ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЮРИДИЧНОГО ПРОФІЛЮ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Надано відомості про апробацію та впровадження одержаних результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичний аналіз проблеми креативного мислення та особливості діяльності юристів» – здійснено аналіз психологічної літератури з досліджуваної проблеми: висвітлено найважливіші методологічні положення, які складають основу більшості підходів до вивчення проблеми креативного мислення; проаналізовано результати дослідження в галузі психології праці юриста, описані функції діяльності юриста та досліджено психологічний портрет такого спеціаліста; розкрито особливості структурних компонентів діяльності юриста, висвітлено загальну стратегію дослідження, запропоновано модель діагностики та формування креативного мислення у студентів юридичного профілю.

У розділі розглянуто ключові підходи до проблеми креативного мислення та особливостей його прояву. Показано, що дослідження поставленої проблеми здійснювалося із опорою на результати аналізу креативного процесу й діяльності (О. Матюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов, М. Ярошевський), розуміння креативного мислення як умов дослідницької діяльності (Д. Богоявленська, В. Козленко), з позицій пошуку шляхів оптимізації розумового розвитку (Г. Альтшуллер, В. Бажанюк, Г. Буш, В. Клименко, В. Моляко, Р. Семенова, І. Семенов, М. Смульсон та ін).

Значна більшість дослідників поділяють думку про те, що креативне мислення являє собою психічний процес, спрямований на розв’язання складних проблем та нестандартних ситуацій, пов’язаних із необхідністю появи нових ідей, характеризується здатністю особистості швидко та динамічно орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, оперативністю, широтою мислення, логічністю, обґрунтованістю рішень, виходом за межі поля стандартних рішень.

Констатується, що у літературі велике значення надається проблемі поглиблення уявлення про психологічні особливості діяльності юриста (Н. Андрєєва, В. Васильєв, Н. Мамонтова, А. Ратінов, Г. Шиханцов), психологічним особливостям окремих аспектів його діяльності (П. Бандурка, В. Бедь, С. Гусарев, М. Єнікієв, В. Горшенєв, В. Карташов, Ю. Марков, Л. Мороз, В. Синьов та інші), а також проблемі удосконалення процесу психологічної підготовки юристів (В. Васильєв, О. Тихоміров, О. Шмоткін), з урахуванням особистісних властивостей особистості (В. Андросюк, В. Васильєв, М. Єнікієв, Ю. Занік, Л. Казміренко, В.Медвєдєв, В.Синьов, Ю. Чуфаровський, В. Шепітько, Г. Юхновець).

Узагальнення наявного досвіду дозволило розробити структурну модель професійної діяльності юриста, яка містить у собі такі складові: соціальну (необхідність приймати соціально значущі рішення в процесі тлумачення і реалізації правових норм); пошукову (застосування юристом професійних навичок встановлення фактів, що мають юридичне значення, для отримання інформації, необхідної для вирішення юридичних справ); реконструктивну (аналіз і узагальнення всієї наявної у юриста інформації з метою побудови мисленнєвої моделі ситуації, що вимагає правової оцінки); комунікативну (постійне спілкування з колегами, клієнтами, учасниками справи і всіма тими, хто має відношення до неї); посвідчувальну (правильне документальне оформлення правових актів: рішення, постанови, протоколи); організаційну (ефективна реалізація юристом посадових повноважень, що виражаються в вольових діях з організації власної праці); технічну (проявляється в юридично-технічній якості акту, системі законодавства).

З’ясовано, що важливим етапом у підготовці висококваліфікованих майбутніх фахівців із правознавства є етап формування креативного мислення, який включає такі психологічні конструкти, як інтелект, розвинені базові знання з правознавства, необхідні когнітивні стилі та нові креативні моделі поведінки та мислення, відкритість до досвіду, розвинена внутрішня мотивація та мотивація прагнення до успіху, використання можливостей збагачення інформаційного та соціального середовища.

Здійснений у розділі аналіз літератури з проблеми креативного мислення та професійної діяльності юристів у контексті особистісно-орієнтованого підходу та стратегічного дозволив визначити вихідні позиції емпіричних досліджень структури креативного мислення майбутнього фахівця юридичного профілю, яка складається з мотиваційно-емоційного, когнітивно-креативного і операційного компонентів, а також обґрунтувати принципи побудови формувальної частини даного дослідження.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження креативного мислення студентів юридичного профілю» – представлено загальну стратегію експериментального дослідження та послідовність його реалізації, визначено склад вибірки дослідження та основні діагностичні методи рівня розвитку креативного мислення з урахуванням його мотиваційного, когнітивно-креативного та професійного компонентів.

