ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СТАРШОКЛАСНИКІВ ТА ЇЇ КОРЕКЦІЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

summary

У вступі обгрунтувано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведено відомості про апробацію та впровадження здобутих результатів дослідження.

У першому розділі „Психологічні аспекти аналізу агресивних виявів особистості” проаналізовано концептуальні підходи до вивчення агресії, які існують у вітчизняній та зарубіжній психології; розглянуто систему факторів, що детермінують агресивну поведінку; виділено основні причини, які впливають на психологічні особливості агресивної поведінки старшокласників; уточнено зміст корекційної роботи з агресивними старшокласниками.

Аналіз наукових праць А. Бандури, Р. Берона, О. Б. Бовть, С. С. Занюка, Н. Ф. Каліної, І. С. Мазохи, А. А. Налчаджан, А. О. Реана, Т. Г. Румянцевої, З. В. Спринської, Х. Хекхаузена, Т. С. Яценко та ін. показав, що на сьогодні у сучасній психологічній науці існує розмаїття інтерпретацій поняття „агресія” та „агресивність”. В результаті узагальнення концептуальних підходів до трактування поняття „агресія” визначене розуміння останньої як сукупності певних дій, що завдають шкоду іншому об’єкту. Агресивність розглядається як властивість особистості, що виражається у готовності до агресивних дій. Поняття, що найчастіше ототожнюються з агресивною поведінкою, яка виявляється в різних формах, позначаються різними термінами: соціальне непристосування (Г. М. Андрєєва, С. Г. Шебанова), антигромадська поведінка (М. П. Дубінін, І. І. Карпець, В. М. Кудрявцев), деструктивна поведінка (О. Б. Бовть, С. Г. Шебанова), девіантна поведінка (Ф. Патакі), патохарактерологічна поведінка (Б. С. Братусь, В. М. Мясіщев, В. О. Худік), психопатологічна поведінка (Ю. М. Антонян, С. В. Бородін, Б. В. Зейгарник). Усі ці поняття поєднує те, що предметом їх вивчення є поведінка, що характеризується заподіянням шкоди й супроводжується фізичними й душевними стражданнями оточуючих людей.

Зарубіжними дослідниками агресія розуміється як "агресивний потяг" (З. Фройд, К. Лоренц, В. Макдауголл); наслідок фрустрації (Дж. Доллард, Н. Міллер); поведінка, що обумовлена особливостями емоційного сприйняття й когнітивної інтерпретації (А. Бандура, Л. Берковіц, Р. Берон, Д. Шапиро).

Приймаючи до уваги розглянуті підходи за проблемою дослідження встановлено, що агресивна поведінка – це поведінка, яка може виявлятися у вигляді реакції індивіда, що перебуває перед ділемою досягнення бажаного результату та уникання невдачі (К. Левін, Н. Міллер, Х. Хекхаузен,); захисту особистісного самоставлення, самоствердження (Л. М. Аболін, Ю. Д. Бабаєва, Г. А. Вартонян, І. А. Васильєв, Б. І. Додонов); вияву індивідом власних негативних почуттів у відповідь на різноманітні несприятливі, у фізичному і психічному відношенні, життєві ситуації (Н. К. Аксанова, К. Бютнер, А. Л. Лісовик); дії, спрямованої на досягнення значущих цілей (Н. В. Алкіна, Д. Аткінсон, А. В. Кирейчев, Н. Мюррей, Р. Спірс, Н. Фівер); набутої в процесі научіння моделі соціальної поведінки (Г. М. Андрєєва, А. Бандура, О. Б. Бовть, Я. Волавка, С. Г. Шебанова).

Однією з центральних проблем у вивченні агресивної поведінки є дослідження факторів, що її детермінують. Аналіз різних підходів до питання факторів дозволив сформулювати уявлення про їх системний характер, оскільки на становлення агресивної поведінки, як складного і багатогранного процесу, впливають і біологічні процеси, і виховання, тобто научіння, вплив середовища, і психологічні особливості індивіда. Вплив біологічних факторів на агресивну поведінку опосередковується соціальними факторами.

