ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ У РОЗВИТКОВІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається тим, що у процесі розвитку правосвідомості сучасної людини, яка вступає у складні суспільні відносини, що регулюються правовими нормами, обираючи для себе ту чи іншу модель правової поведінки, особливо важливу роль відіграє правова ідеологія як цілісне та комплексне оціночне раціональне відображення правової реальності, яке є основою для визначення ролі права в регулюванні суспільних відносин, в розвиткові окремих індивідів, суспільства і держави.

Властива для початкового етапу правотворення і державотворення незалежної України наприкінці 90-х років ХХ століття «деідеологізація» правової свідомості спричинила те, що разом із старою правовою ідеологією відкидалась будь-яка правова ідеологія взагалі, а разом з нею і те цілісне теоретико-аксіологічне та цілевизначальне сприйняття правової дійсності, що поступово формується в правовій свідомості і може ставати засобом впливу на правосвідомість і правову культуру суспільства. В результаті чого критичне зниження рівня правової культури, брак правової інформації для широких верств населення спричинили дезорієнтацію громадян у правовому просторі, сприяли появі і поширенню таких атипових форм правової ідеології як правовий нігілізм та правовий інструменталізм. Саме тому, наголошуючи на необхідності підвищення рівня правової культури, свідомої інтеграції людини в різноманітні правові відносини, забезпечення режиму законності в державі, формуванні поваги до права і правомірної поведінки як базових цінностей суспільного життя, стає актуальною проблема формування та утвердження нової гуманістичної правової ідеології, в основі якої лежить визнання права вищою соціальною цінністю, необхідним регулятором суспільних відносин, мірою свободи і справедливості як суспільства в цілому, так і окремого громадянина, яка б сприяла прогресивним перетворенням на рівні правосвідомості кожної людини та всіх суб’єктів правовідносин.

Фактично правова ідеологія є не просто формою відображення чинних правових явищ, але й виконує важливу суспільно значиму функцію проектування та спрямування розвитку права і правової системи. Це зумовлюється тим, що являючи собою сукупність правових знань, ідей і принципів, правова ідеологія відображає не лише те, яким чином право сприймається людиною і суспільством в цілому, але й те, які вимоги висуває суспільство до права і до процесів правового регулювання. Внаслідок цього наукове теоретико-правове дослідження правової ідеології набуває особливої актуальності, оскільки воно дозволяє представити як об’єктивний зріз чинної правосвідомості, так і визначити основні перспективи її подальшого розвитку, вказати на найбільш ймовірні напрямки вдосконалення права і правового регулювання.

Також актуальність дослідження проблематики правової ідеології в процесі правового розвитку сучасної України пояснюється тим, що реформування правової системи наразі передбачає зміни не лише тих чи інших галузей права (адміністративне право, парламентське право тощо), але й вимагає системний розвиток правосвідомості громадян, культивування поваги до права, цінностей сучасної демократичної і правової організації суспільних відносин, що здійснюється засобами формування та поширення відповідної правової ідеології.

