Попова Л.М. Технологічні прийоми садіння і зберігання посадкового матеріалу часнику нестрілкуючого ярого в південному Степу України

summary

1. Технологічні прийоми вирощування часнику

Вегетативний спосіб розмноження часнику і надзвичайна мінливість рослин в залежності від  екологічних факторів пояснюють істотність змін їх ознак під впливом умов та технологічних  прийомів вирощування,  зокрема площі живлення, строків і глибини садіння та способу зберігання посадкового матеріалу. Вивчення змін ознак часнику під впливом конкретних умов та встановлення оптимальних параметрів прийомів в його вирощуванні має важливе значення для практичного овочівництва.

Виходячи з аналізу стану відповідних досліджень технології вирощування часнику встановлено:

- відсутність єдиної думки з окремих питань щодо технологічних прийомів вирощування часнику;

- вплив площі живлення, строку і глибини садіння та способу зберігання посадкового матеріалу на ріст, розвиток і урожайність часнику нестрілкуючого ярого  проявляється в залежності від зони вирощування, сорту і якості посадкового матеріалу;

- питання розробки комплексу технологічних прийомів вирощування часнику нестрілкуючого ярого необхідно вирішувати окремо в кожній конкретній грунтово-кліматичній зоні.

Питаннями технології вирощування часнику  в різних грунтово-кліматичних зонах займались М.В.Алексеєва, А.В.Андрєєва, О.Ю.Барабаш, А.К.Богатиренко, О.М.Гончаров, В.Ф.Дев’ятова, А.А.Казакова, В.А.Комісаров, А.С.Лахін, П.М.Поліщук, М.Ф.Хайсін та ін. Але наукові розробки в цьому напрямку для південного Степу України відсутні. Сучасні потреби зони в часнику, пов’язані з підвищенням урожайності та якості продукції, загострюють необхідність у розширенні площ та спеціалізації його виробництва, що вимагає удосконалення технології вирощування. Створення комплексу технологічних прийомів виробництва часнику нестрілкуючого ярого ускладнюється через відсутність відповідної теоретичної та експериментальної бази. Розробка її є головним завданням цієї роботи.

2.  Методика і умови проведення досліджень

Дослідження проводились в 1995 - 1998рр. методом польових дослідів на дослідно - експериментальній базі кафедри плодоовочівництва в учгоспі "Червоний Хутір" Одеського державного сільськогосподарського  інституту. Учгосп "Червоний Хутір" розташований в зоні південного Степу України, в Овідіопільському  районі Одеської області. Велика кількість сонячного тепла і значна перевага ясних днів  протягом року зумовлюють високі теплові ресурси зони. Середньорічна температура досягає 10,1°С. Самий теплий місяць - липень (середня місячна температура - 22 - 23°С), самий холодний - січень (середня температура - мінус 2 - 5°С).

Поряд з високими тепловими ресурсами у зоні відчувається істотна нестача вологи. Річна сума  опадів становить 399,9мм. Опади протягом року випадають нерівномірно, в літній період частіше  у вигляді злив. Наслідком  цього є часті посушливі періоди.

В усі роки досліджень випало опадів за рік більше в порівнянні з середніми багаторічними. Проте в 1995 та 1996рр. за вегетаційний період випало опадів менше, відповідно на 27,7 і 56,5 мм до середніх багаторічних.

Показники середньодобових температур в період вегетації за роки досліджень були  близькими до середніх багаторічних, що сприятливо вплинуло на ріст рослин і достигання урожаю. Винятком була рання, холодна і затяжна весна 1997р., що позначилося певним чином на розвитку рослин.

Грунт   дослідної    ділянки    представлений   чорноземом     південним  важкосуглинковим.  Потужність   гумусового горизонту 40 - 45 см.  Вміст   гумусу   в   орному шарі  -  3,11 - 2,90%,    гідролізованого    азоту  - 6,5 - 6,3,  рухомого   фосфору - 17,3 - 16,2,    обмінного  калію - 23,6 - 23,3 мг/100 г.

Дослідження   проводились   з   нестрілкуючим   сортом   часнику Український білий   гуляйпільський.  Повторність досліду 4-х кратна. Розміщення варіантів в  повторюваностях систематичне. Розмір облікової  ділянки - 10,5 м². Садіння проводили вручну на глибину 4 - 6 см відкаліброваними зубками трьох фракцій - великі (маса більше 2,0 г), середні (маса від 1,1 до 2,0 г), дрібні (маса від 0,6 до 1,0 г). Спосіб садіння стрічковий двохрядковий за схемою 55+15 см. Попередник - горох овочевий. Агротехніка у варіантах  дослідів однакова і відповідала агроправилам, прийнятим для даної зони овочівництва. Підзимнє садіння проводили за 3 тижні до сталого замерзання грунту. Весняне - з початком польових робіт. Збирання врожаю проводили вручну при масовому (75%) поляганні надземної маси рослин.

У досліді №1 "Площі живлення рослин залежно від фракції зубків" рослини вирощували з площами живлення  105, 140,  175, 210 і 245 см² з використанням тьох фракцій зубків.

У досліді №2 "Найкращий строк садіння часнику нестрілкуючого ярого" вивчали підзимній і весняний (контроль),  залежно від фракції (великі, середні (контроль) і дрібні) зубків.

У досліді №3 "Оптимальна глибина садіння зубків" вивчали глибину садіння 4, 6 (контроль), 8 і 10 см з використанням середньої фракції зубків.

