| summary: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру і обсяг дисертації.
У першому розділі – “Теоретичні проблеми дослідження професійно значущих характеристик особистісної зрілості майбутніх психологів” – визначається сутність феномена особистісної зрілості, виділено професійно значущі характеристики особистісної зрілості майбутніх психологів, розроблено їх модель.
Загальнотеоретичні засади дослідження проблеми особистісної зрілості здійснено в рамках гуманістичного напрямку при описі повноцінно функціонуючої людини (К. Роджерс), самоактуалізованої особистості (А. Маслоу); у диспозиційній теорії особистості Г. Олпорта при описі зрілої особистості, якій характерні реалістичне сприйняття і досвід, теплі, щирі соціальні стосунки, емоційна незаклопотаність і самоприйняття, широкі межі “Я”, самопізнання і почуття гумору, єдина життєва філософія, функціонально автономна свідома поведінка.
За Д. О. Леонтьєвим, особистісна зрілість є сформованою особистісною структурою, виявом особистісного потенціалу і критерієм особистісного зростання людини. На думку О. С. Штепи, особистісна зрілість – це ефект самостійно пережитої людиною у зрілому віці кризи ідентичності, яка характеризується як психологічне новоутворення зрілого періоду життя людини і являє собою динамічну особистісну структуру, пропріум, важливий для її ідентичності.
Ю. З. Гільбух розглядає особистісну зрілість як складне структурне утворення, що включає в себе мотивацію досягнення, ставлення до свого Я (Я-концепцію), почуття громадянського обов’язку, життєву установку та здатність до психологічної близькості з іншими людьми. А. О. Реан виокремив чотири основних, базових складових особистісної зрілості: відповідальність, терпимість, саморозвиток, позитивне мислення і позитивне ставлення до світу. Л. М. Потапчук до структурних компонентів особистісної зрілості відносить: відповідальність у різних сферах життєдіяльності, емоційну зрілість, самоконтроль поведінки, самостійність, адекватність самоствердження, цілепокладання, високий рівень реалізованості подій життя. О. С. Штепа виділяє десять характеристик особистісної зрілості: синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрація, життєва філософія. Отже, особистісна зрілість – характеристика стану розвитку особистості, що виявляється у високому ступені особистісної конструктивної активності та особистісної функціональної продуктивності людини.
О. О. Бодальов стверджує, що особистісна зрілість – це багатовимірний стан людини, який ніколи не є статичним і відзначається варіативністю і мінливістю. На становлення особистісної зрілості впливають як зовнішні умови соціалізації, так і індивідуально-психологічні особливості особистості. Важливими акмеологічними умовами є: особливості виховання у сім’ї, у школі, рівень суспільного розвитку, культурних цінностей, освіти (О. О. Бодальов, А. О. Деркач та ін.). А О. Реан виділяє наступні акмеологічні фактори: об’єктивні (зовнішня заданість, що пов’язана з особистісним розвитком); суб’єктивні (індивідуальні передумови міри успішності розвитку особистісної зрілості: мотиви, спрямованість особистості, рівень самосвідомості, прагнення до самореалізації та ін.; міра прояву суб’єктивних факторів пояснює суб’єктивні причини, що сприяють росту особистісної зрілості); об’єктивно-суб’єктивні (організація оптимального соціального середовища для розвитку зрілої особистості). За словами Л. В. Потапчук, становлення особистісної зрілості залежить від впливу таких особистісних параметрів як загальна інтернальність, самостійність, самоконтроль поведінки, емоційна стабільність, професійна спрямованість та мотиви учіння; становлення особистісної зрілості більш динамічне в середовищі, де більше стимулюється самостійність. На думку О. В. Темрук, об’єктивними чинниками, що перешкоджають особистісній зрілості, є негативне ставлення до свого “Я”, невимогливість до себе, пояснення власних невдач об’єктивними чинниками. С. Л. Братченко, М. Р. Миронова вважають, що особистісна зрілість досягається, коли інтраперсональність не пригнічується інтерперсональністю.
Потенційні можливості для розвитку особистісної зрілості існують під час навчання у ВНЗ. Розвиток особистісної зрілості є умовою професійної готовності майбутнього психолога до надання психологічної допомоги клієнту. О. С. Штепа визначає особистісну зрілість одним з критеріїв ефективності діяльності психолога, головним інструментом у його професійній роботі, що забезпечує високу продуктивність праці. Н. О. Антонова і Л. І. Рибачук розглядають особистісну зрілість структурним компонентом психологічної зрілості і основою готовності до професійної діяльності психолога. На думку Л. В. Мови, особистісна зрілість підвищує ефективність професійного розвитку майбутніх психологів. О. О. Міненко обґрунтовує тезу про те, що для досягнення особистісної зрілості психолога важливим є його особистісне змінювання. Особистісна зрілість є відображенням рівня самоактуалізації особистості психолога (Ю. Г. Долінська), забезпечує особистісну регуляцію мисленнєвих процесів психолога (Н. І. Пов’якель), є особистісною передумовою здатності до фасилітаційних впливів (О. О. Кондрашихіна).
Особистісна зрілість майбутніх психологів – це характеристика стану розвитку особистості, якого досягають майбутні психологи до завершення періоду їх професійної підготовки. Професійно значущі характеристики особистісної зрілості майбутніх психологів складають характеристики особистісної зрілості, що забезпечують успішне професійне становлення майбутніх психологів. Синтезуючи з допомогою методу контент-аналізу, були виокремлені характеристики особистісної зрілості, які забезпечують успішне професійне становлення майбутніх психологів і відображаються у професійно значущих характеристиках особистісної зрілості майбутніх психологів. Функціонально-змістові зв’язки цих характеристик представлені в авторській моделі професійно значущих характеристик особистісної зрілості майбутніх психологів на рисунку 1.
Використовуючи аналіз досліджень С. Л. Братченка, А. В. Іващенко, Г. Ю. Кравець, М. Р. Миронової, Т. Страви, О. Татенка, О. С. Штепи та ін., ми обґрунтували, що професійно значущі характеристики особистісної зрілості виявляються в інтраперсональній конструктивній активності, що виражає прояви вдосконалення структури та функцій особистості (саморегуляція, самостійність, креативність, інтелектуальність); інтерперсональній конструктивній активності, що відображає прояви вдосконалення способів міжособистісної взаємодії та конструктивного особистісного впливу (комунікабельність, емпатійність, моральність, відповідальність); трансперсональній конструктивній активності, що виражає прояви вдосконалення структури самоідентичності (Его-ідентичність, самоприйняття, аутентичність, трансцендентність, самоактуалізація). |
