ПРОЦЕСУАЛЬНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Автореферат

Актуальність теми дослідження. В умовах формування правової держави в Україні значна увага приділяється подальшому розвитку рівня правової культури всього населення та проблемам підвищення професіоналізму і правової культури зокрема в діяльності органів виконавчої влади держави, в тому числі і в органах внутрішніх справ. В зв’язку з цим вбачається актуальним удосконалення законодавства, яке регулює діяльність ОВС і внесення необхідних змін до нього.

На сучасному етапі перед органами внутрішніх справ постали складні та відповідальні завдання щодо забезпечення правопорядку, охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина. Значну роль в цьому має відіграти процесуально-правовий механізм формування і прийняття рішень в ОВС. Реалізація будь-якого завдання чи функції, покладених на органи внутрішніх справ, представляє собою певний процес, який поділяється на процесуальні стадії, процесуальні режими, процесуальні провадження і закінчується прийняттям відповідного юридичного рішення, що суворо регламентується правовими нормами.

Рішення органів внутрішніх справ втілюється в певній зовнішній формі, яка акумулює в собі весь комплекс розумових, фактичних, організаційних та юридичних операцій, що здійснює особа, яка приймає рішення, в цілях забезпечення оптимальних умов реалізації правових норм. Встановлюючи перелік вимог, які ставляться до змісту і форми рішення, необхідно звертати увагу не тільки на їх узагальнення щодо самої правозастосувальної діяльності, але й враховувати цілий ряд інших обставин (об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на прийняття рішень).

Прийняття рішень в ОВС повинно здійснюватись на правовій основі у відповідності до чинного законодавства. Юридично-процесуальна діяльність має певний порядок, який є найбільш оптимальним для здійснення тих або інших юридично значимих дій. Він встановлюється відповідними юридичними, нормативними приписами. Оптимальний порядок містить в собі програму юридичної діяльності, має велике значення для досягнення певної правової мети, тим самим підвищуючи ефективність правового регулювання юридичної діяльності та гарантуючи її правомірність і результативність.

Відсутність адекватних сучасному стану юридичної науки та діяльності органів внутрішніх справ загальнотеоретичних розробок стосовно процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в ОВС утворює прогалини у вітчизняному правознавстві. Зазначене зумовлює як необхідність теоретичного узагальнення багатьох питань процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в ОВС, так і вироблення чіткого категоріально-методичного апарату дослідження даного механізму та конкретизації окремих проблем юридичного процесу в цілому.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає державним планам та програмам Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), ’’Основним напрямкам наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 рр ’’, затвердженими загальними зборами Академії Правових наук України 19 березня 1998 р. В “Пріоритетних напрямках фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.” (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. № 4 КМ/2) визначено необхідність розробки проблем “Функції держави Україна, форми й засоби їх здійснення”; “Розвиток законодавства, удосконалення законодавчого процесу, законодавчого регулювання діяльності органів та установ внутрішніх справ”; “Органи внутрішніх справ у системі органів державної влади та правоохорони української держави”. Серед головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 рр. і на 2001–2005 рр. значне місце займає питання щодо “Функцій держави Україна, форм і засобів їх здійснення. (Проблеми теорії держави і права (індекс 1.2.1.)”.