У досліді №4 "Раціональний спосіб зберігання посадкового матеріалу часнику нестрілкуючого ярого" вивчали холодний, комбінований (контроль) і теплий способи. Зберігання посадкового матеріалу холодним способом проводили весь період при температурі 0±3С° і відносній вологості повітря 75 - 80%; комбінованим - 6 місяців при температурі  18 - 20С° і відносній вологості повітря 60 - 70%, 2 місяці при температурі 0±3С° і відносній  вологості 75 - 80%;  теплим - весь період при температурі 18 - 20С° і відносній вологості повітря 60 - 70%.

Постановку дослідів проводили відповідно загальноприйнятим методикам досліджень: "Методика Государственного сортоиспытания  сельскохозяйственных культур" (1975), "Методика полевого опыта в овощеводстве и бахчеводстве" під ред. Білика В.Ф. (1979), "Методика  опытного  дела  в  плодоводстве  и овощеводстве" Мойсейченко В.Ф., "Основи наукових досліджень в агрономії" Мойсейченко В.Ф., Єщенко В.О (1994). Визначення інтенсивності фотосинтезу проводили за методом Сакса. Вміст сухої речовини визначали термостатно-ваговим методом, загального цукру - по Бертрану, аскорбінової кислоти по Муррі. Економічну ефективність визначали за методикою Єщенко В.О. (1997). Біоенергетичну оцінку проводили з  урахуванням харчової цінності продукції за методиками Медведевського А.К.  і Іваненко П.І. (1998) та Болотських О.С.  і Довгаль М.М. (1998). По основних даних обліку проведено комп`ютерну обробку методом дисперсійного аналізу для одно - і двохфакторного досліду згідно з "Методикой полевого опыта" Доспехов  Б.А. (1985).

3. Площі живлення рослин залежно від  фракції зубків

Одним із основних факторів отримання високої урожайності часнику є правильний вибір площі живлення з метою забезпечення оптимальної густоти рослин, з урахуванням біологічних особливостей сорту, фракції посадкових зубків і грунтово-кліматичних умов зони вирощування. Спостереження за ростом і розвитком рослин часнику показали, що чим дрібніші зубки, тим раніше достигають вирощені з них рослини, що пов’язано з менш розвиненою кореневою системою і, як наслідок, гіршим забезпеченням рослин вологою. Зменшення площі живлення прискорює достигання цибулин.

У зоні південного Степу України інтенсивний ріст вегетативної маси рослин триває в середньому до другої половини червня. Маса надземної частини і рослини в цілому, поступово зростаючи, досягає свого максимуму в третій декаді червня, після чого починає зменшуватись за рахунок часткового підсихання нижніх листків і припинення формування нових. Початок утворення зубків починається в першій половині травня. Протягом другого місяця вегетаційного періоду вона росте повільно і уже на третьому місяці починається її інтенсивний ріст, маса її досягає свого максимуму в другій декаді липня.

Площа живлення істотно впливає на розвиток рослин і їх габітус. В розрізі фракцій зубків під впливом площі живлення найпомітніше змінюється висота і маса рослин з великих зубків. Збільшення площі живлення приводить до збільшення висоти рослин, кількості та площі поверхні листків. Так, при більш розріджених насадженнях площа поверхні листків рослини при садінні великими зубками (маса більше 2,0 г) зростає від 141,1 до 160,2 см²; при садінні середніми (маса від 1,1 до 2,0 г) - від 96,5 до 122,1; при садінні дрібними (маса менше 1,0 г) - від 71,9 до 89,4 см². Визначення рівня фотосинтетичної діяльності показало, що по мірі збільшення площі живлення інтенсивність фотосинтезу зростає, що пояснюється поліпшенням умов освітленості і вологозабезпеченості у варіантах більш розріджених насаджень.

Проте збільшення площі живлення рослин від 105 до 245 см² приводить до зменшення величини листкового індексу і площі поверхні листків 1 га насадження - від 12,9 до 6,3 тис.м²/га у варіантах з великими зубками; від 8,8 до 4,8 тис.м²/га - з середніми і від 6,5 до 3,5 тис.м²/га - з дрібними. Це свідчить про те, що вказані підвищення індивідуальної продуктивності рослин не компенсують зменшення кількості рослин на гектарі більше, ніж в два рази.

Визначення вмісту елементів хімічного складу листків і цибулин на різних фазах розвитку залежно від площ живлення показало, що площа живлення і фракції посадкових зубків не впливають на вміст вітаміну С в рослинах. У розрізі фаз розвитку найбільше (від 60 до 63 мг/100г) його містять молоді листки на початку вегетаційного періоду. Протягом вегетаційного періоду кількість вітаміну С і в листках, і в цибулинах рослин часнику ярого зменшується, що пояснюється зменшенням інтенсивності окисно-відновних реакцій в рослинах з їх старінням.

Збільшення площі живлення від 105 до 245 см² приводить до зменшення вмісту загального цукру від 8,4 до 7,0% в листках  і від 25,5 до 23,7% в цибулинах при садінні середніми зубками. Істотного впливу фракцій зубків на вміст загального цукру не виявлено. Протягом вегетаційного періоду в листках вміст цукру зменшується, а в цибулинах нагромаджується, що пояснюється відтоком цукрів з листків в цибулини по мірі їх достигання. Із зменшенням площі живлення і фракції зубків збільшується вміст сухої речовини.