| summary: | У вступі обґрунтовано актуальність дослідження проблеми формування відповідального ставлення студентів вищих навчальних закладів до вивчення іноземної мови, визначено науковий апарат дослідження – об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання. Висвітлено його методи, наукову новизну та практичну значущість; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційного дослідження у практику.
Перший розділ “Теоретичний аналіз проблеми формування відповідального ставлення студентів вищих навчальних закладів до вивчення іноземної мови” містить три підрозділи.
У першому підрозділі проаналізовано проблему відповідальності у вітчизняній та зарубіжній психології. Аналіз результатів досліджень відповідальності як риси особистості свідчить про тісний зв’язок цього поняття із моральним розвитком особистості, з процесом її соціалізації на всіх етапах навчання й виховання (К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, І.С.Кон, Г.С.Костюк, О.І.Левицькі, К.Муздибаєв, С.Л.Рубінштейн). Відповідальність особистості як функція її когнітивного розвитку розкривається у зарубіжних дослідженнях (О.Блазі, Л.Кольберг, Ж.Піаже, Ф.Хайдер). Узагальнення підходів різних авторів свідчить про необхідність розглядати структуру відповідальності в єдності її мотиваційно-афективного, когнітивно-регулятивного, контрольно-оціночного та звітно-поведінкового компонентів.
Перший компонент включає ієрархізовану систему смислів і мотивів відповідального ставлення, а також емоційні переживання, пов’язані з предметом, інстанцією та ситуацією (“задоволення-незадоволення”, “симпатії-антипатії”, “любові-ненависті” тощо). Другий компонент містить систему засвоєних особистістю знань про сутність відповідальності, зокрема, її предмет, обов’язки, завдання, норми поведінки та інстанцію відповідальності, знання своїх можливостей діяти певним чином і специфіку різних ситуацій ставлення. Третій компонент – включає механізм самоконтролю та самооцінки власних дій та вчинків. Четвертий компонент виявляється у реалізації певного ставлення, конкретних вчинків, що випливають з норм відповідальності.
Таким чином, відповідальність зумовлена об’єктивним ставленням студентів до своєї діяльності, вона відображається у змісті їх свідомості, стає моральною якістю, необхідною для майбутнього професійного вдосконалення. Ця якість передбачає здатність враховувати при виборі способу поведінки і при аналізі вчинків ті чи інші соціальні норми, вміння співвідносити наслідки вчинків із вимогами суспільства, в межах яких особистість діє. Глибина, інтенсивність цієї якості залежить від рівня самосвідомості особистості, міри її включеності у систему міжособистісних зв’язків. Оскільки відповідальне ставлення виникає як результат здійснення належної поведінки при відносно вільному виборі засобів їх реалізації, тобто при певній свободі особистості, то з цього випливає, що саме свобода вибору є суб’єктивною передумовою відповідального ставлення.
Отже, відповідальність – це моральна якість людини, в якій інтегровані її духовні, психічні та психофізіологічні функції. Ця якість розглядається як смислове утворення особистості, загальний принцип зіставлення (особистісної саморегуляції) мотивів, цілей та засобів життєдіяльності, що не є конкретним мотивом чи їх сукупністю, але зумовлює мотивацію конкретних дій та вчинків, виступає одним з механізмів створення особистістю мотиваційної ієрархії. Відповідальність трактується, як покладений на кого-небудь чи взятий ким-небудь обов’язок звітувати за свої дії та визнавати себе суб’єктом їх наслідків.
У другому підрозділі розглянуто відповідальність та відповідальне ставлення студентів до професійного навчання у вищих навчальних закладах. Проаналізовано критерії диференціації понять відповідальності та відповідального ставлення особистості з розкриттям діалектики взаємозв’язку між цими близькими психічними явищами.