Дослідження проводились на базі 4-х курсів юридичних факультетів Національної академії внутрішніх справ та Волинського національного університету імені Лесі Українки. Вибірку досліджуваних склали 114 студентів за спеціальністю «правознавство». У дослідженні взяла участь група експертів-викладачів (16 осіб) зі стажем роботи не менше 5 років.

Методичний блок складався із тематичних тестів аперцепції (ТАТ) Дж. Аткінсона (в адаптації М. Магомет-Емінова), тесту «Незакінчені речення» (модифікований варіант В. Бажанюк), методики «Діагностика учбової мотивації студентів» (Н.Ц. Бадмаєва, адаптація Л.І. Гриценок); опитувальника «Чи відкриті Ви до сприйняття індивідуального когнітивного досвіду інших»? (В. Бажанюк, О. Баняс, 2009); тестів креативності (Дж. Гілфорда та Е. Торранса); тестів креативного мислення у сфері правознавства (В. Бажанюк, О. Баняс); опитувальника Дж. Рензуллі і Р. Хартмана діагностики креативних та поведінкових характеристик особистості; опитувальника Ю. Бойко «Визначення рейтингу професійних вмінь» для вивчення рівня сформованості професійних вмінь»; тесту «Ваш творчий потенціал»; тесту діагностики когнітивних стилів особистості (методики «Включені фігури Готшильда»)

Результати дослідження за тестом ТАТ показали, що лише 6,14 % досліджуваних мають високу мотивацію досягнення успіху, а у 42,11 % – середню. Аналогічна тенденція простежується за показником внутрішньої мотивації, де переважна кількість досліджуваних має середній (50,0 %) та нижче середнього рівні (43,9 %) цього показника. Звертає на себе увагу той факт, що досліджувані з середнім та низьким рівнем внутрішньої мотивації наводили здебільшого висловлювання, які свідчили про неповну мотиваційну готовність до обраної діяльності, що пояснюється відчуттям невпевненості у досягненні цілей, перспектив у майбутньому.

На підставі аналізу рівня реальних досягнень з’ясовано, що лише 2,6 % досліджуваних брали участь в вузівських та міжвузівських всеукраїнських олімпіадах, 22,8 % були учасниками конкурсів написання наукових робіт, тоді як 19,3 % брали участь лише у вузівській олімпіаді або конкурсі. Результати дослідження особливостей навчальної мотивації студентів дозволило виявити такий розподіл досліджуваних: високий рівень мотивів демонструють 23,6 % осіб (комунікативні мотиви), 28, 9 % (професійні мотиви), 22,8 (мотиви творчої самореалізації), 24,6 % (навчально-пізнавальні мотиви). Діагностичні дослідження відкритості майбутніх юристів до індивідуального когнітивного досвіду інших показали, що лише 12, 3 % досліджуваних мають відкриту пізнавальну позицію до всього нового у сфері правознавства. Решта досліджуваних вважають, що правові ситуації повинні бути вирішені лише відомими правовими актами та не завжди узгоджуватися з фактами необхідності запозичення певних правових ідей у зарубіжних фахівців.

Вивчення когнітивно-креативного компоненту виявили наявність трьох рівнів розвитку креативного мислення: високий (15,8 % осіб), середній (60,5 % осіб), нижче середнього (23,7 % осіб). При цьому було встановлено, що для осіб із різним рівнем креативності, притаманні певні особливості. Так, для досліджуваних із високими та вище середніх результатами характерним є створення значної кількості оригінальних ідей, встановлення різноманітних зв’язків між предметами, легкість переходу від одного поняття або способу рішення до другого, незвичайність, самостійність та унікальність розв’язування запропонованих завдань.

З іншого боку, для осіб з середнім та нижче середнього рівнем креативності характерним є відчуття труднощів при виконанні таких тестів, особливо це стосувалося тих студентів, які мали невисокі академічні успіхи. При виконанні тестів креативності у сфері правознавства (субтест 1 «Опишіть юридичні дії, що сприятимуть усуненню безробіття», субтест 2 «Запропонуйте способи боротьби з безпритульністю», субтест 3 «Як запобігти злочинам в інвестиційній діяльності у сфері житла») переважна більшість досліджуваних виявили низькі показники за параметрами «біжучість» та «оригінальність» (67,5 %). Лише 11,4 % досліджуваних пропонували нові оригінальні ідеї в процесі виконання креативних завдань юридичного змісту.

Результати дослідження рівня творчого потенціалу майбутнього фахівця юридичного профілю показали, що лише незначна частина досліджуваних має високий творчий потенціал, який відкриває досліджуваному багатий вибір можливостей самореалізації. Таким особам (26 осіб, 22,8 %) доступні найрізноманітніші форми творчості. Однак, для значної кількості досліджуваних властивий середній рівень творчого потенціалу (71 особа, 62,3 %).

Одержані результати діагностики когнітивних стилів дозволили встановити той факт, що переважна більшість досліджуваних демонструє полезалежність когнітивного стилю. Лише 28 досліджуваних (24,6 %) демонструють поленезалежність когнітивного стилю.

За результатами оцінки експертами професійних вмінь (опитувальник Ю.Бойко) встановлено, що у переважній більшості досліджуваних (52,6 %) наявні вміння вести юридичне документознавство, здійснювати пошук нової інформації та орієнтуватися в спеціалізованій літературі. Вони мають належні комунікативні здібності, підвищують свій освітній рівень. Однак, 47,4 % респондентів найбільші труднощі відчувають в організації надання практичної юридичної допомоги, в проведенні превентивної роботи серед населення, а також з маргінальними особами.

Щодо одержаних за тестом Дж. Рензуллі показників творчості, то було виявлено, що окремі досліджувані (27 осіб, 23,7 %) володіють значним запасом інформації, швидко її запам’ятовують та легко відтворюють, мають достатній запас слів, адекватно використовують професійні юридичні терміни. Експерти констатують особливі креативні характеристики майбутніх фахівців юридичного профілю. Зокрема, 21,1 % проявляють високу спостережливість та допитливість у розв’язанні проблемних правових ситуацій. Такі досліджувані висувають значну та різноманітну кількість ідей, пропонують оригінальні відповіді при розв’язанні правових колізій. Для їх поведінки характерним є нонконформізм та почуття гумору. Разом з тим експерти відмічають також значну кількість майбутніх юристів, які не виявляють творчу активність (78,9 %), відчувають значні труднощі при вирішенні питань без однозначної відповіді..

Здійснений кореляційний аналіз між усіма показниками мотиваційно-емоційної, когнітивної та операційної сфер дав можливість встановити, що найбільш тісні і стійкі кореляційні зв’язки мають місце між креативним мисленням та мотивацією досягнення (r = 0,541 при p < 0,01), креативним мисленням і внутрішньою мотивацією (r = 0,542 при p < 0,01), креативним мисленням та навчально-пізнавальною мотивацією (r = 0,490 при p < 0,01). Результати дослідження виявили також позитивні кореляційні зв’язки між креативним мисленням та когнітивним стилем особистості (r = 0,378 при p <0,01), між креативним мисленням та рівнем сформованості професійних вмінь (r = 0,787 при p < 0,01). Отримані результати свідчать про те, що досліджувані з високим рівнем креативного мислення значно легше засвоюють основи професійної діяльності юриста, виявляють певну автономність суджень.

Результати кореляційного аналізу дозволили виявити специфічні прояви мотиваційних характеристик майбутніх юристів. Так, позитивні зв’язки встановлені за параметром «відкритість до досвіду» та «навчально-пізнавальна мотивація» (r = 0,590 при p < 0,01), «відкритість до досвіду» та рівнем сформованості професійних вмінь (r = 0,643 при p < 0,01). Одержані результати дають підстави для висновку про те, що найбільш успішно та креативно розв’язують правознавчі проблемні ситуації високомотивовані студенти.

Отримані в ході констатувального етапу дослідження результати аналізу показали наявність позитивних кореляційних зв’язків між креативним мисленням та креативним мисленням у сфері правознавства (r = 0,514 при p < 0,01), креативним мисленням у сфері правознавства та творчим потенціалом особистості (r = 0,562 при p < 0,01), креативним мисленням у сфері правознавства та реальними навчальними досягненнями майбутніх юристів (r = 496 при p < 0,01).

