ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ РЯТІВНИКІВ

summary

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної праці; сформульовано об’єкт, предмет, мету, основні гіпотези, завдання дослідження; розкрито теоретико-методологічні засади. Викладено наукову новизну, теоретичне й практичне значення. Наведено відомості про апробацію результатів дослідження та їх впровадження у практику; дана коротка інформація про основні публікації за дисертаційною темою.

Обґрунтовано потребу в розкритті органічної поєднаності процесу становлення саморегуляції діяльності у майбутніх рятівників із їх духовним розвитком, що має особливе теоретико-прикладне значення.

 У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми становлення саморегуляції особистості” розроблено та теоретично обґрунтовано схеми аналізу проблеми становлення саморегуляції.

Проблема саморегуляції у професійній діяльності рятівників пов’язана з різними аспектами психологічної науки. Її розв’язання неможливе, в першу чергу, без осмислення досягнень та знахідок, зроблених вченими в царині загальнотеоретичних та методологічних проблем психології. Крім цього, важлива роль тут належить дослідженням проблем етики, загальної, соціальної, педагогічної психології та психології праці, проблем самосвідомості та пізнання, мотивації та соціальної регуляції поведінки. Вагомий  внесок в розробку проблеми саморегуляції внесли вчені, які вивчали окремі прояви саморегуляції в різних видах діяльності (О.А.Конопкін, Г.С.Нікіфоров, А.К.Осницький), проблеми морального розвитку особистості на різних вікових етапах (Л.І.Божович, М.І.Боришевский, І.В.Дубровіна, І.І.Чеснокова, В.Є.Чудновский). Викладаючи свою точки зору ми спирались на низку вищезгаданих робіт, в яких започатковано розв’язання проблеми становлення саморегуляції.

 Суб'єктний підхід до моделювання саморегуляції особистості передбачав необхідність врахування наступних моментів:

а) з’ясування специфіки саморегуляції у професійній діяльності майбутніх рятівників через аналіз цільового, процесуального, змістового та результативного аспектів процесу задоволення їх потреби у самореалізації.

б) виокремлення особливостей фахівця оперативно-рятувальної служби, теоретичне та емпіричне обґрунтування характеристик його моделей: базових і вторинних, стабільних та варіативних, загальних й окремих, інваріантних, предметно спрямованих та результативних;

в) облік, моніторинг та спеціальний аналіз реальних зв'язків згаданих феноменів і утворень у сфері самосвідомості й мотивації досліджуваних.

Прагнення до цілісної інтерпретації саморегуляції майбутнього рятівника як прояву суб’єктності останнього зумовило розробку психологічної моделі саморегуляції, у якій вихідними є змістові суб'єктні характеристики та індивідуально-психологічні особливості реальної людини-фахівця. У нашій моделі запропоновано підструктури (комплексні параметри) у сферах: самосвідомості, мотивації, спрямованості ціннісно-смислових утворень.

У кожній із підструктур моделі умовно виокремлено функції, які деталізують зміст і можуть бути використані з метою діагностики при складанні кваліфікаційних характеристик, професіограм і т.ін.

Отже, алгоритм моделювання передбачає такий шлях: суб'єкт – роль для себе, роль для інших - психологічна структура – психологічна підструктура – функції – функціональні ланки.