Узагальнення результатів досліджень, присвячених як відповідальності особистості (С.В.Баранова, І.Д.Бех, Л.П.Василенко, Т.Г.Гаєвая, Ж.Е.Завадська, К.А.Клімова, Н.А.Мінкіна, К.Муздибаєв, Н.П.Нєчаєва, М.А.Рогаліс, М.В.Савчин, Т.М.Сидорова, О.В.Силаєва, Л.В.Шевченко, І.Д.Фельдштейн), так і її відповідальному ставленню (М.І.Алєксєєва, О.Г.Асмолов, Л.І.Божович, М.Т.Дригус, Г.С.Костюк, А.К.Маркова, С.Г.Москвічов, В.М.Мясищев, П.Я.Якобсон), дозволило з’ясувати зміст поняття відповідального ставлення.
Ряд дослідників схильні вважати провідною якістю особистості відповідальність і формування відповідального ставлення до учіння будують на основі процесу переносу цієї якості на нові види діяльності (Л.П.Василенко, М.В.Савчин, К.Муздибаєв). Інші вчені вивчають процес формування свідомого, позитивного, відповідального ставлення до учіння та пізнання (В.Н.Горовенко, М.Т.Дригус, А.І.Жаворонко, Н.П.Зубалій, К.І.Корєгін, В.М.Мясищев), покладаючи в основу його визначення моральні та світоглядні характеристики. Свідоме ставлення визначається як вища форма активно-позитивного ставлення до учіння, для якого характерне глибоке переконання особистості в необхідності знань і вмінь, зацікавленість в них.
Відповідальність і відповідальне ставлення співвідносяться між собою як два боки одного й того ж явища, як потенційне й актуальне, як властивість особистості та її реалізація у діяльності. Відповідальне ставлення саме по собі не забезпечує відповідальної поведінки, для здійснення якої особистість повинна володіти адекватними операційними засобами (знаннями, вміннями, навичками). Тому відповідальне ставлення являє собою реалізацію готовності особистості діяти відповідально, відповідально засвоювати необхідні для цього засоби.
У третьому підрозділі представлені психологічні підходи до проблеми вивчення студентами іноземної мови на основі формування відповідального ставлення до навчання. Важливим теоретичним положенням для визначення підходів до формування відповідального ставлення є залежність ставлення як складного мотиваційно-афективного, когнітивно-регулятивного, контрольно-оціночного та звітно-поведінкового утворення особистості від виконуваної нею діяльності, тобто від навчальної діяльності з вивчення іноземної мови. Особливістю вивчення іноземної мови є тривалий і систематичний, планомірний і послідовний характер, що особливо виразно визначає параметри відповідального ставлення студента. Розглядаючи проблему співвідношення мотивації вивчення іноземної мови із відповідальним ставленням до цього процесу, слід зауважити, що таке ставлення може поєднуватись із різними мотивами вивчення іноземної мови.
Інтересам розкриття теми нашої роботи відповідає аналіз особливостей процесу вивчення іноземної мови в порівнянні з іншими навчальними предметами. Цим питанням присвячено низку психологічних досліджень. Зокрема, польська дослідниця М.Кліш істотною особливістю вивчення мови, у порівнянні з іншими предметами, вважає ту обставину, що в усіх навчальних предметах мова виступає знаряддям подання відповідних знань, а при вивченні іноземної мови вона сама стає предметом вивчення, тому слід засвоїти не тільки мовні структури, але й навчитися користуватися ними.