Встановлено, що досліджувані з високим рівнем креативного мислення у сфері правознавства беруть активну участь у виконанні дослідницьких тем, розробляють нові проекти в правознавстві, презентують свої навчальні заклади на Всеукраїнських студентських олімпіадах.

Інтерпретація отриманих емпіричних даних дала змогу виділити типи майбутніх юристів за рівнем розвитку креативного мислення:

І група (35,1 % – 40 осіб) – студенти з низьким рівнем розвитку креативного мислення у сфері правознавства, які мають недостатньо виражені мотиваційні характеристики та рівень досягнень, полезалежність когнітивних стилів, середню та нижче середнього рівня креативність, незначний творчий потенціал, недостатньо розвинені професійні вміння;

ІІ група (41,2 % – 47 осіб) – студенти з середнім рівнем креативного мислення, які проявляють показники середнього рівня мотивації досягнення успіху при середньому рівні креативності в образній сфері та сфері правознавства, характеризуються середнім рівнем творчого потенціалу, професійних юридичних вмінь, однак часто проявлять полезалежність в когнітивних стилях;

ІІІ група (23,7 % – 27 осіб) – студенти з високим рівнем розвитку креативного мислення, які демонструють середні та високі академічні та творчі досягнення, мають високорозвинену або вище середнього рівня креативність у сфері правознавства, демонструють високий рівень творчого потенціалу, проявляють поленезалежність когнітивних стилів, характеризуються вище середнього та високим рівнем професійних юридичних вмінь.

Отже, як свідчать результати констатації фактів, лише незначна частина досліджуваних мають високий рівень креативного мислення, в той час, як переважна більшість досліджуваних перебувають за цим показником на середньому і низькому рівні. Відповідно незначними у цій групі досліджуваних є мотиваційні та когнітивні показники. Отримані результати діагностики висунули вимогу розроблення програми формування у даній вибірці досліджуваних необхідного рівня креативного мислення.

У третьому розділі «Експериментальна програма формування креативного мислення у майбутніх юристів» – висвітлено зміст та процедура реалізації програми формувального етапу дослідження, проведено повторну діагностику параметрів креативного мислення та здійснено аналіз отриманих результатів.

Теоретико-методологічною основою для проведення формувального експерименту, спрямованого на формування креативного мислення у майбутніх фахівців юридичного профілю стали теоретичні положення, висвітлені у наукових працях Г. Альтшуллера, Дж. Блума, Л. Божович, Едварда де Боно, Д. Брунера, Дж. Гілфорда, В. Давидова, Дж.Дьюї, Д. Ельконіна, В. Килпатріка, К. Левіна, В.Моляко, Ф. Монкс, Дж. Ніренберга, Дж. Рензуллі, В. Рибалки, М. Смульсон, Е. Торренса, І. Якиманської.

Мета програми полягала у розробці та верифікації ефективності розробленої програми формування креативного мислення у майбутніх фахівців юридичного профілю, у створенні мотиваційно-розвивального та інформаційно збагаченого освітнього середовища, застосуванні креативних методів навчання, в актуалізації здібності здійснювати пошук альтернатив у розв’язанні проблемних ситуацій.

Програма формування креативного мислення у майбутніх юристів складається з 6 етапів, кожний з яких має свої особливості, цілі та завдання.

Основним завданням першого етапу було впровадження методологічного підходу (особистісно-орієнтованого та стратегіального) до формування креативного мислення у майбутніх юристів.

На другому етапі ми створювали мотиваційно-розвивальне середовище для формування креативного мислення.

На третьому етапі основним завданням було створення інформаційно збагаченого освітнього середовища в процесі навчання студентів юридичного профілю, що передбачало: формування вмінь щодо налагодження наукових контактів з провідними університетами та інститутами, організацію майстер-класів для запозичення інтелектуального та креативного досвіду у провідних вчених, організацію спеціальних тренінгових занять зі студентами для розвитку навичок соціальної компетенції, збагачення предметної та соціальної інформації в сфері правознавства, використання можливостей розвитку інтересів, захоплень, хобі для інтелектуального розвитку особистості.