Проблеми правової ідеології досліджувались у вітчизняній теорії права насамперед в аспекті аналізу таких понять, як правова культура та правова свідомість. В цьому плані доцільно згадати дослідження таких авторів, як: Т. Андрусяк, В. Бабкін, Р. Гринюк, В. Журавський, О. Зайчук, В. Лемак, С. Максимов, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, С. Погребняк, В. Селіванов, В. Сіренко, О. Скакун, О. Скрипнюк, С. Сливка, Т. Тарахонич, В. Тацій, І. Усенко, М. Цвік, Ю. Шемшученко, О. Ющик, І. Яковюк та ін. В цьому напрямку було здійснено й ряд цікавих дисертаційних досліджень (П. Білий, О. Ганзенко, Ю. Занік, Н. Кушнір, О. Мельничук, І. Осика, Г. Попадинець, Р. Сербін, А. Скуратівський, В. Співак, Г. Сорока, А. Тукало, М. Цимбалюк). Серед російських авторів питання розвитку правової ідеології в тому чи іншому контексті досліджували наступні вчені: Л. Явич, С. Алексєєв, В. Лазарєв, В. Корельський, В. Леушин, Р. Русинов, І. Іванников, В. Перевалов, В. Синюков, Н. Гранат, Т. Радько, Р. Лившиць, С. Комаров, В. Сальников, Л. Морозова, Е. Григоніс, В. Бабаєв, Т. Хабрієва, С. Кожевников, А. Абрамова, С. Кечек’ян, В. Афанасьєв, Н. Матузов, А. Малько та ін. Попри це слід зазначити, що досі на пострадянському просторі не було здійснено комплексного дослідження правової ідеології з погляду процесів її формування, розвитку та впливу на сучасні державотворчі і правотворчі процеси. Все це зумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька академія» відповідно до науково-дослідної теми «Права людини: досвід комплексного аналізу» (№ 2201020). Тема дисертації відповідає пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на період 2005–2010 років у галузі теорії держави і права, затверджених загальними зборами Академії правових наук України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі на основі сучасних досягнень правової теорії правової ідеології, як необхідного елементу правової ідеології, виявленні її структури та ролі в процесі розвитку Української держави і суспільства. З огляду на існування цілого ряду методологічних підходів до визначення правової ідеології, ставиться на меті обґрунтування авторського визначення поняття правової ідеології, з подальшою характеристикою її впливу на правове регулювання суспільних відносин.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення наступних конкретних дослідницьких задач:

– дослідити теоретико-методологічні основи аналізу правової ідеології в сучасній теорії права, розкрити специфіку співвідношення понять «ідеологія», «правова ідеологія» та «правова свідомість» з позицій правової теорії;

– обґрунтувати авторське визначення поняття правової ідеології та її ролі у розвиткові правосвідомості, дослідити структуру правової ідеології, охарактеризувати основні елементи правової ідеології;

– визначити структурно-функціональні основи аналізу правової ідеології, встановити і охарактеризувати основні функції правової ідеології, розкрити роль окремих елементів правової ідеології в процесі реалізації її функцій;

– проаналізувати основні класифікації правової ідеології, представити та обґрунтувати теоретичні основи виділення типових та атипових форм правової ідеології;

– дослідити правову ідеологію з позицій її впливу на процес правового регулювання суспільних відносин в Україні;

– розкрити основні напрямки та сутність впливу правової ідеології на правову систему суспільства та на механізм правового регулювання;

– обґрунтувати роль правової ідеології в процесі забезпечення режиму законності і правопорядку в Україні, визначити зміст та форми впливу правової ідеології на правову поведінку громадян;

– охарактеризувати місце основних принципів демократичної, правової держави в структурі сучасної правової ідеології, представити правову ідеологію як засіб відображення та утвердження цих принципів в правовій свідомості громадян;

– обґрунтувати роль правової ідеології як фактора становлення громадянського суспільства в Україні та розвитку правової культури суспільства.

Об’єктом дослідження є правова ідеологія як невід’ємна складова правової свідомості.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми впливу правової ідеології на розвиток держави і суспільства в сучасній Україні.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено сукупність загальнонаукових і спеціально юридичних методів дослідження. Зокрема це: діалектично-історичний метод, який дозволив дослідити динаміку формування та розвитку правової ідеології як діалектичну єдність різних елементів правової ідеології (підрозділи 1.1, 1.2, 3.2); структурно-функціональний метод, який дозволив виявити внутрішню структуру правової ідеології та описати її через систему функцій, що реалізуються як правовою ідеологією в цілому, так і кожним конкретним з її елементів (підрозділи 1.3, 2.2); системний метод, який забезпечив дослідження правової ідеології в системі правосвідомості та процесів регулювання суспільних відносин, а також взаємозв’язків та взаємовпливів між складовими елементами самої правової ідеології (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3); формально-юридичний метод, який через призму юридичних категорій дозволяє охарактеризувати феномен правової ідеології (підрозділи 2.3, 3.2); соціологічний метод, який став основою дослідження правової ідеології в контексті складних процесів суспільного регулювання та розвитку суспільної свідомості (підрозділи 1.4, 3.2, 3.3); порівняльний метод, який сприяв як проведенню компаративного аналізу різних теоретико-методологічних підходів до вивчення правової ідеології, так і зіставленню різних форм правової ідеології (підрозділи 1.1, 1.4); класифікаційний метод, який сприяв виділенню базових критеріїв для класифікації різних правових ідеологій (підрозділи 1.4, 3.1, 3.3). Використання різних методів комплексного наукового аналізу широкої джерельної бази забезпечує об’єктивність і достовірність основних положень та висновків дисертації. Водночас, дисертант керувався методологічними принципами об’єктивності та всебічності аналізу, цілісності у побудові теоретичних узагальнень, критичності в характеристиці існуючих теорій та моделей у дослідженні правової ідеології, логічності, послідовності та аргументованості у викладенні проміжних та основних результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням у вітчизняній теорії держави і права правової ідеології, яка аналізується в контексті процесів її формування і розвитку в сучасній Україні. В дисертації вперше подається структурно-функціональний аналіз правової ідеології, досліджується її роль в правовому регулюванні суспільних відносин та в процесі сучасного суспільного і державного розвитку України. Наукова новизна одержаних результатів розкривається у наступних положеннях:

вперше:

– обґрунтовано дефініцію правової ідеології як важливого елемента в структурі правової свідомості, що становить цілісну систематизовану сукупність правових ідей, принципів, цінностей, ідеалів, теорій, концепцій, які формуються в суспільстві самостійно або завдяки цілеспрямованій державній діяльності, відображають існуючий стан правовідносин, визначають основи суспільного сприйняття правопорядку, встановлюють основні цілі розвитку правової системи й системи законодавства держави;

– систематизовано основні елементи правової ідеології, які складають: а) правові уявлення, поняття та ідеї; б) правові теорії, доктрини, концепції та моделі; в) правові цінності та цілі; г) правові ідеали; д) правові принципи, що лежать в основі правового регулювання і визначають основні формальні та матеріальні параметри розвитку системи права і законодавства;

– розроблено модель класифікації форм правової ідеології, яка дозволяє виділити типові та атипові форми правової ідеології, аргументовано визначення останніх як специфічних форм правової ідеології, яким властиве невизнання за правом статусу вищої соціальної цінності і ролі необхідного регулятора суспільних відносин, які спрямовані на формування неадекватного сприйняття права в суспільній правосвідомості чи правосвідомості окремих громадян шляхом недооцінки чи переоцінки його суспільної ролі, приписування йому невластивих праву функцій, імплементацію в правову систему невластивих праву цінностей, перетворення його на засіб суспільної боротьби;

– обґрунтовано діалектичний характеру взаємозв’язку правової ідеології і правової культури, доведено, що правова ідеологія з одного боку – забезпечує реалізацію функцій правової культури, а з іншого боку – безпосередньо несе в собі всі ті елементи, які традиційно утворюють інтелектуальний зріз правової культури, а отже в сучасних умовах правова ідеологія постає як один з засобів підвищення загального рівня правової культури та укорінення в правосвідомості громадян правових цінностей, притаманних правовій культурі демократичного суспільства;

удосконалено:

– аргументацію, що правова ідеологія впливає на правосвідомість та правову поведінку громадян і є потужним стимулом розвитку важливих для правової демократичної держави інститутів, які в своїй сукупності забезпечують в країні правопорядок, утверджують режим законності, обґрунтовано, що у правовій ідеології встановлюється зв’язок між правовою теорією (правовою наукою) та процесом забезпечення режиму законності і правопорядку в суспільстві;

– систематизацію напрямків впливу правової ідеології на процес правового регулювання в сучасній Україні за рахунок виділення таких основних трьох складових, як: а) формування в правосвідомості нового ставлення до права як основоположної цінності в житті громадян і суспільства; б) визначення науково-обґрунтованих моделей реформування системи права; в) сприяння перетворенню права з зовнішнього фактору детермінації поведінки на чинник внутрішнього усвідомленого слідування правовим нормам;

– інтерпретацію правової ідеології, як необхідної умови, що сприяє розвиткові демократичної, правової держави і створює необхідну базу для ефективності взаємодії держави і громадянського суспільства в Україні, властиві такі ознаки щодо її змісту: а) гуманізм; б) наявність правових принципів, які дозволяють адаптувати її по відношенню до процесу розвитку демократичної і правової держави; в) наукова обґрунтованість та раціоналістичність; г) здатність стимулювати громадянську активність;

