Психологические факторы эмоциональной дезадаптации младших школьников

summary

Актуальність дослідження. Сучасні умови життя та діяльності людини в Україні характеризуються кардинальними змінами в сфері економіки, соціальних ситуаціях та освіти. Суспільство висуває нові вимоги до розвитку особистості, зокрема її емоційної сфери – формування ініціативності, сміливості, вміння приймати самостійні рішення, швидко адаптуватися до різних умов. Вирішення цього загального завдання тісно пов’язане з реалізацією Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Діти України”, Закону України “Про освіту”, Постанови Кабінету Міністрів України № 1717 від 16.11.2000 року “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”, в яких визначено, що побудова демократичного суспільства, його розвиток значною мірою залежить від творчості, активності та емоційної стійкості його членів.

Реалізація загальнодержавних програм передбачає вдосконалення існуючих і розробку нових педагогічних систем та психологічних підходів до розвитку особистості учнів різного віку, що потребує нових психолого-педагогічних досліджень.

Початкова школа – важливий етап у житті школярів, оскільки саме в цей період відбувається перебудова свідомості дитини, її емоційної сфери, соціальна та психологічна адаптація до умов школи.

Посилення явищ дезадаптивного характеру в навчально-виховному процесі пов’язане із збільшенням непрогнозованих критичних ситуацій у повсякденному житті, особливо, як свідчить практика роботи школи, вони загострюються в момент вступу до школи, період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація.

Водночас психологічні характеристики молодшого шкільного віку можна вважати найбільш сензитивними до навчально-виховних впливів, що робить можливим проведення ефективної роботи з профілактики й корекції емоційної дезадаптації учнів початкової школи. Наукове обґрунтування індивідуально-психологічних та соціально-психологічних факторів емоційної дезадаптації є важливим завданням сучасної практичної психології.

У психологічній літературі проблема адаптації є досить традиційною (Ю.А. Александровський, Г.О. Балл, Ф.Б. Березін, П.С. Кузнєцов). Виявлені особливості прояву адаптаційних процесів у різних видах діяльності (Я. Стреляу, В.В. Суворова), розглянуті фактори, які детермінують цей процес (І.С. Булах, Г. Гартманн, Н. Квінн, Д. Келлі, М. Раттер, Г.О. Хомич).

Явище, протилежне процесу адаптації, – дезадаптація – трактується як процес, пов’язаний із переключенням з одних умов життя й, відповідно, звиканням до інших (Л.М. Бережнова, О.В. Хухлаєва). Серед найбільш універсальних проявів психічної дезадаптації називають преневротичні порушення, невротичні реакції та стани (Ю.А. Александровський, Ю.Ф. Антропов, Н.М. Заваденко, Т.Ю. Проскуріна, Т.Ю. Успенська, Г.О. Хомич, Ю.С. Шевченко).

Актуальним у сучасних умовах є питання комплексного вивчення дезадаптації дітей у школі. Як свідчать результати наукових досліджень (М.Р. Бітянова, Г.М. Бреслав, Г.В. Бурменська, І.О. Коробейников, Н.Г. Лусканова, Н.Ю.  Максимова, Р.В. Овчарова та ін.), діти відчувають стан дезадаптації при систематичному шкільному навчанні. З цим пов’язані проблеми важковиховуваності та труднощів у навчанні (Н.Ю. Максимова, І.О. Коробейников); медико-біологічні (поведінкові, патохарактерологічні) (Ю.М. В’юнкова, Н.Л. Коновалов, О.Л. Кононко, В. Ларрі, М.Д. Сілвер та ін.) і соціопатичні дисфункції, які ускладнюють процес соціальної адаптації в будь-якому віці (В.І. Гарбузов, О.І. Захаров, Л.П. Пономаренко, А.С. Співаковська, О.В. Хухлаєва та ін.).

Сьогодні від 15 до 40% дітей відчувають яскраво виявлені психологічні труднощі при адаптації до шкільного життя (Н.В. Вострокнутов, В.О. Гур’єва, Н.М. Заваденко, В.В. Ковальов, Р.В. Овчарова, Т.Ю. Успенська та ін.). Рівень дезадаптації школярів і форми її виявлення коливаються від незначних мотиваційних і поведінкових порушень до повної відмови відвідувати школу. На момент вступу до школи і період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація, зростає поширеність невротичних реакцій, нервово-психічних та соматичних розладів порівняно з дошкільним віком (Ю.Ф. Антропов, В.О. Гур’єва, Н.Т. Дубровинська, Ю.С. Шевченко, та ін.).

При дослідженні шкільної дезадаптації особлива увага приділяється окремим ознакам наприклад, стомлюванню (М.М. Безруких, С.П. Єфімова), поведінковим порушенням (Г.Г. Аракелов, В.О. Гур’єва, Н.Ю. Максимова), неуспішності в навчанні (Л.В. Дзюбко, Н.Г. Лусканова, І.О. Коробейников), без достатнього врахування всього комплексу психологічних механізмів, які  визначають зміст дезадаптивного процесу та, особливо, його емоційної складової.

Таким чином, аналіз наукової і науково-методичної літератури показує, що досліджень, присвячених вивченню проблем дезадаптації молодших школярів, недостатньо, а вивчення власне емоційної дезадаптації, яка так часто спостерігається в учнів молодших класів до цього часу не проводилося, тоді як потреби початкової школи вимагають визначення шляхів зниження емоційної дезадаптації молодшого школяра як негативного явища, яке перешкоджає сучасній соціалізації дитини, повноцінному формуванню її особистості.

Соціальна значущість та недостатнє вивчення цього аспекту проблеми й обумовила вибір теми дисертаційного дослідження: “Психологічні фактори емоційної дезадаптації молодших школярів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Інституту соціальної та політичної психології АПН України й виконане в рамках наукової проблематики лабораторії соціальної психології особистості, затверджене вченою радою Інституту соціальної та політичної психології АПН України (протокол № 11 від 17 грудня 1998 року) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 25 березня 2003 року).

Об’єкт дослідження – емоційна дезадаптація учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – індивідуально-психологічні та соціально-психологічні фактори емоційної дезадаптації молодших школярів.

Мета дослідження – виявити вплив індивідуально-психологічних і соціально-психологічних факторів на виникнення й особливості прояву емоційної дезадаптації, а також можливості її попередження та корекції в учнів перших класів.

В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що емоційна дезадаптація в молодшому шкільному віці виникає та розвивається під впливом соціально-психологічних та індивідуально-психологічних факторів, які обумовлюють специфіку її проявів. Зменшення впливу цих факторів можна досягти засобами комплексної психопрофілактичної та корекційної роботи, спрямованої на підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків, вдосконалення освітньої роботи вчителів, підвищення їх комунікативної компетентності, гуманізацію міжособистісних стосунків у класі, вироблення індивідуальної ефективної моделі поведінки в емоційно дезадаптованих школярів засобами соціально-психологічного навчання.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези були визначені основні завдання дослідження:

1.               Обґрунтувати теоретичні й методичні підходи до вивчення проблеми емоційної дезадаптації молодших школярів.

2.               Дослідити особливості проявів емоційної дезадаптації в молодшому шкільному віці.

3.               Вивчити фактори, які провокують та посилюють емоційну дезадаптацію першокласників.

4.               Розробити програму профілактики й корекції емоційної дезадаптації учнів початкової школи.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали культурно-історична теорія Л.С. Виготського, розвинута й узагальнена в працях І.В. Дубровіної, О.М. Леонтьєва, Д.Б. Эльконіна та ін.; теорія навчання й розвитку Г.С. Костюка, реалізована у генетичній психології С.Д. Максименка, роботах Г.О. Балла, І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, О.Л. Кононко, Н.Ю. Максимової, Т.М. Титаренко, Г.О. Хомич та ін.; положення про дисфункції соціо- і психогенезу Ю.А. Александровського, Ф.Б. Березіна, Г.М. Бреслава, О.І. Захарова та ін.; положення про роль емоційно-вольової сфери у формуванні здорової особистості П.К. Анохіна, Л.Я. Гозмана, Б.Г. Додонова, Ю.О. Приходько та ін.; положення загальної психодіагностики та консультування Г. Айзенка, Л.Ф. Бурлачука, Н.Г. Лусканової, Р.С. Немова, Б.  Філліпса, О.В. Хухлаєвої та ін.

Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези було розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала використання комплексу методів, котрий включав теоретичний аналіз проблеми, класифікацію, систематизацію, узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, психолого-педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), напівструктуровані інтерв’ю, Карту спостережень Д. Стотта, спостереження за дітьми та вчителями у ході навчально-виховного процесу, бесіди з батьками, вихователями, вчителями, анкетування, метод експертних оцінок; використовувалися також психодіагностичні прийоми: анкета визначення рівня шкільної мотивації Н.Г. Лусканової, тест тривожності Р. Теммла, М. Дорки, В. Амена, тест шкільної тривожності Б. Філліпса, опитувальник (дитячий) Г. Айзенка, методика вимірювання мотивації досягнень Р.С. Немова “Запам’ятай та відтвори малюнок”, опитувальник “Аналіз сімейного виховання” (АСВ) Е.Г. Ейдеміллера, В.В. Юстицькіса, тест “Стилі педагогічного спілкування” І.І. Риданової, соціометрична методика.

Процес обробки даних дослідження спирався на методи математичної статистики: кореляційний і кластерний аналіз.

Експериментальною базою для проведення досліджень були: Навчально-виховний комплекс: Луганська міська школа-гімназія № 52 і середня школа № 60 м. Луганська. Всього дослідженням було охоплено 240 учнів (134 хлопчики та 106 дівчаток) 6-8 річного віку, які навчалися в 1-х класах, 28 учителів і вихователів груп продовженого дня, 80 батьків.

Наукова новизна і теоретична значущість роботи полягає в тому, що:

 – вперше визначено критерії емоційної дезадаптації (стійкий стан емоційної напруги і порушення саморегуляції), рівні емоційної дезадаптації учнів перших класів (високий, середній, низький), форми її прояву (емоційна нестабільність, агресивність, тривожність, відстороненість) та види (первинна і вторинна; явна і прихована); виявлено фактори (індивідуально-психологічні та соціально-психологічні), які обумовлюють емоційну дезадаптацію молодших школярів; науково обґрунтовано й розроблено психолого-педагогічні підходи до профілактики та психокорекції емоційної дезадаптації учнів початкової школи;

–  дістала подальшого розвитку проблема емоційної дезадаптації;

– уточнено поняття “емоційна дезадаптація” та обґрунтовано визначення емоційної дезадаптації молодшого школяра.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що створена автором комплексна методика для діагностики рівня емоційної дезадаптації та програма профілактичної й психокорекційної роботи щодо зниження впливу факторів дезадаптації можуть бути широко використані практичними психологами та вчителями початкової школи. Запропоновано методичні рекомендації щодо попередження емоційної дезадаптації для вчителів, батьків. На матеріалах дисертації розроблені й викладаються автором спецкурси для вчителів початкової школи, вихователів дошкільних закладів та практичних психологів на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти. Результати дослідження можуть бути використані також в процесі викладання курсу дитячої та вікової психології в педагогічних закладах.

Вірогідність та достовірність результатів дослідження забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у розв’язанні завдань емпіричного дослідження; використанням валідних і надійних діагностичних методик, адекватних меті й завданням роботи; репрезентативністю вихідної вибірки учасників дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, використанням методів статистичної обробки матеріалу.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися і отримали схвалення на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми становлення життєвої компетентності особистості школярів” (Луганськ, 2000), “Науково-методичний супровід модернізації початкової освіти” (Луганськ, 2002), методичних семінарах практичних психологів, методистів, учителів початкової школи, завідувачів і вихователів дошкільних закладів м. Луганська, на засіданнях лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної й політичної психології АПН України.

Теоретичні підходи та експериментальні результати обговорювалися на засіданнях кафедри психології Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кафедри філософії та соціології освіти Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти.