ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

summary

У вступі обгрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета, гіпотеза і завдання дослідження, розкриваються його наукова новизна, теоретичне і практичне значення.

У першому розділі “Шкільна дезадаптація підлітків як предмет психологічного аналізу” висвітлюються основні положення, що характеризують шкільну дезадаптацію; аналізуються вироблені у різних галузях психологічної науки підходи до трактування природи і детермінації шкільної дезадаптації; розглядаються особливості психологічної зумовленості виникнення і розвитку процесу шкільної дезадаптації у підлітковому віці.

Тлумачення феномену шкільної дезадаптації у різних галузях психологічної науки передбачає висвітлення саме тих сторін зазначеного процесу, які складають предмет відповідних галузей, і ролі, яка відводиться науковому осмисленню та управлінню цим процесом. Оскільки шкільна дезадаптація відбувається під впливом різноманітних чинників, то залежно від того, які з них є об’єктом розгляду і дослідження, у роботі здійснена спроба систематизації та аналізу підходів до розгляду поняття “шкільна дезадаптація” у такій класифікації: психологічний (М.Й.Боришевський, Є.П.Ільїн, Ю.М.Ковалевська, А.Є.Личко, С.Д.Максименко, В.М.Оржеховська, Ф.Патакі), психофізіологічний (А.Адлер, О.Г.Асмолов, Т.В.Ахутіна, Н.В.Вострокнутов, В.М.Русалов, А.Фромм), етнопсихологічний (Т.Ф.Алєксеєнко, Є.І.Головаха, М.І.Пірен, В.Г.Постовий, М.Г.Стельмахович), акмеологічний (Б.Г.Ананьєв, А.О.Деркач, Н.В.Кузьміна, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.А.Рибніков), соціально-психологічний (І.С.Кон, Н.Ю.Максимова, А.Маслоу, А.В.Петровський та ін.), психолого-педагогічний (Д.В.Колесов, В.Г.Лихолоб, Н.І.Пов’якель, Д.І.Фельдштейн, А.В.Фурман), юридично-психологічний (С.А.Бєлічева, В.П.Васільєв, А.Ф.Зеленський Г.М.Міньковський, В.М.Піча). Узагальнення наявних здобутків вчених-психологів показало, що невиправданим є пояснення природи шкільної дезадаптації лише дією чинників якогось одного напряму. За кожним проявом шкільної дезадаптації стоїть, як правило, складна система причин, умов. У цю систему входять усі елементи культурного та етнічного середовища: прийняті у суспільстві норми поведінки, цінності, форми мислення, місцеві традиції, навички, обряди, звичаї, діалекти, побут, фольклор; найближчого соціуму, який безпосередньо передає особистості життєві настанови; особливості психофізіологічного розвитку, що виступають внутрішньою передумовою виникнення труднощів у засвоєнні умінь та навичок соціально позитивного досвіду поведінки, діяльності та його використання у повсякденному житті.

Зазначено, що на кожному віковому етапі розвитку соціальна адаптація та її порушення відбуваються по-різному. Особливо негативного забарвлення дезадаптація набуває у підлітковому періоді, коли провідним моментом становлення особистості є лінія соціального розвитку. Здійснений у роботі аналіз літературних джерел дозволяє констатувати, що шкільну дезадаптацію підлітків дослідники пов’язують з: порушенням взаємостосунків з дорослими і однолітками (М.Й.Боришевський, Г.В.Ложкін, С.Д.Максименко, Н.Ю.Максимова, С.Ф.Устименко, Д.І.Фельдштейн, Т.С.Яценко); зниженням успішності (Н.В.Вострокнутов, Т.В.Драгунова, Х.Ремшмідт); фрустрацією значущих потреб особистості підлітка (Т.Г.Бочкарьов, К.Е.Ігошев, Є.П.Ільін, В.Ф.Пирожков, О.Г.Солодухова); виникненням правопорушень (О.Г.Антонов, В.П.Васільєв, В.І.Войтко, Е.І.Драніщева, О.І.Зотова, В.Т.Кондрашенко, В.О.Татенко, С.І.Яковенко); проявом суіцидних явищ та агресивності (Л.Я.Жезлова, В.О.Тюріна, О.Б.Бовть, Р.Охрімчук); негативними внутрішніми переживаннями, психогенними реакціями невротичного і соматичного характеру (А.І.Захаров, Т.П.Мозгова, А.М.Прихожан, В.Е.Каган, Н.Н.Толстих); акцентуаціями характеру (Е.В.Заіка, Н.П.Крейдун, О.Е.Личко, К.Леонгард, С.І.Подмазін, А.А.Реан, А.С.Ячина); труднощами статевої адаптації (Г.С.Васильченко, А.Д.Гадасіна, І.С.Кон, В.Е.Каган, Д.В.Колесов, Н.Б.Сельверева, О.В.Сечейко).

Опрацювання існуючих висновків дало можливість відтворити цілісну картину процесу шкільної дезадаптації підлітка, сутність якого полягає у невідповідності між цілями навчально-виховного процесу школи і результатами діяльності учня, що супроводжується порушенням оволодіння особистістю норм, вимог найближчого соціального оточення, тобто порушенням інтеріоризації зовнішніх механізмів регуляції поведінки та діяльності у внутрішню самоорганізацію особистості – саморегуляцію.

На основі проведеного теоретико-методологічного аналізу обгрунтовано необхідність розгляду шкільної дезадаптації підлітка з позиції взаємодії дестабілізуючих умов. Виходячи з цього, а також з поставленої мети, гіпотези, завдань, визначено основні напрями емпіричного дослідження.

У другому розділі “Експериментальне вивчення психологічних детермінантів шкільної дезадаптації підлітків” подано програму експерименту та характеристику методик, які було дібрано відповідно до поставлених завдань, розроблено прогностичну модель шляхів подолання шкільної дезадаптації у підлітковому віці.

Експериментальна робота виконувалася у три етапи. Перший етап дослідження передбачав вивчення ціннісно-мотиваційної сфери і типу адаптаційного процесу в підлітків, відповідно до чого були відібрані варіанти методик: “Виявлення усвідомлюваності різних компонентів мотиву” (А.В.Єрмолін і Є.П.Ільїн), “Опитувальник Лірі” (Т.Лірі, Г.Лефорж, Р.Сазек), “Анкета інтересів” (С.Уніят та С.Комінко), “Визначення особистісної адаптованості учнів” (А.В.Фурман). За авторським варіантом анкет досліджувалися домінуючі ціннісні орієнтації підлітків, вивчалася структура усвідомлюваних мотивів навчальної діяльності, з’ясовувалося розуміння учнями категорій “гуманність”, “моральний обов’язок”, “честь”, “совість”, “мета і сенс життя”, “щастя”.

Другий етап включав аналіз феномену саморегуляції, особистісних та ситуативних передумов відповідності поведінки досліджуваних підлітків вимогам суспільства, найближчого оточення. Для визначення рівня сформованості досвіду саморегуляції були змодельовані спеціальні ситуації, в яких відображалися всі його складові: когнітивні, вольові, емоційні уміння й навички. Експериментальні заміри проводилися за допомогою критеріїв, розроблених Є.А.Тимоховець і доповнювалися експертними оцінками вчителів, батьків та оцінками самих учнів, а також даними про рівень самооцінки та рівень домагань учнів (за методикою Т.В.Дембо-Рубінштейн у модифікації А.М.Прихожан), результатами письмового опитування  учнів щодо визначення їхньої особистісно значущої діяльності, визначення типу темпераменту за методикою Г.Айзенка, соціометричного опитування для виявлення міжособистісних відносин у колективі класу, вивчення психологічного клімату групи учнів з допомогою біополярної шкали взаємовідносин за методикою Ф.Фідлера, адаптованої Ю.Л.Ханіним. Згідно з цим виокремлено три рівні (високий, середній, низький) розвитку досвіду саморегуляції.

Третій етап дослідження спрямований на висвітлення основних психолого-педагогічних напрямів профілактики шкільної дезадаптації.

Систематизація емпіричних даних дозволила виокремити найсуттєвіші внутрішні індивідуально-психологічні чинники і зовнішні психолого-педагогічні та соціально-педагогічні передумови, які беруть участь у формуванні дезадаптивної самоорганізації підлітка. Зазначені показники були включені до прогностичної моделі шляхів подолання шкільної дезадаптації у підлітковому віці (рис.1).

Стосовно специфіки впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на шкільну дезадаптацію підлітків у реальній практиці, то вивчення отриманих результатів показало, що структура ціннісних орієнтацій учнів 6-х класів йде в розріз із загальноприйнятими нормами моралі й етики: принциповість займає 34 місце, гуманність – 30,5, відданість – 24,3, товариськість – 22, відповідальність – 16,3, працелюбність – 12,5.

Найбільш нехтуваними якостями визнані жадібність (61,78%), зрада (61,15%), брехливість (52,87%), лінь (49,68%). Сміливість і боягузтво корелюють у 18,3% відповідях підлітків (коефіцієнт лінійної кореляції R_xy³0,119 при P£0,01), доброта і жорстокість – у 37,1%, чесність і брехливість у 41,7%, а почуття обов’язку і безвідповідальність – тільки у 4,24%. Низькі показники вибору якостей – антиподів у відповідях підлітків - свідчення хиткості їхніх суджень про зазначені прояви особистості. Жорстокість зневажають тільки 43,95% підлітків, підлість – 42,68%, егоїзм – 41,4% і скупість – 39,49%. Зазначене свідчить про негативний вплив орієнтацій учнів на формування їхньої активної життєвої позиції, встановлення у свідомості негативіських поглядів, скептичних настроїв, сумнівів у людській благородності, безкорисності, що знижує можливості підлітків активно протидіяти явищам дезадаптації і виступає її внутрішнім чинником.