридичних науках, оскільки без цього неможливе правильне застосування положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну силу закону;
при прийнятті законів, що пом'якшують або скасовують відповідальність, в обов’язковому порядку поширювати його зворотну силу на юридичних осіб, що дозволить забезпечити рівне ставлення до всіх суб’єктів права;
уточнити текст ч. 1 ст. 58 Конституції України, поширивши її дію на юридичних осіб, і дозволивши законодавцю надавати зворотної сили будь-яким сприятливим для фізичних та юридичних осіб законам, а не тільки тим, що пом'якшують або скасовують відповідальність;
законодавчо встановити для кожної галузі законодавства основний напрям дії закону в часі (негайна дія або переживаюча дія). Для нормативних актів приватного права бажаною є переживаюча дія (це дозволяє враховувати інтереси осіб, що вступили в правовідносини до видання нового нормативного акта), а для актів публічного права — негайна (тому що держава, як правило, зацікавлена в можливості швидкої заміни старої норми новою);
оскільки застосування прийому фактичної заміни одним нормативним актом іншого є причиною виникнення більшості темпоральних колізій, необхідно використовувати пряме скасування акта, вдаючись до фактичної заміни лише у виняткових випадках.
Аналізуючи темпоральні колізії, автор спочатку розглядає загальний колізійний темпоральний принцип (наступний закон з того ж питання скасовує дію попередніх — lex posterior derogat priori), а потім — правила, що встановлюють винятки з нього (наприклад, темпоральні норми про надання закону переживаючої дії) і конкретизують його (темпоральні норми про зворотну силу).
У підрозділі 2.2 розглядаються ієрархічні колізії, специфіка яких полягає в тому, що на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства і тому мають різну юридичну силу.
Підкреслюється, що подолання ієрархічних (субординаційних) колізій неможливе без з'ясування ієрархічної (вертикальної) структури законодавства України. Остання досліджується на підставі вивчення й осмислення досягнень радянських учених-юристів, відповідного досвіду інших держав, сучасного українського законодавства. Ієрархічна структура системи законодавства визначається юридичною силою нормативних актів. Остання, в свою чергу, залежить від місця, що займають органи — видавники цих актів у механізмі держави. Додатковою ознакою, що визначає місце акта в ієрархічній структурі законодавства, є специфічний зміст самого джерела права, що відрізняє його від інших актів, прийнятих тим самим правотворчим органом.
Автором аналізується загальний колізійний принцип, який використовується для подолання ієрархічних колізій (у випадку суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу — lex superior derogat legi interior). Його прояв у системі українського законодавства можна знайти як у прямій, так і в непрямій формах. Запропоновано уточнити загальний ієрархічний принцип, зазначивши, що у випадку суперечності застосуванню підлягає тільки такий акт більш високої юридичної сили, що прийнятий у межах компетенції відповідного органу. Справедливість цієї пропозиції підтверджується практикою Конституційного Суду України (рішення від 2 березня 1999 р. № 2-рп/99 та від 10 лютого 2000 р. № 2-рп/2000).
У підрозділі розглянуто окремі актуальні питання, вирішення яких сприятиме зміцненню ієрархічних зв'язків у системі законодавства.
Перш за все це проблема верховенства Конституції та законів. На підставі вивчення наукової літератури та аналізу відповідної практики Конституційного Суду України наведено критерії конституційності і законності нормативних актів. Розглянуто досвід Європейського Союзу, зокрема такі підстави для визнання актів недійсними, як “порушення процесуальних вимог” і “зловживання повноваженнями при затвердженні актів”.
Досліджено співвідношення між міжнародним правом і законодавством України. Для цього автор аналізує питання про статус у правопорядку України норм міжнародного права (норм міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України, іншими державними органами, норм, закріплених у міжнародних звичаях, у рішеннях міжнародних судів, у міжнародному “м'якому праві”).
Колізії між нормами національного законодавства і нормами ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів, що віднесені до різновиду ієрархічних колізій, повинні вирішуватися на користь міжнародних договорів (крім колізій з нормами Конституції України). Відзначено, що цей різновид ієрархічних колізій не є логіко-структурним дефектом законодавства. На думку автора, для попередження суперечностей між нормами Конституції і міжнародного договору доцільно використовувати інститут попереднього конституційного контролю.
Підрозділ 2.3 присвячений питанню про змістовні колізії. Останні являють собою конфліктні відносини між нормами, що виникають у результаті часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин.
Автор вважає неможливим розгляд цього питання без попереднього ґрунтовного аналізу поділу норм права в залежності від обсягу (сфери) дії на загальні, спеціальні та виняткові. Перші, як відомо, поширюються на рід відносин у цілому. Другі діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього деякі особливості у порівнянні із загальним правилом. Виняткові (які є особливим різновидом спеціальних) встановлюють зовсім інший порядок, ніж загальні норми. В підрозділі наводяться характерні ознаки спеціальних норм права, що досліджені у науковій літературі, відзначається, що поділ норм на загальні і спеціальні (виняткові) є досить умовним (оскільки одна норма може бути одночасно і загальною, і спеціальною в залежності від того, з якою нормою відбувається її порівняння).
При конкуренції загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом: спеціальний або винятковий закон скасовує дію загального (lex specialis derogat legi generalis).
Автор приєднується до думки, що крім конкуренції між загальними і спеціальними нормами можлива ще й конкуренція між спеціальними нормами, і констатує, що положення, розроблені в науці для подолання колізії спеціальних норм, досить неоднозначні. У зв’язку з цим пропонується законодавчо закріпити правила подолання колізій між спеціальними нормами.
У цьому підрозділі розглядаються й так звані складні випадки. При збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спеціальній нормі, хоча її і прийнято раніше.
А у випадку збігу ієрархічної і змістовної колізій, коли загальна і спеціальна (виняткова) норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевага повинна віддаватися спеціальній (винятковій) нормі, навіть якщо вона має меншу юридичну силу. Однак якщо нижчий орган не уповноважений видавати спеціальні (виняткові) норми і тим самим вирішувати питання по-іншому, мусить діяти загальна норма вищої юридичної сили.
Розділ ІІІ “Шляхи попередження, подолання та усунення колізій” складається з трьох підрозділів, в яких розглядаються способи зменшення колізійності.
У підрозділі 3.1 увагу зосереджено на шляхах попередження колізій. Попередженням колізій у законодавстві можна вважати заходи, що дозволяють запобігати їх появі ще на стадії підготовки, прийняття і введення в дію нормативних актів до набуття ними чинності. На думку автора, це є найбільш оптимальним варіантом. Адже в цьому випадку система законодавства взагалі не деформується.
Обґрунтовується необхідність запровадження комплексу заходів, що сприяють попередженню всіх видів колізій, зокрема:
— формування єдиного концептуального праворозуміння на засадах визнання принципу верховенства права і базованих на ньому принципів верховенства Конституції і закону;
— подолання правового нігілізму;
— посилення ролі науки у законотворчому процесі;
— суворе дотримання правил законодавчої техніки;
— інформатизація законотворчого процесу.
Поряд із загальними також пропонуються заходи для попередження окремих видів колізій. Так, для попередження змістовних колізій доцільно розміщувати загальні і спеціальні норми в одному нормативному акті, законодавчо фіксувати зв'язки між загальними і спеціальними нормами. Для попередження темпоральних колізій треба не допускати необґрунтованого дублювання нормативних приписів у різних нормативних актах.
Підрозділ 3.2 присвячений шляхам усунення колізій, під яким традиційно розуміють зняття колізій взагалі. Розглядаючи питання про розмежування шляхів усунення та подолання колізій, автор погоджується з точкою зору, що затвердження колізійних норм, тлумачення закону і застосування правоположень є способами подолання колізій, у той час як нормотворчість — це спосіб їх усунення.
У підрозділі перелічуються основні техніко-юридичні прийоми, що надають нормотворчості здатність усувати колізії, наголошується на особливому значенні для усунення колізій такого способу систематизації законодавства як кодифікація, результатом якої повинно бути створення правотворчим шляхом єдиного, логічно цільного, внутрішньо узгодженого нормативного акта.
Автор пропонує скоректувати поширений погляд, що усунення колізій завжди повинно відбуватися на законодавчому рівні, нагадуючи, що особливим різновидом прямого скасування нормативного акта іншим органом є скасування актів органами судової влади, що також призводить до усунення колізій.
У підрозділі 3.3 характеризуються основні способи подолання колізій у законодавстві, тобто їх переборення у конкретному випадку в процесі правозастосування: видання колізійних норм, тлумачення закону і застосування правоположень. Вони утворюють колізійний механізм, що повинен включати всі перелічені вище способи і давати можливість у конкретному випадку зменшити шкідливий вплив прорахунків і недбалості законодавця.
Перевага колізійних норм перед іншими способами подолання колізій, яка полягає в тому, що вони закріплені у формально визначених колізійних приписах, робить їх найоптимальнішим способом подолання колізійну законодавстві. Колізійні норми є різновидом спеціалізованих правових норм, що встановлюють правила вибору правової норми, яка підлягає застосуванню при наявності розбіжності або суперечності між реально або формально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють однакові фактичні обставини.
В процесі теоретичного аналізу звернено увагу на нову колізійну норму, закріплену в податковому законодавстві, про пріоритет прав платників податків за наявності конфлікту інтересів з контролюючими органами. Автор вважає, що, керуючись принципом верховенства права, аналогічне правило доцільно поширити і на інші галузі публічного права. При цьому обґрунтовується, що зазначене правило повинне мати субсидіарне застосування у випадку, коли є сумніви щодо оцінки колізійної ситуації.
Багато з колізійних правил на сьогодні є правоположеннями, тобто стійкими типовими рішеннями щодо застосування юридичних норм, які реально набувають рис загальних правил. Внаслідок того що колізійні правила проіснували як правоположення протягом багатьох століть та за своєю чіткістю не поступаються правовим нормам, їх доцільно закріпити саме у вигляді спеціальних колізійних норм в Законі “Про нормативно-правові акти в Україні”.
Тлумачення може бути засобом подолання колізії в тому випадку, якщо вибір між конфліктуючими нормами неможливо зробити на підставі колізійних норм і правоположень або їх недостатньо (наприклад, при колізії спеціальних норм). Запропоновані варіанти тлумачення надалі (після їхнього визнання на практиці і кількаразового одноманітного застосування) можуть набувати характеру правоположень.
Офіційний вісник України.— 1998.— № 32.— Ст. 1209. Офіційний вісник України.— 1999.— № 10.— Ст. 396. Офіційний вісник України.— 2000.— № 30.— Ст. 1284. | 