дістало подальший розвиток:

– обґрунтування ролі правової ідеології як одного з різновидів суспільної ідеології, який становить собою цілісне відображення правової дійсності в розумі людини, що дозволяє реконструювати теоретичними засобами наявні в суспільстві правовідносини, запропонувати необхідні для розвитку держави і суспільства правові цінності, правові цілі, а також моделі правового регулювання тих чи інших суспільних відносин;

– положення, що правова ідеологія, з одного боку, закладає основу для правового регулювання у вигляді певної теорії або моделі, яка дозволяє визначити пріоритетні методи правового регулювання, встановити його цілі, завдання, зафіксувати правові цінності та ідеали, які лежать в основі розвитку суспільних відносин, а з іншого боку – сама має регулятивні властивості і може впливати на розвиток правосвідомості громадян.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації положення і висновки можуть бути практично застосовані: у науково-дослідній діяльності – в процесі подальших теоретико-методологічних досліджень правової ідеології, а також розробки науково-теоретичної основи для становлення в Україні нової гуманістичної правової ідеології, яка визнає право найвищою соціальною цінністю і здатна впливати на розвиток правосвідомості громадян та на процеси правового регулювання суспільних відносин; у навчальному процесі – в ході викладання курсів з теорії держави і права в частині визначення поняття правової ідеології та її ролі в розвиткові правосвідомості та правової культури, для підготовки та написання підручників з теорії держави і права для студентів вищих навчальних закладів, посібників, курсів лекцій, складання навчально-методичних комплексів, планів семінарських і практичних занять; у правовиховній сфері – для формування загальних знань про основні елементи правової ідеології, виховання відчуття поваги до права і його принципів, що сприяють утвердженню нових антропологічно-правових цінностей в розвиткові Української держави і суспільства; у правозастосовчій сфері – для утвердження засобами правової ідеології в правосвідомості громадян основних цілей і цінностей правового регулювання, стимулювання правомірної поведінки, сприяння забезпеченню режиму законності і правопорядку; у правотворчій сфері – для розробки законів, державних програм та стратегій щодо формування сучасної демократичної правової ідеології, підвищення рівня та якості правової культури, стимулювання розвитку правової свідомості громадян України (акти впроваджень Верховної Ради України від 06.10.2011 р. № 07-11, від 17.11.2011 р. № 09-11, від 02.02.2012 р. № 01-12). Зібрані в роботі матеріали використовувались автором при розробці вже поданих до Верховної Ради України законопроектів: проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» (щодо правового регулювання діяльності), проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо захисту майнових прав дітей), проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо захисту осіб, які мають на утриманні дітей).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження планово доповідались автором під час звітів на засіданнях кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія». У 2008 році під час проведення «круглого столу» на тему «Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні» було запропоновано обґрунтування дослідження правової ідеології як важливого фактора державно-правового розвитку України. Після чого за темою дисертації було представлено два виступи на теоретичних семінарах, що проводились для викладачів, докторантів та аспірантів кафедри: «Правова ідеологія і розвиток системи національного законодавства» (лютий, 2010 р.) і «Правова ідеологія і діяльність вищих органів виконавчої влади України» (листопад 2011 р.). Важливі для роботи теоретичні положення було представлено автором під час участі в наступних конференціях: всеукраїнській науковій конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, 2007–2008 рр.), міжнародних науково-практичних конференціях «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (Київ, 2007 р.), «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (Київ, 2008 р.), «Верховенство права і демократія» (Острог, 2009 р.), «Конституційно-правові проблеми розвитку сучасної Української держави» (Острог, 2010 р.), «Сучасний конституційний процес і реформування органів державної влади в Україні» (Острог, 2011 р.), «Політична система України: стан та перспективи розвитку» (Київ, 2011 р.). Окремі результати дослідження були апробовані в ході професійної діяльності автора як народного депутата України на посаді Секретаря Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

Публікації. Основні положення дисертації і висновки відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, та шести тезах доповідей на науково-практичних конференціях і методологічних семінарах, в яких брав участь автор.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок. Основний текст дисертації викладений на 186 сторінках. Список використаних джерел складається з 324 найменувань.