На четвертому етапі нами проводився тренінг креативного мислення для майбутніх юристів з використанням стратегіального підходу. На основі такої методології досліджувані вибудовували метастратегії нових ідей в правознавстві, розробляли гіпотетичні ідеї щодо нових їх рішень (макростратегії), вчилися переводити розроблену новизну в зручну практичну інформацію (у вигляді мікростратегій). В тренінгу креативності використовувалися у практичному застосуванні оригінальні психолого-педагогічні технології, які включали: розробку правил роботи в тренінговій групі, формування композиції групи, підготовку допоміжних матеріалів для роботи над ідеями або правовим проектом (фліпчарт, маркери, наочний матеріал). Проводився підбір важливих тем для обговорення та розробки проектів, відпрацьовувалися розроблені проекти або ідеї відповідно до логіки розв’язання проблемних ситуацій, піддавався аналізу кожен етап дослідження. Учасники тренінгу обговорювали форми підсумків дослідницької діяльності: відеофільм, альбом, натуральні об'єкти, правничі студії, наукові статті, проспекти. При цьому забезпечувалося оформлення результатів дослідження згідно прийнятих правил, проводилося оцінювання проектів та ідей експертами, здійснювалася рефлексія тренінгового процесу з урахуванням можливостей освітнього середовища і рівня загального розвитку особистості студента.

На п’ятому етапі нами розроблялися креативні методи навчання вмінню здійснювати пошук розв’язання проблемних ситуацій в правознавстві. Для таких цілей використовувався розроблений алгоритм конструювання вправ, який містив такі кроки: визначення розділу, теми й основного змісту, для якого повинна бути побудована креативна вправа, формувалися цілі та завдання використання проблемної ситуації у сфері правознавства, йшла розробка найпроблемнішої ситуації та створення узагальненої алгоритмічної моделі, здійснювався пошук аналога проблемної ситуації з правознавства в реальному житті (у різних сферах), проводився підбір змісту інформації, яка необхідна для опису правової проблеми, окреслювалися кола джерел і методи збору інформації (правові, соціальні, економічні, психологічні аспекти), проводилося саме конструювання креативного завдання з використанням проблемної правової ситуації, перевірявся ступінь відповідності проблемної ситуації для розвитку креативного мислення юристів.

На шостому заключному етапі нами проводилося навчання викладачів правових дисциплін з метою збагачення освітніх дисциплін креативними формами навчання.

Формувальний експеримент проходив на базі юридичних факультетів: Національної академії внутрішніх справ, Волинського національного університету імені Лесі Українки. В загальній сукупності було виділено дві групи, одна з яких стала експериментальною, а інша – контрольною. Експериментальна група складалася з 55 студентів 4 курсу. Контрольна група – 59 осіб. Заняття проводились двічі на тиждень, по 2 академічні години.

Для успішного проведення формувального експерименту нами було прийняте рішення про включення в експериментальну групу студентів з високим рівнем креативного мислення. Таке рішення було обумовлене тим, що це є однією з стратегій навчання креативному мисленню, яке і рекомендується вітчизняними та зарубіжними фахівцями, і взаємодія в процесі тренінгу з такими студентами сприятиме запозиченню їх високого інтелектуального та креативного досвіду.

Конкретні завдання програми передбачали формування у досліджуваних здатностей до організації та моделювання власної діяльності, визначення провідних та поточних цілей і завдань, пошук оригінальних шляхів їх вирішення, здійснення та аргументацію вибору, передбачення його наслідків, адекватного оцінювання власних результатів у сфері правознавства.

Оцінка результатів ефективності реалізації формувального експерименту здійснювалася шляхом порівняння рівнів креативного мислення, досягнутих досліджуваними на констатувальному та формувальному етапах дослідження. Вибірка досліджуваних була розподілена на дві групи – експериментальну та контрольну. Реалізація програми здійснювалася на шести вибірках (кожна з яких налічувала 8–9 осіб), які й складали експериментальну групу.

Процедура діагностики відбувалась за допомогою методик, які використовувалися на констатувальному етапі дослідження.

Встановлено, що участь досліджуваних у програмі позитивно позначилася на формуванні всіх структурних компонентів креативного мислення. Отримані порівняльні дані (до і після формувального експерименту) показали загалом підвищення мотиваційно-емоційних, когнітивно-креативних та професійних показників креативного мислення досліджуваних експериментальної групи, при значному зростанні відсотків досліджуваних з середнім та високим рівнями. Суттєві позитивні зміни були зафіксовані у галузі правознавства (рис. 1, 2).

Таким чином, одержані позитивні зміни підтверджують про вагомий вплив розробленої програми на розвиток мотиваційно-емоційного, когнітивно-креативного, операційного компонентів формування креативного мислення майбутніх фахівців юридичного профілю.