Інші вітчизняні і зарубіжні дослідники (О.Ф.Волобуєва, Л.В.Засєкіна, Ю.І.Кабрін, B.C.Коростелев, В.П.Кузовлев, Р.П.Мільруд, Е.І.Пассов, B.I.Співак.) звертають увагу на вивчення іноземної мови як встановлення духовного зв’язку з іншими людьми – носіями певної культури. Дослідники Н.А.Вінніченко, В.М.Карпова, В.Г.Касянова наголошують на відмінності у процесах вивчення іноземної мови в аудиторії та оволодіння нею у реальному мовному середовищі. Важливість вивчення іноземної мови студентами немовних спеціальностей у вищому навчальному закладі підкреслюють багато авторів (І.О.Зимняя, Н.В.Комусова, О.О.Кузнєцова, О.О.Леонтьєв, Л.А.Онуфрієва, Є.В.Рощіна, Т.Б.Тихонова). На певні обмеження у дії мотиву значущості вивчення іноземної мови для майбутньої професії вказують С.Т.Григорян, О.М.Гринчишин, П.Я.Козик. На думку Н.Н.Бабіч, Р.Гарднер, С.Л.Гейбла, Е.Л.Дезі, М.Кліш, У.Ламберт, Р.М.Райан, Х.Т.Райса, Дж.Роске, Н.М.Сімонової, К.М.Шелдона, Л.Я.Юрцевої, соціальна та комунікативна мотивація є важливою при вивченні іноземної мови. Деякі дослідники (Р.А.Брандт, Р.С.Вайсман, С.Т.Григорян, Е.А.Нєпомнящая, В.Хамільтон, Д.Х.Хасанбаєва, Х.Х.Штерн) стверджують, що результативність вивчення іноземної мови залежить від афективного компоненту ставлень студентів.
О.О. Леонтьєв підкреслює, що під час вивчення іноземної мови успіх значною мірою залежить від ініціативності, самостійності, творчості студентів; у процесі засвоєння іноземної мови особливо яскраво виявляються всі особистісні якості учня та їх вплив на успішність навчання. Тому, формуванню у студентів відповідального ставлення до вивчення іноземної мови сприяють такі підходи до навчання іноземної мови, як комунікативний та професійно-орієнтований.
Другий розділ “Експериментальне дослідження психологічних особливостей розвитку структурних компонентів відповідального ставлення студентів до вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі” містить три підрозділи.
У першому підрозділі представлена процедура та методика констатувального експерименту. Теоретичні підходи до вивчення стану проблеми у психолого-педагогічній науці зумовили вибір відповідних методів, які дають можливість визначити та дослідити психологічні особливості розвитку структурних компонентів відповідального ставлення студентів до вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах.
На першому етапі визначався рівень відповідальності студентів за допомогою модифікованої методики В.П.Прядеїна „Опитувальник багатовимірно-функціонального аналізу відповідальності”, шкали “Риса відповідальності” методики СБДО (Л.М.Собчик), спостереження з використанням прийомів, розроблених А.К.Марковою, експертних оцінок викладачів іноземної мови, авторської методики “Образ іноземної мови як навчального предмету”. У комплексі ці методики дозволяли визначити рівень розвитку відповідального ставлення студентів до вивчення іноземної мови, спираючись на відповіді студентів і на особливості їхньої поведінки під час занять з іноземної мови та враховуючи думку викладачів.
На другому етапі виявлялись особливості розвитку навчальної мотивації студентів за допомогою опитування викладачів та самих студентів з використанням наступних методик: опитувальника Є.П.Ільїна “Спрямованість на оцінку”, опитувальника О.О.Реана–Є.П.Ільїна “Мотивація успіху та страх перед невдачею”, авторської анкети на визначення співвідношення внутрішньої й зовнішньої мотивації.
На третьому етапі з’ясовувались особливості розвитку самоконтролю та самооцінки студентів з використанням методики визначення локус контролю (Дж.Роттера); методики “Шкала оцінки потреби у досягненні під час вивчення іноземної мови”, методики визначення самооцінки та методики особистісного диференціала.
Таким чином, психодіагностичний комплекс дослідження відповідального ставлення студентів до вивчення іноземної мови та його особистісних компонентів включав різноманітний методичний інструментарій, що дозволило з достатньою мірою достовірності визначити динамічні та змістові особливості відповідального ставлення студентів до вивчення іноземної мови та здійснити повноцінну кількісну і якісну обробку діагностичних результатів.
У другому підрозділі представленні результати емпіричного дослідження психологічних особливостей відповідального ставлення студентів до вивчення іноземної мови. |
