ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКУ В НАТУРІ ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останнє десятиліття в економіці України відбулися корінні зміни. Перехід країни до ринкових відносин став одним з основних чинників розвитку цивільних правовідносин суб’єктів підприємницької діяльності. Здійснюючи підприємницьку діяльність, її учасники укладають різноманітні правочини, визначаючи цим ті дії, які вони зобов’язуються здійснити. Найновіше цивільне законодавство України визначає, що цивільні обов’язки, зокрема й в зобов’язаннях мають виконуватися належним чином у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, проте це має бути в ідеалі. На практиці ж через низку об’єктивних і суб’єктивних причин виконання обов’язків за договором або актом цивільного законодавства не завжди має місце, що негативно впливає на суспільні відносини в економіці, політиці, соціальній і правовій сфері, на міжнародні відносини. Одним із традиційних механізмів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі. Застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів як примусове виконання обов’язку в натурі на сьогодні є найбільш прийнятним для забезпечення прав та інтересів кредиторів в зобов’язаннях, оскільки забезпечує їм повне поновлення порушеного права і дозволяє отримати саме те виконання, заради якого вони укладають договір. Новий ЦК України в ст.16 встановлюючи такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як примусове виконання обов’язку в натурі, не визначає підстав та умов застосування такого способу захисту. Не зважаючи на те, що деякі дослідники зосереджували увагу на необхідності вдосконалення системи захисту прав та інтересів в цивільному праві, питання, пов’язані з розкриттям сутності та місця примусового виконання обов’язку в натурі не дістали широкого висвітлення в українській юридичній літературі. Крім цього, в науковій літературі існують суперечливі точки зору щодо співвідношення категорій “примусове виконання обов’язку в натурі” і “цивільно-правова відповідальність”.

Спірність питання про правову природу інституту виконання обов’язку в натурі в науковій літературі та існуюча недосконалість законодавчого регулювання в даній сфері суспільних відносин свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження, і зумовили дане дослідження.

Вихідними даними для розробки теми стали дослідження таких науковців як Ч.Н. Азімова, С.І. Аскназій, Ю.Г. Басіна, Д.В. Бобрової, М.І. Брагінського, І.Л. Брауде, А.П. Вершиніна, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, А.Г. Карапєтова, В.М. Коссака, О.О. Кота, О.А. Красавчикова, П.В. Крашеніннікова, І.М. Кучеренко, Н.С. Кузнєцова, Д.Г. Лаврова, В.В. Луця, В.Ф. Маслова, Г.К. Матвєєва, А.А. Павлова, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, А.П. Сергєєва, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.