Пошук причин агресивної поведінки старшокласників проводився на основі аналізу праць, у яких вивчалась проблема залежності агресивних виявів від індивідуальних характеристик учня як суб'єкта навчальної діяльності (В. О. Алексєєв, В. А. Аверін, Л. І. Божович, Ж. Годфруа, І. А. Горькова, І. В. Дубровіна, І. С. Кон, В. М. Кормщіков, К. Н. Курбатова, Л. Франкл, Л. Колберг, К. Левін, Х. Хекхаузен та ін.). Серед основних причин виділені наступні: недолік морального розвитку (свідомості), що перешкоджає правильному самоаналізу поведінки і прогнозуванню її наслідків; недостатня самостійність мислення і тому велика сугестивність і стереотипність; неоптимальна мотивація досягнення, що впливає на продуктивність навчально-пізнавальної діяльності старшокласника (слабка мотивація досягнення не забезпечує достатнього розгортання розумового процесу, і навпаки, якщо мотивація досягнення занадто сильна, то таке емоційне перезбудження сприяє виходу агресивних виявів); виразність конфлікту між бажанням досягнення (ідеальної мети) та перспективою невдачі (реально отриманої мети).

Узагальнення результатів теоретичного аналізу проблеми дозволило визначити найбільш типові характеристики особистості старшокласників зі стійкою агресивною поведінкою: емоційні і поведінкові (низький рівень самоконтролю, високий рівень агресивності і ворожості), мотиваційні й інтелектуальні (неоптимальна мотивація досягнення, ригідність і дезорганізованість мислення), моральні (егоцентрична моральна позиція).

Вивчення даних щодо принципів та змісту корекційної роботи з агресивними старшокласниками показало, що найбільш ефективним методом корекції агресивної поведінки є когнітивно-поведінковий. В основі цього методу покладений механізм когнітивної інтерпретації сутності і наслідків власної поведінки (О. С. Анісімов, А. О. Алексєєв, А. Бандура, Л. Берковіц, А. М. Воробйов, Л. І. Громова, Т. П. Данько, О. В. Коняхін, Т. Фергюсон, І. О. Фурманов та ін.). Саме тому ми обрали такий напрямок тренінгової роботи із старшокласниками, яким властиві агресивні вияви, як навчально-розвивальний тренінг активізації розумової діяльності.

Визначення основних напрямків корекційної роботи, її конкретного змісту вимагає більш детального аналізу виявів агресії у поведінці старшокласників, що зумовило необхідність відповідного емпіричного дослідження.

У другому розділі „Загальні положення емпіричного дослідження агресивних виявів у поведінці старшокласників” представлено структурну модель агресивної поведінки старшокласників, методичний інструментарій, результати і висновки теоретико-емпіричного дослідження психологічних особливостей агресивної поведінки старшокласників.

На підставі теоретичного аналізу системи факторів агресивної поведінки розроблено структурну модель агресивної поведінки старшокласників (рис. 1).

Відповідно до представленої моделі, агресивна поведінка старшокласника розглядається нами як соціальне явище, а саме: як засвоєна в процесі научіння форма поведінки, яка детермінується актуальними соціальними умовами. Тому такі біологічні фактори, як статеві відмінності у вияві агресії багато у чому обумовлені засвоєними суспільними стереотипами щодо чоловічої або жіночої ліній поведінки. Соціальні фактори створюють умови, за яких психологічні фактори (засвоєний досвід агресивних дій) сприяють розвитку агресивної поведінки. Набутий у ході соціалізації позитивний досвід агресивних дій впливає на індивідуальні особливості (психологічні якості) старшокласника, які характеризують емоційну, мотиваційну, когнітивну та моральну сфери його особистості. Змістом такого індивідуального досвіду, внутрішнього прийняття або неприйняття агресії, стають норми моралі, критерії поведінки, що прийняті у конкретному соціальному середовищі (школою, родиною).

Розроблена структурна модель агресивної поведінки старшокласників дозволила визначити напрям експериментального дослідження виявів агресії в поведінці старшокласників та вибір відповідного психодіагностичного інструментарію.