ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження та теоретико-методологічні основи. Висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Представлено відомості про апробацію, впровадження у практику одержаних результатів та публікації з теми дисертації.

У першому розділі роботи – «Теоретико-методологічні засади дослідження поведінки молодших школярів» – висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано й узагальнено основні підходи до її вивчення, обґрунтовано структурну модель детермінації поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях як інструменту пізнання психологічних особливостей поведінки особистості у конфліктах.

Аналіз теорій зарубіжних вчених та концепцій вітчизняної психологічної науки до розгляду поведінки особистості у конфліктних ситуаціях, вказує на необхідність розробки методології виявлення типів та психологічних чинників, які визначать характер поведінки дітей у конфліктних ситуаціях.

Кожен з класичних підходів в психологічній науці зробив свій внесок у розуміння емоційного, поведінкового та когнітивного вимірів конфлікту, які можна розглядати в межах культурно-історичної концепції.

Узагальнення поглядів на сутність конфліктів, дає можливість визначити, що конфліктна ситуація виникає в разі невідповідності прагнень із умовами їх досягнення, а зміни в цих елементах призводять до зміни ситуації. Характер сприйняття дитиною ситуації як конфліктної зумовлює вибір відповідної форми поведінки.

Наводиться й обґрунтовується розуміння поведінки в конфліктних ситуаціях. Визначено, що поведінка молодших школярів, головним чином, є зовнішнім проявом психічної діяльності, яка виявляється в життєдіяльності дитини та є результатом внутрішніх і зовнішніх суперечностей між потребою в самоствердженні, можливістю її задоволення. Поширеним джерелом міжособистісних конфліктних ситуацій є невідповідність самооцінки та оцінки оточуючих. Підкреслення власної гідності, гордості завжди дратує дітей, а причиною зайвої вразливості може бути, неадекватно завищена, самооцінка школяра.

Конфліктна ситуація викликає відповідну форму поведінки – конструктивну чи деструктивну. Конструктивна поведінка у конфліктній ситуації спрямована на пошук компромісного рішення. Деструктивна форма поведінки характерна перешкоджанням протилежній стороні в її меті, прагненнях, намаганнях, потягах. В молодшому шкільному віці стратегії поведінки тільки формуються і не є сталими, тому типова поведінка дітей у конфліктних ситуаціях визначається як «тип поведінки у конфліктній ситуації».

З’ясовано, що індивідуально-психологічні чинники поведінки у конфліктних ситуаціях формуються в межах мотиваційної, когнітивної, емоційної і вольової сфер дитини. Саме в молодшому шкільному віці формується мотиваційна сфера дитини, а саме: провина, сором, обов’язок, відповідальність, правдивість, справедливість, сумлінність та власна гідність. Когнітивна сфера молодшого школяра визначається рівнем розсудливості, організаторських і лідерських якостей, впевненості в собі, самоконтролю й авторитету серед однолітків, що суттєво впливає на вибір типу поведінки у конфліктних ситуаціях. Становище дитини в шкільному колективі, його соціометричний статус показують, наскільки особистість прийнята однолітками, реалізоване її визнання ними. Віковими особливостями молодших школярів є недостатній рівень сформованості компонентів емоційної та вольової сфер, рівень самооцінки. Емоційну сферу в молодшому шкільному віці складають переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання. Недоліки у формуванні емоційної зрілості можуть супроводжувати внутрішньоособистісні та інші типи конфліктів. Недостатній рівень розвитку вольових якостей молодших школярів сприяє виникненню деструктивних форм їхньої поведінки.

Вивчено вплив індивідуальних особливостей дітей молодшому шкільного віку на поведінку в конфліктних ситуаціях, які зумовлені специфікою процесів, що відбуваються в психіці дитини під час взаємодії з оточенням, зокрема індивідуальними властивостями нервової системи, рисами характеру, інтересами, здібностями, віковими та статевими розбіжностями реакцій. Пiдвищений рiвень тривожності, конфліктності й агресивності учнів молодших класів можуть бути причинами виникнення конфліктних ситуацій, а конфліктність визначається як особистісна якість, що є показником формування деструктивних форм поведінки дитини в конфліктних ситуаціях. Молодших школярів вирізняє індивідуальна схильність вирішувати конфліктні ситуації, набуття життєвого досвіду та швидкість засвоєння навичок поведінки.

Визначено, що до зовнішніх чинників, які визначають характер поведінки дітей у конфліктних ситуаціях, відносяться, насамперед, особливості спілкування молодшого школяра в групі однолітків. Конструктивне розв’язання конфліктних ситуацій сприяє формуванню комунікабельності, товариськості, ініціативності, відкритості, привітності та дружелюбності. Обмеження в набутому досвіді соціальних стосунків дітей може сприяти виникненню різноманітних конфліктів та формуванню негативних рис характеру, а тривалі нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі.