ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, розкрито теоретичні і методологічні засади, висвітлено теоретичну та практичну значущість дослідження, його новизну, наведені дані щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Концептуальні основи педагогічної взаємодії» викладаються філософські та методологічні засади теорії педагогічної взаємодії, визначаються методологічні принципи і концептуальні основи у дефініції поняття педагогічної взаємодії, здійснюється структурно-функціональний аналіз педагогічної взаємодії як складного багатоаспектного інтерактивного явища, висвітлюються характеристики механізмів педагогічної взаємодії як закономірних способів її здійснення.

Філософсько-методологічний аналіз проблеми засвідчує, що педагогічна взаємодія є системним і континуальним явищем з реципрокним зв'язком причини і наслідку в процесах навчання і виховання. Вона зазнає впливу з боку соціальної системи у плані статусно-рольових відносин у суспільстві, регламентується нормативними документами у системі освіти, визначається практикою освітнього закладу, реалізується вчителем, діяльність якого є основою для розвитку діяльності учня.

Обґрунтовано, що педагогічна взаємодія опирається на взаємозалежності об'єктивної і суб'єктивної раціональності вчителя та учнів, визначення якої висуває певні вимоги до теоретичного і критеріального базису дослідження у термінах категорій свідомості, особистості, діяльності. Вихідними поняттями цілісної концепції педагогічної взаємодії є поняття, які розкривають психологічну сутність системи «суб'єкт – суб'єкт» («учитель – учень») у взаємодії: «суб'єкт» (функція існування, буття), «свідомість» (функція відображення та регуляції суб'єктного буття), «особистість» (функція активності суб'єкта у соціальному середовищі), «діяльність» (функція активності суб'єкта у предметному, предметно-знаковому середовищі). На основі змісту розглянутих понять педагогічну взаємодію було визначено як суб'єкт-суб'єктну взаємодію у складі педагогічного процесу, функціональними атрибутами якої виступають «особистість» та «діяльність» у значенні головних інструментальних функцій суб'єкта (вчителя, учня).

Отже, розробка цілісної концепції педагогічної взаємодії мала на меті виявлення її психологічної основи у контексті психології свідомості, особистості, діяльності. Для дослідження були обґрунтовані принципи: а) атрибутивності (взаємодія відтворює сутнісні ознаки тієї системи, у рамках якої вона здійснюється); б) предикативності (педагогічна взаємодія є особистісно-діяльнісним способом здійснення педагогічного процесу); в) функціональної системи (педагогічна взаємодія є функціональною основою педагогічного процесу); г) конгруентності (педагогічна взаємодія засновується на взаємовідповідності діяльності вчителя та учнів у регулятивному та виконавчому аспектах).

Аналіз концепцій педагогічної взаємодії показав, що у її визначеннях вихідними є поняття «вплив» (Ж.А.Меньшикова), «спільна діяльність» (Л.В.Нечаєва), «сумісна праця» (О.В.Киричук), «співпраця» (Н.І.Літвінова), «міжособистісні стосунки» (В.Я.Ляудіс), «міжособистісна взаємодія» (Я.Л.Коломінський). У порівняльному аналізі родового поняття для поняття «педагогічна взаємодія» (педагогічний процес, взаємодія) ми дійшли концептуального висновку про діалектичне поєднання ознак «педагогічності” та “інтерактивності», які й забезпечують створення спільного інтерактивного простору.

Розгляд педагогічної взаємодії як системного явища дав можливість побудувати її системну модель. Згідно із системною моделлю, педагогічна взаємодія відтворює ознаки соціальної і освітньої систем, базується на досвіді соціальної, соціально-психологічної, міжособистісної взаємодії та відповідних їм механізмах соціалізації, інтеграції, ідентифікації.