ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВАГІТНОЇ ЖІНКИ ДО ПЕРШИХ ПОЛОГІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його об’єкт, предмет, тему і завдання; охарактеризовано експериментальну вибірку та методи дослідження; відзначено наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів; відображено дані про апробацію одержаних результатів.  

Перший розділ – “Психологія материнства і вагітності та методологічні засади системи психологічної допомоги жінкам під час вагітності та пологів” містить аналітичний огляд літератури, що висвітлює теоретичні та експериментальні аспекти досліджуваної тематики. На основі аналізу наукових джерел доведено соціальну необхідність з планування і проведення досліджень материнства та вагітності у психології. Констатовано, що дослідження у окресленій проблемі розгортаються у двох основних напрямах психології материнства: материнство як забезпечення умов розвитку дитини та материнство як частина особистості жінки. До першого напряму відносяться роботи, в яких висвітлюється культурно-історичні аспекти материнства, де інститут материнства розглядається, як історично обумовлений, що розвивається, еволюціонує від епохи до епохи. (Дж. Боулбі, К. Лоренц, Р. Шовен, Х. Монтана, Д. В. Віннікот, Г. Каплан, І. Кон, М. Мід, М. Радіонова, Д. Філіпс)”. Найпершими звернули свою увагу на дану проблематику засновники і послідовники психоаналітичної теорії – З. Фройд, Е. Еріксон, А. Фройд, М. Кляйн, Дж. Боулбі, К. Хорні та багато ін. У цілому зміст психологічних аспектів материнства розглядаються у таких напрямах: феноменологічний, психолого-педагогічний, психотерапевтичний.

До досліджень феномену материнства як частини особистісної сфери жінки відносять онтогенетичні дослідження материнства (В.І. Брутман, В.В. Васильєва, А.Я.Варга, Д. Віннікот, С.Н. Єніколопов, А.І. Захаров, В.І. Орлов, Д. Пайнз, М.С. Радіонова, К.Ю. Сагамонова, Т.М. Титаренко, , Г.Г. Філіппова, І.Ю. Хамітові, В.І. Брутман). У дослідженнях цих науковців доведено, що становлення материнської сфери особистості онтогенетично проходить через кілька етапів, в процесі яких здійснюється природна психологічна адаптація жінки до ролі матері. У розділі розкрито зміст потребнісно-мотивацйної сфери материнствата та її структура (потребнісно-мотиваційний блок – включає стимули гештальту немовляти та емоційне ставлення до них; операційний блок –входять операції догляду, годування, спілкування, оберігання, а також виховні заходи, які використовуються батьками.; ціннісно-смисловий блок – включає ставлення матері до дитини як до самостійної цінності і цінність материнства як стану “бути матір’ю”). Подано філогенетичні етапи розвитку материнства (Філіппова Г. Г.).

У роботі наголошується, що практично у всіх дослідженнях зі сфери психології материнства особливого значення надається розробці проблеми становлення материнства періоду вагітності. (Брутман В. І., Варга А. Я., Радіонова М. С., Пайнз Д. та ін.) Перша вагітність є гострим перехідним періодом у житті жінки, який супроводжується змінами у її Я-концепції, світосприйманні і світобаченні. Показано, що саме перша вагітність, є одним з етапів розвитку материнської сфери жінки, і черговою стадією статево-вікової та особистісної ідентифікації, її розглядають і як нормативну кризу особистості. Від особливостей перебігу та наслідків розв’язання (повного або часткового) чи не розв’язання даної кризи залежить наступне психологічне благополуччя самої жінки-матері, її сім’ї, ефективність взаємодії з власною дитиною та ін.

            Розглянуто деякі етнопсихологічні дослідження материнства, зокрема показано особливе ставлення до першої вагітності та пологів в українській культурі. Здійснено аналіз основних чинників впливу на розвиток системи психологічної допомоги жінці, що очікує першу дитину.         

Розглядаються теоретико-методологічні основи психології материнства та вагітності. Психологія материнства (можна зустріти назву «психологія вагітності і материнства») – це галузь психологічного знання, яка займається дослідженням сутності та закономірностей становлення феномену материнства протягом життя жінки – від народження до смерті. Особливу увагу приділено вивченню феномену вагітності. Доведено, що розвиток досліджень феномену материнства у різних галузях психологічних та медичних наук призвів до появи системи професійної психологічної допомоги вагітним жінкам.

Увага науковців під час вивчення періоду вагітності зосереджена на закономірностях і особливостях емоційних, психологічних, духовних та інших змінах розвитку жінки під час дев’ятимісячного періоду виношування дитини. Аналіз методологічних проблем психології вагітності та материнства дали змогу виокремити першочергові завдання галузі, а саме: вироблення ефективних технік природного знеболення пологів для роділлі, побудова гнучкої щодо індивідуальних особливостей вагітних жінок системи психологічної підготовки їх до даної події. Стверджується, що найбільш ефективного результату у цій сфері можна досягти завдяки створенню експрес-методів роботи.

Вивчення основних стратегій психологічної допомоги вагітній жінці дозволило констатувати, що оптимальним та найбільш доступним видом роботи є психологічний супровід, який включає комплекс взаємопов’язаних та взаємозумовлених заходів і методів, котрі спрямовані на забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для збереження і розвитку психологічного здоров’я особистості. Серед таких заходів пріоритетними є інформування (психологічна просвіта), навчання, проведення тренінгів тощо, а серед методів – переконання і навіювання.

Висвітлено поняття материнської ідентичності та розкрито особливості її розвитку під час першої вагітності як чинника налаштування жінки до пологів. Зокрема, материнська ідентичність трактується як сума інтегрованого внутрішнього досвіду жінки як матері, який передбачає усвідомлення нею своїх психологічних особливостей як матері у порівнянні з «ідеальною матір’ю». Материнська ідентичність містить як свідомі, так і несвідомі аспекти психіки. Вона є ядром, логічно-смисловим продовженням та квінтесенцією розвитку материнської сфери особистості жінки. Цілісність та інтегрованість, конструктивність внутрішнього досвіду жінки як матері сприяє збереженню і підтриманню особистісної ідентичності, а відтак – психологічного здоров’я і благополуччя особистості. Материнська ідентичність є психологічним новоутворенням розвитку материнської сфери на етапі першої вагітності та взаємодії з власною дитиною. Доведено, що несформованість, дифузність материнської ідентичності негативно відображається в особливостях сприймання та налаштування жінки щодо пологів. Тому психолог, котрий працює з вагітними жінками і займається психологічною підготовкою їх до пологів, має звертати увагу в першу чергу на особливості психологічної готовності їх до материнства. Розвиток самоусвідомлення жінкою себе як матері, усвідомлення значення материнства у своєму житті і житті дитини має виступати ключовою ланкою системи психологічної допомоги вагітним жінкам.

            У другому розділі – “Емпіричне дослідження психологічної готовності вагітної жінки до перших пологів” – проаналізовано динаміку психоемоційних станів в період виношування дитини. Динаміка психоемоційних станів жінки під час виношування дитини розглядається як результат впливу фізіологічних, психофізіологічних та психологічних механізмів на організм і психіку вагітної, що необхідно враховувати психологові для оптимального підбору методів психодіагностики та адекватної інтерпретації результатів тестування.

Важливою частиною побудови експерименту є підбір ефективних та адекватних психодіагностичних методів. Відповідно у роботі аналізуються особливості діагностики психоемоційної сфери особистості вагітної жінки. Аналіз представлених груп методів показав, що існує брак спеціальних чи адаптованих стандартизованих методик у галузі психології вагітності. Разом з тим, серед різноманіття методів психодіагностики найбільшого поширення для вирішення проблем психології вагітності отримали проективні методи. Орієнтація не тільки на діагностичні завдання, але й на психокорекційний процес, роблять застосування проективних методів просто незамінними. Зокрема метод проективного тематичного малюнку дозволяє проводити комплексне, глибинне вивчення психіки жінки під час виношування дитини та перед пологами.

Під час здійснення дослідження у Центрі планування сім’ї Обласного перинатального центру (м. Івано-Франківськ) застосовувались експресивні техніки, зокрема серія проективних тематичних малюнків: 1) малюнок на тему «Я і моя дитина» – дозволяє психологові визначити стиль сприймання та переживання жінкою вагітності (адекватний, тривожний, ейфоричний, ігноруючий, амбівалентний, відкидаючий), а відтак вибудувати стратегію консультативних занять. 2) «Я до вагітності, під час і після вагітності» –  мета малюнка виявлення динаміки самосприймання жінкою зміни свого положення, життя загалом та особливостей переосмислення нею свого стану, виявлення суб’єктивного значення цих змін для жінки. 3) «Як я уявляю свої пологи» («Мої пологи») – техніку доцільно використовувати у роботі з психологічної підготовки жінки до пологів. Вона дає змогу визначити особливості ставлення жінки до пологів, прийняття чи не прийняття ситуації пологів, емоційне налаштування на процес пологів тощо. Ефективна діагностика дозволяє вибудувати відповідні психокорекційні програми, в ході яких використовуються інші теми психомалюнків, наприклад, «Мій найбільший страх під час пологів», «Мій найбільший страх після пологів», «Я спокійна і впевнена під час пологів», «Моє щасливе завершення пологів» та ін. 4) «Малюнок сім’ї» – дозволяє виявити особливості внутрішньо-сімейних стосунків, які мають безпосередній вплив на сприймання жінкою своєї вагітності та материнства. 5) методика вільного малюнку (Н. Роджерс) – активно використовується під час психологічної підготовки подружжя до партнерських пологів, при реалізації програм відповідального батьківства.

Обґрунтовано особливості використання комплексу психодіагностичних методів у дослідженні. Особливе місце у дослідженні займає проективна методика “Сімейна соціограма” (Ейдеміллер Е. Г., Черемісін О.В.), яка дає змогу дослідити як характер комунікацій в сім’ї у період очікування дитини, так і включеність/невключеність майбутньої дитини у структуру сім’ї. На основі виокремлених формальних критеріїв проводиться якісна обробка кожної соціограми. Статистична обробка результатів дослідження (М.Б. Гасюк, Г.С. Шевчук) полягала у виокремленні змістовних критеріїв, котрі доли змогу перевести якісні результати у кількісні. Такими критеріями стали: 1) цілісність, повнота, гнучкість, структурованість взаємозв’язків сімейної системи (ЦПГС); 2) включеність майбутньої дитини у сімейну структуру (ВДСС); 3) ціннісні орієнтації та очікування щодо майбутньої дитини у системі сім’ї (ЦОДС); 4) нечіткість (недостатня чіткість) внутрішніх і зовнішніх меж сім’ї (НМС); 5) симбіотичні зв’язки у сім’ї (СЗС); 6) конфліктність, емоційна відчуженість (КЕВ); 7) домінантність батьківської сім’ї чоловіка/дружини (ДБС_чол., ДБС_др.); 8) Емоційна відчуженість жінки від сім’ї (ЕВЖС); 9) егоцентрична позиція жінки (ЕПЖ); 10) відсутність сепарації молодої сім’ї від батьківської (ВСМСвБ). Описано формальні та змістовні ознаки кожного критерію. Проте найбільш повну і цілісну картину сімейної ситуації можна отримати в ході індивідуального консультування клієнта.

Результати психодіагностики за допомогою проективної методики «Сімейна соціограма» виявили наступне. Існує високий рівень психологічної неготовності сімей до входження новонародженої дитини у структуру їх взаємин – 52,7%. Також високі показники отримані за шкалами проективної методики «Сімейна соціограма» – «Нечіткість внутрішніх і зовнішніх меж у сім’ї» (43,8%), «Конфліктність, емоційна відчуженість у сім’ї» (34,2%), «Відсутність сепарації молодої сім’ї від батьківської» (34,9%). Натомість за шкалою «Цілісність, повнота, гнучкість взаємозв’язків у сімейній системі» високі та середні показники отримали тільки 25,34% досліджуваних.

Інтерпретація проективної методики “Я і моя дитина” проводилася за ознаками малюнка, які дозволяли віднести самосприймання вагітності і майбутньої дитини до певного стилю (за Філіпповою Г. Г.): адекватний стиль; тривога і невпевненість в собі; незначні симптоми тривоги, невпевненості; конфлікт з вагітністю; адекватний стиль сприймання дитини та майбутнього материнства у поєднанні із значно підвищеним рівнем тривожності, можлива наявність депресивних тенденцій; зосередження уваги виключно на дитині.

        Первинна інтерпретація тематичного малюнку «Як я уявляю собі мої пологи» проводиться в ході групової чи індивідуальної роботи за участю авторів малюнків і психолога, вторинна інтерпретація проводиться психологом. З метою здійснення статистичної обробки проективного тематичного малюнку було виокремлено такі психодіагностичні критерії визначення особливостей психологічної готовності, психоемоційного налаштування і сприймання ситуації пологів вагітною жінкою за психомалюнком «Як я уявляю собі мої пологи»: 1) сприймання ситуації пологів як катастрофи, піку переживань, болю, страху, тривоги; 2) витіснення ситуації пологів (намагання витіснити), бажання уникнути цієї події, не думати про неї (можлива інфантильна позиція); 3) домінуюче негативне ставлення до лікарів, пологового будинку загалом (страх недобросовісного ставлення лікарів до своїх обов’язків); 4) налаштування на активну позицію під час пологів, бажання контролювати ситуацію; 5) пологи як випробовування, очікування болю та позитивного завершення ; 6) високий рівень тривожності, депресивні тенденції у налаштуванні до пологів; 7) відчуття нестабільності, відсутності «ґрунту під ногами», бажання підтримки. 8) психомалюнок «Мої пологи» провокує проекцію певних внутрішньо-особистісних конфліктів (часто – психологічні проблеми минулого – з матір’ю чи ін.); 9) відображення динаміки пологів, позитивне налаштування; відчуття єднання з несвідомим, довіри до природного начала в людині; 10): пологи асоціюються із ситуацією повної невідомості; підвищений рівень тривожності. Описано формальні та змістовні ознаки кожного критерію.

Характерні риси малюнків «Мої пологи» дозволяють відносити їх до певного критерію (або до двох-трьох критеріїв одночасно), який виражає рівень психологічної готовності жінки до пологів. Для статистичної обробки малюнок клієнта необхідно оцінити за кожним з критеріїв, присвоюючи йому певну кількість балів за шкалою – від 0 до 7. Отримані результати, з метою їх класифікації, об’єднання в групи, визначення внутрішньої структури даних, виявлення їх ієрархічної побудови оброблялися за допомогою методу кластерного аналізу. Класифікації піддавались результати психодіагностики тематичного психомалюнку «Як я уявляю свої пологи»: а) група 1 (вагітні, що очікують народження першої дитини); б) група 2 (вагітні, що очікують народження другої/третьої дитини).Кластерний аналіз дає найбільш значиме рішення при класифікації даних.

До першого кластеру ввійшли критерії 4 і 9: «Налаштування на активну позицію під час пологів» та «Відображення динаміки пологів, позитивне налаштування» (d_ij = 17,748). Жінка налаштована на активне ведення пологів (діагностовані емоційний, рідше, поведінковий компоненти психологічної готовності до пологів), вона відчуває необхідність знань про особливості перебігу пологів, можливий діапазон власної активності, а також необхідність бути готовою до дієвого втілення знань. До другого кластеру ввійшли критерії 4 і 5: «Налаштування на активну позицію в пологах» і «Пологи як випробовування, очікування болю та позитивного завершення» (d_ij = 26,788). У третій кластер ввійшли критерії 3 і 6: «Домінуюче негативне ставлення до лікарів (страх недобросовісного ставлення лікарів)» і «Високий рівень тривожності, депресивні тенденції у налаштуванні до пологів» (d_ij.= 30,249). Підвищений рівень тривожності часто має ятрогенний характер (зумовлений необережною/некваліфікованою поведінкою/висловлюванням лікаря чи іншого медичного працівника). Такий результат сигналізує про потребу сучасних пологових будинків у перепідготовці персоналу, включаючи розробку та впровадження програм психологічної освіти для медпрацівників. Четвертий кластер об’єднує критерії 1 і 4: «Сприймання ситуації пологів як катастрофи…» та «Налаштування на активну позицію…» (d_ij = 31,873). Досліджувана сприймає майбутні пологи як ситуацію крайнього напруження, болю, муки, як свого роду «кінець світу», коли ніхто і ніщо не зможе їй допомогти, але, з іншого боку, мусить її пережити, і тому намагається налаштуватись на активний контроль всього, що відбуватиметься. Критерій 3 «Домінуюче негативне ставлення до лікарів» входить, також, ще до кількох кластерів – спільно з критеріями 8 «Проекція внутрішньо-особистісних конфліктів» (d_ij = 34,443) і 7 «Відчуття нестабільності, бажання підтримки» (d_ij = 39,905). А також утворює кластер з критерієм «Сприймання ситуації пологів як катастрофи» (d_ij = 44,066). Об’єднання критеріїв «Домінуюче негативне ставлення до лікарів» та «Проекція внутрішньо-особистісних конфліктів» у п’ятому кластері вказує на тенденцію жінок, які мають психологічні проблеми у прийнятті свого материнства, маскувати цей свій страх перед майбутнім страхом негативного/халатного відношення лікарів до породіллі. Кластери 6 і 7 – «Домінуюче негативне ставлення до лікарів» та «Відчуття нестабільності, бажання підтримки» і «Сприймання ситуації пологів як катастрофи» ще раз підкреслюють ятрогенний характер страхів перед пологами та присутність стереотипних уявлень про незадовільний стан української медицини. Також вони засвідчують потребу розвитку власної активності жінки, необхідність усвідомлення нею своєї можливості впливу на перебіг пологів. Психолог пропонує жінці психологічну підготовку до партнерських пологів, коли чоловік зможе надати їй підтримку у потрібний момент.

Кластеризація даних за проективним тематичним малюнком «Мої пологи» у групі жінок, які виношують другу дитину не виявила відмінностей у смисловій структурі особливостей сприймання та налаштування до пологів щодо жінок, які виношують першу дитину.